Ухвала суду № 103540334, 23.02.2022, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/734/17

Номер провадження: 1-кп/0343/44/22

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту

23 лютого 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого - судді Андрусіва І.М.,

суддів: Монташевич С.М., Керніцького І.І.,

в присутності запасного судді - Тураша В.А.,

секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю у кримінальному провадженні №12015240200000409 відносно обвинувачених:

ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора - Орищенка І.В.,

перекладачки грузинської мови - Мікадзе М.Т.,

захисників: Войцеховської Т.М., Шкварка П.І., Вороняка В.А., Керницького В.М.,

В С Т А Н О В И В:

ухвалою Долинського районного суду Івано - Франківської області від 28.12.2021 продовжено запобіжний захід, обраний обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, на 60 днів - до 25 лютого 2022 року включно. Цією ж ухвалою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на 2 місяці, тобто до 28.02.2022.

Прокурор Орищенко І.В. в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими, у зв`язку з чим існують ризики, які дають підстави вважати, що вони з метою уникнення від кримінальної відповідальності можуть переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні. Обвинувачені до злочинів готувались заздалегідь за розробленим та узгодженим між всіма учасниками детальним планом, вживали заходів конспірації та уникнення викриття вчинених злочинів, використовували зброю, транспорт та засоби зв`язку, а тому на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вищевикладене свідчать про те, що в разі застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинувачені не будуть виконувати покладені на них процесуальні обов`язки та матимуть можливість перешкоджати судовому розгляду.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є громадянами іншої держави, раніше в порядку ст. 89 КК України несудимі і фактично не мають постійного місця реєстрації в Україні, ніде не працюють і не мають офіційних засобів для існування.

Судовий розгляд даного кримінального провадження триває. Зазначає, що ризики, які виправдовують тримання під вартою та під цілодобовим домашнім арештом обвинувачених не зменшились.

В судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання та просив їх задовольнити.

Захисник Шкварок П.І. заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, ризики вказані прокурором не підтверджені. Просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою зазначеною в матеріалах справи.

Захисниця Войцеховська Т.В. підтримала думку захисника Шкварка П.І. з наведених вище підстав та обґрунтувати чому суд не застосовує запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підзахисному ОСОБА_3 в смт. Вигода.

Захисник Вороняк В.А. підтримав думку колег, зазначивши, що ризики на які послався прокурор, є недоведеними.

Захисник Керницький В.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки клопотання подане прокурором не відповідає ст. 177 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , підтримали позицію своїх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення даного клопотання, просив скасувати додаткові обов`язки з підстав наведених у його письмових заявах та обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання, а також матеріали кримінального провадження, вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить із такого.

Частиною 1 статті 333 Кримінально процесуального кодексу України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 131 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Зі змісту ст. 199 КПК України випливає, що суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначене вище, колегії суддів належить вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються.

Частиною 1 статті 183 Кримінально процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Статтею 177 Кримінально процесуального кодексу України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.

З обвинувального акта встановлено, що обвинуваченим інкриміновано ряд умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинені групою осіб та супроводжувались зухвалою поведінкою виконавців із застосуванням зброї та використанням заходів конспірації для уникнення викриття кримінальних правопорушень у різних областях України, за які, у разі визнання їх винуватими, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без будь - яких сталих офіційних матеріальних доходів та соціальних зв`язків а, отже, усвідомлюють неминучість покарання, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.

Суд погоджується з доводами прокурора стосовно продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Виходячи з викладеного вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора в поданих клопотаннях є те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є громадянами іншої держави, вони без постійного чи тимчасового місця реєстрації в Україні.

На переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування обвинувачених від суду підтверджується тим, що злочини, у вчиненні яких вони обвинувачується, передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для них переховуватись від суду.

Так, підставами вважати, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду, є те, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів і у разі визнання їх винуватими, ризик втечі для них може бути менш небезпечним ніж призначене покарання і його відбування.

Разом із тим, суд відхиляє як безпідставні покликання захисників стосовно встановлення домашнього арешту за місцем проживання співмешканок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в смт. Вигода, оскільки суду не надоного жодної інформації про точну адресу останніх. Натомість встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані в Республіці Грузія і до їх затримання не мали зареєстрованого у встановленому законом порядку місця постійного проживання чи посвідки на тимчасове проживання в Україні, в тому числі за місцем проживання їх співмешканок у смт. Вигода. Крім того, останні не повідомили адресу, за якою вони проживали зі співмешканками (вулицю, номер будинку, квартири), а адреса, яку зазначили останні при допиті в якості свідків в судовому засіданні, не підтверджена даними про їхнє місце реєстрації та не доведено, що вони проживають на даний час в смт. Вигода.

Стосовно доводів обвинуваченого ОСОБА_1 про обрання йому більш м`якого запобіжного заходу не заслуговують на увагу, оскільки такий не забезпечить належну його поведінку.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинувачених на свідків та потерпілих, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як потерпілих, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, що вчинили злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження.

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а цивільні позови потерпілих ще не дослідженні судом існує ймовірний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд звертає увагу на зухвалу поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , який заходить в зал судового засідання після складу суду та самовільно залишає судове засідання до оголошення перерви. Обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово порушував порядок своїми емоційними викриками, перебиваючи при цьому інших учасників процесу.

Неналежне виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 обов`язків обвинувачених, які визначені КПК України, вказують на те, що у разі застосування судом до них більш м`яких запобіжних заходів, вони можуть навмисно не виконувати та ігнорувати відповідні процесуальні обов`язки, покладені на них цим запобіжним заходом, що може спонукати їх переховуватись від суду, впливати на потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи відомості щодо осіб обвинувачених, виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд дійшов висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, про які вказують захисники та обвинувачений ОСОБА_1 на даний час не може гарантувати їх належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, яке є остаточним, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу та підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів.

Таким чином, суд вбачає достатньо підстав для задоволення клопотань, поданих прокурором та вирішує продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 строк тримання під вартою до 23 квітня 2022 року включно, а обвинуваченому ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю до 23 квітня 2022 року.

Стосовно клопотання прокурора в частині покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України на ОСОБА_1 , суд зазначає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено з матеріалів кримінального провадження останньому 26.10.2021 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та визначено обов`язки, які слід покласти, який ухвалами Долинського районного суду Івано - Франківської області продовжено. Тому, в даному випадку, суд вирішує питання стосовно продовження строку вже обраного запобіжного заходу.

Окрім цього, підстав для покладення додаткових обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_1 прокурором не наведено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 331, 336, 395 КПК України, суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та покладення обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 23 квітня 2022 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 23 квітня 2022 року включно.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на 2 (два) місяці, тобто до 23 квітня 2022 року включно.

Заборонити ОСОБА_1 залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 Кримінально процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано - Франківська установа виконання покарань № 12", направивши копію ухвали на електронну адресу е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду в частині продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя: Андрусів І.М.

Судді: Монташевич С.М.

Керніцький І.І.