Ухвала суду № 103503551, 21.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/984/21

21 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М., розглянувши заяву про встановлення судового контролю по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі №500/984/21 позовні вимоги ОСОБА_1 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 в зарахуванні періодів роботи з 30.08.1977 по 26.08.1978; з 09.09.1982 по 22.11.1982; з 31.08.1984 по 30.08.1985; з 02.09.1985 по 24.06.1988; з 28.06.1990 по 28.08.1990; з 28.08.1990 по 17.10.2018; а також з 17.10.2018 по 01.12.2018 року і з 01.12.2018 по даний час на посаді викладача суспільних дисциплін Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької у стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в нарахуванні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оформлену листом від 29.11.2019 №1329/03-16. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 30.08.1977 по 26.08.1978; з 09.09.1982 по 22.11.1982; з 31.08.1984 по 30.08.1985; з 02.09.1985 по 24.06.1988; з 28.06.1990 по 28.08.1990; з 28.08.1990 по 17.10.2018; а також з 17.10.2018 по 01.12.2018 року і з 01.12.2018 по даний час на посаді викладача суспільних дисциплін Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, відповідно до квитанції №0.0.2036692868.1 від 02.03.2021.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 - без змін.

Таким чином, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 23.04.2021 у справі №500/984/21 набрало законної сили 01.09.2021.

01 лютого 2022 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

Заява позивача обґрунтована тим, що відповідач не виконує рішення суду від 23 квітня 2021 року у справі №500/984/21, а саме незважаючи на те, що рішення суду набрало законної сили відповідач не приймає рішення щодо нарахування і виплати йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХУ "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до рішення суду.

Ухвалою суду від 02.02.2022 призначено судове засідання для розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №500/984/21 на 09 лютого 2022 року о 12:00 год.

У зв`язку з тим, що відповідач в судове засідання не з`явився розгляд заяви відкладено на 21.02.2022 о 10:00 год.

Заявник в судове засідання не прибув, подавши до суду заяву про розгляд даної заяви без його участі в порядку письмового провадження.

Представник заявника прибув в судове засідання, підтримав подану заяву та не заперечив, щодо її розгляду у порядку письмового провадження, про що подав заяву в канцелярію суду.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час дату, та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, проте подав заяву про розгляд заяви позивача без участі представника ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначені положення КАС України, суд перейшов до розгляду заяви про встановлення судового контролю в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву про встановлення судового контролю та матеріали адміністративної справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1)зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2)накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту заяви позивача про встановлення судового контролю видно, що 28 вересня 2021 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області ІЛЬКІВ Н.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 50098421, виданого 23 вересня Тернопільським окружним адміністративним судом і в цей же день постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана відповідачу.

Листами начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області І. МОСКАЛИКА від 12 жовтня 2021 року і від 30 листопада 2021 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) повідомлявся про те, що рішення суду щодо ОСОБА_1 виконано, а тому вони просять закінчити виконавче провадження і додають копію рішення № 191950007479 від 24 вересня 2021 року.

В той же час конкретних документів про виконання судового рішення від 23 квітня 2021 року відповідачами не надано і заявнику нічого невідомо про нарахування і виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХУ "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до рішення суду.

Таким чином, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року про нарахування і виплату заявнику грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не виконується.

На думку позивача відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області умисно ухиляється від виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року, а тому і звернувся до суду із вищезазначеною заявою.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав вважати, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним в повному обсязі, а тому враховуючи особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протягом одного місяця з дати набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 23.04.2021 у справі №500/984/21 в частині нарахування і виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, заява позивача про подання звіту щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 23.04.2021 у справі №500/984/21 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 229, 243, 248, 256, 294, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року в адміністративній справі №500/984/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до 01 квітня 2022 року подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 23.04.2021 у справі №500/984/21 в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Копії ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддяПодлісна І.М.