Ухвала суду № 103543116, 23.02.2022, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1912/21

Номер провадження 1-кп/305/204/22

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

23.02.2022. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Найман Т.В.

з участю прокурора Ластовичака В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Бабича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду міста Рахів, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке 08.09.2021 внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021071140000267 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ

10 листопада 2021 року з Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області до Рахівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 08.09.2021 внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021071140000267 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 КК України.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_2 від 10.11.2021 призначено підготовче судове засідання, а ухвалою суду від 25.11.2021 справу призначено до розгляду по суті.

03 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Юсипа С.В. про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 слідчим суддею обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується 25.02.2022. Вважає, що ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на те, що ризики, встановлені слідчим суддею при обранні йому запобіжного заходу не перестали існувати. Так, перебуваючи на волі ОСОБА_1 зможе ухилитись від суду, оскільки він не має постійного місця роботи та утриманців, отже може безперешкодно виїхати з місця свого проживання. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 матиме можливість незаконно впливати на свідків, які є його односельчанами та знайомими. Окрім цього, ОСОБА_1 веде антисоціальний спосіб життя. У зв`язку з викладеним, застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки. Таким чином, прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 на два місяці.

У судовому засіданні прокурор Ластовичак В.Ю. подане прокурором Юсипом С.В. клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

Захисник обвинуваченого, адвокат Бабич Р.В. вважає клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу необґрунтованим. Просив врахувати, що ОСОБА_1 тривалий час утримується під вартою, що дає підстави суду змінити раніше обраний запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід. Окрім цього, на даний час уже допитані усі свідки та потерпіла, отже ризик впливу на них ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, стверджує, що не має наміру ухилятися від слідства і суду, а також впливати на потерпілу та свідків. Окрім цього, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надане суду клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження запобіжний захід, обраний обвинуваченому у вказаному кримінальному провадженні закінчується 25 лютого 2022 року.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч.1 ст.177 КПК.

Суд приймає до уваги, що обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, а саме, умисного вбивства, що свідчить про можливість його переховування від суду, враховуючи тяжкість злочину та можливу міру покарання, яка пов`язана лише з реальним її відбуттям.

Оцінюючи ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу і свідків суд зазначає наступне.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою… При цьому треба враховувати характери обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язки із державою, у які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v. Switzerland).

Частиною 5 ст.9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається тримання під вартою обвинувачених.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Згідно зі ст.178 КПК України, суд при вирішенні питання при обранні запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності його позапроцесуальних дій. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаних ризиків слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого ОСОБА_1 здається явно переконливою. Суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні у стані алкогольного сп`яніння та будучи раніше неодноразово судимим.

Водночас, продовжує залишатися реальним ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Фактичні обставини, якими суд раніше обґрунтовував існування такого ризику (відсутність міцних соціальних зв`язків та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині), своєї актуальності не втратили. Обвинуваченому ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, який спричинив смерть потерпілого.

Обстановка вчинення злочину може впливати на кримінально-правову кваліфікацію діяння, проте не нівелює значення ризику, який суд вважає встановленим, хоча і з певними обмовками.

Враховуючи наведене, спосіб та характер вчинення даного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , є підстави вважати про існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може продовжити злочинну діяльність і вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, злочин, у вчиненні якого він обвинувачується відповідно до обвинувального акту був вчинений у стані алкогольного сп`яніння. Окрім цього, ОСОБА_1 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може впливати на свідків кримінального провадження та потерпілого, суд зазначає наступне.

На даний час судом допитані усі свідки, які були заявлені стороною обвинувачення та потерпіла. Отже, оцінюючи можливість незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілу, суд вважає її малоймовірною. Відповідний ризик втратив актуальність, оскільки під час судового розгляду були допитані всі свідки та потерпіла, що значно знижує можливість впливу на них.

Разом з цим, суд не виключає, що обвинувачений може прийняти заходи щодо перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, у тому числі на експерта, яким проводилася судово-медична експертиза.

Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 або взагалі перестав існувати, або зменшився настільки, що запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, здатний йому запобігти.

Окрім наведеного, стороною захисту на не надано суду будь-яких доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 , залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду.

Інших істотних обставин, які би вказували на можливість розгляду питання обрання альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому, стороною захисту не вказано. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, оскільки санкція такого передбачає позбавлення волі на строк до 15 років. Окрім цього, інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення має значний ступінь суспільної небезпеки, оскільки внаслідок інкримінованих йому умисних дій загинула інша особа. Також суд враховує особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, ніде не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, інкриміноване йому діяння, згідно з обвинувальним актом, вчинив у стані алкогольного сп`яніння. Окрім наведеного суд враховує також вік та стан здоров`я обвинуваченого.

Суд також приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Судом встановлені підстави, які передбачені КПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та ризик його ухилення від суду. На даний період часу у суду відсутні дані які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченого. При цьому, суд приймає до уваги термін перебування обвинуваченого під вартою.

Суд також враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити будь-які інші злочини, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, та у контексті даного кримінального провадження є ймовірність того, що обвинувачений може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обраний ОСОБА_1 , запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, а тому суд вважає, що усне клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший, більш м`який, є необґрунтованим, з урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 у силу характеру інкримінованого обвинуваченому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 дію існуючого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує два місяці.

При цьому, суд враховує те, що характер та фактичні обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 , кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Щодо визначення конкретного суспільного інтересу, який слід взяти до уваги при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу в цьому кримінальному провадженні, суд зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, який одним із найбільш небезпечних, оскільки посягає на життя іншої особи.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого ОСОБА_1 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи.

При цьому суд враховує відсутність можливості без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановити обставини, що мають значення в кримінальному провадженні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Суд також враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров`я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст.3 Конституції України.

За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

З огляду на викладене усне клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу, обраного стосовно нього та доводи в його обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вище наведені висновки суду, а відтак, суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурораРахівського відділу Тячівської окружної прокуратури Юсипа С.В. про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , який обвинувачується увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, строком на два місяці, тобто по 23 квітня 2022 року, включно.

У задоволенні усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У відповідності до вимог абз.2 ч.2 ст.392 КПК України вказана ухвала, може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її проголошення.

Головуюча: М.О. Марусяк