Рішення № 103533307, 07.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2022 р. № 400/7655/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Ісламова І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, вул. Київське шосе, 9,Баловне,Новоодеський район, Миколаївська область,56664, а/с № 13,Миколаїв,54025 до:Державної податкової служби України, Львівська площа, 8,Київ 53,04053, Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001, про:визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 № 475914290704 і рішення від 20.08.2021 № 19168/6/99-00-06-01-05-06,

За участю представників:

Від позивача: Ходикін М.М.;

Від відповідачів 1: Мерзлкін О.С.;

Від відповідача 2: Канавцева О.А.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №475914290704 Головного управління ДПС у Миколаївській області, визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 20.08.2021 №19168/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги.

Свої позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що контролюючим органом під час перевірки надумано та безпідставно не визнано право підприємства на податковий кредит, та відповідно право на відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2751698 гривень. У позивача є всі документи про реальність та товарність зазначеної операції, також під час документальної перевірки наявність придбаного обладнання у ПП «Гаранткомплексбуд» демонструвалась ревізорам. Натомість контролюючий орган зробив висновок про не реальність правочину виключно на претензіях до постачальників позивача, а саме неможливістю підтвердити за ланцюгами постачання, наявність кримінальних проваджень стосовно ПП «Гаранткомплексбуд» та ін. Позивач в свою чергу звертає увагу на те, що обладнання не придбавалось у ПП «Гаранткомплексбуд» за договором купівлі-продажу, а було поставлено в межах договору підряду «Реконструкція та технічне переоснащення радіотехнічних засобів посадки КП «Миколаївський міжнародний аеропорт». За умовами договору передбачено прийняття робіт разом з обладнанням за умови їх встановлення на об`єкті. В бухгалтерському обліку операції з постановки обладнання на баланс мають бути виконані згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, що узгоджується з положеннями бухобліку. На час перевірки в бухгалтерському обліку платника податків дане обладнання рахується як «незавершене будівництво». Роботи по договору №8/12 до тепер в повній мірі не виконані, а тому відсутні остаточні акти виконаних робіт. Представникам контролюючого органу пропонувалось дослідити робочий проект РТЗ, в якому передбачено наявність ТМЦ, в т.ч. зазначених у наданих документах, але останні не виявили зацікавленості в дослідженні цього факту. Разом з тим, ревізор зажадав оглянути ТМЦ в місці встановлення на об`єктах підприємства, що було забезпечено. Але зазначене не знайшло відображення в акті перевірки. ТМЦ є складним обладнанням та призначено для отримання на борту повітряного судна і видачі екіпажу, в систему управління інформації про траєкторію ПС в горизонтальній та вертикальній площині, а також визначення моментів прольоту характерних точок на траєкторію заходу на посадку ПС або поточної дальності.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що позивач включив до податкового кредиту за лютий 2021 рік кошти, сплачені за курсовий радіомаяк, глісадний далекомірний радіомаяк, технологічні контейнери для розміщення обладнання, систему віддаленого контролю та моніторингу. Під час перевірки не надано документів, що підтверджують перевезення вищенаведених ТМЦ. Сертифікати якості виробника, паспорти та інші документи, підтверджуючі вказаний товар, до перевірки не надано. До перевірки на надано технічні паспорти на обладнання, у акті приймання товару відсутні записи про дату та оприбуткування товару. Стосовно постачальника ПП «Гаранткомплексбуд» зареєстровано кримінальне провадження №12019150000000402. За результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП «Гаранткомплексбуд» здійснювало придбання виписаних по документах в листопаді-грудні 2019 року позивачу ТМЦ: курсового радіомаяку локолайзера, глісадний, далекомірний радіомаяк, технологічні контейнери для розміщення обладання, система відділеного контролю та моніторингу у ПП «Астор Моноліт». В свою чергу, ПП «Астор Моноліт» протягом 2017-2019 років здійснювались операції з ввезення (імпорту) товарів, але імпорту товарів вищенаведеної номенклатури не встановлено. Щодо митної декларації про імпорту ПП «Астор Моноліт» то дійсно, в травні 2019 завіз на митну територію України аналогічне обладнання. Разом з тим, відповідно до аналізу ЕРПН, в грудні 2019 ПП «Астор Моноліт» реалізував зазначене обладнання ТОВ «Спецрембуд».

В судових засідання 11.01.2022 та 07.02.2022 представники сторін підтвердили власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи.

Суд розглянув справу 07.02.2022 в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні за участі сторін. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, повний текст судового рішення підписаний 17.02.2022.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради зареєстрований юридичною особою 09.09.2016. Основним видом діяльності підприємства є допоміжне обслуговування авіаційного транспорту.

21.12.2018 КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради укладено договір №8/12 з ПП «Гаранткомплексбуд» щодо виконання робіт з «Реконструкції та технічного переоснащення радіотехнічних засобів посадки КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївська область, с. Баловне, вул. Київське шосе, 9».

Роботи за цим договором відносяться до коду ДК 021:2015 «Інші завершальні будівельні роботи», загальна вартість робіт складає 125000000,00 гривень.

04.12.2019 КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради та ПП «Гаранткомплексбуд» оформлено постачання в межах цього договору товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 16510192,38 гривень, в тому числі ПДВ 2751698,73 гривень.

ПП «Гаранткомплексбуд» було складено та видано видаткову накладну №РН-16, а також податкову накладну №6, на постачання ТМЦ: курсовий радіомаяк локолайзер №8100 глідасний, далекомірний радіомаяк DME 9000, технологічні контейнери для розміщення обладнання, система віддаленого контролю моніторингу.

Податкова накладна №6 зареєстрована ПП «Гаранткомплексбуд» в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2019.

04.12.2019 КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради перерахувало за цим договором на адресу ПП «Гаранткомплексбуд» 16510192,38 гривень, в тому числі ПДВ 2751698,73 гривень.

Зазначену суму ПДВ 2751698,73 гривень позивач відобразив у власному податковому обліку, як податковий кредит за грудень 2019 року.

22.03.2021 КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради подало податкову декларацію на додану вартість за лютий 2021 року, в якій окрім іншого, заявлено до відшкодування 2751698,73 гривень за рахунок коштів, сплачених на користь ПП «Гаранткомплексбуд».

19.04.2021 ГУ ДПС у Миколаївській області наказом №803-П призначено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради.

В період з 21.04.2021 по 27.04.2021 проведена документальна позапланова перевірка КМ «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради, за результатами чого складено Акт №3334/14-29-07-04/40823143 від 06.05.2021.

Відповідно до цього Акту, ГУ ДПС у Миколаївській області дійшов висновку про порушення підприємством податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення на суму 2751698 гривень за рахунок коштів, сплачених на користь ПП «Гаранткомплексбуд».

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що у документах, складених за результатами цієї господарської операції, містяться недоліки (не вказані ПІБ особи, що отримала ТМЦ, наявні підписи невідомих осіб), відсутні документи про відрядження працівників позивача до м. Києва, не надано книгу обліку довіреностей, не надано документів, що підтверджують перевезення товару, не надано сертифікати якості виробника, паспорти та інші документи, підтверджуючі товар, невідповідність факту придбання ТМЦ, оскільки 01.06.2020 оформлено документи щодо повернення на відповідальне зберігання, також стосовно ПП «Гаранткомплексбуд» зареєстровано кримінальне провадження, у постачальників за ланцюгом постачання ПП «Астор Моноліт» не встановлено ввезення зазначеного обладнання.

09.06.2021 уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №475914290704 про зменшення суми бюджетного відшкодування КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради в розмірі 2751698,00 гривень та 687924,50 гривень штрафу.

25.06.2021 КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради подало скаргу на податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №475914290704.

20.08.2021 Державна податкова служба України прийняла Рішення №19168/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, яким ППР №475914290704 від 09.06.2021 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов`язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз`яснення Вищого адміністративного суду України викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11 суд вважає, що саме за цією господарською операцією будь-яких не будь інших документів, ніж ті які були надані позивачем (договори, товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів щодо правовідносин КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради з його контрагентом ПП «Гаранткомплексбуд» не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки, є поверховими, бездоказовими та передчасними.

Всі претензії до зазначених контрагентів носять загальний, абстрактний та неконкретний характер.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та витрат, тим, що на його думку відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинна передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Посилання відповідача на звернення до правоохоронних органів та відкриття з цього приводу кримінального провадження не може вважатися належним доказам протиправності дій ПП «Гаранткомплексбуд», оскільки відповідно до ст.214 КПК України це безумовний обов`язок правоохоронців. Жодних правових висновків про наявність складу злочину чи винуватість певних осіб, факт внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування не свідчить.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України належним способом доказування зазначених обставин може бути лише вирок суду, який набрав законної сили. Але такого документу відповідачами не надано.

Вирок суду, або інший документу, ухвалений в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб ПП «Гаранткомплексбуд» за фактом фіктивного підприємництва ст.ст.205, 205-1 КК України відповідачем не надано.

Крім того, суд враховує з цього приводу правову позицію Верховного Суду, яку ним висловлено у постанові від 20.02.18 по справі №826/6280/13-а (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72338874) - посилання контролюючого органу на постанову про порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані документи не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання цим підприємством своїх договірних зобов`язань за господарськими операціями саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 р. 2 Положення №88).

Відповідно до п. 2.4 Положення №88 2.4 Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З наданих до суду копій первинних документів по взаємовідносинах позивача з ПП ПП «Гаранткомплексбуд» судом встановлено, що вони мають усі необхідні реквізити та оформлені належним чином, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів під час проведення податкової перевірки не встановлено. Крім того, перерахування коштів по всім господарським операціям за договором від 21.12.2018 року здійснювалось виключно через ГУ ДКСУ у Миколаївській області, що виключає можливість проведення фіктивних операцій.

Щодо зауважень відповідача про відсутність у первинних документах прізвища особи та ін., то суд звертає увагу, що відповідно абз.8 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Предмет господарської операції радіотехнічне обладнання посадки аеропорту змонтовано на території позивача. Зазначене підтверджується як документами первинного обліку так і наданими до суду фотознімками. Посадова особа контролюючого органу, яка безпосередньо провадила документальну перевірку також підтвердила в судовому засіданні, що їй демонструвалось зазначене обладнання під час перевірки. При цьому, зазначена обставина не стала переконливим аргументом, оскільки на думку ревізора, неможливо було ідентифікувати обладнання, яке демонструвалось платником податків з тим, яке отримано від ПП «Гаранткомплексбуд» за договором від 21.12.2018.

Суд не погоджується з такою логікою відповідача. Відповідно до презумпції правомірності рішень платника податку, саме контролюючий орган повинен довести ту обставину, що змонтоване постачальником обладнання не є тим, що зазначене у первинних документах.

З урахуванням всіх обставин, взагалі не вбачається ніяких причин вважати, що КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради на території аеропорту, змонтувало під виглядом курсового радіомаяку локолайзер №8100 глідасний, далекомірного радіомаяку DME 9000, технологічних контейнерів для розміщення обладнання, системи віддаленого контролю моніторингу, якесь інше обладнання.

Крім того, відповідно до п.201.10. ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У цьому випадку, податкова накладна була зареєстрована після 01.07.2017, що підтверджується самим Актом перевірки.

З 01.07.2017 законодавець чітко визначив, що сам факт реєстрацією ДФС податкової накладної в ЄРПН, свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції, оскільки під час реєстрації податкової накладної, контролюючий орган перевіряє ризики порушення норм податкового законодавства, а у разі їх підтвердження, має право зупинити та/або відмовити у реєстрації податкових накладних.

Суд звертає увагу на категоричність вимог п.201.10. ПК України про те, що суми податку, що відносяться до податкового кредиту, підтверджені зареєстрованою після 01.07.2017 податковою накладною та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Більш того, саме для усунення негативної практики, до якої вдавались контролюючі органи протягом тривалого часу, коригування податкових зобов`язань платника податків через оцінку його правочинів, як безтоварних або нікчемних, подолання тривалої невизначеності та суб`єктивізму у питанні адміністрування податку на додану вартість, законодавцем були внесенні зміни до п.201.10 ПК України.

На саме таке розуміння мети законодавця (історико-політичний спосіб тлумачення норми права), під час ухвалення діючої редакції п.201.10 ст.201 ПК України, вказує пояснювальна записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, в якій зазначено наступне: «…Законопроектом пропонується внести ряд змін до ПК України, серед яких передбачається:

"- встановлення неможливості скасування податкового кредиту по податковій накладній/розрахунку коригування до неї, складеній та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних після 1 липня 2017 року;

- запровадження механізму зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яка підпадає під критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для такого зупинення (критерії визначатимуться Міністерством фінансів України та відновлення такої реєстрації, у разі припинення процедури зупинення їх реєстрації" (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60443).

З тексту пояснювальної записки слідує, що метою змін до ПК України в частині формування податкового кредиту, було перенесення перевірки господарської операції платника податків на етап реєстрації ним податкової накладної в ЄРПН, задля чого контролюючий орган і наділявся повноваженнями для зупинення та/або відмови в її реєстрації.

На переконання суду, з 01.07.2017 після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, контролюючий орган має право ставити під сумнів суми ПДВ зазначені у такої накладної, лише у разі доведеності протиправності дій платників податків у межах кримінального судочинства.

Інший підхід, за яким, навіть після реєстрації ДПС податкової накладної, вона не надає права її отримувачу на включення ПДВ до податкового кредиту, прямо суперечить вимогам п.201.10 ПК України, та позбавляє будь-якого сенсу процедуру реєстрації податкових накладних.

Щодо аргументу відповідача про те, що ПП «Астор Моноліт» реалізував два однакових комплекти радіотехнічного обладнання, а імпортував лише один, то суд звертає увагу, що у Акті перевірки, контролюючим органом взагалі зазначено, що аналізом ЕРПН не встановлено придбання та імпорт ПП «Астор Моноліт» цього обладнання. Лише після надання позивачем разом з запереченнями на Акт, митних декларацій IM 40 ДЕ №1565 від 26.04.2019 та IM40 ДЕ №258 від 25.05.2019, контролюючим органом робиться ще один аналіз, який суперечить висновкам першого, та все ж таки підтверджує факт імпорту ПП «Астор Моноліт» такого обладнання.

Зазначена обставина вказує, на поверховість аналізу відомостей ЕРПН з боку контролюючого органу. Якщо сам контролюючий орган під час розгляду скарги платника податків спростував свої власні висновки, викладені у Акті перевірки щодо відсутності імпорту обладнання у ПП «Астор Моноліт», суд критично ставиться до інформації контролюючого органу про подвійний продаж цього обладнання.

У будь-якому випадку, навіть якщо це дійсно так і є, саме для запобігання таких випадків і було введена з 01.07.2017 процедура електронного адміністрування податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних. Якщо дійсно ПП «Астор Моноліт» двічі реалізував одне й те саме обладнання, то в такому випадку, контролюючий орган повинен був відмовити у реєстрації податкової накладної з ПП «Астор Моноліт» на ПП «Гаранткомплексбуд».

Оскільки контролюючим органом без жодних зауважень були зареєстровані податкові накладні з початку з ПП «Астор Моноліт» на ПП «Гаранткомплексбуд», а потім з ПП «Гаранткомплексбуд» на КП «Миколаївській міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради, відповідно до вимог п.201.10 ПК України у останнього були всі законні підстави для віднесення цих сум до податкового кредиту.

Претензія щодо подвійного продажу одного і того самого обладнання, може бути звернута контролюючим органом саме до ПП «Астор Моноліт», а не до позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позиції контролюючого органу про невизнання права позивача на податковий кредит та від`ємне значення на суму 2751698,73 гривень за взаємовідносинам з ПП «Гаранткомплексбуд».

Позов задовольнити у повному обсязі.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 24970 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (вул. Київське шосе, 9,Баловне,Новоодеський район, Миколаївська область,56664 40823143) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8,Київ 53,04053 43005393), Головного управління ДПС у Миколаївській області, (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001, 43144729) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.06.2021 року № 475914290704.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 20.08.2021 року № 19168/6/99-00-06-01-05-06.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8,Київ 53,04053 43005393) на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (вул. Київське шосе, 9,Баловне,Новоодеський район, Миколаївська область,56664 40823143) судові витрати в розмірі 12 485 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (вул. Київське шосе, 9,Баловне,Новоодеський район, Миколаївська область,56664 40823143) судові витрати в розмірі 12 485 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень.

6. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 17.02.2022.