Рішення № 103503550, 16.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6297/21

16 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Кузнєцова М.І.

представника відповідача Оленяк В.Я.

представника відповідача Кам"янчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Держгеокадастр), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 01.09.2021 №777-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

визнати протиправним та скасувати лист Держгеокадастру від 28.07.2021 №22-28-0.152-93202-21;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 по час винесення судового рішення;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;

стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.06.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_1 надано попередження про наступне вивільнення та запропоновано посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Позивач погодився працевлаштуватися на запропонованій посаді. Проте Держгеокадастр листом від 28.07.2021 №22-28-0.152-93202-21 не погодив подальше працевлаштування позивача на запропонованій посаді без посилань на нормативно-правові акти та будь-яких обґрунтувань щодо прийняття такого рішення, а отже підлягає скасуванню.

30.07.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_1 надано ще одне попередження про наступне вивільнення та запропоновано вакантні посади, однак позивач відмовився від підписання запропонованого попередження. Держгеокадастр листом від 04.08.2021 № 22-28-0.152-9640/2-21 погодив звільнення позивача з посади начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області за умови дотримання законодавства про державну службу. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 01.09.2021 №777-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади у зв`язку із скороченням чисельності державних службовців.

Позивач вважає, що відповідач, в порушення установленого ст.87 Закону України "Про державну службу" порядку вивільнення працівників, не запропонував усі вакантні посади станом на 30.07.2021 та не врахував переважне право на залишенні на роботі ОСОБА_1 , який має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Також вказує, що основні посадові обов`язки начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та основні посадові обов`язки начальника Управління Держгеокадастру у Тернопільському районі не змінилися і фактично не відбулося скорочення займаної позивачем посади.

На думку позивача, спірні наказ від 01.09.2021 №777-к про його звільнення та рішення, оформлене листом від 28.07.2021 № 22-28-0.152-93202-21, про не погодження призначення на посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, є протиправними та підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 20.10.2021 Держгеокадастром подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що лист від 28.07.2021 № 22-28-0.152-93202-21 не є нормативно-правовим актом, а також не є правовим актом індивідуальної дії, а отже не є рішенням суб`єкта владних повноважень, відповідно не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов`язків, а отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Звертається увага суду, що пп.8 п.10 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 № 248, передбачено, що начальник Головного управління призначає на посади та звільняє з посад в установленому законодавством порядку державних службовців та працівників Головного управління, а керівників структурних підрозділів за погодженням з Держгеокадастром, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників) у порядку, визначеному законодавством. Водночас Держгеокадастр не є суб`єктом призначення та звільнення ОСОБА_1 . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

21.10.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області подано до суду відзив, в якому вказує про необґрунтованість позовних вимог та вважає такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що штатний розпис Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на 2021 рік, затверджений в.о. голови Держгеокадастру 10.06.2021, різниться із штатним розписом на 2021 рік, затверджений 19.01.2021, оскільки зменшено загальну кількість штатних посад з 355 до 241. Більше того, позивач ототожнює посаду зі структурою та штатним розписом.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області дотримав вимоги ч.1 ст.83 та п.1 ч.1 та ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу", не обмежив позивача у можливості переведення на рівнозначну посаду та залишенні останнього в трудових відносинах. Однак ОСОБА_1 не скористався наданим правом. Беручи до уваги в сукупності листи Держгеокадастру та відмови позивача на переведення на одну із запропонованих посад у повторному попередженні про майбутнє звільнення Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 01.09.2021 видано наказ № 777-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

За таких обставин, відповідач вважає, що наказ 01.09.2021 №777-к "Про звільнення ОСОБА_1 " прийнятий у відповідності до вимог законодавства України, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів позовні вимоги не визнали з підстав, наведених у відзивах, просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області наказом від 12.06.2017 №170-к.

05.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №301 "Питання територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", якою внесено у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 №85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів" зміни щодо граничної чисельності Держгеокадастру та його територіальних органів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 15.06.2021 №355-к введено в дію з 17.06.2021 структуру та штатний розпис у межах граничної чисельності в кількості 241 штатна одиниця (а.с.50-54).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 17.06.2021 №357-к вирішено попередити про наступне звільнення у зв`язку зміною структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та скороченням чисельності державних службовців за списком і згідно з додатком (а.с.55-58).

ОСОБА_1 , начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності державних службовців та зміною структури та штатного розпису 22.06.2021 (а.с.7).

Одночасно запропоновано для подальшого працевлаштування вакантну рівнозначну посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Позивач надав згоду на переведення на запропоновану посаду.

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області листом від 22.06.2021 №21-19-0.12-2481/2-21 на розгляд Держгеокадастру внесено пропозицію щодо переведення ОСОБА_1 з посади начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (а.с.9). Держгеокадастр листом від 28.07.2021 №22-28-0.152-93202-21 не погодив переведення позивача (а.с.6).

ОСОБА_1 , начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності державних службовців та зміною структури та штатного розпису 30.07.2021 (а.с.8).

Одночасно запропоновано для подальшого працевлаштування вакантні посади: начальник відділу № 7 Управління у Чортківському районі (рівнозначна), провідний спеціаліст Сектору розгляду скарг та рішень, дії та бездіяльність державних кадастрових реєстраторів Управління державного земельного кадастру, головний спеціаліст відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного управління, головний спеціаліст відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління, головний спеціаліст відділу роботи з персоналом структурних підрозділів у районах, головний спеціаліст з внутрішнього аудиту, державний кадастровий реєстратор відділу №1 Управління у Чортківському районі.

У свою чергу позивач відмовився письмово засвідчити ознайомлення з даним попередженням, а також відмовився письмово засвідчити згоду чи не згоду на переведення на одну із запропонованих посад, про що складено акт від 30.07.2021 про відмову від ознайомлення із попередженням про наступне звільнення (а.с.48).

У зв`язку із відсутністю згоди ОСОБА_1 на запропоновані йому посади, які вказані у попереджені 30.07.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області надіслано до Держгеокадастру лист від 30.07.2021 № 21-19-0.12-3034/2-21, яким внесено на розгляд Держгеокадастру пропозицію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (а.с.49). Держгеокадастр листом від 04.08.2021 №22-28-0.152-9640/2-21 погодив звільнення позивача із даної посади (а.с.40).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 01.09.2021 №777-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача 01.09.2021 звільнено з посади начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у зв`язку із скороченням чисельності державних службовців, відповідно до п.1 ч.1 та ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу" (а.с.5).

Не погоджуючись з непогодженням Держгеокадастру призначення на посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про звільнення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій та актів відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

За приписами ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.38, 43 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII).

Відповідно до ч.3 ст.87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Суд звертає увагу, що 02.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Зокрема, відповідно до ч.6 ст.49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, законодавчими змінами встановлено нові правила звільнення працівників, що застосовуються в разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу").

Про вказані вище зміни зазначено також в роз`ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86 р/з "Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу")", а саме, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону (а.с.89).

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Водночас, положеннями ч.3 ст.5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України "Про державну службу" на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності державних службовців, то суд приходить висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми спеціального законодавства, а не загального.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 17.06.2021 №357-к ОСОБА_1 , начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, попереджено про наступне звільнення 22.06.2021.

Позивач надав згоду на переведення на запропоновану посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Проте Держгеокадастр листом від 28.07.2021 №22-28-0.152-93202-21 не погодив переведення позивача.

Відповідно до пп.8 п.10 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 № 248, передбачено, начальник Головного управління призначає на посади та звільняє з посад в установленому законодавством порядку державних службовців та працівників Головного управління, а керівників структурних підрозділів за погодженням з Держгеокадастром, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників) у порядку, визначеному законодавством.

За змістом ж ч.1 ст.4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом. Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1, 2 ст.55 Конституції України, ст.2, 5 КАС України.

Суд враховує, що оскаржуваний лист Держгеокадастру від 28.07.2021 №22-28-0.152-93202-21 містить позицію суб`єкта владних повноважень щодо переведення ОСОБА_1 з посади начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на посаду начальника Управління у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, але не зобов`язує дотримуватися певної моделі поведінки.

При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що лист Держгеокадастру від 28.07.2021 №22-28-0.152-93202-21 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме індивідуальним актом, у розумінні ст.4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить позицію суб`єкта владних повноважень з конкретного кола питань та не створює для позивача певних правових наслідків, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування останнього.

Зважаючи на відсутність погодження центрального органу, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 30.07.2021 повторно попереджено позивача про майбутнє звільнення.

Держгеокадастр має право, а не обов`язок надавати погодження на призначення чи звільнення керівників структурних підрозділів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області і в даному випадку не скористався своїм правом на погодження позивача на посаду.

Важливо, що згідно попередження про звільнення ОСОБА_1 запропоновано працевлаштування на рівнозначній посаді - начальник відділу № 7 Управління у Чортківському районі інших посадах: провідний спеціаліст Сектору розгляду скарг та рішень, дії та бездіяльність державних кадастрових реєстраторів Управління державного земельного кадастру, головний спеціаліст відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного управління, головний спеціаліст відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління, головний спеціаліст відділу роботи з персоналом структурних підрозділів у районах, головний спеціаліст з внутрішнього аудиту, державний кадастровий реєстратор відділу №1 Управління у Чортківському районі.

Однак позивач відмовився письмово засвідчити ознайомлення з даним попередженням, а також відмовився письмово засвідчити згоду чи не згоду на переведення на одну із запропонованих посад, про що складено акт від 30.07.2021, а тому суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 стосовно того, що відповідач не мав права звільняти його з посади з причин наявності у нього переважного права залишення роботі.

Держгеокадастр листом від 04.08.2021 № 22-28-0.152-9640/2-21 погодив, за умови дотримання законодавства про державну службу, звільнення позивача, а згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 01.09.2021 №777-к ОСОБА_1 звільнено 01.09.2021, тобто, через 30 календарних днів після попереджає, що узгоджується з ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу". Відтак, позивача було належно попередженою про наступне вивільнення.

Разом з цим слід зауважити, що аналіз положень ст.87 Закону України "Про державну службу", яким визначається підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, свідчить, що суб`єкт призначення пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Тобто відповідач у спірних правовідносинах не зобов`язаний був пропонувати позивачу усі наявні вакантні посади, оскільки вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

З огляду на викладені обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача передбачену ст.87 Закону України "Про державну службу" в частині обов`язку запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби, а вказані ОСОБА_1 порушення його трудових прав не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно тверджень позивача, що будь-яких змін в структурі відповідача не відбулося, в тому числі і не відбулося скорочення посади начальника Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, суд зазначає наступне.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 № 73-ок "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру" керівникам головних управлінь Держгеокадастру в областях та м. Києві забезпечити розроблення та подання на затвердження Голові Держгеокадастру структур та штатних розписів територіальних органів Держгеокадастру відповідно до доведеної чисельності до 30.04.2021 (а.с.45-46).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 15.06.2021 № 355-к введено в дію з 17.06.2021 структуру та штатний розпис Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у межах граничної чисельності в кількості 241 штатна одиниця, яку затверджено наказом в.о. Голови Держгеокадастру від 02.06.2021 №109-ок (а.с.50-54)

До 17.06.2021, діяла структура Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області затверджена 26.12.2017 в.о. Голови Держгеокадастру, введена в дію з 02.01.2018 на підставі наказу Держгеокадастру від 28.12.2017 №140-ок "Про затвердження структур деяких територіальних органів Держгеокадастру" (а.с.41-42).

Так, структуру Головного управління введену в дію з 02.01.2018 складали 33 структурні підрозділи, при цьому чисельність працівників становила 355 осіб, натомість у структуру Головного управління, яка введена в дії з 17.06.2021 входять 19 структурних підрозділів, з чисельністю працівників 241 особа.

Згідно введених структур, штатний розпис на 2021 рік Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затверджений в.о. Голови Держгеокадастру 10.06.2021 (а.с.51-54), різниться із штатним розписом на 2021 рік Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затверджений 19.01.2021 (а.с.43-45), оскільки зменшено загальну кількість штатних посад з 355 до 241.

Також суд відзначає, що Міськрайонне управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області не є ідентичним по територіальним повноваженням і штату з Управлінням у Тернопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

В зв`язку із вищенаведеним, доводи позивача про те, що будь-яких змін в структурі відповідача не відбулося, з огляду на скорочення чисельності державних службовців, є помилковими та безпідставними.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 01.09.2021 №777-к "Про звільнення ОСОБА_1 " прийнято в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, з дотриманням принципів пропорційності та законності у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування останнього, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно, відсутні правові підстави для поновлення позивача на посаді, переведення на посаду та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді, оскільки такі вимоги є похідними.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, надали суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довели правомірність оскаржуваних рішень, про що описано вище.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лисенка, 20а,м. Тернопіль,46002, код ЄДРПОУ/РНОКПП 39766192).

- Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (місцезнаходження/місце проживання: вул. Народного Ополчення, 3,Мсп 680,Південна Частина Києва, Київ,03680, 39411771).

Головуючий суддяМандзій О.П.