Постанова № 10354813, 02.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.10Справа №2а-12323/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Суконновій Г.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Інвентус»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю :

представників позивача Андруцької Анни Олександрівни, довіреність № 102 від 01.12.2009 р.;

представник відповідача Маслюк Олексія Володимировича, довіреність № 71/10-0 від 04.03.2010р.;

Суть спору: Приватне підприємство «Інвентус» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач, ДПІ в м. Сімферополі) з вимогами про визнання протиправним скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2009 р. № 00005242301/0 на суму 53293,50 грн., від 21.07.2009 р. № 00005242301/1 на суму 49740,60 грн., від 30.07.2009 р. № 00005242301/2 на суму 49740,60 грн., від 16.10.2009 р. № 00005242301/3 на суму 49740,60 грн.

Позов мотивовано порушенням з боку відповідача норм п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо зменшення податкового кредиту на суму, сплаченого податку внаслідок придбання товарів (послуг), так як жодна норма діючого законодавства не зобовязує платника податку на додану вартість здійснювати контроль за тим, чи надають його контрагенти податкову звітність та чи своєчасно сплачують вони самостійно задекларовані ними у такій звітності податкові зобов'язання. Позивач вважає, що суми ПДВ за податковими накладними №114 від 09.09.2008р. в розмірі 16877,88грн.; №115 від 14.09.2008р. в розмірі 18651,64грн. включені до складу податкового кредиту Позивача у повній відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, тому що ці суми ПДВ були нараховані та дійсно сплачені Позивачем на користь постачальника у складі договірної (контрактної) вартості за ставкою 20% у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Позивача.

У звязку з чим, позивач вважає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту грудень 2008 року суми ПДВ по податковим накладним, виписаним під час оплати за поставлений товар від ТОВ «Маркур 2000».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.10.2009 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 01.03.2010 року (вих. № 3684) (а.с.274), в яких зазначив, що позивач включив суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Маркур- 2000», яке не подає податкову звітність з дня реєстрації платником ПДВ, реєстрація ТОВ «Маркур -2000» як платника ПДВ анулювано відповідно до акту № 118/15-2 від 02.07.2009 р., підприємство відсутнє за юридичною адресою, що є порушенням п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, представник відповідача пояснив, що в податкових накладних № 114 від 09.09.2008р., № 115 від 14.09.2008р. графа 7 «Обсяг продажу (база оподаткування) без ПДВ, що підлягає оподаткуванню по ставці 20%» заповнена з урахуванням ПДВ, що є порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем завищено податковий кредит в грудні 2008 року на суму 35529,00 грн., у звязку з чим правомірним є визначення податкового зобов'язання за оскаржуваними рішеннями з податку на додану вартість в сумі 35529,00грн. та 14211,60 грн.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Приватне підприємство «Інвентус» є юридичною особою, зареєстрованою 07.06.2007 року з ідентифікаційним кодом 35174544 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 632539 (а.с.20) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.01.2009 року (а.с. 22 ).

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 16.07.2007р. № 100053109, індивідуальний податковий номер 351745401096 (а.с.23).

Судом встановлено, що працівниками відповідача з 23.03.2009 по 10.04.2009р. було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.06.2007 року по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 12.06.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої 17.04.2009р. складено Акт №3674/23-2/35174544 (а.с.24). Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, 7.4.1., п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 35529,00 грн., у тому числі за вересень 2008р. 35529,00грн.(а.с.43)

На підставі акту перевірки №3674/23-2/35174544 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення від 29.04.2009р. № 00005242301/0, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35529,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 17764,50 грн.(а.с.44).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач в порядку адміністративного оскарження , звернувся зі скаргою від 07.05.2009 року (вих.. № 01) до ДПІ в м. Сімферополі (а.с.45).

Відповідно до Рішення відповідача від 01.07.2009 року (вих. № 3234/10/1/25-010)(а.с.52), у звязку з тим, що було встановлено завищення ПП «Інвентус» податкового кредиту в грудні , а ні у вересні (як було зазначено в акті) 2008 року, було скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.04.2009р. № 00005242301/0 в частині 3552,90 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, та прийнято податкове повідомлення рішення від 21.07.2009 р. № 00005242301/1 (а.с.55) на суму податкового зобов'язання з ПДВ 35529,00 грн. основного платежу, та за штрафними санкціями 14211,60 грн.

За результатами подальшого адміністративного оскарження на підставі рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА в АР Крим від 23.07.2009 р. (вих.№ 1861/10/25-023) (а.с.63), та рішення ДПА України від 07.10.2009р. (вих. № 10100/6/25-0115)(а.с.77), податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.07.2009р. №00005242301/2 (а.с.68) та від 16.10.2009 р. №00005242301/3.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки №3674/23-2/35174544 позивачем до складу рядку 10.1 Декларації «Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою20% та нульовою ставкою» показників за період з 12.06.2007р. по 31.12.2007р. включено суму 1559832,00 грн. за операціями з придбання насіння, корму для тварин, транспортні витрати, тощо.

До перевірки в податковий орган позивачем було надано акти виконаних робіт, видаткові накладні, накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомо всі по рахунках 631,685,92.

Висновок щодо завищення податкового кредиту в розмірі 35529,00 грн., в тому числі за грудень 2008 року 35529,00 грн. відповідачем було зроблено за результатами перевірки документів по операціям з ТОВ «Маркур2000».

Судом встановлено, ПП «Інвентус» придбало ТМЦ від ТОВ «Маркур-2000»:

- за договором № 1-09 від 09.09.2008р.- пшеницю 4 класу, відповідно до витратної накладної № 114 від 09.09.2008р. а суму 101267,26 грн., в т.ч. ПДВ 16877,88 грн., оплата здійснена в готівковій формі за прибутковим касовим ордером № 14 від 09.09.2008р., податкова накладна № 114 виписана 09.09.2008р.

- за договором № 2-09 від 12.09.2008 р. ячмінь відповідно до витратної накладної № 115 від 14.09.2008 р. на суму111909,24 грн., у т.ч. ПДВ 18651,54 грн., оплата здійснена в готівковій формі за прибутковим касовим ордером № 17 від 17.09.2008 р., податкова накладна № 115 виписана 14.09.2008р. Відвантаження здійснено за рахунок ТОВ «Маркур -2000» за товарно-транспортною накладною б/н від 12.09.2008 р.

Висновок щодо завищення податкового кредиту позивачем в сумі 35529,00 грн. відповідач зробив виходячи з наступного:

-ТОВ «Маркур-2000» не є виробником пшениці 4 класу та ячменя;

-Відповідно до листа Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим стосовно посадових осіб ТОВ «Маркур-2000» порушено кримінальну справу № 10805320265 за ч.3 ст.190 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом 122,62 т. озимого ячменю, що належав СПК «Семисотка», чим було заподіяно шкоду на суму 109990,14 грн.;

-ТОВ «Маркур-2000» є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100112181 від 17.04.2008р., іпн № 358143601094), з дня реєстрації не подавало податкову звітність, відповідно до акту перевірки місцезнаходження ТОВ «Маркур-2000» № 295/23-2 від 07.04.2009 р , зазначена юридична особа не знаходиться за юридичної адресою, вказаною в реєстраційних документах (м. Сімферополь, вул. Амурська,24);

-ТОВ «Маркур-2000» не задекларував в вересні 2008 р. зобов'язання з ПДВ в сумі 35529,00 грн. за операціями з позивачем.

Крім того, відповідач в акті перевірки №3674/23-2/35174544 зазначив, що в податкових накладних № 114 від 09.09.2008р. та № 115 від 14.09.2008р. вказано невірну адресу ТОВ «Маркур-2000» (м. Сімферополь, вул. Амурська,24), так як встановлено відсутність за цією адресою підприємства, а також в графі 7 обєм продажу визначено з врахуванням податку на додану вартість . Викладені факти, на думку відповідача свідчать про порушення п.п.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 12.6 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку їх заповнення» від 30.05.1997 р. № 165.

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України “Про податок на додану вартість”, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Закон України “Про податок на додану вартість”, а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Аналіз зазначених норм надає можливість зробити висновок про те, що право на податковий кредит платника податків не виникає , якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, тобто придбання таких товарів або послуг не відбулося, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

До матеріалів справи залучено, та досліджено судом під час судового розгляду договір № 1-09 від 09.09.2008 року , укладений між ТОВ «Маркур-2000» та позивачем, предметом якого є поставка пшениці 4-го класу (а.с.82). Загальна кількість пшениці за даним договором повинна складати 86 тон +/- 5%. Ціна договору було визначена в розмірі 1180,00 грн. за 1 тону товару. Зазначений товар передано за накладною № 114 від 09.09.2008 р., підписаною та скріпленою печатками обох контрагентів. (а.с.84).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 14 оплата товару була здійснена готівкою в сумі 101267,00 грн. (а.с.65).Також до матеріалів справи залучено копію податкової накладної № 114 від 09.09.2008 р., що підтверджує отримання товару на суму 101267,00 грн., в тому числі ПДВ 16877,88 грн. (а.с.86), складська квитанція на зерно № 864 від 09.09.2008 р. ТОВ «Елеватор Октябрське», розташованого в Красногвардійському районі АР Крим, смт Октябрське, відповідно до якого останній прийняв на зберігання від ПП «Івентус» пшеницю 4-го класу вагою 85820,00 кг.

Судом також досліджено договір № 2-09 купівлі-продажу від 12.09.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Маркур-2000» на поставку ячменю в кількості 100 тон ціна договору була визначена в розмірі 1140,00 грн. за тону (а.с.88). На підтвердження здійснення поставки ячменю позивачем надано накладну № 115 від 14.09.2008 р., підписану та скріплену печаткою ТОВ «Маркур-200» (а.с.90), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17 (а.с.91), податкову накладну № 115 від 14.09.2009 р. на суму 111909,24 грн., в тому числі ПДВ 18651,54 грн.(а.с.93), товарно-транспортні накладні б/н від 12.09.2008 р. (а.с.93-96).

Судом встановлено, що ТОВ «Маркур-2000» був зареєстрований як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.97), є платником податку на додану вартість (а.с.98). Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Маркур-2000» відбулось на підставі акту від 02.07.2009 року № 118/15-2(а.с.249). Отже на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Маркур-2000» був платником податку на додану вартість та мав право виписувати податкові накладні для позивача.

На вимогу суду, позивачем також надано картки по рахунку 281 «карта зберігання по основному складу», партії пшениці 4-го класу та ячменю (а.с.111), рахунки 3721 щодо списання під звіт коштів для розрахунків за пшеницю та ячмінь (а.с.112-114), лист ТОВ «Маркур-2000» на адресу ТОВ «Елеватор Октябрськое» щодо переоформлення пшениці 4-го класу в кількості 85820,00 кг (а.с.116), відповідь ТОВ «Елеватор Октябрьське» від 23.01.2010 року вих.. № 37 (а.с.117) щодо підтвердження факту переоформлення пшениці 4-го класу в кількості 85820,00 кг врожаю 2008 року з ТОВ «Маркур-2000» на ПП «Інвентус» без його фактичного переміщення.

На підтвердження фактичної сплати коштів за товар позивачем надано звіти щодо використання коштів, прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери (а.с.134-229).

Також позивачем надано до суду документи щодо реалізації пшениці 4-го класу та ячменю подальшим покупцям (договори купівлі-продажу, акти прийому передачи, податкові накладні, виписки по рахунках , засвідчені банківською установою) (а.с.119-133), які підтверджують подальше використання в оподатковуваних операціях ПП «Інвентус» придбаного товару, що також підтверджується податковими деклараціями позивача з ПДВ за вересень 2008 року та грудень 2008 року (а.с.274-290).

Отже документи , якими оформлено наступний продаж партії зерна пшениці 4-го класу 85820 кг та ячменю 98166 кг, свідчать про подальше використання придбаних у ТОВ «Маркур-2000» товарів в межах господарської діяльності позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку , що матеріалами справи підтверджено наявність господарських операцій між ТОВ «Маркур-2000» та ПП «Інвентус» щодо поставки пшениці 4-го класу та ячменю, суми ПДВ при оплаті яких позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2008 року на суму 35529,00 грн.

Суд погоджується з твердженням позивача , що факт порушення згідно ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України кримінальної справи проти посадової особи ТОВ «Маркур-2000» за ознаками шахрайства не свідчить про те, що Позивачем не придбавалися товари або що при такому придбанні Позивачем не було нараховано (сплачено) ПДВ на користь ТОВ «Маркур-2000». Крім того, суд зазначає, що незаважаючи на вимоги суду відповідно до ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів, що посадових осіб ТОВ «Маркур-2000» притягнуто до кримінальної відповідальності за фактами здійснення поставок пшениці 4-го класу, саме тієї яка була поставлена позивачеві.

Суд також зазначає, що відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону, при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, не дивлячись на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату

На думку суду помилка, що міститься в графі 7 розділу I податкової накладної міститься помилка замість обсягу продажу (бази оподаткування) за ставкою 20% без урахування ПДВ вказана сума з ПДВ, не спричинила помилковості при підрахуванні та зазначенні підсумовуючих показників податкових накладних №114 від 09.09.2008р. та №115 від 14.09.2008р. графи 7 розділу V «Усього по розділах I+II+-IV» податкової накладної, суми податку у цифровому значенні в графах 7 та 11 розділу VI «Податок на додану вартість» та загальної суми коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку в графах 7 та 11 розділу VII «Загальна сума з ПДВ» в цих податкових накладних вказані вірно. Щодо місцезнаходження ТОВ «Марку-2000», вказаного в податкових накладних, суд зауважує, що зазначена адреса є єдиною, яка внесена до ЄДР та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке на час виписки податкових накладних було дійсним.

Суд також зазначає, що згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №2181 кожний платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації; подання податкових декларацій є обовязком платника податку. З урахуванням відповідних приписів Закону №168/97 особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку на додану вартість до бюджету, є зареєстровані належним чином платники цього податку.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та контроль за своєчасністю подання платниками податків зокрема, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірністі цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів згідно ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII є функціями державних податкових інспекцій в містах. На підставі п.10.4 ст.10 Закону №168/97 контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку на додану вартість до бюджету також покладено на відповідні податкові органи.

Тобто жодна норма діючого законодавства не зобовязує платника податку на додану вартість здійснювати контроль за тим, чи надають його котрагенти податкову звітність та чи своєчасно сплачують вони самостійно задекларовані ними у такій звітності податкові зобов'язання.

Норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 не обумовлює залежність права покупця на податковий кредит від виконання продавцем обов'язку зі своєчасного надання податкової звітності, тому факт неподання або несвоєчасного подання ТОВ «Маркур-2000» податкових декларацій з податку на додану вартість, несплати ним податкових зобов'язань не може слугувати доказом порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, допущеним з боку Позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку що відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту за грудень 2008 року в розмірі 35529,00 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних, платіжними документами.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо неправомірного визначення податкового зобов'язання відповідачем в податкових повідомленнях-рішеннях від 29.04.2009 р. № 00005242301/0 на суму 49740,60 грн., від 21.07.2009 р. № 00005242301/1 на суму 49740,60 грн., від 30.07.2009 р. № 00005242301/2 на суму 49740,60 грн., від 16.10.2009 р. № 00005242301/3 на суму 49740,60 грн.

Водночас суд, зауважує, що рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 01.07.2009 р. № 3234/10/1/25-010 було скасовано податкове повідомлення-рішення від29.04.2009 р. № 00005242301/0 на суму 3552,90 грн. у звязку з самостійно виявленими помилками, в силу чого суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними так скасування податкові повідомлення рішення від 29.04.2009 р. № 00005242301/0 на суму 49740,60 грн., від 21.07.2009 р. № 00005242301/1 на суму 49740,60 грн., від 30.07.2009 р. № 00005242301/2 на суму 49740,60 грн., від 16.10.2009 р. № 00005242301/3 на суму 49740,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 02.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 09.04.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 29.04.2009 р. № 00005242301/0 на суму 49740,60 грн., від 21.07.2009 р. № 00005242301/1 на суму 49740,60 грн., від 30.07.2009 р. № 00005242301/2 на суму 49740,60 грн., від 16.10.2009 р. № 00005242301/3 на суму 49740,60 грн. ДПІ в м. Сімферополі на суму 41720,9 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інвентус» (95018, м. Сімферополь, вул. Берекет , 12, ідентифікаційний код 35174544) 3,40 грн. судового збору.

4. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Котарева Г.М.