Рішення № 103503324, 21.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2022 року м. Рівне№460/18233/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Рівненської митниці (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2021/000136/2 від 09.11.2021 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

05.11.2021 року декларантом ОСОБА_2 до Рівненської митниці була подана митна декларація №UA204020/2021/283279 на легковий автомобіль марки «RAM», модель 1500 LONGHORN, номер кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, пошкоджений, за заявленою митною вартістю за ціною договору в розмірі 36113,00 USD.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом були подані наступні документи на підтвердження митної вартості, зокрема: Рахунок (інвойс) б/н від 05.01.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , Акт про проведення огляду товарів від 04.11.2021 №UA205060/2021/002152, висновок про якісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією №211029/021 від 29.10.2021, витяг з сайту, що підтверджує вартість від 04.11.2021, документ що підтверджує вартість перевезення б/н від 04.11.2021, документ що підтверджує вартість товару (витяг з сайту) від 04.11.2021, довідка №6849 від 04.11.2021 про відповідність екологічному класу Євро-6, платіжні доручення про сплату митних платежів, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 тощо.

В процесі здійснення процедури митного контролю, 05.11.2020 року посадовою особою Рівненської митниці було направлено декларанту електронні повідомлення, згідно зі змістом яких поставлено вимогу про проведення повного митного огляду, надання додаткових документів, необхідних для класифікації товару і у третьому повідомленні перераховані норми Митного кодексу України щодо підтвердження митної вартості товарів та вказано, що у наданих декларантом документах встановлені розбіжності. Декларантом на вимогу митниці додатково надано витяги з сайтів продажу даного автомобіля, повідомлено, що інші додаткові документи подаватись не будуть.

Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 09.11.2021 року було прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2021/000136/2, згідно якого надані декларантом документи не були взяті до уваги, митну вартість скориговано до рівня 53850,00 USD, та видано Картку відмови у митному оформленні товару №UA204000/2021/000259.

Позивач не погоджується з даним Рішенням про коригування митної вартості, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить його скасувати.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом були надані документи, які не спростували сумнівів митниці у правильності декларування митної вартості товарів.

Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів Позивача.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття картки відмови у митному оформленні та Рішення про коригування митної вартості, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом досліджено наявні у справі документи та з`ясовано наступне.

05.11.2021 року декларантом ОСОБА_2 до Рівненської митниці була подана митна декларація №UA204020/2021/283279 на легковий автомобіль марки «RAM», модель 1500 LONGHORN, номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова - пікап, тип двигуна бензиновий, кількість місць для сидіння, включаючи водія 5, колісна формула 4х4, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення 2019, бувший у використанні, пошкоджений, за заявленою митною вартістю за ціною договору в розмірі 36113,00 USD.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом були подані наступні документи: Рахунок (інвойс) б/н від 05.01.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , Акт про проведення огляду товарів від 04.11.2021 №UA205060/2021/002152, висновок про якісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією №211029/021 від 29.10.2021, витяг з сайту, що підтверджує вартість від 04.11.2021, документ що підтверджує вартість перевезення б/н від 04.11.2021, документ що підтверджує вартість товару (витяг з сайту) від 04.11.2021, довідка №6849 від 04.11.2021 про відповідність екологічному класу Євро-6, платіжні доручення про сплату митних платежів, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 тощо.

В процесі здійснення процедури митного контролю, 05.11.2020 року посадовою особою Рівненської митниці було направлено декларанту три електронні повідомлення, згідно зі змістом яких поставлено вимогу про проведення повного митного огляду, надання додаткових документів, необхідних для класифікації товару і у третьому повідомленні перераховані норми Митного кодексу України щодо підтвердження митної вартості товарів та вказано, що у наданих декларантом документах встановлені розбіжності, зокрема: 1. Некласифікований документ, який підтверджує вартість товару, а саме витяг з сайту від 04.11.2021 року, містить інформацію про особу «IVAN VOROBEY», що не кореспондується з відправником та отримувачем товару відповідно до митної декларації та рахунку-фактури. 2.Витяг з сайту містить дату оплати товару 04 серпня 2021 року, проте платіжних документів до оформлення не надано. 3. Декларантом не надані документи, які б свідчили про оплату товару. Відповідно витребувано: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 6) копію митної декларації країни відправлення, тощо.

Декларантом на вимогу митниці додатково надано витяги з сайтів продажу даного автомобіля, повідомлено, що інші додаткові документи подаватись не будуть.

Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 07.09.2020 року прийняла рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/300215/1 та видано Картку відмови у митному оформленні товару №UA100530/2020/00595.

Підставою для прийняття Рішення, відповідно до абз.1 арк.2 Рішення є наступне:

-декларантом не подано додаткових документів; - некласифікований документ, який підтверджує вартість товару, а саме витяг з сайту від 04.11.2021 року, містить інформацію про особу «IVAN VOROBEY», що не кореспондується з відправником та отримувачем товару відповідно до митної декларації та рахунку-фактури. 2.Витяг з сайту містить дату оплати товару Aug 6, проте документів, що підтверджують оплату вартості товару, декларантом не надано. 3. Декларантом не надані документи, які б свідчили про оплату товару. Надані додатково витяги з сайтів не спростовують розбіжностей щодо умов оплати та учасників зовнішньоекономічної операції.

-Вказано, що Рівненська митниця володіє інформацією про вартість транспортного засобу відповідно до інтернет-сайту з врахуванням фактичного пробігу при продажі транспортного засобу на аукціоні 52 750 USD.

Статтею 55 МК України визначено, що у разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, декларант або уповноважена ним особа має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. 24.11.2021 року транспортний засіб був випущений у вільний обіг за митною декларацією №UA204020/2021/289005 із застосуванням статті 55 МК України.

Судом досліджено наявні у справі документи у їх сукупності та встановлено наступне.

Легковий автомобіль марки «RAM», модель 1500 LONGHORN, номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова - пікап, тип двигуна бензиновий, кількість місць для сидіння, включаючи водія 5, колісна формула 4х4, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення 2019, бувший у використанні, пошкоджений, був придбаний гр. ОСОБА_3 04 серпня 2021 року на аукціоні у Сполучених Штатах Америки за номером лоту 30881812, аукціонним гравцем Ivan Vorobey (номер транзакції покупця 455733) за фінальною ставкою аукціону 32750 дол.США, з врахуванням аукціонного збору 36113 дол.США. Вказана обставина підтверджена витягами з аукціонного сайту, що надавались до митного оформлення.

06 серпня 2021 року відповідно до платіжного доручення SWIFT транзакції №0408004 автомобіль був оплачений гр. ОСОБА_4 в сумі 36113 USD, у графі «Деталі платежу» вказані номер лоту 30881812, VIN-код автомобіля 1C6SRFKT2KN831134, номер транзакції покупця 455733 тощо. Суд погоджується із доводами позивача, як такими, що не спростовані суб`єктом владних повноважень, що у інвойсі на автомобіль марки «RAM», номер кузова НОМЕР_1 , допущена механічна помилка у даті помилково вказано 01/05/2021, водночас фірмою надано виправлений інвойс із правильною датою 08/04/2021, що не має істотного впливу на характер угоди або дійсність її оплати. Аналогічно щодо вказання митниці в якості підстави для коригування на не співпадіння імені аукціонного гравця із з відправником та отримувачем товару відповідно до митної декларації та рахунку-фактури, суд погоджується, що відповідно до наявної практики розгляду митних спорів, практика інтернет-аукціонів передбачає участь аукціонного гравця, який перебуває у країні-продавці, моніторить продажі та оперативно реагує на аукціонні пропозиції в інтересах покупця. Участь аукціонного гравця не змінює характер угоди або зовнішньо економічної операції.

Таким чином, на думку суду, дослідженими у справі доказами підтверджено, що гр. ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «RAM», модель 1500 LONGHORN, номер кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, пошкоджений, у відповідності до вимог законодавства США та України, сплативши за нього через банківський SWIFT-платіж, що прямо дозволено законодавством обох країн та не суперечить усталеній на даний час міжнародній практиці. Подані до митного оформлення документи містять всі ідентифікуючі ознаки, необхідні для підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у автомобіля марки «RAM», номер кузова НОМЕР_1 , відповідно до товаросупровідних документів, був пошкоджений передній бампер, капот, решітка радіатора, наявні сколи та подряпини по кузову, пошкоджено обшивку салону та сидінь тощо. Порівнюючи заявлену митну вартість автомобіля із вартістю авто на інтернет-сайті https//www.nadaguides.com, митницею відповідно до тексту Рішення про коригування митної вартості, враховано виключно фактичний пробіг, а не стан автомобіля, не вказано а ні року випуску, а ні комплектації, а ні інших визначальних для можливості порівняння ознак.

Водночас, Митний кодекс України не передбачає такої основи для обрахунку, як джерела Інтернет, сам товар - автомобіль марки «RAM», є бувшим у використанні, у пошкодженому стані, що означає наявність у даного конкретного товару конкретних ознак (технічний стан, міра зносу, пошкодження, тощо), що відрізняють його від інших та унеможливлюють застосування вартісного рівня товару, хоч і схожого за технічними характеристиками (фактичний пробіг), проте фактично відмінного від оцінюваного.

Суд також зазначає, що застосування шостого, резервного методу визначення митної вартості відповідно до вимог статті 64 МК України імперативно передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У даному випадку, покликання на такі, раніше визнані вартості, у рішенні відсутні, коригування здійснене за джерелом, використання якого Митним кодексом не передбачене, що суд вважає недотриманням норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Суд враховує, що згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів може письмово витребувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України від 13.03.2012 (далі МК України), митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однозначно трактує цю норму і Вищий адміністративний суд України, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов`язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.

Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними. До подібних висновків прийшов ВАСУ у своїх постановах від 20.06.2017 року по справі №814/2068/15, від 12.07.2017 року - по справі №815/6984/15, від 05.04.2017 року - по справі №804/1642/15.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 р. за №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року») вказано, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 05.11.2021 року №UA204020/2021/283279 декларантом були надані документи, які дозволяли встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною Позивача та Відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості автомобіля марки «RAM», номер кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, та коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на суб`єкті владних повноважень. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Отже враховуючи вищенаведене та проводячи системний аналіз правових норм, суд прийшов до висновку щодо відповідності вимог Позивача чинному законодавству України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів законності дій посадових осіб митниці при винесенні оскаржуваних Рішення про коригування митної вартості та Картки відмови, у той час як Позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх доводів та вимог.

Відповідно, позов слід задоволити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2021/000136/2 від 09.11.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2021/000259.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 4974,14 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21.02.2022.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 )

Відповідач: Рівненська митниця (вул. Соборна, 104,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 43958370)

Суддя В.В. Щербаков