Постанова № 10355373, 02.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2010 р. справа № 2а-11876/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Добропільського районного центру еколого-натуралістичної

творчості учнівської молоді

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

про скасування вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 08.02.2010р.

за участі представників позивача Іванова М.М.

представника відповідача Савіної О.В., Ткаченко М.С.

ВСТАНОВИВ:

Добропільський районний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 08.02.2010р. в частині відшкодування проведених видатків на покриття за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних осіб у сумі 101,76 тис. грн. шляхом утримання з винних осіб згідно вимог ст.ст. 130, 138 КЗпП України; зайво виплаченої премії у сумі 4,02 тис. грн. та винагороди у сумі 2,95 тис. грн.; зайво сплачених внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченим сумам з оплати праці на суму 2,53 тис.грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Добропільським міжрайонним контрольно-ревізійним відділом була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006р. по 30.11.2009р., про що був складений акт № 37-17/03 від 15.01.2010р. На підставі даного Акту ревізії Добропільським МКРВ була прийнята вимога від 08.02.2010р. №37-13/122. Позивач не погоджується з висновками акту ревізії та відповідними вимогами органу КРС з тих підстав, що ним обґрунтовано були включені до кошторису витрати на заробітну плату та нарахування на неї трьох охоронців, які забезпечували охорону ботанічного заказника місцевого значення «Гектова балка». Усі управлінські рішення з приводу отримання у користування вказаного заказника були прийняті у відповідності з приписами законодавства. Обовязок з охорони заказника виник на підставі рішення Никанорівської сільської ради від 10.01.2004р., договору про довірче управління від 10.01.2004р., договору про сумісну діяльність від 10.09.2007р. та відповідних актів приймання-передачі. Єдиною помилкою, яка мала місце, була не передача на баланс позивача вказаного заказника разом з його цілісним майновим комплексом. Вони продовжували знаходитися на балансі Никанорівської сільської ради, яка при цьому не несла витрат на їх охорону. З приводу висновків відповідача про безпідставне нарахування та виплату премії директору позивача без узгодження з органом вищого рівня, а також виплат винагород особам, які не є педагогічними працівниками позивач зазначає, що мали місце формальні помилки у процедурі оформлення вказаних виплат. Усі виплати були здійснені ґрунтовно, але не була дотримана процедура узгодження (у першому порушенні) та припущена помилка у формулюванні наказу (у другому порушенні).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, що наведені вище.

Відповідач, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області, у запереченнях від 28.05.2010р. №05-13-11-17/5483 проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на законність та обґрунтованість акту ревізії та прийнятої на його підставі вимоги. Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, що наведені вище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач, Добропільський районний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді відповідно до п.6 Статуту, який зареєстрований державним реєстратором 03.03.2009р., запис 12601050003000539, є юридичною особою, має самостійний баланс, код ЄДРПОУ 22013569.

Добропільським міжрайонним контрольно-ревізійним відділом була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006р. по 30.11.2009р., про що був складений акт № 37-17/03 від 15.01.2010р. (надалі Акт ревізії).

На підставі Акту ревізії відповідно до ст.10 Закону України „Про контрольно-ревізійну службу в Україні” Добропільським МКРВ була прийнята вимога від 08.02.2010р. №37-13/122, у якій від позивача між іншого вимагається прийняти заходи щодо відшкодування завищених витрат на оплату праці шляхом утримання із заробітної плати працівників (на підставі їх заяв) або винних осіб зайво виплаченої премії у сумі 5,15 тис.грн. та винагороди у сумі 2,95 тис.грн., зайво сплачених внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченим сумам по оплаті праці шляхом коригування поточних внесків на суму 2,94 тис. грн., проведені видатки на покриття за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних осіб у сумі 101,76 тис. грн. шляхом утримання з винних осіб згідно вимог ст. 130, 138 КЗпП України.

Так, ревізією встановлено (арк. Акту ревізії 11), що ботанічний заказник місцевого значення „Гектова балка” із цілісним майновим комплексом нерухомості був переданий у довірче управління позивачеві згідно з рішенням Никаноровської сільської ради від 10.01.2004р., про що позивачем з вказаною сільською радою був укладений відповідний договір та складені акти приймання-передачі. В подальшому, 10.09.2007р. між тими ж сторонами був укладений договір про сумісну діяльність, згідно з яким вказане майно передавалося з метою обслуговування і раціонального використання за цільовим призначенням та як навчальної бази з додержанням режиму його охорони та збереження. Проведеною ревізією встановлено, що ботанічний заказник місцевого значення „Гектова балка” із цілісним майновим комплексом нерухомості у бухгалтерському обліку позивача не обліковується, та за даними бухгалтерського обліку сумісна діяльність не підтверджується. В той самий час для охорони вказаного заказника до штату позивача включені три одиниці охоронців.

В період ревізії до Никонорівської сільської ради був направлений запит та отримана відповідь від 16.12.2009р., згідно з якою ботанічний заказник „Гектова балка” обліковується на балансі сільської ради, але витрат на її охорону остання не несе.

Зважаючи на це відповідач дійшов висновку про проведення за рахунок коштів позивача видатків на покриття витрат сторонньої юридичної особи Никанорівської сільської ради при відсутності заборгованості в обліку, що є порушенням п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, який затверджений постановою КМ України №228 від 28.02.2002р. (надалі Положення 228) п. 4-6 ст. 51 Бюджетного кодексу України. Дані видатки складаються з заробітної плати трьох охоронців у сумі 74 649,1 грн. та нарахованих на неї внесків до державних цільових фондів у сумі 27 110,42 грн., усього на суму 101759,52 грн.

Відповідно до п. 20 Положення 228 під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати обєктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обовязковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Відповідачем зазначено, що в порушення вказаних норм позивач включив до розрахунку потреби фонду оплати праці 3-х штатних одиниць охоронців, які виконували роботу з охорони стороннього обєкту ботанічного заказника місцевого значення „Гектова балка”, що не обліковується на балансі позивача, а належить сторонній особі Никанорівській сільській раді.

Тобто відповідачем визначено, що внаслідок відсутності на балансі позивача вказаного нерухомого майна, його охорона вважається охороною стороннього обєкту. Це виключає правомірність складання кошторису із включенням до нього витрат на оплату праці вказаних осіб та відповідних нарахувань на таку заробітну плату.

Під час вирішення спору у цій частині суд має встановити наявність або відсутність у позивача обовязку з охорони ботанічного заказника місцевого значення „Гектова балка” із цілісним майновим комплексом нерухомості.

При вирішенні даного питання суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники відносяться до природних територій та обєктів.

Статтею 5 цього Закону встановлено, що завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.

Відповідно до положення, яке затверджено начальником Державного управління екології та природних ресурсів 09.02.2001р., ботанічний заказник місцевого значення «Гектова балка» (надалі Заказник «Гектова балка») знаходиться на землях Никонорівської сільської ради площею 40 Га. Пунктом 1.3 даного положення встановлено, що Заказник «Гектова балка» не вилучається з землекористування Никанорівської сільської ради, яка несе відповідальність за її належне утримання.

Згідно з п. 3.2.1 Положення Заказник «Гектова балка» охороняється Никанорівською сільською радою та утримується на її кошти.

Таке відповідає приписам ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно з яким власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Таким чином, законодавством визначена особа, на яку покладений обовязок із забезпечення охорони заказника нею є власник або користувач земельної ділянки. Вказана норма не передбачає можливість передання цієї функції іншим, ніж вказані особам.

З цього випливає, що такий обовязок може бути переданий лише з переданням права власності або користування земельною ділянкою.

В обґрунтування правомірності охорони Заказника „Гектова балка” із цілісним майновим комплексом нерухомості позивачем наданий договір про довірче управління від 10.01.2004р. та акт приймання передачі, за яким позивач отримав у користування земельну ділянку заказника площею 40 Га та цілісний майновий комплекс обєктів нерухомості. Згідно з цим договором Никанорівська сільська рада, як засновник управління та позивач, як довірчий управитель, домовились про передачу майна в довірче управління з метою управління, використовування та раціонального використання його за цільовим призначенням як навчальної бази позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 1031 ЦК України договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Статтею 220 того ж кодексу встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Договір між позивачем та Никанорівською сільською радою щодо управління нерухомим майном нотаріально не посвідчений, внаслідок чого вважається нікчемним та не може створювати для його сторін юридичних наслідків. Отже, з даного договору не може виникати обовязок позивача з охорони Заказника «Гектова балка» та розташованого на ньому нерухомого майна.

Також в обґрунтування правомірності охорони Заказника „Гектова балка” із цілісним майновим комплексом нерухомості позивачем наданий договір про спільну діяльність від 10.09.2007р. та акт приймання-передачі від цієї ж дати, за яким позивач отримав у користування земельну ділянку заказника площею 40 Га та цілісний майновий комплекс обєктів нерухомості.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За змістом вказаного договору Никанорівська сільська рада та позивач домовилися спільно діяти з метою розвитку заказника „Гектова балка” і цілісного майнового комплексу нерухомості шляхом обєднання відповідного майна і зусиль сторін. Пунктом 1.2 договору визначено, що обєднання майна не тягне за собою переходу права власності на нього.

Відповідно до п. 3.2.1, 3.3.1 вказаного договору позивач зобовязаний прийняти заказник та нерухоме майно за актом приймання-передачі та має право користуватися ним у межах, визначених законом та цим договором.

Як вже зазначалося, за актом приймання-передачі від 10.09.2007 року позивач отримав Заказник „Гектова балка” та майно цілісного майнового комплексу. Факт отримання земельної ділянки заказника та майна, а також використання його у діяльності центру (висадження рослин та чагарників на земельній ділянці, проведення виставок та збереження інвентарю у будівлі) також визнається позивачем у позовній заяві.

Отже, фактично позивач користувався земельною ділянкою, на якій знаходиться заказник «Гектова балка» та його цілісним майновим комплексом.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції, яка діяла на момент укладення договору). Відповідно до ст.2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

При цьому відповідно до статті 2 того самого Закону об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною 1 статті 3 наведеного Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема: речові права на чуже нерухоме майно; право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

Судом враховано, що відповідно до ч. 5 статті 3 вказаного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом (03.08.2004р.), визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Правочин, що оформлений договором про спільну діяльність, укладений 10.09.2007р, тобто після набрання чинності Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Тому для офіційного визнання і підтвердження державою факту виникнення у позивача права користування Заказником «Гектова балка» та його цілісним майновим комплексом (у т.ч. обєктами нерухомості) у позивача, воно підлягало реєстрації в порядку, який встановлений вказаним законом.

Позивачем не надано доказів державної реєстрації права, яке виникло за договором від 10.09.2007р. у порядку, що встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Тому суд не приймає до уваги зазначений договір як підставу для виникнення у позивача права користування Заказником «Гектова балка» та його цілісним майновим комплексом на підставі договору про спільну діяльність.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення реєстратора Добропільського БТІ №8 від 01.07.2010р. як на доказ неможливості державної реєстрації права на нерухоме майно Заказника «Гектова балка». Цим рішенням відмовлено у реєстрації за позивачем права власності на вказане нерухоме майно, яке дійсно не виникло на підставі договору про спільну діяльність від 10.09.2007р.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на розрахунки земельного податку, які він подавав до Добропільської ОДПІ, оскільки закон не повязує виникнення права на земельну ділянку із звітуванням про неї до податкового органу.

Наданий позивачем лист Асоціації землевпорядних організацій Донецької області від 01.07.2010р. №217, згідно з яким розпочаті проектні роботи з передачі в постійне користування ботанічного Заказника «Гектова балка» підтверджує можливість оформлення належним чином прав користування земельною ділянкою заказника.

Рішення Никанорівської сільської ради від 10.01.2004 року не можна вважати самостійною підставою для виникнення у позивача вказаного права, у тому числі права постійного користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття рішення сільської ради) право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Документом, що посвідчує право постійного користування є державний акт (ст. 126 ЗК України у редакції на момент прийняття рішення сільської ради), форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002р.

Позивачем такий акт не одержаний, тому відсутні підстави для твердження про виникнення у позивача права користування земельною ділянкою Заказника „Гектова балка” на підставі рішення Никанорівської сільської ради від 10.01.2004 року.

Таким чином, у позивача на законних підставах не виникло право користування земельною ділянкою та цілісним майновим комплексом „Гектова балка”, що виключає обовязок із забезпечення охорони їх та збереження. В той самий час кошториси позивача у звязку з таким обовязком передбачали видатки на заробітну плату трьох охоронців у сумі 74 649,1 грн. та нарахованих на неї внесків до державних цільових фондів у сумі 27110,42грн., усього на суму 101759,52 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що вказані видатки не передбачені законодавством, висновки відповідача щодо проведення видатків на покриття за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних осіб у сумі 101,76 тис. грн. є законними та обґрунтованими.

Крім наведеного, у акті ревізії наведено (аркуш акту 14), що в порушення п. 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005р. „Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ” та п. 4 Постанови КМ України від 30 серпня 2002 р. N 1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” необґрунтовано виплачена премія директора Іванова М.М. без рішення органу вищого рівня відділу освіти Добропільської РДА на суму 4019,75 грн., що призвело до зайвої виплати заробітної плати та нарахування і перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 1459,39 грн.

Згідно з пунктом 4 вказаної постанови КМ України преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Підпунктом 5 пункту 4 наведеного вище наказу Міністерства освіти і науки України встановлено, що преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України „Про позашкільну освіту” державне управління позашкільною освітою у тому числі обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади.

Частиною 2 статті 13 того самого Закону встановлено, що позашкільні навчальні заклади діють на підставі власних статутів, які затверджуються, зокрема, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, що засновані на комунальній формі власності і перебувають у сфері їх управління.

Статут позивача затверджений розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 26.02.2009р. та 30.11.2001р. (попередня редакція). Згідно з п.2 Статуту засновником позивача є відділ освіти Добропільської районної державної адміністрації, який здійснює фінансування, матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, організує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування. Відповідно до п. 48 Статуту позивача управління ним здійснюється відділом освіти районної державної адміністрації. Пунктом 84 Статуту також передбачено, що розміри премій та матеріальної допомоги директору встановлюються за погодженням з профспілковим комітетом та відділом освіти райдержадміністрації.

З наведених нормативно-правових актів та акту локальної дії вбачається, що виплата премії директору позивача має супроводжуватися рішенням (погодженням) відділу освіти райдержадміністрації.

Матеріали справи містять копії низки наказів про преміювання директора позивача Іванова М.М., які підписані директором одноособово. Будь-яких документів, які б свідчили про рішення (погодження) розміру премії директору з відділом освіти Добропільської РДА позивачем не надано. Розрахунок сум виплаченої премії та нарахувань на неї наведений у додатку 33 до акту ревізії.

За змістом позовної заяви позивач не оспорює ту обставину, що вказаного рішення (погодження) не існує. Порушення пояснює неуважністю, відсутністю у директора доган, стягнень та зауважень до його роботи. Позивач стверджує, що підстави для преміювання директора були, однак порушена процедура оформлення такого преміювання, що не призвело до зайвого нарахування та виплати коштів з бюджету.

Ці доводи не спростовують твердження відповідача про безпідставність нарахування та виплат премій директору позивача, та не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Можливість дотримання встановленого порядку оформлення нарахування та виплати премії підтверджується наданими копіями наказів відділу освіти Добропільської районної державної адміністрації №298-Д від 17.11.2008р. та №312-Д від 08.12.2008р. про преміювання директора позивача. З урахуванням цього суд також не приймає до уваги доводи про неуважність керівника чи малий досвід бухгалтера.

За таких обставин позовні вимоги про скасування вимоги відповідача №37-13/122 від 08.02.2010р. у частині прийняття заходів щодо відшкодування зайво виплаченої премії на суму 4019,75 грн., зайво сплачених внесків до державних цільових фондів у на суму 1459,39грн. задоволенню не підлягають.

Крім наведеного, у акті ревізії відображене (аркуш акту 13) порушення статті 57 Закону України «Про освіту», внаслідок якого проводилась виплата винагороди згідно наказів директора працівникам, що не являються педагогічними працівниками (бухгалтеру, завгоспу, прибиральнику, охоронцям, кочегару, робітнику з обслуговування) у листопаді грудні 2008 року на суму 2955,28 грн., що також призвело до зайвого нарахування і перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 1069,81 грн.

Статтею 57 Закону України «Про освіту» встановлено, що держава забезпечує надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків.

В той самий час, накази, на підставі яких відбувалася виплата винагороди (№51-Д від 21.11.2008р., №52-Д від 19.12.2008р.), разом з посиланням на здійснення виплат винагороди на підставі ст. 57 Закону України «Про освіту» передбачає таку виплату особам, які не є педагогічними працівниками (визначення педагогічних працівників міститься у ст. 54 Закону України «Про освіту» та постанові Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. N 963).

При цьому у наказах зазначено, що виплати здійснюються за високі показники у праці.

Щорічна винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків передбачена пунктом 4 Положень про преміювання (грошову винагороду) та заохочення працівників Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, яке є додатками до Колективного договору на 2006-2008 роки. Інших щорічних грошових винагород вказані Положення не передбачають. Що стосується матеріальної винагороди за високі показники у праці - згідно з вказаними Положеннями вони повязані одночасно з професійними святами працівників освіти, Міжнародним жіночім днем 8 Березня та ювілейними датами.

У судовому засіданні 02.07.2010р. представник позивача надав пояснення, згідно з якими виплачені суми винагород є виплатами саме за результатами роботи за рік. Таким чином, вказані виплати не можуть вважатися винагородами за високі показними у праці (оскільки не повязані з професійними святами та ювілейними датами) та винагородами за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків (оскільки всупереч посиланню на ст. 57 Закону «Про освіту» здійснені не педагогічним працівникам).

Зважаючи на це висновки відповідача щодо безпідставного проведення виплат у листопаді грудні 2008 року на суму 2955,28 грн., що також призвело до зайвого нарахування і перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 1069,81 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин доводи позивача визнані судом неправомірними, викладені у акті ревізії висновки ґрунтовними та законними, що обумовлює також законність прийнятої на підставі акту ревізії вимоги відповідача. У звязку з цим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді до Контрольно-ревізійного управління у Донецькій області про скасування пунктів вимоги Добропільського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу від 08.02.2010р. до Добропільського районного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді в частині: відшкодування проведених видатків на покриття за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних осіб у сумі 101,76 тис. грн. шляхом утримання з винних осіб згідно вимог ст.ст. 130,138 Кодексів законів про працю України; зайво виплаченої премії у сумі 4,02 тис. грн. та винагороди у сумі 2,95 тис. грн.; зайво сплачених внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченим сумам з оплати праці на суми 2,53 тис. грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 2 липня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 07 липня 2010р.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.