Рішення № 103500205, 22.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 р. справа № 400/10676/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаПівденного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

провизнання протиправною та скасування постанови від 13.10.2021 року № 306508

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 306508 від 13.10.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8 500,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до нього застосовано штраф як до суб`єкта господарювання, яким він не є. Перевізником у спірних правовідносинах була інша особа. Відтак, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки вона прийнята на підставі матеріалів, які складені без встановлення належного суб`єкта відповідальності.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про зважування, позивачем допущено перевищення вагових обмежень. Дозвіл на проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування був відсутній.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач є власником транспортного засобу марки DAF, модель 95 XF 430, вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

17.08.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 306311. В акті зафіксовано, що 17.08.2021 року на автодорозі Київ - Одеса 452 км + 811 м проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, модель 95 XF 430, вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу LAMBERET, модель LVPS-3FIR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .

Перевіркою виявлено порушення вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

17.08.2021 року складено довідку № 0075990 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 0057593 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування до акту № 0057593 від 17.08.2021 року.

За результатами перевірки 13.10.2021 року відповідачем винесено постанову № 306508 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Вказаною постановою вирішено стягнути з позивача 8 500,0 грн. штрафу.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Відповідно п. 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (надалі - Порядок № 1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 48 Закону "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З оскаржуваної постанови від 13.10.2021 року № 306508 вбачається, що адміністративно-господарська санкція застосована до позивача в зв`язку з порушенням Закону України "Про автомобільний транспорт" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність за яке передбачена абзацом 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Отже, відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає саме автомобільний перевізник.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому, відповідно до ст. 1 "Правил дорожнього руху України", власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.

Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

При цьому, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевезення вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник.

З акту від 17.08.2021 року № 306311 судом встановлено, що під час вчинення порушення водієм ОСОБА_2 на транспортному засобі марки DAF, модель 95 XF 430, вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалось транспортування вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 0061466 від 16.08.2021 року.

Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

Згідно товарно-транспортної накладної № 0061466 від 16.08.2021 року автомобільним перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3 ).

Позивачем на підтвердження того, що його помилково зазначено перевізником і він таким не являється, до суду надано договір найму (оренди) транспортних засобів від 01.02.2019 року. Цим договором позивач передав у тимчасове платне користування ФОП ОСОБА_3 транспортні засоби за переліком згідно п. 1.1. договору, у тому числі марки DAF, модель 95 XF 430, вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 6-7).

Строк оренди за договором згідно п. 5.1. встановлено до 01.02.2022 року. Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М.

Із наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

Таким чином, відповідачем не доведено, що саме позивач був перевізником вантажу, що виключає його відповідальність за перевищення транспортним засобом вагових параметрів.

З огляду на положення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника та за вищенаведених обставин, підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, відсутні.

Встановлені судом обставини є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Судом не надається правова оцінка суті порушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, оскільки позивач не має обов`язку доводити чи спростовувати суть господарського порушення, яке він не вчиняв.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати в даній справі складаються з судового збору, який позивач сплатив за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову в загальній сумі 1 589,0 грн.

При цьому, оскільки ухвалою від 05.11.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову, відсутні підстави для присудження позивачу 681,0 грн. судового збору.

З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу судові витрати у виді судового збору в сумі 908,0 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845), задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 13.10.2021 року № 306508 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 908,0 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз