Ухвала суду № 103507132, 18.02.2022, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №627/1052/21

провадження №1-кп/619/142/22

УХВАЛА

18 лютого 2022 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Нечипоренко І.М.

суддів - Калиновської Л.В., Кононихіної Н.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання - Носачової І.В.

розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021220000000881 від 16.06.2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Місцево Орєхово-Зуєвського району Московської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України,

Сторони кримінального провадження:

прокурори - Омельченко І.І., Щебликін Д.А.

захисники: - Шевченко Д.С., Пироженко О.С.

обвинувачений - ОСОБА_1

представник потерпілого - Чухраєва Н.С.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

До Дергачівського районного суду Харківської області, відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 08.11.2021, надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 за фактом скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021220000000881 від 16.06.2021.

13 січня 2022 року до Дергачівського районного суду Харківської області, відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 29.12.2021, надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 за фактом скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021220000000423 від 20.03.2021 (справа № 639/7890/21).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19.01.2022 об`єднано кримінальне провадження № 12021220000000423 від 20.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України з кримінальним провадженням № 12021220000000881 від 16.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України, присвоївши справі єдиний унікальний номер «627/1052/21».

Під час проведення підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів. Вина останнього підтверджується у сукупності зібраними доказами: протоколами допиту потерпілих, протоколом пред`явлення особи для впізнання, висновками судово-медичних експертиз, протоколами огляду місця події, протоколами про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем, протоколами допиту свідків, що свідчить про обґрунтованість підозри. Указані докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України. Крім того, СУ ГУНП в Харківській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 12015220240000812 від 19.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 347 КК України, № 12018220300000786 від 11.09.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 206-2; ч. 1 ст. 294, ч.З ст. 365-2 КК України. 12.09.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. 14.09.2018 кримінальне провадження № 12018220300000786 від 11.09.2018 та № 12015220240000812 від 19.12.2015 об`єднано в одне кримінальне провадження під номером № 12015220240000812. ОСОБА_1 07.11.2018 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 206-2 КК України. 01.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 347 КК України. 14.09.2018 підозрюваному ОСОБА_1 . Київським районним судом м. Харкова обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. У листопаді 2019 року слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 продовжений строк тримання під вартою з визначенням застави. Після внесення застави підозрюваний був звільнений з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор». У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`являвся до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, 16.06.2021 з кримінального провадження № 12015220240000812 виділені матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_1 в окреме провадження за номером №1202122000000881 від 16.06.2021 за ч. 2 ст. 347, ч. 1 ст. 294, ч. 3 ст. 206-2 КК України. 16.06.2021 постановою слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області Ширяєва О.В. оголошено в розшук. 06.07.2021 Київським районним судом м. Харкова підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 8 діб (до 12.07.2021 включно) в рамках строку досудового розслідування. 12.07.2021 Київським районним судом м. Харкова підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб (до 09.09.2021 включно). 08.09.2021 Київським районним судом м. Харкова підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб (до 07.11.2021 включно). 04.11.2021 Краснокутським районним судом Харківської області та 11.11.2021, 05.01.2022 Дергачівським районним судом Харківської області продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою останній раз до 04.03.2022. Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що серед злочинів, які інкримінуються ОСОБА_1 є особливо тяжкий, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до п`ятнадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Крім того, під час здійснення досудового розслідування інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, останній переховувався від органів досудового розслідування та був оголошений в розшук, що також свідчить про існування вказаного ризику. Наявність ризику незаконного впливання на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину, наявністю потерпілих, свідків, інших підозрюваних, показання яких відкриті ОСОБА_1 з зазначенням їх контактних даних, що дає підозрюваному можливість впливати на їх свідчення. Вказане також підтверджується тим, що злочини, передбаче6ні ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України скоєні з метою залякування потерпілого та інших осіб. Наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, знову вчинив умисні тяжкі злочини, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України. Виходячи з вищевикладеного, обставини, які б перешкоджали обрати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відсутні, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Представник потерпілого підтримала клопотання прокурора у повному обсязі.

Захисники заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на інший більш м`який посилаючись на те, що відсутні процесуальні підстави для продовження застосування найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки не зрозумілі причини оголошення ОСОБА_1 у розшук та ініціювання його затримання з метою приводу до слідчого суді, всі звинувачення у невиконанні ним покладених КПК обов`язків не підтверджуються матеріалами досудового розслідування. 14.09.2018 відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а 09.11.2018 продовжено з альтернативою застави, яка була внесена, отже ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, який не змінений та не скасований, застава в дохід держави не звернена. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування – це право особи, а не обов`язок. Відсутні заявлені та будь-які нові ризики та посилання сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки: одружений, має двох неповнолітніх дітей, працює, має постійне місце проживання, є громадським активістом, учасник АТО, раніше не судимий. При цьому, шкода життю та здоров`ю потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не завдана та сторона обвинувачення вважає, що заклики стосувалися виключно шкоди майну. На сьогоднішній день ОСОБА_3 не має претензій до ОСОБА_1 і не вбачає потреби у продовженні тримання під вартою. Потерпілому ОСОБА_5 взагалі не завдано ніякої шкоди, а заявлений цивільний позов на суму 1986715,66 грн внаслідок незаконних реєстраційних дій, тобто сума розміру статутного капіталу ФГ ОСОБА_6 , а щодо шкоди ніби-то пов`язаної із насильницьким захватом комплексу «Зерновий елеватор», то така шкода завдана не Строгому особисто, а фермерському господарству, яке потерпілим не визнавалося. Жодних доказів причетності ОСОБА_1 до подій злочину 11.09.2018 та завдання потерпілим тілесних ушкоджень матеріали справи не містять. Під час конфлікту того дня ОСОБА_6 підняв агресивний настій натовпу і спровокував присутніх людей вигукувати про вокативні заклики, вступати в конфлікт з поліцією. Наявні в матеріалах справи дані, які вбачаються з протоколів допитів свідків, які свідчать на користь ОСОБА_2 , тому йому нема потреби на них впливати. Твердження прокурора про виклик ОСОБА_1 та його захисників спростовується відсутністю документального підтвердження таких викликів. Жоден з ризиків не підтверджений ніякими доказами.

Заслухавши клопотання та думку учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2021, яка ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.07.2021 залишена без змін, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

У подальшому строк тримання під вартою неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05.01.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь імовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у пунктах 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Так, у обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим за вчинення особливо тяжкого злочину, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування переховувався, у зв`язку з чим був оголошений у розшук.

Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; під час досудового розслідування переховувався, у зв`язку з чим був оголошений у розшук; на думку колегії суддів, зазначені обставини дають підстави вважати про неможливість запобігання ризикам, зазначеним у п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки допит потерпілих та свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, обвинувачується у вчиненні інших злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про випадки ймовірної протиправної поведінки. Зазначене може характеризувати особу, як таку, відносно якої є й інші обґрунтовані підозри у скоєнні інших кримінальних правопорушень.

До клопотання прокурором не додано перераховані у ньому посилання на докази, які є аналогічними до доданих раніше та були предметом дослідження під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 11.11.2021.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Колегія суддів не вбачає можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам. При цьому суд враховує, що до обвинуваченого вже застосовувалися більш м`які запобіжні заходи, і вони не забезпечили належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Захисником Пироженком О.С. у підготовчому судовому засіданні подано скаргу, яка підтримана захисником Шевченко Д.С. та обвинуваченим, у якій просить скасувати розпорядження №8 від 19.12.2015 про створення слідчо-оперативної групи по кримінальному провадженню № 12015220240000812 за підписом т.в.о. начальника Краснокутського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області Никоненко В.О., посилаючись на те, що воно є незаконним, необґрунтованим і не відповідає кримінально-процесуальній формі, оскільки матеріали досудового розслідування не містять відомостей про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12015220240000812 від 19.12.2015 приймалася постанова про створення слідчої групи. Розпорядження №8 від 19.12.2015 прийнято та підписано т.в.о. начальника Краснокутського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області Никоненко В.О., який за приписами КПК України не є керівником органу досудового розслідування (п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України) та прийнято не у формі постанови, як того вимагають приписи КПК України. Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, що здійснення досудового розслідування не уповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Крім того, захисником Пироженком О.С. була подана скарга,яка підтримана захисником Шевченко Д.С. та обвинуваченим, у якій просить скасувати постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області Балабіної Т.О. від 16.06.2021 про оголошення в розшук підозрюваного та зупинення кримінального провадження № 12021220000000881, посилаючись на те, що дана постанова є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки у постанові про оголошення у розшук від 30.06.2021 на с. 5 у абз. 4 слідчим, за погодженням з прокурором вказується, що підозрюваний ОСОБА_1 переховується від органів досудового розслідування та не з`являється для проведення слідчих (процесуальних) дій. Проте, з тексту постанови від 30.06.2021 не зрозуміло, для проведення яких саме слідчих (процесуальних) дій не з`являється підозрюваний, як і не вказано чи викликався ОСОБА_1 для участі у таких діях, так само як і не вказано доказів належного повідомлення останнього про такі виклики. Матеріали кримінального провадження не містять жодного документа, з якого б стали зрозумілі причини оголошення ОСОБА_1 у розшук та ініціювання його затримання з метою приводу до слідчого судді в рамках кримінального провадження № 12021220000000881 від 16.06.2021. Крім того, у постанові слідчий, за погодженням з прокурором, не вказує, які саме заходи вживалися для встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_1 і чи вживалися вони взагалі, отже, штучно створено обставини для оголошення ОСОБА_1 у розшук, адже вони протягом 2021 року не звертались до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова із клопотаннями: про встановлення ОСОБА_1 строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (ч. 10 ст. 290 КПК України); про покладення на ОСОБА_1 додаткових обов`язків (ч. 7 ст. 194 КПК України); про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з внесеної застави на інший, більш суворий захід тощо. Не було вчинено жодних слідчих (розшукових) дій для встановлення місця знаходження ОСОБА_1 .

Прокурори та представник потерпілого проти задоволення скарг заперечували.

Колегія суддів зазначає, що норми частини 2 статті 303 КПК не містять імперативних вимог щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК (на що, зокрема, вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК).

Системний аналіз норм статей 314, 315 КПК свідчить, що підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК, у підготовчому судовому провадженні суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Чинний КПК України не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, на що сторона захисту має право звертати увагу суду.

Також відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК забороняється надання суду до початку судового розгляду інших документів, ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

Тому оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого чи прокурора виключно на підставі доказів, наданих однією із сторін, порушить принцип змагальності, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів, особливо враховуючи, що такі відсутні в розпорядженні суду на цій стадії.

Отже, викладені у вказаних скаргах факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового провадження, а тому слід відмовити у задоволенні таких скарг сторони захисту.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 303, 314, 314-1, 315, 316, 392 КПК України, суд

постановив:

Призначити на підставі обвинувального акта у відношенні ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, судовий розгляд на 14 год 20 хв 28 лютого 2022 року у залі судових засідань №2 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.

Здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» по 18 квітня 2022 року включно.

У задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який – відмовити.

У задоволенні скарг захисника Пироженка Олександра Сергійовича - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Дергачівський районний суд Харківської області, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Нечипоренко

Судді Л.В. Калиновська

Н.Ю. Кононихіна