Вирок № 103513779, 23.02.2022, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1600/20

Провадження № 1-кп/456/55/2022

ВИРОК

іменем України

23 лютого 2022 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження №12020140130000455 від 13.04.2020 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Чернівці, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, неодруженої, із вищою освітою, працюючої на посаді вчителя початкових класів в НВК «Середня загальноосвітня школа-ліцей» м.Моршин, раніше не судимої, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора: Касприка П.С.,

захисника: Олексишина І.Б.,

обвинуваченої: ОСОБА_1 ,

потерпілої: ОСОБА_2 ,

представника потерпілої: Мундяк М.М.,

встановив:

ОСОБА_1 , 10.04.2020 року, близько 12.00 години, перебуваючи на подвір`ї, по місцю свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 , де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт. В подальшому, ОСОБА_1 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , підійшла до останньої, та умисно нанесла їй декілька ударів руків`ям дерев`яного віника по ногах та руках. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 спричинила потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця на лівому лікті, садна на правій кисті і лівій гомілці, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_1 , вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 КК України умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 , свою вину заперечила та показала, що даного злочину не вчиняла і дійсно 10.04.2020 близько 12 год., до місця її проживання прийшли майстри щоб прокласти систему водопостачання в іі частину будинку. В цей час її мама зателефонувала потерпілій про те, що щось робиться на подвір?ї і потерпіла в халаті, в якому була на роботі, приїхала на таксі додому і незважаючи на пояснення, почала виганяти майстрів з подвір?я і виламувати труби, які були встановлені але ще не закріплені. Обвинувачена в цей час замітала віником подвір?я і коли потерпіла почала виламувати труби то з віником в руці підбігла до потерпілої і почала її відштовхувати руками від труби. Після того відразу викликала поліцію. Віником потерпілу не била, звідки в неї тілесні ушкодження ій не відомо і мами під час інциденту на подвір?ї не було.

На час інциденту з мамою були неприязні відносини. Майстри, які встановлювали систему водопостачання свідками інциденту не були оскільки, як тільки приїхала потерпіла і почала ламати труби то вони втекли.

Окремо зазначила, що в суді перебуває цивільна справа де мама є позивачем по справі.

Цивільний позов заперечила в повному обсязі.

Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченою ОСОБА_1 , суд вважає, що факт скоєння правопорушення та винність обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується наступними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Потерпіла ОСОБА_2 , приведена судом до присяги, показала, що з обвинуваченою стосунки напружені. Обвинувачена є її сестрою. 10 квітня 2020 року побачила техніку на вулиці і якісь люди, щось копали біля її дверей. Коли вийшла на вулицю одразу відчула удар ззаді. Коли обернулась то побачила, що обвинувачена била її дерев?яним віником по руках та спині. Вона кричала, а згодом побігла до хати. Під час нанесення ударів обвинувачена її обзивала. Під час того, як обвинувачена їй наносила удари віником то на подвір?я вийшла мама і все бачила. На момент нанесення ударів труби були цілі і хто понищив труби ій не відомо.

Просить задоволити позовні вимоги в цілому оскільки, ій нанесена велика моральна шкода, це вперше її в житті побили і було дуже боляче, не могла працювати близько трьох тижнів, вона зареєстрована як ФОП, а відтак просить позов задоволити та стягнути судові витрати. Потерпілу просить покарати.

Свідок ОСОБА_3 ,приведена судомдо присяги,показала, що 10 квітня 2020 року, десь з 12 до 14 год., на подвір?ї де вона живе, проводились роботи по влаштуванню водопроводу. Була в кімнаті в будинку та почула якісь крики. Вийшла на подвір?я та побачила, що обвинувачена ОСОБА_1 , б?є ОСОБА_2 , палкою з мітли по плечах та руці. Вона кричала, щоб ОСОБА_4 зупинилась однак вона продовжувала та ще казала що її наб?є. Через 20 хв., приїхала поліція, яку викликала ОСОБА_4 .

Згідно заяви від 10.04.2020, дослідженої всудовому засіданні,вбачається,що ОСОБА_2 , звернулась до Стрийського ВП, із заявою, про те, щоб прийняти міри до її сестри ОСОБА_1 , яка 10.04.2020 близько 12 год., перебуваючи на подвір?ї будинку, що в АДРЕСА_1 , завдала ОСОБА_2 , близько 3-4 ударів дерев?яною палицею по спині та руках, чим спричинила їй тілесні ушкодження.

З висновку експерта №69 від 15.04.2020, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у гр. ОСОБА_2 , 1971р. народження, виявлено синець на лівому лікті, садна на правій кисті і лівій гомілці, які утворились від дій тупих твердих предметів, або співударом до таких, по давності причинення можуть відповідати даті 10.04.2020 року і за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.

З протоколу огляду предмету від 16.04.2020, вбачається,що слідчим СтрийськогоВП ГУНПУкраїни уЛьвівській області оглянуто предмет якими є дерев?яний віник.

Згідно постанови про визнання предметів речовими доказами від 16.04.2020, вбачається,що оглянутийдерев?яний віниквизнано речовимдоказом таприєднано доматеріалів справи.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 22.04.2020, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 , під час проведення експерименту, показала, яким чином вона отримала тілесні ушкодження.

З висновку експерта №73 від 27.04.2020, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що при проведенні додаткової судово-медичної експертизи згідно висновку експерта №69 від 15.04.2020, у гр. ОСОБА_2 , 1971р. народження, були виявлені: синець на лівому лікті, садна на правій кисті і лівій гомілці. Вказані ушкодження могли утворитись від дій тупих твердих предметів, при обставинах, які потерпіла вказала на слідчому експерименту 22.04.2020.

Допитаний всудовому засіданнясудово-медичнийексперт ОСОБА_5 пояснив, що підтримує надані ним висновки та вказав, що до його обов?язків входить повний огляд потерпілої і він повинен вказати всі виявлені тілесні ушкодження. Був присутнім на слідчому експерименті однак, не пригадує чи учасники слідчого експерименту вказували механізм нанесення ударів. Садно, яке було вкрите підсохлою кіркою темно-бурого відтінку могло утворитися і від дій самої потерпілої і від ударів. Розмір виявлених саден залежить від напрямку удару тобто, чи це прямий удар чи ковзаючий.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченої та інші обставини зазначені уст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування уКПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

Відповідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно дост. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до позиції ВС/ККС, висловленої впостанові від 11.02.2020 р. у справі № 761/33311/15-к,під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як-от: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.

За змістомстатей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.

Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Показання потерпілої ОСОБА_6 , суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, остання була очевидцем події, яка мала місце 10.04.2020, та чітко вказувала в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час її допиту в судовому засідання, про обставини кримінального правопорушення та чітко вказувала на особу обвинуваченої ОСОБА_1 . Крім цього, її показання підтверджуються протоколом слідчого експерименту, під час якого потерпіла повністю відтворила обставини скоєного кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_3 ,та вважає такі чіткими, послідовними та такими, що узгоджуються між собою, свідок був очевидцем подій, які мали місце 10.04.2020. Так свідок підтвердив той факт, що коли вона вийшла з будинку та бачила, як ОСОБА_1 , наносила удари ОСОБА_2 .

Слід звернути увагу, що потерпіла ОСОБА_2 , та свідок ОСОБА_3 , були безпосередніми очевидцями вчинення злочину, а тому їх показання, як під час слідчого експерименту, проведених на досудовому розслідуванні, так і під час судового засідання є прямими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

У відповідності дост.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так,у постановіКасаційного кримінальногосуду ВерховногоСуду від10.09.2020у справі№ 555/2067/18,Суд вказав,що сама лише наявність багатьох різних версій, викладених стороною захисту, не покладає на суд обов`язку спростовувати кожну із них. Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_1 , про те, що вона даного кримінального правопорушення не вчиняла та вважає, що сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів вина обвинуваченої доведена в повному обсязі.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що досліджені в судові засіданні докази є неналежними та недопустимими оскільки, стороною захисту порушення вимог статей 85-87 КПК України в судовому засіданні не доведено.

Отже, беручи до уваги сукупність досліджених у суді доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків, доводи сторони захисту не містять.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинувачено ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в судовому засіданні доведена повністю.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт умисного спричинення легкого тілесного ушкодження та винність обвинуваченої у вчиненні злочинних дій доведені повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 , слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вона вчинила умисне спричинення тілесного ушкодження.

Відповідно до ст.65КК України при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з положеннямист. 66 КК України, суд не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до положеньст.67 КК України, не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан її поведінки, у вчиненому не розкаялась, раніше не судима, позитивну характеристику за місцем проживання, позицію потерпілої, яка просить призначити обвинуваченій справедливе покарання, і вважає, що покарання обвинуваченій слід обрати в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення.

Підстав для застосування вимогст.69 КК Українисудом не встановлено.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України- моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістомст. 23 ЦК України- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Потерпілою ОСОБА_2 , у позові зазначено, що після вчинення даного злочину їй була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв?язків, які спричинили негативні зміни у її житті, викликали негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності. Наслідки події, що стались, потягли за собою нераціональне витрачання часу (на звернення в поліцію, тривалий період часу не могла працювати по спеціальності, оскільки потерпіла працює лікарем стоматологом, через пережитий стрес та отриманні тілесні ушкодження по руках, вона не могла надавати належну кваліфіковану стоматологічну допомогу своїм пацієнтам та тривалий час змушена була приймати обезболюючі, заспокійливі та протизапальні ліки.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_2 , діями обвинуваченої ОСОБА_1 , суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, які зазнала потерпіла, вказані судом вище, ступінь вини обвинуваченої, наслідки від дій обвинуваченої. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності і справедливості та вважає, що цивільний позов потерпілої в цій частині необхідно задовольнити частково оскільки, потерпілою жодним доказом не доведено неможливість виконувати свою роботу. Також згідно довідки від 13.04.2020 виданої старшим лейтенантом медичної служби А.Шепета вбачається, що потерпілій встановлено діагноз порушення адаптації (Стрес) і за відсутності позитивної динаміки слід проконсультуватися в невролога, психотерапевта однак, жодного доказу щодо подальших консультацій у вказаних лікарів суду не надано, а відтак суд приходить до висновку, що було одноразове звернення потерпілої до лікаря і в подальшому стан потерпілої нормалізувався.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості і враховує майновий стан обвинуваченої, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену потерпілим суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , - 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позову про стягнення моральної шкоди в сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн. відмовити.

Ця сума, враховуючи особу обвинуваченої і характер її дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Крім того, ОСОБА_2 , просила стягнути з ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.

Вирішуючи дану вимогу суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.1ст.118 КПК Українивитрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно дост.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження факту надання правової допомоги стороною захисту надані копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 14.05.2020, квитанція до прибутково-касового ордеру від 14.05.2020 відповідно до яких сума вказана в розмірі 10000 грн.

Суд дослідивши надані стороною потерпілої докази, вважає, що витрати на правову допомогу підлягають задоволенню частково.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., яка відповідає ступеню складності справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги та обсягу наданих послуг.

В задоволенні решти вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000 (п?ять тисяч) грн.. 00 коп. слід відмовити оскільки, як вбачається з матеріалів справи представник потерпілої не брав участі в кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а відтак доказів щодо представництва інтересів в поліції суду не надано також, не обгрунтовано послуги щодо ознайомлення з матеріалами справи тобто, ознайомлення зі справою під час досудового розслідування чи безпосередньо в суді окремо слід зазначити, що станом на час подання акту виконаних робіт суд не мав жодних матеріалів справи також, суду незрозуміла послуга як консультація з приводу яких дій, а відтак дані вимоги слід задоволити в частині збирання матеріалів справи, які суд розцінює як підготовка і подання позовної заяви та представництво в суді.

Долю речових доказів слід вирішити, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370,371,374КПК України суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 45 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 765 (сімсот шістдесят п?ять) грн.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн., та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п?ять тисяч) грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази:

-дерев?яний віник, який переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області повернути ОСОБА_1 ..

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Р. Т. Шрамко