Рішення № 103521137, 22.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/20829/21Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп" до державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 136 156,24 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі Підприємство) 136 156,24 грн, з яких: 115 310,16 грн основний борг, 12 595,66 грн пеня, 5 881,03 грн інфляційні втрати, 2 369,39 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу (поставки) від 10 березня 2021 року № УМТЗ-21-112/8.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2021 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20829/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 28 грудня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0105491733353.

Разом із тим, 14 лютого 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 31 січня 2022 року № 8-221, в якому останнє заперечило проти заявлених позовних вимог, оскільки відсутні докази обов`язкового проходження товаром процедури вхідного контролю та ненадання обов`язкових підтверджуючих документів щодо якості товару. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для оплати товару, нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

У той же час у вказаному відзиві відповідачем не зазначено про поважні причини пропуску строку для подачі цієї заяви по суті спору та відсутнє клопотання про продовження встановленого судом строку на подання вказаної заяви по суті спору.

Відповідно до частин 8, 9 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, у зв`язку з чим заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини, зважаючи на подання відповідачем відзиву на позовну заяву з порушенням встановленого судом строку та відсутність правових підстав для продовження такого строку, а також беручи до уваги наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Слід також зазначити, що 20 січня 2022 року через загальний відділ канцелярії та діловодства суду надійшла заява позивача від 19 січня 2022 року № 4227, в якій останній вказав, що ціна позову не змінилася, відповідач не здійснив погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2021 року позивач поставив відповідачу продукцію до укладення відповідного договору, що підтверджується видатковою накладною № 117 від цієї ж дати та актом приймання-передачі № 117 від вказаної дати.

Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками наведених юридичних осіб без зауважень та вказівок на недоліки товару.

З вказаних документів вбачається, що Товариство поставило Підприємству таку продукцію: ВТ22 кр.22 пруток титановий ГОСТ 26492-85(30 кг); ВТ1-0 кр.50 пруток титановий ГОСТ 26492-85 (33 кг), Д16Т л.4,0 лист алюмінієвий ГОСТ 21631-76 або 2024 ТЗ (70 кг); Д16Т л.5,0 лист алюмінієвий ГОСТ 21631-76 або 2024 ТЗ (85 кг); 30ХГСА ГОСТ 4543-71 кр.70 пруток зі сталі легірований конструкціонний ГОСТ 2590-06 (60 кг).

10 березня 2021 року між Товариством та Підприємством укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-112/8, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товари, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору позивач повинен поставити відповідачу товари, якість яких відповідає технічним умовам заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленими для цієї групи товарів. Товариство зобов`язано на товари, що постачаються, видати документ (паспорт, сертифікат якості, інші документи, які підтверджують якість, із посиланням на відповідні ГОСТи, технічні умови, або ін. податкову накладну, видаткову накладну, акт приймання-передачі у разі поставки товару до укладення цього договору.

Згідно з пунктом 2.5. вказаного правочину порушення умов щодо вимог якості, характеристик товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього договору, у тому числі ненадання необхідної документації на товар, зазначеної в пункті 2.2. договору, є порушенням з боку Товариства та підставою для реалізації права Підприємства на відмову в прийманні товару та для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.

Як встановлено пунктами 2.6., 2.7. цієї угоди у зв`язку з військовим призначенням товару відповідач здійснює перевірку якості та кількості товару проведення ВТК із залученням, у разі необхідності, 615 Військового представництва Міноборони України, у тому числі в разі поставки товару до укладання договору. Порядок та строки перевірки кількості та якості товару визначаються покупцем. При проведенні ВТК датою поставки (передачі) та переходу прав власності на товар є дата, зазначена в документах ВТК та 615 МОУ про приймання товару.

Якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) товару буде виявлено порушення умов щодо характеристик (технічних характеристик) товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування) маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього договору, недостача, невідповідність якості або комплектності товару, вимогам визначеним в документації на товар, або вимогам цього договору, що підтверджується документами ВТК Підприємства, останнє вправі на свій вибір: повернути товар позивачу та не оплачувати неприйнятий товар, письмово повідомивши про це Товариство, при цьому повернення товару здійснюється за рахунок позивача, який зобов`язаний прийняти такий товар; розірвати в односторонньому порядку цей договір, при цьому Товариство на вимогу Підприємства повертає грошові кошти на його рахунок у термін не більше 10 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги, якщо товар було оплачено; не укладати з позивачем договір, у разі якщо товар поставлено до укладення цього договору та повернути товар позивачу в строк зазначений відповідачем; вимагати від Товариства заміни товару неналежної якості та/або кількості (комплектності) в строк зазначений Підприємством (пункт 2.8. договору).

За умовами пункту 3.1. вказаного правочину загальна ціна договору на момент його укладення склала 115 310,16 грн у тому числі ПДВ 19 218,36 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки проводяться наступним чином: позивач передає відповідачу рахунок для оплати замовленої продукції. Покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК та 615 Військового представництва Міноборони України, у разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.

Згідно пункту 10.2. цього правочину сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Невід`ємною частиною цього договору є специфікація № 1 (Додаток № 1) (пункт 13.1. вказаної угоди).

Судом встановлено, що 10 березня 2021 року між сторонами підписано відповідну специфікацію № 1 (Додаток № 1) до вказаного правочину.

Як вбачається з даної специфікації найменування товару є ідентичним з товаром, який фактично було поставлено 26 лютого 2021 року за видатковою накладною та актом приймання-передачі № 117 від вказаної дати.

Умовами специфікації передбачено, що сума товару становить 115 310,16 грн разом із ПДВ. Умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві відповідача.

Судом встановлено, що вказаний товар було поставлено Підприємству відповідно до умов специфікації та договору, про що свідчить підписання та скріплення печатками вказаних документів уповноваженими представниками сторін, та відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача щодо характеристик (технічних характеристик) товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування) маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього договору, недостачі, невідповідності якості або комплектності товару вимогам, визначеним у документації на товар, або вимогам цього договору.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди, зокрема, щодо відсутності необхідної документації на товар, зазначеної в пункті 2.2. договору.

У той же час у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про повернення поставленого товару, одностороннє розірвання договору чи вимог Підприємства про заміну товару.

Абзацом 2 пункту 4.1. договору визначено порядок здійснення оплати за товар, якщо інше не передбачено умовами договору.

Оскільки товар було поставлено до укладення вказаного договору, а специфікація є невід`ємною частиною цієї угоди, тому відповідач зобов`язаний був повністю оплатити товар протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві відповідача.

Зі змісту оспорюваного правочину вбачається, що у випадку поставки товару до підписання угоди, вхідний контроль та проведення ВТК є повноваженням відповідача та проводиться останнім до підписання договору. За результатами вхідного контролю та проведення ВТК, у силу приписів пункту 2.8. вказаної угоди, Підприємство має право не укладати договір. Після підписання договору та специфікації відповідач підтвердив відповідність товару умовам, визначених у вказаних документах.

Судом встановлено, що всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по своєчасній оплаті вартості поставленої йому продукції не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 115 310,16 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 115 310,16 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Підприємства про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо оплати поставленого товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 369,39 грн трьох процентів річних та 5 881,03 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості за період з 10 квітня 2021 року по 15 грудня 2021 року згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як раніше було встановлено судом, відповідно до пункту 4.1. договору та абзацу 2 специфікації оплата товару здійснюється повністю (100 % вартості товару) протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві відповідача. Судом також встановлено, що товар було поставлено 26 лютого 2021 року, тобто до укладення вказаного договору.

Водночас документи, з яких можна встановити точну дату проходження вхідного контролю, сторонами не надано, такі докази також відсутні у матеріалах справи.

У той же час відповідно до умов пункту 2.8. вказаного правочину, якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) товару буде виявлено порушення умов щодо характеристик (технічних характеристик) товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування) маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього договору, недостача, невідповідність якості або комплектності товару, вимогам визначеним в документації на товар, або вимогам цього договору, що підтверджується документами ВТК Підприємства, останнє мало право не укладати з позивачем договір, у разі якщо товар поставлено до укладення цього договору, та повернути товар позивачу в строк, зазначений відповідачем.

Враховуючи те, що зазначений товар було прийнято відповідачем, за наслідками цієї поставки між сторонами укладено договір від 10 березня 2021 року № УМТЗ-21-112/8, а також відсутність будь-яких вимог покупця про повернення даного товару, суд дійшов висновку про те, що дана продукція була прийнята без будь-яких зауважень, а тому за відсутністю інших документів датою проходження вхідного контролю слід вважати 10 березня 2021 року, від якої й слід відраховувати строк для оплати поставленого товару (30 банківських днів).

Таким чином останнім днем для оплати товару було 21 квітня 2021 року, прострочення з 22 квітня 2021 року.

Оскільки позивачем неправильно визначений період нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних, судом здійснено власний розрахунок відповідних компенсаційних виплат у період з 22 квітня 2021 року по 15 грудня 2021 року.

Суд дійшов висновку про те, що вірною сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у період з 22 квітня 2021 року по 15 грудня 2021 року, є 5 038,59 грн, трьох процентів річних 2 255,66 грн.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 842,44 грн та трьох процентів річних в сумі 113,73грн є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач просив суд стягнути з Підприємства 12 595,66 грн пені, нарахованої на суму основного боргу в період з 10 квітня 2021 року по 15 грудня 2021 року згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по договору щодо оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожен день прострочення, у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1336 до 31 березня 2022 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Як було зазначено судом раніше, оскільки позивачем невірно визначено дату виникнення у відповідача заборгованості по оплаті товару, тому судом також здійснено перерахунок пені у період з 22 квітня 2021 року по 15 грудня 2021 року.

Суд дійшов висновку про те, що вірною сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вказаний період, є 12 064,92 грн.

Вимога позивача про стягнення пені у розмірі 530,74 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп" (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська/Басейна, будинок 1-3/2 літера "А"; ідентифікаційний код 41468654) 115 310 (сто п`ятнадцять тисяч триста десять) грн 16 коп. основної заборгованості, 5 038 (п`ять тисяч тридцять вісім) грн 59 коп. інфляційних втрат, 2 255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 66 коп. трьох процентів річних, 12 064 (дванадцять тисяч шістдесят чотири) грн 92 коп. пені та 2 245 (дві тисячі двісті сорок п`ять) грн 26 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання: 22 лютого 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко