Вирок № 103544350, 21.02.2022, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/224/18

Провадження № 1-кп/452/136/2022

ВИРОК

іменем України

21 лютого 2022 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.

секретарів Кафтан О.Ю., Макаревич Л.Р.,

із участю: прокурора Сенечина В.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої адвоката Мукана І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника-адвоката Ленько М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ; громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, - востаннє 05.12.2017 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки та відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з установленим іспитовим строком два роки, -

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 20.12.2017 року о 2год.30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та будучи в автомашині таксі ПП «Макс», котрою керував ОСОБА_3 , а також на передньому сидінні як пасажир знаходилася ОСОБА_4 , рухаючись автодорогою в напрямку із міста Самбора Львівської області в сторону села Береги Самбірського району Львівської області, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна та розуміючи протиправний характер своїх дій, скористався неуважністю вищевказаних осіб та, повторно, оскільки раніше був судимим за подібні злочини, відкрито викрав у спосіб зняття з шиї та вух потерпілої ОСОБА_1 , яка також знаходилася в цьому автомобілі біля нього на задньому сидінні пасажира, а саме золотий ланцюжок вагою 2,48грами 585 проби вартістю 3432,82грн. з підвіскою із зображенням «Матері Божої» вагою 2,58гр. 585 проби 3571,24грн. та дві золоті сережки у вигляді сердець вагою 1,35гр. 585 проби 1868,67грн., заволодівши майном потерпілої на загальну суму 8872,73грн.

У наступному продовжуючи свої незаконні дії з єдиним умислом на відкрите викрадення чужого майна обвинувачений ОСОБА_2 20 грудня 2017 року о 2год.35хв. на автодорозі при в`їзді до села Бабина Самбірського району Львівської області покинув разом із потерпілою ОСОБА_1 вказаний автомобіль таксі під керуванням ОСОБА_3 та відійшов на узбіччя, де наніс потерпілій кілька ударів кулаками по обличчі та відкрито викрав її мобільний телефон марки «Ргestigio Wize NХ3» вартістю 1399грн. з двома стартовими пакетами мобільних операторів «Київстар» - 25грн. та «Vodafone» - 25грн. із фінансовим рахунком 10грн., який знаходився у правій кишені куртки, та грошовими коштами в сумі 300грн. із задньої правої кишені джинсових штанів, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1759грн.

Окрім зазначеного формулювання обвинувачення органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_2 інкримінується звинувачення в тому, що він у зазначений час і при наведених обставинах, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, будучи раніше судимим за розбій із застосуванням насильства яке є небезпечним для життя і здоров`я особи яка зазнала нападу, наніс потерпілій удари кулаками по обличчі, спричинивши їй згідно висновку судово-медичної експертизи струс головного мозку, синці в обох орбітальних ділянках, крововиливи в білкові оболонки обох очей, садна обличчя, синець на підборідді справа, синець на передпліччі поверхні правого плеча, синець на передній поверхні правої гомілки в верхній третині, синець в середній третині, які утворились від дії твердих тупих предметів з обмеженою поверхнею і відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я та відкрито викрав перелічене вище майно потерпілої ОСОБА_1 , а саме мобільний телефон та грошові кошти. Тобто досудовим розслідуванням розділено інкриміновані особі дії на два злочини і тому, на упевненість сторони обвинувачення у результаті неправомірних дій ОСОБА_2 у діях обвинуваченого також убачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, - напад з метою заволодіння майном, поєднаного із насильством, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій.

Судом проаналізовано показання обвинуваченого, потерпілої, свідків у судовому засіданні, решту дані досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і судом зазначене обвинувачення визнається доведеним внаслідок з`ясування обставин, встановлених під час судового провадження та перевірки доказами, - у результаті аналізу цих показань у судовому засіданні, доказів досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) за існування єдиного тоді в обвинуваченого умислу, - корисливого мотиву та мети і, як наслідок - бажання обвинуваченого до незаконного збагачення по одному лише продовжуваного епізоду; стосовно обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України, то на переконання суду досудовим розслідуванням не здобуто жодних доказів про винність особи у цьому інкримінованому кримінальному правопорушенні, відтак його слід за цим пред`явленим звинуваченням виправдати, оскільки установлено відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягали б доказуванню, виходячи з наступного:

Допитаний обвинувачений ОСОБА_2 свою винність в інкримінованих йому правопорушеннях по суті власних показань визнав частково про грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно; водночас суду пояснив, що забрав речі у потерпілої з корисливою метою і це не становило жодних складнощів, бо потерпіла була також у стані алкогольного сп`яніння, а стосовно нанесення такої кількості тілесних ушкоджень, то суду ствердив, що разом з тим у такий спосіб приводив потерпілу до тями, бо на його погляд вона дійсно себе почувала недобре; пред`явлений нею цивільний позов через такі незаконні його дії визнав повністю. Того дня 20 грудня 2017 року зговорились із потерпілою, бо вона була п`яна і він був такий, - тому хотілось далі продовжувати випивати. Спершу в автомашині він ніби взяв телефон із кишені потерпілої, потім ланцюжок, а тоді ОСОБА_1 проснулася та викрикувала; із автомобіля вона вийшла та відійшла десь біля п`ятдесяти метрів по узбіччі; він її наздогнав щоб не заблудилася, натирав обличчя потерпілої снігом; припустив, що телефон міг узяти із куртки потерпілої тоді на вулиці, а стосовно коштів, то чітко суду не висловився у який спосіб та звідки їх викрав. У наступному в домі ОСОБА_5 ще були якісь конфліктні ситуації та він вигнав ОСОБА_1 із хати; а зранку обвинувачений поїхав у м. Самбір та здав у ломбард сережки і ланцюжок щоб забрати раніше заставлений мобільний телефон; потім приїхали працівники поліції та забрали його у відділок давати свідчення.

На підтвердження встановлених судом обставин винність особи також убачається як із пояснень допитаного судом самого обвинуваченого, так і його винуватість встановлена показаннями допитаної судом потерпілої ОСОБА_1 , що 19.12.17р. близько до 24.00год. вона працювала, де випила орієнтовно із працівниками по сто грам горілки, пили ще сік; удома 20.12.17р. між першою і другою годиною ночі болів її живіт і вона вирішила піти в центр міста до аптеки; по дорозі бачила на землі лежачу жінку та чоловіка, який над нею нахилився, - це були свідок ОСОБА_5 і обвинувачений ОСОБА_2 відповідно; відбулася якась розмова і далі вона проснулась в автомашині в момент як з неї обвинувачений зірвав ланцюжок і сережки; вона попросила зупинити автомобіль, їй стало погано і вона вибігла, обвинувачений біг за нею, вона якось втрачала свідомість та деталей на вулиці не пригадує, потім приходила ОСОБА_5 і вони поїхали до неї додому в село Береги; в машині остання їй відповіла, що він (обвинувачений) все поверне. У наступному вона прилягла на диван, заснула; над нею появився ОСОБА_2 і чіплявся до неї, наносив удари по обличчі, по голові; вивів її на вулицю та ще один раз ударив в обличчя та пішов у дім, а вона пішла по дорозі в керунку зупинки, на якомусь автомобілі поїхала до міста Самбора; потім квартира, лягла спати, але проснулася ніби вже у лікарні.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , що потерпіла є його дочкою і колишня дружина його телефоном повідомила, що її побили; прибувши відразу на квартиру він це побачив і потім лікарня, де він її кілька разів провідував; стосовно викрадених у дочки золотих виробів, то він викупив у ломбарді орієнтовно за 3800грн; щодо деталей події побиття чи викрадення, то він цього не уточнював в дочки щоб її не травмувати; а з вигляду о 12-12.30год. 20.12.2017р. коли прибув на квартиру, то бачив ціле в синцях обличчя.

Показаннями свідка ОСОБА_5 , що день напередодні 20.12.2017р. вона із ОСОБА_2 святкували занесення до органів реєстрації шлюбу їх спільної заяви, були в центрі міста Самбора і потім звідки появилась потерпіла ОСОБА_1 їй невідомо. Разом вони їхали у село Береги до неї додому; по дорозі перед селом ОСОБА_7 була зупинка, бо потерпілій було погано та її знудило і вона почала рвати. ОСОБА_2 їй допомагав ніби підтримуючи щоб не впала, він вийшов з автомашини із нею на вулицю, а ОСОБА_5 залишилась в автомобілі таксі. Пізніше ніби була якась шарпанина чи крики і ОСОБА_8 нервував. У свою чергу ОСОБА_5 також вийшла і забрала потерпілу до автомашини; тоді вони поїхали додому, а обвинувачений залишився на автодорозі, але прибув через невеликий час. Вже удома потерпіла їй розповіла, що зникли в неї речі; ще щось жалілася, що ніби з матір`ю посварилася; вони утрьох ще по 50грам горілки випивали, потім лягли спати; ще нібито були крики потерпілої не рухати її чи ще щось, але детально чи розбірливо свідок суду не підтвердила деталей через сплив часу та тоді її стан сп`яніння.

Аналогічними показаннями свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні, що він працює водієм таксі та 20 грудня 2017 року після другої години ночі він узяв трьох замовників у центрі міста Самбора та поїхав у село Береги, бо в 2.30год. поїхав у село Морозовичі на інше замовлення; усі троє вони були в стані алкогольного сп`яніння і потерпіла також; ще він робив зауваження пасажирам позаду, бо вони шуміли; зупиняв автомобіль перед селом Бабина, бо комусь було погано, - потерпілу знудило; пасажири виходили на вулицю та їх не було орієнтовно хвилин 15, а раніше свідок говорив про 5 хвилин; на вулиці було темно і він нічого не бачив.

Із письмової заяви потерпілої ОСОБА_1 від 20.12.2017 року відомо, що вона просить прийняти міри до невідомих осіб, які 20.12.2017 року біля 3 години в центрі міста Самбора відкрито викрали в неї дві золоті сережки, ланцюжок з медальйоном, мобільний телефон та гроші в сумі 300 гривень (Т. 1 а. с. 55).

Згідно висновку експерта №301/17 від 11.01.2018 року відомо, що при проведенні судово-медичної експертизи та вивченні медичних документів ОСОБА_1 , 1999 року народження, виявлено струс головного мозку, синці в обох орбітальних ділянках, крововиливи в білкові оболонки обох очей, садна обличчя, розтягнення зв`язок лівого гомілково-ступневого суглобу, синець на підборідді справа, синець на передній поверхні правого плеча, садно на передній поверхні правого колінного суглобу, синець на передній поверхні правої гомілки в верхній третині, синець в середній третині, садно та синець на передній поверхні лівого колінного суглобу, які утворилися від дії твердих тупих предметів з обмеженою поверхнею, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові, по давності утворення можуть відповідати часу 20.12.2017 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Будь-яких ушкоджень характерних для зірвання ланцюжка при проведенні судово-медичної експертизи на тілі не виявлено. Будь яких ушкоджень характерних для спроби зґвалтування при проведенні судово-медичної експертизи не виявлено. Враховуючи механізм утворення ушкоджень на тілі потерпілої, потерпіла контактувала з травмуючою поверхнею не менше десяти разів (Т. 1 а. с. 56 58).

Зазначений висновок у судовому засіданні підтримав судово-медичний експерт ОСОБА_9 , зазначивши, що ударів потерпілій було нанесено всього орієнтовно десять, що вони могли спричинити струс головного мозку, що саме це вплинуло на визначення короткочасного розладу здоров`я; що він її оглядав і права нога була в гіпсовій пов`язці, а вона пояснювала, що бігла та двічі падала і один раз вдарилась головою, а один раз внаслідок падіння коли зранку по сільській дорозі втікала від обвинуваченого, то пошкодила ногу.

Вивченим судом протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із фототаблицею до нього від 05.01.2018 року, яким установлено, що в ході наведеної слідчої дії потерпіла ОСОБА_1 впізнала ОСОБА_2 як особу, яка 20.12.2017 року побила її та викрала у неї речі, - золоті вироби, мобільний телефон і грошові кошти (Т. 1 а. с. 59 62).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.01.2018 року та додатку до нього, проведеного із свідком ОСОБА_4 із застосуванням відеокамери, де остання як свідок розповіла про вчинення ОСОБА_2 злочину (Т. 1 а. с. 63 65).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.01.2018 року та додатку до нього, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_1 , яка розповіла та показала на місці при яких обставинах і, як саме відносно неї було вчинено злочин, під час якого викрадено особисті речі (Т. 1 а. с. 66 72).

Даними заяви та CDR-диску із звукозаписом телефонної розмови підозрюваного ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 від 22.12.2017 року, де він просить змінити покази на його користь (Т. 1 а. с. 74, 77).

За повідомленням ТВБВ №10013/0215 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» станом на 20.12.2017 року вартість золота проби 999 становить 1384,2грн. за 1грам.; згідно товарного чеку від 30.03.2017 року вбачається, що вартість мобільного телефону марки «Ргestigio Wize NХ3» становить 1399грн., а за повідомленням ПТ «Ломбард Копійка» від 22.12.2017 року відомо, що ОСОБА_2 20.12.2017 року заставляв у філії №5 ПТ «Ломбард Копійка» у м. Самборі наступні речі: золоті сережки 585 проби вагою 1,35гр.; золоту підвіску 585 проби вагою 2,58гр.; золотий ланцюжок 585 проби вагою 2,48гр.; мобільний телефон «Леново», мобільний телефон «Самсунг» (Т. 1 а. с. 78, 79-80, 81).

Заявою ОСОБА_6 від 27.12.2017 року, що він добровільно видає працівникам поліції золоті вироби, а саме золотий ланцюжок, кулон та пару золотих сережок, які були викрадені у його дочки ОСОБА_1 20.12.2017 року і, які він викупив в ломбарді копійка 27.12.2017 року; протоколом огляду цих речових доказів від 27.12.2017р. та далі розпискою самої потерпілої ОСОБА_1 від 29.01.2018 року, що отримала на зберігання ці речі (Т. 1 а. с. 85, 86 88, 90).

Тому, аналізуючи наведені показання обвинуваченого, потерпілої, свідків у сукупності із іншими наведеними доказами, суд прийшов до переконання у винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) із кваліфікуючою ознакою повторно відповідно до Примітки 1 ст. 185 КК України. При цьому суд виходить із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені у судовому засіданні, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не здобуто достатньо доказів, які могли б довести про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 187 КК України, а тому ОСОБА_2 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.186КК України грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. Суб`єктивна сторона злочину передбачає тільки прямий умисел, коли особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі та бажає спричинити таку шкоду. Обов`язковими суб`єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний. Викрадення завжди полягає в активній поведінці винної особи, спрямованій на незаконне та безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника.

Під час судового провадження на підставі наведених вище доказів встановлено, що умисел обвинуваченого був направлений на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_1 зважаючи на ненасильницьку поведінку при цьому дій обвинуваченого щодо самого грабежу, оскільки винний при вилученні майна не звертався до застосування насильства або погрози до потерпілої, не здійснював цілеспрямованих дій на її психіку чи тілесну недоторканність, а обмежився її побити під приводом привести до тями, - про що суду показав він особисто, потерпіла та свідок ОСОБА_5 ; а також він самостійно це в судовому засіданні підтвердив про наявність єдиного умислу та корисливого мотиву в його діях на заволодіння всім майном потерпілої; у свою чергу безпосередньо потерпіла усвідомлювала суспільну небезпечність таких дій та особисто сприйняла такі дії обвинуваченого як викрадення ним майна з метою збагачення. Суд уважає, що всі докази в їх сукупності доводять поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого у відкритому викраденні чужого майна, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення було доведено наявність прямого умислу обвинуваченого ОСОБА_2 на відкрите викрадення як мобільного телефону, так і золотих виробів чи коштів, бо доведено намір в обвинуваченого завдяки таким діям завдати потерпілій матеріальну шкоду як і доведено існування корисливого мотиву та мети - бажання обвинуваченого до незаконного збагачення самому або незаконного збагачення інших осіб. Мотив і мета нерозривно поєднані. У тому числі суд звернув увагу, що на уточнюючі запитання сторони обвинувачення потерпіла ОСОБА_1 відповіла, що чула як обвинувачений зняв ланцюжок і відразу на її запитання ОСОБА_2 відповів, що нічого не брав; також вона від нього втікала, бо не розуміла що діється; вона бігла, а ОСОБА_2 її наздоганяв і бив по обличчі; у свою чергу обвинувачений пояснив це як приведення потерпілої до свідомості. Та при цьому суд вважає найбільш правдоподібним, що саме на вулиці обвинувачений заволодів телефоном і грошима потерпілої, використавши ще її поведінку що стало їй недобре. Також як установлено у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 посеред ночі наносив удари по голові будучи в домі свідка ОСОБА_5 , а потім ще один удар по голові наніс коли зранку її вигнав з будинку із словами «Вали з хати», «Йди» та вивів її на сільську дорогу; тоді вона побігла та впала, почувши сильний біль у нозі.

Тому судом жодним чином не встановлено насильницького грабежу в діях обвинуваченого ОСОБА_2 , що також самостійно утворює кваліфікований склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і може бути двох видів: 1) грабіж, поєднаний з насильством, яке не е небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого; 2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

За загальним правилом під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров`я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння). Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями Кримінального Закону не потребують. Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає у залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, грабіжник може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Оскільки характер погрози має суттєве значення для кваліфікації дій винного, з`ясування його у таких випадках є обов`язковим. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об`єктивних і суб`єктивних обставин справи (час, місце, обстановку вчинення посягання, кількість осіб, які посягають, і потерпілих, предмет, яким погрожував винний, суб`єктивне сприйняття погрози потерпілим тощо). Якщо зміст неконкретизованої погрози встановлено не було і при цьому не доведено, що винний погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене слід розглядати як грабіж.

Відтак суд у зв`язку з наведеною вище вимогою Закону, з`ясувавши поведінку під час інкримінованих дій безпосередньо обвинуваченого, суб`єктивне сприйняття такого тоді та саму поведінку потерпілої, присутніх очевидців ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , вчинене ОСОБА_2 розглядається виключно як грабіж, оскільки зазначеного вище про насильницький грабіж цілком не з`ясовано з жодних перерахованих доказів.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати також від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: а) спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров`я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); в) момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Водночас судом при розгляді кримінального провадження не встановлено жодним чином нападу обвинуваченого ОСОБА_2 на потерпілу ОСОБА_1 з метою заволодіння майном останньої, - на що звернуто увагу ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 27.05.2019 року з перегляду судового рішення в даному кримінальному провадженні, що виходячи із положень ст. 187 КК України розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). При цьому напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство. При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. Тоді під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ствердив, що він потерпілої не бив, забрав у неї ланцюжок, сережки. Коли зняв ланцюжок з шиї потерпілої, вона не робила йому жодних зауважень, так як заснула в машині. Почувши звук її телефону, він витягнув його, виключив та забрав. Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що перебувала в стані шоку, оскільки не розуміла де знаходиться, з ким і що робити, нічого не тямила. Тому через не наведення судом першої інстанції докладних мотивів для спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 та обмеження загальними фразами вирок суду було скасовано.

Вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції Українита частини 2 статті 17КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Приписом частини 3 статті 373КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена «поза розумним сумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності та, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо кого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Кобець проти України» (заява №16437/04, 14 лютого 2008 року, п. 43); «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, заява №25657/94, 10 липня 2001 року, п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

У відповідності до ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1ст.92КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст.94КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Статтею 10 КПК Українивстановлено рівність всіх перед законом і судом.

Подібне твердження як було вказано вище, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, є викладеними у позиції Пленуму Верховного Суду України в Постанові №9 від 01 листопада 1996 року (з наступним змінами) «Про застосуванняКонституції Українипри здійсненні правосуддя» у п. 18, а відповідно до п. 19 цієї ж постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4ст. 129 Конституції України). Принцип змагальності конкретизовано і вст. 22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Тому, беручи до уваги наведені вимоги норм законів у сукупності з даними досудового слідства, суд констатує, що напротивагу наведеному досудовим розслідуванням не зібрано і стороною обвинувачення під час судового провадження не представлено належних чи допустимих доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та про причетність особи до скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, відтак суд ОСОБА_2 виправдовує за цим інкримінованим кримінальним правопорушенням.

Разом з тим при розгляді кримінального провадження в суді судом проаналізовано показання учасників судового розгляду в співставленні між собою та у порівнянні їх показань під час судових проваджень у минулому та встановлено у цьому розбіжності, про що суд відзначає, що іншого вже неможливо здобути, а допитані особи могли не все детально пам`ятати через перебування в стані алкогольного сп`яніння, чи через сплив часу; сам обвинувачений постійно заперечував своє відношення до скоєння ним розбійного нападу; потерпіла ОСОБА_1 пояснила про викрадення золотих виробів у автомобілі, телефону на вулиці вже, а стосовно коштів ніяк не пригадала; щодо нанесення їй тілесних ушкоджень про притягнення до кримінально відповідальності взагалі не зверталася. Тому судом не береться до уваги позиція сторони обвинувачення відносно дослідженого слідчого експерименту із потерпілою, що був проведений 27.01.2018 року і в судовому засіданні вона на запитання прокурора відповіла, що так могло бути, оскільки тоді не пройшло багато часу від події злочину, а саме про насильницький напад на неї тоді в час інкримінованих дій ОСОБА_2 на вулиці та нанесення саме в той час ним множинних тілесних ушкоджень по голові потерпілій, що спричинило струс головного мозку, бо для прикладу написана ОСОБА_1 заява про вчинення злочину взагалі в день його вчинення 20.12.2017р. взагалі містить неправдиву інформацію про викрадення речей у центрі міста Самбора. Також судом звернуто увагу стосовно спричинення потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, що за Висновком експерта потерпіла контактувала з травмуючою поверхнею не менше десяти разів; однаково це у судовому засіданні підтримав судово-медичний експерт ОСОБА_9 та вказав, що ударів потерпілій було нанесено орієнтовно десять всього, що вони могли спричинити струс головного мозку і це впливає на визначення короткочасного розладу здоров`я. Оскільки судом із показань потерпілої встановлено, що обвинувачений ще її бив уночі в будинку ОСОБА_5 і ще один раз ударив зранку на вулиці коли її вивів із дому, тому не слід однозначно стверджувати як досудовому розслідуванню так і невірною є позиція прокурора в суді, що короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_1 стався саме на вулиці біля автомашини 20 грудня 2017 року о 2год.35хв. на автодорозі при в`їзді до села Бабина Самбірського району, коли обвинувачений покинув разом із потерпілою ОСОБА_1 вказаний автомобіль таксі під керуванням ОСОБА_3 та відійшов на узбіччя, де наніс потерпілій кілька ударів кулаками по обличчі та найбільш близько до істини у цей момент відкрито викрав її мобільний телефон із кишені куртки, а також грошові кошти із задньої кишені джинсів ОСОБА_1 .

Водночас через спричинення потерпілій ОСОБА_2 на ґрунті виниклих неприязних відносин легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, то відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК України таке відноситься до категорії справ приватного обвинувачення і кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого про звинувачення у кримінальному проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що не позбавляє права ОСОБА_1 і сьогодні з таким звернутись в силу ч. 4 ст. 26 КПК України.

У зв`язку з наведеним у даній справі потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 на загальну суму відповідно 8219грн. і 25000грн. і, такий на переконання суду підлягає задоволенню повністю на зазначену суму про стягнення матеріальних збитків, оскільки є підтверджено письмовими документами, доданими до позовної заяви і не спростовано другою стороною у цивільному спорі, а навпаки є визнання позову відповідачем; а також підлягає задоволенню пред`явлена моральна шкода в заявленому розмірі, що все завдано і знаходиться в прямому причинному зв`язку із вчиненим ОСОБА_2 злочином.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з пояснень учасників судового розгляду в судовому засіданні, аналізуючи матеріали кримінального провадження, при визначенні даної суми і підстав її присудження суд також виходить із роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Тому при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано характер правопорушення, вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, матеріальне та сімейне становище; позицію самої потерпілої, додаткові витрати, викликані необхідністю придбанням нею медикаментів, витрати коштів на проїзд, чи іншого; її глибину фізичних та душевних страждань.

Водночас суд констатує, що згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Тому до ухвалення судового рішення судом роз`яснено сторонам цивільного позову наслідки відповідної процесуальної дії.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 186 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, відсутність тяжких наслідків; особу обвинуваченого, - раніше судимого, який позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення ним інкриміновано правопорушення у стані алкогольного сп`яніння; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутні.

За ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності чи для призначення більш м`якого покарання обвинуваченому, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України за вчинене, - не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Тому, розглядаючи кримінальне провадження в межах установленого звинувачення обвинуваченому ОСОБА_2 із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із поясненнями обвинуваченого, позицій потерпілої та прокурора про обрання покарання у межах передбаченої санкції Кримінального закону; із урахуванням поведінки особи до і після вчинення злочину, вимоги закону, - із урахуванням всіх обставин справи, - суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім цього ОСОБА_2 вчинив злочин під час відбуття покарання з встановленим іспитовим строком, оскільки згідно вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05.12.2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 3(трьох) років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання на 2(два) роки, відтак покарання обвинуваченому слід призначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України у спосіб часткового приєднання призначеного покарання, а разом з тим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки 2(два) місяці.

У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі. Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті. У разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув`язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Із матеріалів справи, а зокрема із ухвали слідчого судді від 22.12.2017 року відомо, що строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 слід рахувати з 22 грудня 2017 року моменту його затримання.

Отже, будучи попередньо ув`язненим до винесення вироку у цій справі ОСОБА_2 відбув призначене покарання і на сьогодні співвідношення, визначене ч. 5 ст. 72 КК України, фактично зрівнялось, відтак особу слід негайно звільнити з-під варти. У відповідності до ст. 73 КК України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях. Відповідно до статті 152 КВК України підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду.

Разом з тим на переконання суду стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 слід змінити обраний запобіжний захід та продовжений ухвалою суду від 23.12.2021 року тримання під вартою на домашній арешт до набрання вироком законної сили із урахуванням вимоги ч. 3 ст. 377 КПК України, оскільки має місце винятковий випадок: кримінальна справа тривалий час перебуває на розгляді в місцевому суді, двічі судові рішення в апеляційному порядку були скасовані через суперечливу кваліфікацію дій обвинуваченого.

За ч. 3 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

Цивільний позов як було вказано раніше підлягає задоволенню повністю; судові витрати відсутні; питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.187КК України та його виправдати.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05.12.2017 року остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки 2(два) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати із 22.12.2017 року з моменту затримання особи і до 21.02.2022 року, звільнивши його з-під варти негайно у залі судових засідань.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити обвинуваченому ОСОБА_2 на домашній арешт до вступу вироку в законну силу та зобов`язати:

- прибувати до суду на виклик за першою вимогою;

- не відлучатися із місця свого проживання у АДРЕСА_1 у період доби із 22.00год. до 06.00год. без дозволу прокурора чи суду;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 за завдану матеріальну шкоду 8219(вісім тисяч двісті дев`ятнадцять)грн. та за моральну (немайнову) шкоду 25000(двадцять п`ять тисяч)грн., всього 33219(тридцять три тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень.

Речові докази, а саме CD-R диск із звукозаписом телефонної розмови підозрюваного ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 від 22.12.2017 року, що прилучений до матеріалів кримінального провадження, та DVD-R диск із відеозаписом з ломбарду «Копійка» від 20.12.2017 року, - залишити при матеріалах кримінального провадження; розірваний ланцюжок із металу жовтого кольору загальною довжиною разом із замком 56см., підвіску з металу жовтого кольору розміром 2х1см. та пару сережок із металу жовтого кольору схожих на золото, - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_1 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору; інші учасники вправі також отримати копію вироку на їх звернення.

Суддя