Рішення № 103532416, 22.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року Київ справа №320/13762/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через систему звернувся ОСОБА_1 з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 30 вересня 2021 року №2062-20 позачергової - VІІІ;

- зобов`язати Зазимську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами на найближчій сесії після вступу рішення суду в законну силу;

- зобов`язати Зазимську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що за результатами розгляду його клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради за адресою: с. Пухівка, відповідно з позначенням земельної ділянки на графічному матеріалі Зазимською сільською радою Броварського району Київської області було прийнято рішення від 30 вересня 2021 року №2062-20, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки у власність, оскільки зазначена в графічних матеріалах, доданих до клопотання, земельна ділянка розташована на території яка Генеральним планом с. Пухівка не передбачена для ведення садівництва.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки Зазимською сільською радою не наведено правових підстав, а лише вказано невизначене формулювання - не передбачена для ведення садівництва.

Згідно з ухвалою від 03.11.2021, суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113300781330.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Броварським РВ ГУ МВС України в Київській області від 13.05.1997.

З матеріалів справи випливає, що позивач звернувся до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області із Заявою (клопотанням) від 17.09.2021, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0, 1 га на території Зазимської територіальної громади в АДРЕСА_1 , яка знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_2 за цільовим призначенням: для індивідуального садівництва.

До вказаного клопотання додано: копію паспорта; копію ідентифікаційного номера та графічні матеріали.

За результатом розгляду цього клопотання VІІІ позачерговою сесією Зазимської сільської ради Броварського району Київської області скликання було прийнято рішення від 30 вересня 2021 року №2062-206 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Пухівка", яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, у зв`язку з тим, що зазначена в матеріалах, доданих до клопотання, земельна ділянка розташована на території, яка Генеральним планом с. Пухівка не передбачена для ведення садівництва.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивачка звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною п`ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17 (номер в Єдиному державному реєстру судових рішень - 72532460) та від 05.03.2019 у справі №360/2334/17 (номер в Єдиному державному реєстру судових рішень - 80269760), від 20.01.2021 у справі №360/1590/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94264145), від 08.09.2020 у справі №812/1450/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414791).

Відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №808/3187/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89792839).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено вище, підставою відмови у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є те, що зазначена в матеріалах, доданих до клопотання, земельна ділянка розташована на території, яка Генеральним планом с. Пухівка не передбачена для ведення садівництва.

Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення відповідача, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на конкретні підстави, передбачені ст. 118 ЗК України.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 17 листопада 2021 року було витребувано від Зазимської сільської ради Броварського району Київської області такі документи: належним чином засвідчену копію протоколу засідання сесії Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, на якому було прийнято рішення від 30 вересня 2021 року №2062-20 позачергової-VІІІ із результатами поіменного голосування щодо спірного питання з порядком денним;

- належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, які стали підставою та були враховані при прийнятті рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 30 вересня 2021 року №2062-20 позачергової-VІІІ;

- письмові пояснення про підстави відмови позивачу у наданні дозволу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області із посиланням на фактичні підстави із документальним та нормативним підтвердженням..

Проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суду не повідомив.

Частиною дев`ятою статті 80 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись положеннями вищевказаної статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе відмовити у визнанні підтвердженими обставини, що зазначена земельна ділянка Генеральним планом с. Пухівка не передбачена для ведення садівництва.

Відповідно, є непідтвердженими з боку відповідача існування тих перешкод для задоволення клопотання позивача, про які зазначено у спірному рішенні.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття відповідачем спірного рішення.

Крім того, частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Керуючись цієї нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що рішення Зазимської сільської ради від 30 вересня 2021 року №2062-20 позачергової - VІІІ "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Пухівка", є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Зазимської сільської ради від 30 вересня 2021 року №2062-20 позачергової - VІІІ "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Пухівка".

При цьому, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами.

Також задоволення цієї позовної вимоги не є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування з огляду на таке.

У спірних правовідносинах відповідач не розглянув клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Зазимської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами, суд зазначає наступне.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Разом з тим, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 по справі №803/1067/17.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі №814/1959/17.

Отже, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 30 вересня 2021 року №2062-20 позачергової - VІІІ; - зобов`язання Зазимської сільської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами та відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволення позовних вимог про зобов`язання Зазимської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічними матеріалами необхідно відмовити.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем в цій частині.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду належних та достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність своїх рішень.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як випливає з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн. Відтак, враховуючи ту обставину, що вимоги позивача задоволені частково, суд дійшов висновку що понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1210,00 грн підлягають стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363876, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н., с. Зазим`я, вул. Широка, буд. 6) від 30 вересня 2021 року №2062-20 позачергової - VІІІ "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Пухівка".

Зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363876, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н., с. Зазим`я, вул. Широка, буд. 6) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) від 17.09.2021 за вх. №1099 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для індивідуального садівництва в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області та відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1210,00 грн (одна тисяча двісті десять грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363876, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н., с. Зазим`я, вул. Широка, буд. 6).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.