Рішення № 103501204, 21.02.2022, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/1024/21

Провадження №2/639/689/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Рубіжного С.О.,

за участю секретаря - Чубенко О.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 , яка також діє як законний представник малолітньої ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_6 ,

розглянувши всудовому засіданніу залісуду вмісті Харковісправуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діє як законний представник співвідповідача малолітньої ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловою будівлею шляхом виселення, суд

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника, з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діє як законний представник співвідповідача малолітньої ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловою будівлею шляхом виселення.

В обґрунтування позову посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.2010 року виданого П`ятою ХДНК, р. №3-100, позивачу та його сестрі ОСОБА_7 належить по Ѕ частки житлових будинків літ. А-1, загальною площею 27,1 кв.м. та літ Б-1, загальною площею 35,4 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі Договору дарування частини домоволодіння р/№ 2182 від 02.07.2010 року ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) подарувала, а ОСОБА_1 (Обдарований) прийняв у дар її частину (1/2 ідеальних часток) домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку та підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 39787146 та 39787269 та технічним паспортом.

Також, відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб виданої юридичним департаментом Харківської міської ради (номер 3695с8еа-с58с1-9са8-65а525ЬЬ8017), місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких інших осіб за вказаною адресою не зареєстровано.

Окрім того, право власності Позивача на зазначені вище житлові будинки саме за адресою АДРЕСА_1 підтверджується Рішенням Харківської міської ради Харківської області 5 сесії 6 скликання від 23.02.2011 р. № 166/11 та Додатком 1, яким ОСОБА_1 як власнику було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки - площею 449 кв. м. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд.

З метою отримання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки за замовленням ОСОБА_1 . Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради було затверджено обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 10.09.2010 р., у якому визначено, що на даній земельній ділянці розташований будинок літ. А-1 та літ. Б-1 з надвірними будівлями.

Отже, позивач вважає, що житлові будинки літ. А-1, загальною площею 27,1 кв.м. та літ. Б-1, загальною площею 35, 4 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належать Позивачу - ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Втім, у січні 2021 року позивач мав намір розпорядитися об`єктом нерухомості, що належить йому на праві приватної власності, та приїхавши за вказаною адресою дізнався, що в його житловий будинок, а саме в житловий будинок літ. А -1, загальною площею 27,1 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 самовільно вселились та проживають незнайомі йому люди без належних на це правових підстав.

Як було встановлено, особами які самоправно вселилися у житловий будинок позивача є - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 які відповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб виданої юридичним департаментом Харківської міської ради зареєстровані за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Вказані особи не являються членами сім`ї позивача, жодних належних документів про правокористування у них не має, за вказаною адресою вони не зареєстровані (зареєстровані за іншою адресою, що підтверджується Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні), договір оренди житла з ними не укладався, права власності на житловий будинок або його частку вони не мають. Отже, вони перебувають у будинку позивача без належних нате правових підстав.

Позивач неодноразово вимагав звільнити та усунути перешкоди у користуванні його будинком, проте особи що незаконно там проживають добровільно покинути його відмовляються та не пускають Позивача всередину. Через перешкоди, неможливість потрапити до свого будинку та з метою досудового врегулювання спору, Позивач був змушений звернутися до органів Національної поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка була прийнята та зареєстрована Новобоварським відділом поліції ГУНП в Харківській області 12.02.2021 року за номером ЄО 2249.

Так, в процесі дослідження документації та оформлення земельної ділянки було встановлено, що будівля літ. А-1 за адресою, АДРЕСА_1 може бути зареєстрована як АДРЕСА_1 .

У зв`язку з необхідністю отримати повну та достовірну інформацію щодо цього питання, представником Позивача було подано адвокатський запит до Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради № 12-01/21 від 12.01.2021 р. та Харківської міської ради № 12-01/21/1 від 12.01.2021 р.

Так, КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради своєю відповіддю № 440/0411/21 від 19.01.2021 р. надало копії матеріалів технічної інвентаризації на належні ОСОБА_1 будинки на дату останнього обстеження та повідомило, що відповідно до даних відділу збереження технічної документації КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації- Харківської міської ради інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 не складалася та у відділі відсутня.

Також, Департамент територіального контролю Харківської міської ради своїм листом № 1130/0/226-21 від 21.01.2021 р. повідомив про те, що за інформацією Департаменту містобудування розпорядчі акти щодо присвоєння або зміни адреси об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 Харківською міською радою та її виконавчими органами не приймалися.

Більш того, з технічного паспорту та з обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки, складеного Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування вбачається, що будинок літ. А-1 знаходиться разом із будинком літ. Б-1 по АДРЕСА_1 . Будь-яких змін адреси не відбувалося.

Тобто, адреса об`єкта нерухомості який належить позивачу на праві приватної власності та розташований по АДРЕСА_1 упродовж свого існування ніколи не змінювалась на АДРЕСА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 03 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання.

29березня 2021року досуду надійшоввідзив напозовну заяву від відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , в якому вони посилаються на наступні обставини.

Так, як вже вказано у позовній заяві заявник ОСОБА_1 стверджує, що відповідачі самоправно, тобто без належних підстав та поза волею власника, вселилися у житловий будинок Літ. «А-1» вказаного домоволодіння і зайняли це житлове приміщення, про що позивачу стало відомо лише у січні 2021 року.

Крім того, за змістом позовної заяви вбачається, що самоправне вселення відповідачів відбулося після отримання позивачем правовстановлюючих документів на домоволодіння, тобто після 2010 року - року отримання свідоцтва про право на спадщину та укладення договору дарування на Ѕ частку вказаного домоволодіння.

Ці обставини, наведені позивачем у заяві, не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідачі проживають у вказаній будівлі тривалий час, це житло є їх постійним місцем проживання, що підтверджується документально, і іншого житла, крім цього, відповідачі не мають.

Будь-яких доказів про протиправне вселення у вказане житло і проживання у ньому без дозволу власника, позовна заява не містить.

При цьому, виселення відповідачів з цього житла буде протиправним, таким що суперечить як чинному законодавству, так і міжнародному, зокрема, Конвенції про захист ,прав людини і основоположних свобод.

У цьому будинку відповідачі проживають багато років і отримали право користуванням житлом.

Так, згідно даних будинкової книги на домоволодіння по АДРЕСА_1 , місце проживання відповідача ОСОБА_4 зареєстроване у цьому будинку з 22.05.1996 року, про що у відповідному розділі цієї книги є відмітка органу міліції про прописку у вигляді відповідного штампу.

В паспорті громадянина України ОСОБА_4 дійсно має місце відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, вказане протиріччя є очевидною помилкою з боку особи, що вносила відомості про прописку з паспорт, оскільки на штампах про прописку в будинковій книзі і в паспорті збігаються як дата знесення відомостей - 22.05.1996 р., так і відпис відповідальної особи.

Згідно даних будинкової книги, а також паспорту, на цей час місце проживання ОСОБА_4 продовжує бути зареєстроване за вказаною адресою - відмітки про її зняття з реєстраційного обліку відсутні,

Місце проживання іншого відповідача ОСОБА_3 в спірному будинку зареєстроване ще раніше - у 1978 році.

Крім того, адреса місця проживання ОСОБА_3 відображена у декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу - АДРЕСА_1 .

Крім того, користування вказаним житлом на законних підставах підтверджується фактом сплати відповідачами комунальних послуг за квитанціями, які надходили на ім`я померлої бабки відповідача ОСОБА_4 і, відповідно, матері відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , яка також була прописана у вказаному будинку.

Так, особові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 за договорами, укладеними між ТОВ «Харківекоресурс», АК «Харківобленеро», АТ «Харківенергозбут», відповідно, для зарахування платежів за постачання послуг цими установами, оформлені на ім`я ОСОБА_10 .

Факт родинних відносин між ОСОБА_10 і відповідачами підтверджується даними свідоцтв про народження, а також укладення шлюбу.

Крім того, відповідно до змісту квитанції ТОВ «Харківекоресурс», ця установа надає послуги з завезення твердих побутових відходів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_10 була належним наймачем житлового будинку Літ «А-1», з яким було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг з присвоєнням особового рахунку, а відповідачі є членами її сім`ї, які набули права користування житлом, що було оформлено документально.

Про тривале постійне проживання у будинку літ. «А-1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і, відповідно, неспроможність твердження позивача про самоправне вселення у це житло свідчить і той факт, що як відповідач ОСОБА_3 (уроджена ОСОБА_11 ), як відповідач ОСОБА_4 , так і її донька ОСОБА_12 , закінчили загальноосвітню школу № 28 м Харкова, що підтверджується свідоцтвами від 11.06.1977 р., 09.06.1995 р. та 11.06.2015 р., відповідно.

Ця школа знаходиться у безпосередній близькості до вказаного будинку.

Позивач після набуття у порядку спадкування за законом домоволодіння, а також після прийняття у дар іншої Ѕ його частини, фактично надав свою згоду на проживання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у будинку літ. «А-1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, зі змісту доданих до позовної заяви документів вбачається, що свідоцтво про право на спадщину Ѕ домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач отримав 02.03.2010 року, а договір дарування інших Ѕ частини цього ж домоволодіння укладено ним 07.07.2010 року.

Тобто власником усього вказаного майна ОСОБА_1 став більше 10 років назад.

Оформлюючи у 2010 році спадщину, а потім і здійснюючи дії, пов`язані із укладенням договору дарування, а ні позивач ОСОБА_1 , а ні його сестра ОСОБА_7 не могли не знати достовірно, що у будинку домоволодіння Літ «А-1» проживають відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Проте, за весь цей час ОСОБА_1 не висловлював жодного заперечення з приводу проживання відповідачів у вказаному будинку, що розцінювалося як фактичне надання згоди власника ОСОБА_1 на проживання у будинку відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Звернення до правоохоронних органів, копія якого долучена до позовної заяви, відбулося лише у лютому 2021 року, тобто, знову ж, більш ніж через 10 років після набуття права власності на майно.

Доводи позивача і документи на їх підтвердження щодо відсутності інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості - будинок за адресою: АДРЕСА_2 у сукупності з даними, наведеними вище, вказує що мова йде про житловий будинок літ «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , в якому відповідачі проживають багато років.

Докази про те, що відповідачі мають інше жило, позивачем не надані.

07 квітня 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній посилався фактично на ті ж обставини які викладені у позовній заяві.

09 серпня 2021 року до суду від відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

09 серпня 2021 року суд, без видалення до нарадчої кімнати, на місці ухвалив повернути доповнення до відзиву на позовну заяву відповідачам.

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження, м. Харків, вул. Чернишевська, б. 55, код ЄДРПОУ 26489104.

11 серпня 2021 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові докази.

12 серпня 2021 року до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій викладені обставини аналогічно первісному позову, фактично змінено суб`єктний склад.

27 серпня 2021 року до суду від ОСОБА_4 , яка також діє як законний представник співвідповідача малолітньої ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається фактично на піж обставини, які були викладені у відзиві вище.

13 вересня 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник надав аналогічні пояснення, які викладені у позові, та у відповіді на відзив вище.

27 жовтня 2021 року до суду від Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшов висновок щодо недоцільності усунення перешкод у користуванні житловою будівлею, шляхом виселення малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судувід 19листопада 2021року закритопідготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення посилаючись на обставини, які викладені в уточненій позовній заяві та у відповіді на відзив, окрім того зазначив, що під час проживання у спірному будинку його батька відповідачі не проживали, вони йому не відомі, він з ними не знайомий.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилався на обставини які викладені у позові на відповіді на відзив.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах ОСОБА_5 (кожний окремо) проти позову заперечували у повному обсязі, фактично надали пояснення які викладені у їх відзиві на позовну заяву, окрім того зазначили, що позивач їм відомий, знайомий, протягом всіх років з часу набуття права власності періодично перебував у домоволодінні в будинку А-1 з друзями, вони часто бачились в дворі домоволодіння. В спірному будинку проживають тривалий час, сплачують комунальні послуги. Їх дід ОСОБА_13 продав лише будинок літ «А-1», в подальшому при реєстрації прав власності. Їх обманули та обидва будинки були зареєстровані за новим покупцем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, просила суд відмовити у їх задоволені, посилалась на обставини які викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з`явилася про день час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.2010 року виданого П`ятою ХДНК, р. № 3-100 ОСОБА_1 та його сестрі ОСОБА_7 належать по Ѕ частки житлових будинків літ. «А-1», загальною площею 27,1 кв.м. та літ. «Б-1», загальною площею 35.4 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене домоволодіння успадкували після смерті батька ОСОБА_14 (т.1 а.с.12)

На підставі договору дарування частини домоволодіння р№ 2182 від 02.07.2010 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_1 свою частину домоволодіння (1/2 ідеальних часток), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , даний договір посвідчено ПН ХМНО Горішнім Є.В. (т.1 а.с.15-16)

Право власності, також, підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 39787146 та 39787269 та технічним паспортом. (т.1 а.с.19-20, 21-22, 23-32).

Згідно договору купівлі-продажу від 14 квітня 2000 року укладено між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , (батько позивача) останній купив зазначене домоволодіння, даний договір посвідчено державним нотаріусом Другої ХДНК Гончаренко Л.А. за реєстр. № 3-1008 (т.2 а.с. 139-140)

ОСОБА_15 в свою чергу набула право власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 1995 року, яким вирішено вважати встановленим факт належності будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_13 .

Визнано дійсним договір купівлі-продажу по домашній угоді від 18/VІ-1946 року про придбання ОСОБА_16 житлового будинку по АДРЕСА_1 у ОСОБА_13 .

Визнано право власності за ОСОБА_15 на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (т.1 а.с.182-183)

Вищевказаним рішенням встановлено, що згідно даних Харківського МіськБТІ від 21/ХІІ-1994 року, домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , до теперішнього часу значиться не зареєстрованим. Згідно інвентаризації на 1956 рік користувачем житлового будинку літ. А-1 є ОСОБА_15 , а самовільно збудованим житловий будинком в 1946 р. ОСОБА_13 який до теперішнього часу не прийнято до експлуатації.

З наданих суду розписок від 18/УІ-1946 р., 15/І-1947 р. та укладеної угоди між ОСОБА_13 та ОСОБА_16 видно, що ОСОБА_13 продав, належним йому житловий будинок по АДРЕСА_3 , нині Болгарській/ ОСОБА_16 за 3700 р., передача відбулася у присутності свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

З указаного часу, родина ОСОБА_15 стала проживати в придбаному будинку «А-1», по АДРЕСА_1 , а родина ОСОБА_13 в самовільно збудованому будинку «Б-1». Таким чином судом встановлено, угода відбулася, ОСОБА_13 продав та отримав кошти за будинок літ «А-1», який прийнятий в експлуатацію але не зареєстрований.(т.2 а.с. 38)

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому ОСОБА_15 зареєструвала право власності та отримала відповідне свідоцтво на домоволодіння, тому числі на самовільно збудований в 1946 будинок літ «Б-1» на підставі рішення Жовтневої районної ради від 06 квітня 1999 року № 29-9. (т.2 а.с. 142).

Копія рішення Жовтневої районної ради в матеріалах справи не міститься.

З копій схематичного плану та поверхового плану будинків, вбачається, що статус самовільно збудованого будинку літ «Б-1» припинено (т.1 а.с. 47-49)

Відповідачі пояснили, що вони є родичами продавця ОСОБА_13 , а саме ОСОБА_3 є онукою по лінії матері ОСОБА_19 , та відповідно ОСОБА_4 , та ії донька ОСОБА_5 є правнуками.

Факт родинних відносин відповідачів між собою та з первісним власником домоволодіння ОСОБА_13 , також підтверджується копіями відповідних свідоцтв про народження та реєстрацію шлюбу (т.1 а.с.82-85,90-92,136, 178-181).

Відповідачі ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . З 08 жовтня 1978 року, відповідачі ОСОБА_4 , яка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . з 22.05.1996 та з 06.04.2021 відповідно. Зазначене також підтверджується копіями прибудинкової книги, паспортів та довідок про реєстрацію місця проживання (т.1 а.с. 57, 60, 72-81, 137, т.2 а.с.42-43)

ОСОБА_9 яка первісно визначена відповідачем по справі, була зареєстрована в домоволодінні, але на час розгляду справи знята з реєстрації та не проживає в будинку, вимоги до неї не підтримані позивачем.

Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що вони проживають у спірному домоволодінні тривалий час, нумерація адреси спірного домоволодіння за номером АДРЕСА_4 виникла з обставин тих, коли вони проживали двома родинами щоб не плутатися та отримувати поштову кореспонденцію, позначили на будинку його номер як 59А, а фактично 59 та 59А є однією тією ж адресою. Зазначений факт підтверджується сторонами та листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 21.01.2021 (т.1 а.с. 50)

Як підтверджується матеріалами справи на адресу АДРЕСА_1 надходили квитанції про сплату комунальних послуг, на ім`я ОСОБА_20 . ОСОБА_10 уклала договір про надання за вказаною адресою електроенергії о/р 1284096 (т.1 а.с.86-89, т.2 а.с. 36-37).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 з 27.01.2004 (т.1 а.с.10)

З наданих позивачем квитанцій по оплаті комунальних послуг за електропостачання за адресою спірного домоволодіння, вбачається, що квитанції за період з січня 2003 року по липень 2007 року надходили на імя ОСОБА_21 та ОСОБА_22 із зазначенням о/р 1284095 (т.2 а.с. 137).

З наданих відповідачами копій квитанцій про оплату послуг з енергопостачання, вбачається що ОСОБА_4 сплачує послуги за о/р 1284096 (т.2 а.с. 144-147).

Звертаючись до суду з позовом про захист права власності, позивачем заявлено вимоги з тих підстав, що відповідачі вселились самоправно у будинок без його згоди.

Проте доказами у справи спростовано доводи сторони позивача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як родичі ОСОБА_13 проживають у будинку літ «Б-1» до реєстрації права власності за ОСОБА_15 в 1999 році. Та на час ухвалення та набуття законної сили рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 1995 року., яким встановлено факт проживання родини ОСОБА_13 у будинку «Б-1», який самовільно збудований. Малолітня донька відповідача ОСОБА_23 проживає разом з матір`ю ОСОБА_4 у будинку з народження .

За весь період, спорів щодо проживання відповідачів з власниками домоволодіння ОСОБА_15 . ОСОБА_14 (батьком позивача) не існувало. Зазначений будинок є постійним місцем їх проживання, за яким відповідачі отримують комунальні послуги та сплачуть їх, на підставі окремого особового рахунку. Як встановлено відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_24 , кожна окремо проживають будинку Б-1 спірного домоволодіння з дитинства, а малолітня дитина ОСОБА_5 з народження. Право користування відповідачів набуто задовго до набуття права власності позивачем та таке обтяження право власності переходило при відчуженні домоволодіння.

З часу набуття права власності з 2010 року позивачем безоплатно у порядку спадкування та дарування, також не існувало спору щодо проживання відповідачів.

Суд критично оцінює доводи позивача, що йому не відомі відповідачі та він не обізнаний про їх вселення та проживання в домоволодінні, оскільки власником є з 2010 року та в силу ст.. 319, 322 ЦК України мав бути обізнаний щодо свого майна.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1 ст. 16 ЦК України)

Згідно ст.317ЦК Українивласникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст. 391 ЦК України)

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннямистатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України", в контексті вказаної Конвенції поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі "Прокопович проти Росії", заява N 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", заява N 19009/04, пункт 50).

У пункті 36рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" Європейський суд з прав людинивизначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

У пункті 44рішення від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" Європейський суд з прав людинивизначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності дост. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

З урахуванням встановлених обставин, вимог законодавства, суд зазначає, що позивачем не доведено самоправне вселення відповідачів у будинок, відсутність у них іншого житла, баланс інтересів сторін. В тому числі малолітньої дитини. Не вбачає підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі судові витрати не підлягають розподілу та залишаються за позивачем.

Керуючись ст.10,12,13,81,89,141,258,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,яка такождіє якзаконний представникспіввідповідача малолітньої ОСОБА_5 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруДепартамент службу справахдітей Харківськоїміської радипро усуненняперешкод укористуванні житловоюбудівлею шляхомвиселення- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка також діє як законний представник співвідповідача малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, зареєстроване місцезнаходження: 61200, м. Харків, вул. Чернишевська, 55.

Повний текстрішення складено 21.02.2022.

Суддя С.О. Рубіжний