Рішення № 103541446, 23.02.2022, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/299/22

РІШЕННЯ

іменем України

23 лютого 2022 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участі секретаря судового засідання Пчолкіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Щастинського РВП ГУНП в Луганській області Мануілова Олексія Івановича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

Встановив:

Представник позивача адвокатЖердєв С.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора СРПП Щастинського РВП ГУНП в Луганській області Мануілова Олексія Івановича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим, у якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАВ № 010660 від 22.01.2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП та провадження у справі закрити, також стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого ним судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 22.01.2022 року приблизно о 10-45год. по вул. Шевченка населеного пункту Краснореченськ Луганської області автомобіль марки FORD TRANSIT д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 був зупинений на вимогу працівника поліції. До вищевказаного автомобіля підійшла особа, у поліцейській формі та вимагала пред`явити їй документи, а саме водійське посвідчення, у зв`язку з тим, що нібито водій - позивач ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху. Інспектор поліції припустив, що водій ОСОБА_1 порушив правила перевезення небезпечних вантажів (дизельне пальне), чим порушив п. 22.5. ПДР. Після цього, притягнув Позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не з`ясувавши при цьому обставин справи, лише переглянувши його документи, відразу почав виносити стосовно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Позивач ОСОБА_1 вважає дії до Інспектора СРПП ІЦастинського РВП ГУНП в Луганській області Мануйлова Олексія Івановича неправомірними, зазначає, що перевезення небезпечного вантажу було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України, Правил дорожнього руху не порушив.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляду справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Луганській області у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, просив розгляд справи провести за його відсутності.

Згідно наданого представником відповідачів відзиву на адміністративний позов, просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У відзиві вказали, що пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі -ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно пункту 2.3. ПДР, водій зобов`язаний а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

У пункті 22.5. ПДР зазначено, що Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері. Наявність свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення закріплено у Директиві 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. З аналізу змісту постанови від 22.01.2022 серії БАВ № 010660, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, вбачається, що 22.01.2022 о 10:45 в с. Красноріченськ по вул. Шевченка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit, д.н. НОМЕР_2 , перевозив дизельне паливо в кількості 3000 л без відповідного узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу і свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів , що перевозять небезпечний вантаж, чим порушив вимоги п. 22.5 ПДР України.

За таких обставин вважають, що інспектор СРПП Щастинського РВП ГУНП в Луганській області старший лейтенант поліції Мануйлов Олексій Іванович, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , діяв виключно на підставі чинного законодавства та у спосіб встановлений нормативно-правовими актами.

Відповідач - інспектор СРППЩастинського РВПГУНП вЛуганській областіМануілов ОлексійІвановичу судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою інспектора СРППЩастинського РВПГУНП вЛуганській областіМануілова ОлексіяІвановичасерії БАВ№ 010660,про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху зафіксованогоне вавтоматичному режимі,якою позивачабуло притягнутодо адміністративноївідповідальності заправопорушення передбаченогоч.1ст.132-1КУпАП,вбачається,що 22.01.2022о 10:45в с.Красноріченськ повул.Шевченка, ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом FordTransit,д.н. НОМЕР_2 ,перевозив дизельнепаливо вкількості 3000л безвідповідного узгодженнямаршруту дорожньогоперевезення небезпечноговантажу ісвідоцтва продопущення транспортногозасобу доперевезення небезпечноговантажу,свідоцтва пропідготовку водіївтранспортних засобів,що перевозятьнебезпечний вантаж,чим порушиввимоги п.22.5ПДР України(а.с. 54).

Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зстаттею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимогзаконупри застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленимизакономспособами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2ст. 33 КУпАП).

Статтею 245КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззаконом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 132-1 КУпАПвстановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (див.Закон України «Про дорожній рух»,Правила дорожнього руху,Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правила перевезення небезпечних вантажів).

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів; 2) порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суб`єкт адміністративного проступку спеціальний (водії транспортних засобів; посадові особи, відповідальні за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважені з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів; громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Відповідно достатті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями, далі -ПДР).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9.ПДРУкраїни встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Отже, вказаними положеннями правил встановлено обов`язок водія знати та дотримуватись максимально допустимої маси вантажу, яку він може перевезти транспортним засобом, і її розподіл по осях. Також, визначено заборону водію здійснювати рух транспортного засобу з перевищенням визначених обмежень з перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до нормКАС Україниобов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що в силу приписівстатті 77 КАС Україниу справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Дослідивши матеріали справи, було встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем було надано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 010660 від 22.01.2022, де відповідач зазначив, що позивачем порушено п.22.5ПДР (а.с. 97).

В п.22.5 ПДР зазначено, що Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів.

Однак, в оскаржуваній постанові серії БАВ № 010660 від 22.01.2022 не міститься посилань на пункти Директиви 2008/68/ЄС, які нібито порушив позивач.

Також, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містять жодних доказів про те, на підставі чого встановлено, що водій ОСОБА_1 перевозив саме дизельне паливо в кількості 3000 л, не зазначено, якими приладами було проведено зважування даного вантажу.

Надана відповідачем фотографія (а.с. 53) не може бути визнана належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує обставин зазначених у постанові.

Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.

Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості оскаржуваної постанови відповідачем не надано.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належного підтвердження, не може бути належним доказом вчинення порушення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 р. в адміністративному провадженні №К/9901/29775/18.

Отже, судом не встановлено обставин, які б достеменно підтверджували вчинення позивачем порушення вимог п. 22.5ПДРУкраїни.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних, достовірних, допустимих доказів скоєння позивачем правопорушення, встановленого ч. 1ст. 132-1 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушенняорган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленогоКАС Україниобов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 132-1 КУпАП, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зач. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушенняіз накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень необхідно скасувати, а справу закрити.

Згідно із ч.ч. 1, 3ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги вимогист. 139 КАС Українисуд вважає за необхідне стягнути з Департаменту патрульноїполіції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст.8,9,77,90,241-246,286 КАС України, ст.ст.293,294 КУпАП України, суд,-

Ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Щастинського РВП ГУНП в Луганській області Мануілова Олексія Івановича, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 010660 від 22.01.2022 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАПта накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., справу провадженням закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: Україна, м.Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова,1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збіру розмірі496(чотиристадев`яносто шість)грн.92коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційногоадміністративного суду безпосередньо протягом 10 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.М. Скрипник