Ухвала суду № 103556491, 24.02.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/1238/22

№ провадження 2-з/495/46/2022

Ухвала

іменем україни

24 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О., розглянувши заяву АТ «Альфа-Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасувати запис про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновити запис про реєстрацію права власності та визнати право іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасувати запис про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновити запис про реєстрацію права власності та визнати право іпотеки.

Разом з позовною заяву представником позивача подана заява про забезпечення позову у якій просить суд вжити заходу забезпечення позову шляхом накладення заборони та арешту на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб щодо нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер майна №1398456951103 загальна площа (кв.м): 59,14, житлова площа (кв.м): 36,86 адреса: АДРЕСА_1 .

Свою заяву обґрунтовує тим, що 01.06.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 87800 долларів СІЛА зі сплатою відсотків у розмірі 13 % річних.

У якості забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, того ж дня 01.06.2007 року, між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець - ОСОБА_2 передала в іпотеку іпотеко держателю наступне нерухоме майно: трикімнатну квартиру під АДРЕСА_2 .

Рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року за №5/2019, а також рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» протокол №4/2019від 15.10.2019року затверджено передавальний акт. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк», правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019 року.

Згідно інформаційної довідки №297636142, запис про обтяження іпотеки та заборони видалено з реєстру: іпотека припинена Дата, час державної реєстрації: 31.10.2017 15:18:48, підстава: акт про реалізацію предмета іпотеки, серія та номер: б/н, виданий 03.08.2017, видавник: Головний державний виконавець; Довідка, серія та номер: б/н, виданий 24.10.2017, видавник: ПАТ "Укрсоцбанк". Відомості внесено до реєстру: 01.11.2017 10:41:34, ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", Одеська обл., індексний номер рішення: 37876232.

Із документів, на які послався реєстратор Алексєєнко В.А., не вбачається обставин чи волі іпотекодержателя про припинення іпотеки, а саме: квартири під АДРЕСА_2 .

В наданих документах іде мова про реалізацію іншого предмету іпотеки, а саме: найменування майна: іпотека. будівля магазину, площею 92.9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , місцезнаходження майна: АДРЕСА_3 .

Договір іпотеки укладений із банку чинний та не оскаржений.

Як вбачаєтьсяіз інформаційноїдовідки №297636079,в подальшому було укладено договір купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 1033, виданий 09.11.2017, видавник: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області згідно якого здійснено продаж (опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 59.14, житлова площа (кв.м): 36.86 адреса: АДРЕСА_1 , покупець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Тобто, відповідачем ОСОБА_2 вчинено дії з метою не виконання кредитних обов`язків, шляхом відчуження предмету іпотеки. Таким чином, відчужено предмет іпотеки в супереч інституту іпотеки та порушено права кредитора, що потребують захисту також шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Вищевказане може ускладнити чи зробить неможливим виконання рішення суду, адже у випадку не забезпечення позову відповідач до винесення рішення суду яке набере законної сили по даній справі матиме можливість відчуження, передачі в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту, що утруднить виконання рішення суду по даній справі.

Тому є необхідним вжиття заходів забезпечення позову, адже наявний ризик подальшого відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну плоті об`єкту іпотечного майна.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, додані документи, суд приходить до наступного.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.

Диспозиція статей 149-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити відповідача розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони та арешту на відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продаж, перерозподіл часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділ часток, об`єднання часток, зміну площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб чи вчиняти будь-які дії щодо продажу відчуження, передачу в іпотеку чи заставу банку, продажу, перерозподілу часток, внесення до статутного капіталу юридичної особи, реконструкцію, виділення, поділу часток, об`єднання часток, зміни площі об`єкту будь кому і в будь який спосіб щодо нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер майна №1398456951103 загальна площа (кв.м): 59,14, житлова площа (кв.м): 36,86 адреса: АДРЕСА_1 , заявникобмежився лише зазначенням, що є підстави вважати, що вищезазначене нерухоме майно, може бути відчужено на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто заявник тільки припускає, що вищезазначене нерухоме майно може перейти на користь третіх осіб, але матеріали поданої заяви не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження вказаного спірного нерухомого майна або можливого вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на його відчуження. Крім того, заявник в поданій заяві обмежився тільки загальним формулюванням та поняттям підстав для забезпечення позову.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову; заявником не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, які б свідчили про те, що нерухоме майно, яке є предметом забезпечення позову готується до реалізації та наявності реальної загрози відчуження спірного нерухомого майна; вимоги заявника про забезпечення позову ґрунтуються лише на особистому переконані та припущеннях, крім того, суд бере до уваги, що накладення арешту на майно є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав відповідача по справі

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки вважає доводи недостатніми та не доведеними належними доказами.

Одночасно суд роз`яснює, що відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви АТ «Альфа-Банк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасувати запис про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновити запис про реєстрацію права власності та визнати право іпотеки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Заверюха В.О.