Ухвала суду № 103545824, 17.02.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/671/22

Провадження № 2/496/1015/22

У Х В А Л А

17 лютого 2022 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Богдан Ю.В.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 146945 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди та стягнення виниклого боргу, а також сплачений судовий збір.

15.02.2022 року від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на майно та банківські рахунки відповідача ОСОБА_3 , у тому числі на поточний рахунок, відкритий відповідачем у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570.

В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідач прострочив термін виконання зобов`язання, за весь час з укладення угоди лише один раз сплатив позивачу обговорені у розписці кошти одним платежем 29.11.2021 року у розмірі 10055 грн., а також уникає мирного вирішення спору. У зв`язку з тим, що сума спричиненої шкоди є великою, представник позивача вважає, що законним і співмірним є забезпечення судом позовних вимог, викладених у позовній заяві, шляхом накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідача. Вважає, що зазначений спосіб забезпечення позову є таким, що створить умови для виконання судового рішення, ухваленого за заявленими позовними вимогами, у випадку задоволення їх судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вживати передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд накласти арешт на майно та банківські рахунки відповідача.

Однак, дані вимоги є необґрунтованими, оскільки представником позивача не конкретизовано, на яке саме майно (нерухоме та/або рухоме) необхідно накласти арешт, місце його розташування, не надано доказів, які підтверджують, що дане майно належить відповідачу на праві приватної власності, а також відомості про його вартість, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність такого виду забезпечення позову відносно розміру позовних вимог.

Банківські рахунки це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (пункт 9 частина перша статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі №320/3560/18, провадження № 61-5051св19).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача, у тому числі на поточний рахунок, відкритий відповідачем у Южному ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, представник позивача не надав доказів, які б підтверджували відомості про будь-які рахунки, розмір грошових коштів, які знаходяться на даних рахунках.

Відомостей про те, що поточний рахунок, на який представник позивача просить накласти арешт, відкритий саме на ім`я відповідача, та сума наявних на ньому грошових коштів, в матеріалах справи також відсутні. Таким чином, суд приходить до висновку, що таке забезпечення позову може порушити права та інтереси інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові 17 жовтня 2018 року, справа №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Разом з тим, представником позивача не надано суду доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Більш того, жодних доказів, які б підтверджували факт звернення позивача до відповідача з вимогою повернути йому грошові кошти в сумі 146945 грн. заява не містить.

Також, представником позивача не надано доказів про те, що відповідач має намір ухилятися від виконання можливого судового рішення про задоволення позову, в тому числі шляхом відчуження належного йому майна (якщо таке існує) на користь третіх осіб.

Заява представника позивача про забезпечення позову взагалі не містить обґрунтування щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову. Прострочення відповідачем терміну виконання грошового зобов`язання не визнається судом належним обґрунтуванням для застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки вжиття саме таких заходів забезпечення позову, запропонованих представником позивача, є не співмірними із заявленими позовними вимогами та рівноцінними змісту заявлених позовних вимог, заява представника позивача не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про відшкодування завданої шкоди та стягнення виниклого боргу. Така заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований представником позивача вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє представника позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням доводів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст. ст. 81, 149, 150, 153, 260, 261 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Повне судове рішення складено 17.02.2022 року.

Суддя Л.О. Пендюра