Рішення № 103511525, 10.01.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/736/17 2/335/10/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АБ «АвтоЗАЗбанк» про визнання недійсним кредитного договору, відповідно до якого просив: визнати недійсним кредитний Договір № 84/08 від 14.08.2008 року підписаний ОСОБА_1 та АБ «АвтоЗАЗбанк» (т.1 а.с.20).

Ухвалою суду від 22.03.2016 року залучено ТОВ «Кредитні Ініціативи» до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у цій справі (т.1 а.с.69).

Ухвалою суду від 22.03.2016 року замінено первісного відповідача у справі належним відповідачем ПАТ «Неос Банк» (т.1 а.с.71).

Ухвалою суду від 30.10.2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Альфа-Банк» (т.2 а.с.51)

В обґрунтуванняпозову позивачвказує,що міжАБ «АвтоЗАЗбанк»та ним булопідписано кредитнийДоговір № 84/08 від 14.08.2008 року та вказаний кредитний договір є недійсним з огляду на те, що істотна умова договору (порядок видачі та погашення кредиту) не відповідає вимогам діючого законодавства, грошові кошти не було надано та неможливо було надати, поточний рахунок 2620 позивачу для надання кредиту не було відкрито, договори на інші рахунки з ним не укладалися, через порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

АБ «АвтоЗАЗбанк» відповідно до умов кредитного Договору № 84/08 від 14.08.2008 року та у відповідності до ст.509, 1046, 1051, 1054 ЦК України, зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 65000 доларів США шляхом видачі готівки. Але грошові кошти у вигляді кредиту надані не були. При цьому, для надання кредиту та виконання кредитного договору №84/08 від 14.08.2008 року: поточний рахунок ОСОБА_1 не відкривався, договір на його відкриття відсутній; відсутні первинні санкціоновані бухгалтерські документи (меморіальний ордер) про безготівкове надання кредиту (не надані суду ані експертам); відсутня заява на видачу готівки (не надані суду ані експертам). Тобто в кредитному № 84/08 від 14.08.2008 року не встановлена істотна умова банківський (позичковий та поточний) рахунок позивача, з якого надаються перераховуються грошові кошти на поточний рахунок та видаються з операційної каси банку. Тобто, положення кредитного Договору № 84/08 від 14.08.2008 року , які регламентують порядок надання кредиту та його погашення, протирічать Постанові НБУ №566від 30.12.1998 року, Постанові НБУ № 279 від 06.07.2000 року, Постанові НБУ№254 від 18.06.2003 року, Постанові НБУ №337 від 14.08.2003 року, Постанові НБУ № 492 від 12.11.2003року, якими встановлено чіткій порядок проведення кредитних операцій в іноземній валюті, регламентовано відображення в бухгалтерському обліку Банку здійснених кредитних операцій, встановлено обов`язковість розроблення та затвердження в Банку схем і механізмів видачі кредитів у іноземній валюті, зазначено прибуткові та видаткові касові документи, що підтверджують проведені кредитні операції в іноземній валюті. В порушення Закону України «Про захист прав споживачів», не надано ОСОБА_1 в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо; кредитодавець не отримав письмове підтвердження від позичальника про його ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо; у кредитному договорі або додатку до нього не наданий детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача тощо (документ відсутній). Позивач вважає такі дії Відповідача істотним порушенням законодавства та умов договору і вважає необхідним визнання договору недійсним.

Представник позивача надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд його задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені, з урахуванням здобутих доказів та практики Верховного Суду.

Відповідачі та третя особа в судове засіданні не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Представник ПАТ «Альфа-Банк» надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, заперечував проти їх задоволення на підставі раніше поданих пояснень.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

14 серпня 2008 р. між АБ «АвтоЗАЗбанк» як Банком та ОСОБА_1 як позичальником підписано кредитний договір № 84/08, предметом якого є надання Позичальникові кредиту на поточні потреби шляхом видачі готівки через касу в сумі 65000 доларів США строком з 14.08.2008 року до 13.08.2018 року зі сплатою 14,5% річних.

Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання кредитного договору недійсним випливає з положень статей 15, 16, з урахуванням статей ст.ст. ст.509, 638, 640, 1046, 1051, 1054 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (відповідач) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до 2 ст. 627 Цивільного Кодексу України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», дія якого відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року по справі № 1-26/2011 поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, передбачає, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов кредитного Договір у № 84/08, а саме надання кредитних коштів шляхом видачі готівки через касу, у сумі 65000 доларів США, суду не надано відповідачами Заяви на видачу готівки, виписок до рахунків, меморіальних ордерів до виписок ОСОБА_1 (прибуткові касові документи і т.д.)

Судом встановлено, та узгоджується з висновком судово-економічно експертиза №4/04-17 від 30.06.2017 року проведеною по справі за клопотанням позивача та висновком судово-економічної експертизи №72/73-18, яка була проведена за клопотанням відповідача, повну відсутність бухгалтерських документів щодо підтвердження надання кредиту у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом також встановлено, що особовий поточний рахунок на ім`я ОСОБА_1 не був відкритий, тобто сторонами не було досягнено згоди щодо його відкриття, в порушення вимог п.3.4 Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, що унеможливило надання кредиту в іноземній валюті.

Судом встановлено, що кредитний договір № 84/08 від 14.08.2008 року не містить зазначення особового поточного рахунку позивача, тобто не встановлена його істотня умова, відсутні рахунок з якого надаються (перераховуються) грошові кошти на поточний рахунок та видаються з операційної каси банку.

Статтею 18 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Положення кредитного Договору № 84/08 від 14.08.2008 року , які регламентують порядок надання кредиту та його погашення, протирічать Постанові НБУ №566 від 30.12.1998 року, Постанові НБУ № 279 від 06.07.2000 року, Постанові НБУ №254 від 18.06.2003 року, Постанові НБУ №337 від 14.08.2003 року, Постанові НБУ № 492 від 12.11.2003 року, якими встановлено чіткій порядок проведення кредитних операцій в іноземній валюті, регламентовано відображення в бухгалтерському обліку Банку здійснених кредитних операцій, встановлено обов`язковість розроблення та затвердження в Банку схем і механізмів видачі кредитів у іноземній валюті, зазначено прибуткові та видаткові касові документи, що підтверджують проведені кредитні операції в іноземній валюті. Без належно відкритого особового поточного рахунку не можливо Банку виконати умови кредитного договору та надати кредитні кошти у сумі 65000 доларів США.

Встановленими судом обставинами є не надання та не отримання кредиту ОСОБА_1 з операційної каси філії АБ «АвтоЗАЗбанк» в м. Запоріжжя в сумі 65000 доларів США за кредитним договором № 84/08 від 19.09.2007 року, та підтвердження цієї обставини в сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи, суд бере до уваги висновок судово-економічної експертиза №4/04-17 від 30.06.2017 року проведеною за клопотанням позивача та висновком судово-економічно експертизи №72/73-18 , яка була проведена за клопотанням відповідача. Обидва Висновки не підтверджують документально операцію з видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за Кредитним договором №84/08 від 14.08.2008 року з операційної каси філії АБ «АвтоЗАЗбанк» в м. Запоріжжя в сумі 65000 доларів США, та операції зі сплати кредиту, тобто спростовується твердження відповідача про недоведеність позовних вимог.

Тобто при проведенні експертного дослідження вирішуючи економічні питання фінансово-кредитних операції та документального її підтвердження, згідно висновку судово-економічної експертизи №4/04-17 та №72/73-18 експерти прийшли до однозначних достовірних висновків, які не спростовані ПАТ «Альфабанк» належними, допустимими та достовірними доказами по справі.

Отже враховуючи, що проведення судово-економічної експертизи має суттєве значення по справі, для встановлення викладених позивачем в первісному позові про визнання кредитного договору недійсним щодо факту недійсності кредитного договору, його безгрошовості, невиконання його умов банком, щодо надання кредиту, його укладеності, додержання банком вимог законодавства у сфері споживчого кредитування, ухилення від подання експерту необхідних документів, необхідних для проведення експертизи, та за таких обставин, суд бере як належні докази у справі висновки експертиз та визнає встановлені експертними дослідженнями обставини та факти, для з`ясування яких, було призначено судом судово-економічні експертизи.

Згідно висновків експертиз №4/04-17 та №72/73-18, підтверджуються обставини зазначені у позові ОСОБА_1 , та спростовуються заперечення відповідача, так як експерти документально обґрунтовано не підтверджують видачу ОСОБА_1 кредитних коштів за Кредитним договором №84/08 від 14.08.2008 року з операційної каси філії АБ «АвтоЗАЗбанк» в м. Запоріжжя в сумі 65000 доларів США, відповідно до умов кредитного договору; експерти не підтверджують відображення на відповідних рахунках і субрахунках коштів за Кредитним договором №84/08 від14.08.2008 року видачу ОСОБА_1 кредитних коштів з операційної каси філії АБ «АвтоЗАЗбанк» в м. Запоріжжя в сумі 65000 доларів США; експерти не підтверджують документально операції зі сплати кредиту та відсотків ОСОБА_1 за Кредитним договором № 84/08 від 14.08.2008 року.

Обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 узгоджується з практикою Верховного Суду, що відображена у Постановах від 29 травня 2019 року у справі №539/1582/16-ц та від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17.

Відповідно до п.3.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р № 168, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (редакція діє з 05.06.2007р. «банки зобов`язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту».

Згідно п. 1.1 Кредитного договору № 84/08 від 14.08.2008 року «Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на поточні потреби …зі сплатою 14,5% (чотирнадцять цілих п`ять десятих процентів) річних», а реальна відсоткова ставка розрахована судовими експертами складає 16,06%, тобто знаючи дійсну відсоткову ставку ОСОБА_1 ніколи не погодився на неї. Матеріали справи не містять даних про реальну відсоткову ставку та сукупну вартість кредиту, які був розрахувати Банк станом на 14.08.2008 року по кредитному договору № 84/08 та надати на підпис ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку судово-економічно експертизи №72/73-18, судовий експерт документально, об`єктивно не підтверджує взагалі існування станом на 01.01.2016 року заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №84/08 від 14.08.2008 року, та також не підтверджує розрахунки по складових розрахунку заборгованості, та акцентує увагу, що розрахунок заборгованості не первинним бухгалтерським документом або регістром бухгалтерського обліку.

Відповідно по ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск строків позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав як окрему підставу позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується насамперед з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Правильне визначення початку перебігу позовної давності для позивача як споживача фінансової послуги пов`язується з моментом, коли він достовірно дізнався про існування порушеного права оспорюваним кредитним договором, при цьому з висновку судово-економічно експертизи №4/04-17 від 30.06.2017 року він міг дізнатися про достовірність порушеного права, хоча позивач звертаючись до суду з позовом зазначав про наявність порушеного йому стало відомо лише 11.01.2016 року з відповіді Інспекції з захисту прав споживачів у Запорізькій області №О-З від 11.01.2016 року на його запит від 05.01.2016 року, тобто отримавши відповідь у січні 2016 року від державного органу, який в межах своєї компетенції надав роз`яснення та вказав про наявність порушених прав оскаржуваним кредитним договором, надавши рекомендації звернення до суду за захистом своїй прав, тобто з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою, відповідно суд обґрунтовано відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У відповідності до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно положень ч. 3 вказаної статті, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно положень ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про задоволення позову про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 гривень в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним кредитного договору задовольнити повністю.

Визнати кредитний Договір № 84/08 від 14.08.2008 року підписаний ОСОБА_1 та АБ «АвтоЗАЗбанк» - недійсним.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень з кожного.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» , ЄДРПОУ 19358784, юридична адреса: 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк», ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Десятинна, 4/6.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253, юридична адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності,14.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Воробйов