Рішення № 1035279, 26.09.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.07 р. Справа № 2/209

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Служба єдиного замовника” м. Зугрес

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Зугрес

про стягнення заборгованості в сумі 3580,60грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Данило Т.В. - за довір.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 18.09.07р.

оголошувалась перерва

до 26.09.2007р. об 13 год. 30 хв.

Позивач, Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника” м. Зугрес, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства ОСОБА_1м. Зугрес про стягнення заборгованості в сумі 3360,60грн. за послуги на утримання дому та прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 42 від 01.04.2003р. про участь суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплаті комунальних послуг. З посиланням не порушення зазначеного договору, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за період з січня 2004р. по березень 2007р. у розмірі 3360,60 грн. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 16 ЦК України.

У судових засіданнях позивач свої вимоги підтримував.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 31.07.2007р. № 02-41/39944, де вказує, що між сторонами договірні відносини відсутні, оскільки відповідно до п. 2.1.1. договору встановлено, що управління житлово-комунального господарства, має право при несплаті суб'єктом підприємницької діяльності відповідної частини експлуатаційних витрат за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, комунальну послуги більше одного місяця з моменту закінчення строку платежу, припиняє надання послуг. Вказує на те, що після припинення платежів відповідач був впевнений, що договір розірваний. Крім того у відзиві б/н від 17.08.2007р. відповідач просить на підставі ст. 257, 262, 267 ЦК України застосувати строк позовної давності та вважати початком строку 21 травня 2004р., а не 1 січня 2004р. Посилається на те, що в 2004р. був прийнятий Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, який вступив в силу з 01.01.2005р., де вказано, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені в відповідність із ним до 1 січня 2006р. Договори, що не приведені у відповідність з цим Законом у визначений строк втрачають чинність. У доповненні до відзиву від 18.09.2007р. відповідач зазначає, що у відповідності з Методичними рекомендаціями щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків та прибудикових територій, де зазначено, що якщо суб'єкти підприємницької діяльності окремі види робіт по утриманню будинку та при будинкової території, виконують за свій рахунок, вартість цих робіт із загальною суми їх експлуатаційних витрат вираховується.

 Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - Комунальним підприємством “Служба єдиного замовника м. Зугрес” (Балансоутримувач житлового фонду) та Приватним підприємством “Житлобудсервіс” (Підрядник) укладалися договори на утримання житлових домів та придомових територій в м. Зугрес.

Предметом зазначених договорів є передача Замовником Підряднику функцій з утримання житлових домів та прибудинкових територій м. Зугрес.

Метою договору є забезпечення кваліфікаційного, якісного та гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду відповідно до Переліку житлових домів (Додаток № 1), його технічного обладнання, підтримки санітарного стану придомової території для створення мешканцям домів сприятливих умов для мешкання, а також нежитловим вбудованим - прибудованим приміщенням в житлових домах, Власник якого уклав з Замовником договір на участь в витратах по утриманню дому та придомової території (Додаток № 2).

На підставі зазначеного між Управлінням житлово-комунального господарства м. Зугрес та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Власник) 01.04.2003р. укладено договір № 42 від 01.04.2003р. на участь суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та сплат комунальних послуг.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Комунального підприємства “Міська служба єдиного замовника міста Зугрес” останній є правонаступником комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства міста Зугрес”.

Розділом “Предмет договору” встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності, який згідно договору № 42 від 0-1.04.2003р. займає нежитлове приміщення для торгівлі по АДРЕСА_1, загальною площею 100,9 м2 сплачує експлуатаційні витрати пропорційно займаній площі та вартості комунальних послуг, управління житлово-комунального господарства забезпечує надання експлуатаційних послуг з утримання приміщення, прибудинкової території та комунальних послуг.

Відповідно до розділу “Права та обов'язки сторін” Управління житлово-комунального господарства зобов'язане забезпечити суб'єкту підприємницької діяльності комунальними послугами в загальному приміщенні відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною договору. Своєчасно нараховувати плату за експлуатаційні витрати та комунальні послуги та надавати суб'єкту підприємницької діяльності відповідні рахунки. Інформувати суб'єкта підприємницької діяльності про зміну рівня та якості послуг, а також введення нових тарифів. Суб'єкт підприємницької діяльності має право знайомитися з розрахунками експлуатаційних витрат та витрат за комунальні послуги в управлінні житлово-комунального господарства; на зменшення плати за послуги в разі не надання їх у повному обсязі або надання частини з них.

Суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний сплачувати управлінню житлово - комунального господарства витрати за надані комунальні послуги та відповідну частину експлуатаційних витрат в терміни встановлені договором. Управління житлово-комунального господарства має право при несплаті суб'єктом підприємницької діяльності відповідної частини експлуатаційних витрат за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, комунальні послуги більше одного місяця з моменту закінчення строку платежу, припиняє надання послуг.

 Розділом 4 “Оплата експлуатаційних витрат та комунальних послуг” встановлено, що Управління житлово-комунального господарства до 10 числа місяця, наступного за звітним, надає суб'єкту підприємницької діяльності відповідний рахунок до сплати експлуатаційних витрат та комунальних послуг. Сума витрат підлягає оплаті “Власником” на момент укладення договору складає 35,32грн. виходячи з площі 100,9м2. Сума витрат корегується УЖКГ щокварталу, виходячи з фактичних витрат на утримання прибудинкової території та затрат на експлуатацію житлового будинку.

Розділом “Термін дії договору” встановлено, що термін дії договору встановлений початок 01.04.2003р., закінчення - до зміни власника.

На виконання умов договору позивачем здійснювались послуги, обумовлені договором, та виставлялись відповідачу рахунки. Всього позивачем було виставлено рахунків за спірний період з січня 2004 року до березня 2007р. включно на загальну суму 3360,60 грн., яку позивач й просить стягнути з відповідача.

Вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступні підстави.

Відповідачу на праві власності належить вбудоване нежиле напівпідвальне приміщення загальною площею 76,7 кв.м., що розташоване за адресою: 86783, Донецька область, м. Зугрес, АДРЕСА_1.

Зазначений будинок, в якому відповідач є власником приміщення, переданий позивачем на обслуговування Приватному підприємству “Житлобудсервіс”, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 1 ч. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.04р., встановлено, що він застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, щодо відносин які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. На підставі зазначеного при розгляді справи судом застосовуються положення Цивільного кодексу України (у редакції 2004р.).

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як було вище встановлено судом, умовами договору від 01.04.03р. встановлений розмір експлуатаційних витрат в сумі 35,32 грн., виходячи із розрахунку 0,35 грн. за 1 кв.м.

Згідно до пункту 4.3. договору встановлено, що сума витрат корегується Управлінням житлово-комунального господарства щокварталу, виходячи з фактичних витрат на утримання прибудинкової території та витрат на експлуатацію житлового будинку.

В відповідності з цим в подальшому згідно калькуляцій, що додані до матеріалів справи, розмір витрат на 1 кв.м. на експлуатацію житлових домів та прибудинкових територій щоквартально змінювався.

Як вбачається із змісту наданих позивачем рахунків, позивачем нараховувались експлуатаційні витрати за кожний календарний місяць спірного періоду виходячи із ціни послуги за 1 кв.м. щомісяця. Зокрема, за 1 квартал 2004р. - 0,611 грн., за 2 квартал - 0,508 грн., за 3 квартал - 0,539 грн., за 4 квартал - 0,569 грн.; за 1 квартал 2005р. - 0,853 грн., за 2 квартал - 0,846 грн., за 3 квартал - 0,822 грн., за 4 квартал - 0,912 грн.; за 1 квартал 2006р. - 0,868 грн., за 2 квартал - 1,045 грн., за 3 квартал - 0,974 грн., за 4 квартал - 1,041 грн.; за 1 квартал 2007 р. - 1,514 грн.

Тобто, із вказаних рахунків видно, що сума експлуатаційних витрат корегувалась позивачем щоквартально.

На виконання умов п.п. 2.2.2 та 4.1 договору від 01.04.03р. № 42 про участь суб'єктів підприємницької діяльності в розрахунках на утримання будинку, при будинкової території та оплат комунальних послуг, та згідно реєстрів рахунків, які додані позивачем до матеріалів справи, рахунки на оплату послуг за період з серпня 2005 року до березня 2007 року доставлялися контролером, про що свідчить його відмітка про надання рахунків відповідачу.

Доставка та надання рахунків за оренду та експлуатаційні витрати орендарям та власникам за місцем знаходження орендних та викуплених приміщень, є посадовими обов'язками контролера, відповідно до п. 2.5 посадової інструкції контролера Комунального підприємства “Служба єдиного замовника”.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що умовами вищевказаного договору не визначений певний строк оплати наданих послуг, зазначений строк не вказаний й в рахунках, наявних в матеріалах справи. Договором передбачений обов'язок відповідача сплатити наданий йому рахунок, та обов'язок позивача - своєчасно нарахувати плату за експлуатаційні витрати та в строк до 10 числа, наступного за звітним місяцем, надати рахунок відповідачу. Отже, виходячи з умов договору, настання зобов'язання відповідача сплатити експлуатаційні витрати на утримання будинку пов'язано із наданням рахунку позивачем.

Таким чином, у відповідача виникав обов'язок сплачувати експлуатаційні витрати з утримання будинку та при будинкової території 10 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Проте, за період з січня 2004 року до липня 2005 року позивачем не надано об'єктивних доказів того, що вказані рахунки надавались відповідачу.

Разом з цим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем на адресу відповідача поштою направлялася претензія № 278 від 13.02.2006р. з вимогою до 01.03.2006р. погасити заборгованість в сумі 1800,88грн. яка утворилася станом на 01.02.2006р., відповідь на яку не була отримана. У зв'язку з чим, строк оплати вказаної заборгованості відповідачем послуг настав 08.03.2006р.

Відповідно до матеріалів справи позивачем були виставлені рахунки за період з січня 2004р. по березень 2007р., а всього було виставлено рахунків на загальну суму 3360,60грн., що підтверджено матеріалами справи.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Відповідно до приписів ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну тривалість у три роки.

Нормами ст. 267 ЦК України, можливість застосування яких передбачена п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно п. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява була зроблена відповідачем, зокрема, про застосування строків позовної давності міститься у відзивах відповідача від 17.08.07р. та від 18.09.07р., які долучені до матеріалів справи.

Із матеріалів справи вбачається, що позов поданий до суду 31.05.07р., про що свідчить вхідний штамп суду на позовній заяві, а право на пред'явлення вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2004 року до травня 2004 року на суму 287,47грн. у позивача виникло ще 10.02.04 року.

Враховуючи, що згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила, позивач фактично довідався про порушення свого права ще 10 лютого 2004 року - дата настання обов'язку позивача надати рахунок за січень 2004 року та обов'язку відповідача сплатити цей рахунок.

Таким чином, позивач довідався про порушення обов'язку відповідача сплачувати експлуатаційні витрати в лютому 2004 року, у зв'язку з чим, строк для пред'явлення вимог щодо стягнення з відповідача за період з січня 2004 року до травня 2004 року позивачем пропущений.

Клопотань про поновлення пропущеного строку позовної давності та визнання причини його пропуску поважною позивачем не заявлено.

Оцінивши доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, господарський суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах в частині стягнення 287,47грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2006 року до березня 2007 року в сумі 1647,30грн. суд виходить з наступного.

Нормативною основою регулювання господарських відносин в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, є Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, який набрав чинності з 1 січня 2005 року.

Прикінцевими положеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. № 560 було затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкової території.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів укладання з відповідачем до січня 2006 року договору або спонукання у судовому порядку до укладання договору на участь суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплат комунальних послуг.

У позовній заяві та поясненнях суду позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань саме за договором № 42 від 01.04.03р.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В даному випадку умовами вищевказаного Закону чітко визначено строк до якого договори повинні бути приведені у відповідність з ним, та наслідки не переукладення договорів у відповідності із Законом, а саме, втрата чинності.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про припинення зобов'язань між позивачем та відповідачем за договором № 42 від 01.04.03р. на підставах, визначених законом.

Підстави позовних вимог позивач не змінював, інших підстав, ніж стягнення заборгованості за вказаним договором, позивачем не заявлялось. Отже, враховуючи, що договір № 42 від 01.04.03р. втратив чинність з 1 січня 2006 року, а іншого договору сторони не уклали, у позивача не було підстав для нарахування експлуатаційних витрат за період з січня 2006 року до березня 2006 року. У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення за цей період в сумі 1647,30грн. не підлягають задоволенню.

Не беруться до уваги посилання відповідача на п. 1.9. Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій, відповідно до якого, якщо суб'єкти підприємницької діяльності окремі види робіт по утриманню будинку та прибуденкової території, виконують за свій рахунок, вартість цих робіт із загальної суми їх експлуатаційних витрат вираховується.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до Комунального підприємства “Служба єдиного замовника м. Зугрес”, де просив би вирахувати понесені ним витрати по утриманню дому та при домової території із загальної суми експлуатаційних витрат, на підставі зазначеного позивач не знав та не міг знати про те, що відповідачем виконуються самостійно окремі види робіт з утримання будинку та при будинкової території, тому й підстав, для вирахування зазначених сум у позивачем не було.

Щодо заперечень відповідача про неналежні обсяги та якість надання позивачем послуг з обслуговування будинку та при будинкової території, суд зазначає наступне.

Правилами утримання жилих будинків та придомових територій визначено поняття житлово-комунальних послуг, а саме, це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості і якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зокрема, такі норми та правила затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. № 560 “Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій”.

Згідно ст. 18 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії, в якій визначаються строки, види, показники порушень, тощо. Також, цією ж статтею визначений порядок перерахування платежів внаслідок порушення виконавцями своїх обов'язків.

У зв'язку з цим, в разі невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідач не позбавлений права звернутись у встановленому порядку для перерахування вартості наданих позивачем послуг.

У зв'язку з вище викладеним, враховуючи заяву про застосування строку позовної давнини, та припинення договору № 42 від 01.04.03р. им на підставі Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Тобто, згідно розрахунку суду розмір витрат на експлуатаційне утримання нежитлового приміщення за період з червня 2004 року до січня 2006 року складає 1425,78грн. та позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 623, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Служба єдиного замовника м. Зугрес” до Приватного підприємця ОСОБА_1про стягнення 3580,60грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ОСОБА_1(86783, м. Зугрес, АДРЕСА_1, р/НОМЕР_1 у відділенні УСБ м. Харцизьк, свідоцтво № НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства “Служба єдиного замовника м. Зугрес” (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Маяковського, 12а - юридична адреса; 86784, Донецька область, м. Зугрес, вул.. 60 років Жовтня, 50 - поштова адреса; р/р 26007303687047 у філії ПІБ м. Харцизьк, МФО 334345, індент. Код 32403811) заборгованість за експлуатаційні витрати у розмірі 1425,80грн., судові витрати: державне мито у розмірі 40,61грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 46,98грн.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 01.10.2007р.

Суддя Мартюхіна Н.О.