Рішення № 103540528, 23.02.2022, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2692/21

Провадження № 2/347/186/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

23 лютого 2022 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Рибчук Х. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

17.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що з відповідачем, ОСОБА_2 з 2014 року до 2019 року перебувала в зареєстрованому шлюбі, яки було розірвано рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.12.2019 року.

Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вказаного рішення, син ( ОСОБА_3 ) залишений на проживання з матір`ю (позивачем).

Позивач вказала, що після розірвання шлюбу відповідач не бажає в добровільному порядку допомагати матеріально та надавати кошти на утримання дитини, а для утримання дитини необхідні значні кошти.

Стверджує, що відповідач, ОСОБА_2 , є молодим, здоровим, не має групи інвалідності, не має на утриманні інших дітей, матеріально забезпечений, має значні мінливі заробітки, оскільки працює за межами України на різних роботах.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дитини у твердій грошовій сумі 2000 гривень на дитину щомісячно, до досягнення нею повноліття.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилась, однак у позовній заяві просила проводити розгляд справи без її участі (а.с. 1-3).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується відстеженням поштового відправлення (а.с. 26).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду на 24.01.2022 року.

Розгляд справи відкладено на 23.02.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Про судове засідання на 23.02.2022 року відповідач був належним чином повідомлений, що відстеженням поштового відправлення (а.с. 26).

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2692/21 відповідача ОСОБА_2 (а.с. 21).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з копією рішення Косівського районного суду від 13.12.2019 року, яке набрадо законної сили 13.01.2020 року, розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , неповнолітню дитину ОСОБА_3 залишено на проживання з матір`ю (а.с. 6).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.07.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.01.2021 року позивач 05.01.2021 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 10).

Відповідно до довідки, виданої Вербовецьким старостинським округом Косівської міської ради 01.12.2021 року №244/04-02/2, ОСОБА_1 має на утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

З копії довідки про склад сім`ї №1400 від 03.09.2021 року, до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: ОСОБА_7 - мати; ОСОБА_3 син; ОСОБА_8 брат; ОСОБА_9 брат; ОСОБА_5 син (а.с. 9).

Зміст спірнихправовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов`язку щодо утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі Закон № 2402-III) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Так, утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов`язком батьків (стаття 51 Конституції України).

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду, і в результаті спільного проживання у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.4). Відповідач, як батько дитини, зобов`язаний її утримувати, однак, на даний час, добровільно цей обов`язок не виконує.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання своєї дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані її утримувати до досягнення нею повноліття.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дитини є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дитини, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Крім того, суд звертає увагу про відсутність будь-яких фактичних даних, які б свідчили про непрацездатність відповідача або його незадовільний стан здоров`я, чи наявність інших утриманців, а, відтак, давали б суду підстави вважати, що відповідач не зможе сплачувати аліменти у визначеній позивачкою твердій грошовій сумі.

Суд позбавлений можливості надати оцінку аргументам відповідача, оскільки такі ним не наведені, а сам відповідач в судове засідання не з`явився.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня.

Визначений судом розмір аліментів, на переконання суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулась із позовом до суду з 17 грудня 2021 року.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (908 грн).

На підставі ст. 180-182, 190, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий, аліменти в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітня.

Стягнення аліментів розпочати з 17 грудня 2021 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий, в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 лютого 2022 року.

Суддя Ю. С. Кіцула