Рішення № 103533306, 23.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 р. № 400/1411/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороз А. О. в порядку спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034,

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування наказу від 01.12.2020 № 13449-СГ,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просять суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що полягають у порушенні строків розгляду заяви від 10.08.2020 року

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області "Про відмову у наданнi дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 01.12.2020 p. №13449-СГ.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо вiдведення земельної дiлянки сiльськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га та передачу її у власність.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України розглянув заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не у місячний строк. Наказ № 13449-СГ від 01.12.2020 року про відмову у наданні відповідного дозволу є необґрунтованим.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав того, що земельна ділянка яку позивач бажає отримати у власність перебуває у приватній власності іншого громадянина.

Ухвалою від 10.03.2021 р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст.262 КАС України, без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

10.08.2020 року позивач для реалізації свого права звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га, яка розташована в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області (за межами населеного пункту смт. Казанка).

Наказом «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 01.12.2020 року №13449-СГ відповідач відмовив позивачу з тієї підстави, що бажана земельна ділянка перебуває у приватній власності іншого громадянина, тому не підлягає приватизації згідно з вимогами ст.116 та ст.118 Земельного кодексу України..

Відповідно до ч. 1 ст.122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Земельним кодексом України передбачено, що єдиною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

У частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (якщо для цього є передбачені законом підстави).

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.

Спірне рішення відповідача мотивовано тим, що земельна ділянка перебуває у приватній власності іншого громадянина, тому не підлягає приватизації згідно з вимогами ст.116 та ст.118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, прийняте відповідачем рішення узгоджується зі ст.116 Земельного Кодексу України, а саме ч.5, яка передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Тому Наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 01.12.2020 року за №13449-СГ прийнятий у відповідності до норм законодавства.

Крім того позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею до 2 га із земель сільськогосподарського призначення, стосовно вказаного суду зазначає наступне.

27.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 року, яким Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та між господарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, з 27.05.2021 року всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності автоматично переходять у комунальну власність.

Оскільки повноваження Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо розпорядження земельною ділянкою, що розташована в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області припинилися, перейшовши до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дії з порушення строків розгляду заяви та виготовлення наказу № 13449-СГ від 01.12.2020 також задоволенню не підлягають з огляду на таке:

Відповідно ч.7ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою 10.08.2020 року, але відповідач не розглянув його заяву у місячний строк, оскільки наказ був прийнятий тільки 01.12.2020 року.

Але права позивача, у межах розгляду судової справи №400/1411/21 порушені не у зв`язку з порушенням строків розгляду його клопотання, а спірним наказом від 01.12.2020 року. В разі визнання судом протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду клопотання, права позивача, які позивач вважає порушені спірним наказом, не будуть захищені, тому в частині цих позовних вимог позивач обрав неналежний спосіб захисту. Належним способом захисту у спірних правовідносинах є саме оскарження наказу від 01.12.2020, з яким позивач і звернувся до суду.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено позовну вимогу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, які є похідними. Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно до ч. 2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір" за подання фізичною особою адміністративного позову не майнового характеру передбачено сплату судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становив 2270,00 грн.

Таким чином, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання позову в розмірі 908,00 грн.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 2724,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2036970788.1 від 02.03.2021 року.

Тому позивачем надміру сплачено судовий збір в розмірі 1816,00 грн, який підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Судові витрати у розмірі 908,00 грн сплачені за подання адміністративного позову немайнового характеру покладаються на позивача, та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз