Вирок № 103548938, 23.02.2022, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/374/21

Провадження № 1-кп/210/217/22

"23" лютого 2022 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Чайкіної О.В.,

за участю секретаря судових засідань Перог Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене 08 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020045710000309 від за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 рокув м. Мерефа, Харківської області, українець, громадянина України, не одруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України станом на 23 лютого 2022 року раніше не судимий:

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Так, вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2020 року ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, засуджено до покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Вирок набрав законної сили 19.05.2020.

Вказаний вирок стосовно засудженого ОСОБА_3 26 червня 2020 року надійшов на виконання до Металургійного районного відділу філії Державної установи «Центр пробацїї» у Дніпропетровській області.

На виконання вищевказаного вироку 02 липня 2020 року ОСОБА_3 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю та попереджений про відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 389 КК України, за ухилення від відбування покарання, про що засвідчив особистим підписом. Під час ознайомлення з положеннями ст. ст. 34, 35 КВК України ОСОБА_3 попереджено також про наслідки невиконання обов`язків, передбачених вищезазначеною статтею.

10 липня 2020 року у ОСОБА_3 , який будучи достовірно обізнаним з обов`язками, встановленими вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2020 року, згідно якого останнього позбавлено права займатися певною діяльністю, а саме права керувати транспортними засобами, виник злочинний умисел направлений на ухилення від відбування додаткового покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме позбавлення права керувати транспортними засобами.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 10 липня 2020 року приблизно об 11:00 годині ОСОБА_3 , знаходячись біля буд. 53, по проспекту Поштовий, м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, діючи умисно, з метою ухилення від відбування додаткового покарання, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ВАЗ 2101» номерний знак - НОМЕР_1 .

Під час керування вказаним транспортним засобом, ОСОБА_3 10 липня 2020 року за порушення заборони зупинки на пішохідних переходах був зупинений поліцейськими патрульної поліції УПП в м. Кривий Ріг та ними відносно ОСОБА_3 винесено постанову серії ЕАМ № 2803341 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин, ОСОБА_3 умисно ухилився від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю, а саме покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

За вчинення вказаних дій ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 389 Кримінального кодексу України, за ознаками ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся. Просив суворо не карати.

Обвинувачений не оспорює фактичні обставини обвинувачення та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення за обставин, які встановлені стороною обвинувачення та зазначені в обвинувальному акті, показання дає добровільно, заяв по застосування заборонених методів зі сторони обвинувачення не надходило.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати обставини справи в повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.

Обвинувачений та захисник, кожен окремо, клопотання прокурора підтримали.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений визнає пред`явлене обвинувачення повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; визнає їх доведеними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, без виклику свідків та дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину у пред"явленому обвинуваченні визнав повністю за вищенаведених фактичних обставин, щиро розкаявся, просив суворо не карати. Зазначив, що сплатив штраф після ухвалення вироку, був попереджений органом пробації про обмеження права керування, однак посвідчення водія не здав. Свідомо сів за кермо, знаючи, що позбавлений права керування, та за порушення ПДР був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП. Права не вилучались. Вилучені потім на виконання вироку.

Крім того, суд на викнання вказівок апеляційного суду, викладених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду про скасування попереднього вирку в даному провадженні, вжив заходів щодо перевірки відомостей про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП.

Скасовуючи вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року, яким ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, Дніпровський апеляційний суд в ухвалі від 16 червня 2021 року зазначив:

"Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, ОСОБА_3 усвідомлював необхідність виконання вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року, в ході судового провадження за ч. 1 ст. 389 КК України свою провину визнав в повному обсязі, органом пробації 02 липня 2020 року ОСОБА_3 під розписку було роз`яснення порядок виконання додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, проте незважаючи на це 10 липня 2020 року обвинувачений керував автомобілем, факт чого підтверджено постановою про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КупАП, 15 вересня 2020 року в обвинуваченого співробітниками поліції було вилучено водійське посвідчення, надалі до прокуратури було скеровано подання про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України.

Проте, під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , за ч. 1 ст. 389 КК України, суд першої інстанції не перевірив, чи не суперечить висунуте ОСОБА_3 обвинувачення гарантіям, закріпленим у ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чи не було допущено у цьому провадженні порушень згаданого Протоколу у зв`язку із засудженням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 389 КК України.

Тобто, суд першої інстанції в порушення вимог щодо повноти судового провадження не перевірив, чи притягувався ОСОБА_3 співробітниками поліції до адміністративної відповідальності, передбаченої положеннями ч. 3 ст. 126 КупАП, якою, зокрема, передбачено, що керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців, як і не з`ясовано судом першої інстанції на підставі чого співробітниками поліції було вилучено в обвинуваченого 15 вересня 2020 року водійське посвідчення: в порядку виконання вироку суду в частині призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами чи на підставі притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, при цьому, враховуючи те, що обов`язок проконтролювати порядок сдачі обвинуваченим водійського посвідчення в порядку виконання додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами покладається на державу".

Згідно з частиною 3 статті 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

На виконання вказаної ухвали суду апеляційної інстанції, при новому розгляді витребувано з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відомотсі про те, чи притягувався ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП та на підставі чого співробітниками поліції 15 вересня 2020 року у останнього вилучено водійське посвідчення

З наданих суду відповідей встановлено, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП не притягувався, було винесено постанову за ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00грн., а водійське посвідчення вилучено 15 вересня 2020 року на виконання вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в частині додаткового покарання.

Аналізуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку, що обвинуваченого слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого проступку, та кваліфікувати його дії - за частиною 1 ст. 389 КК України за ознаками «ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю»

Згідно з частини 2 статті 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При визначені виду та розміру покарань суд керується вимогами статей 65-68КК України та роз`ясненнями постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24жовтня 2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» (з наступними змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу Українивраховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 вчинив відповідно до ст. 12 КК України кримінальний проступок; на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, до лікаря-нарколога звертався за медичною допомогою з березня 2011 року з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками по березень 2012 року, станом на лютий 2022 року на обліку і лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, вину у скоєному злочині визнав повністю у вчиненому розкаюється.

Згідно з ст. 66 КК України, пом`якшуючими відповідальність обставинами, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України - відсутні.

Ураховуючи всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, відсутність тяжких наслідків від його вчинення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі.

Суд не вбачає підстав для застосування ОСОБА_3 покарання за правилами частини 1 та 3 статті 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням наступного.

Згідно правового висновку Об`єднаної палати ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17 пр. № 51-8867кмо18 при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Натомість відбуття покарання є визначальним при застосуванні судом положень статті 71 КК та призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

Як вбачаєтьсяз матеріалівкримінального провадження, ОСОБА_3 вироком від 16.04.2020 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області засуджений за ч. 1 ст.286КК України до штрафу у розмірі 3400 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Штраф сплачено 27.04.2020 року.

В той же час, за матеріалами кримінального провадження встановлено, що на виконання вищевказаного вироку в частині додаткового покарання - позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік, посвідчення водія ОСОБА_3 вилучене 15 вересня 2020 року, тобто додаткове покарання ОСОБА_3 відбув 15 вересня 2021 року.

Тобто становм на 23 лютого 2022 року ОСОБА_3 відбув як основне так і додаткове покарання відбуте.

В частині висновків щодо відсутності судимостей в силу статті 89 КК України, суд зазначає.

Відповідно достатті 5Кримінального кодексуУкраїни законпро кримінальнувідповідальність,що скасовуєкримінальну протиправністьдіяння,пом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи,має зворотнудію учасі,тобто поширюєтьсяна осіб,які вчиниливідповідні діяннядо набраннятаким закономчинності,у томучислі наосіб,які відбуваютьпокарання абовідбули покарання,але маютьсудимість. Законпро кримінальнувідповідальність,що частковопом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи,а частковопосилює кримінальнувідповідальність абоіншим чиномпогіршує становищеособи,має зворотнудію учасі лишев тійчастині,що пом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно пункту 2-1 частини статті 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

В силу частини 1 статті 90 КК України, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

ОСОБА_3 був засуджений 16 квітня 2020 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст.286КК України до штрафу у розмірі 3400 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Санкція частини 1 статті 286 КК України в редакції, чинній на момент ухвалення вироку передбачала покарання: штраф від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З урахуванням статті 5 КК України, зокрема, що з акон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ст. 389 КК України, відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.

Оскільки ОСОБА_4 був засуджений 16 квітня 2020 року за частиною 1 статті 286 КК України (на момент вчинення інкримінованих дій - кримінальний проступок), враховуючи положення пункту 2-1 ст. 89 КК України в системному аналізі з положеннями статтей 5, 12, 89, 90 КК України, покарання як основне так і додаткове покарання відбуті, тому станом на момент постановлення вироку в даному кримінальному проваджені судимість погашена, та в силу статті 89 КК України обвинувачений вважається таким, що не має судимості.

Отже, при визначенні остаточної міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд приходить до висновку про відсутність застосувати ч. 1 та 3 ст. 71 КК України та до призначеного покарання частково приєднати додаткове покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.04.2020 року, призначивши остаточно покарання за сукупністю вироків, оскільки таке покарання фактично відбуте.

Суд враховує,що покаранняє формоюреалізації кримінальноївідповідальності,є заходомпримусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнізлочину,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженихта маєна метіне тількикару,а йвиправлення засуджених,а такожзапобігання вчиненнюнових злочинівяк засудженими,так ііншими особами,а тому,на думкусуду,виправлення обвинуваченогоможливе без ізоляції від суспільства, виходячи з наступного.

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого. З огляду на положення ст. 75 КК законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді обмеження волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. За наявності щирого каяття особи не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України.

Тобто передбачені пунктом 1 частини 1 статті 66 КК обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 (провадження № 51-329км18).

Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням відносно обвинуваченого, оскільки не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, беззаперечно визнав вину, тяжких наслідків від його дій не настало, активно сприяв в розкритті злочину, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

У зв`язку з тим, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування даного кримінального провадження запобіжний захід не застосовувався та в судовому засіданні клопотання прокурором про це не заявлялося, суд також не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.12, ч.3 ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 389 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від відбування покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з випробуванням терміном на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до пунктів 1,2 частини 1 статті 76 КК України: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Додатково напідставі пункту2частини 3статті 76КК Українипокласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Матеріали кримінального провадження залишити на зберіганні при обвинувальному акті.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: О. В. Чайкіна