Рішення № 103500065, 10.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Львів

справа № 380/19529/21

провадження № П/380/19752/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Яцишин У.М.

відповідача: представник Середяк Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «НАФТОТЕРМІНАЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне товариство «Фірма «Нафтотермінал» (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (відповідач), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області за №001545560901 від 01.07.2021;

-стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП «Нафтотермінал» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ПП «Нафтотермінал» проводить змішування підакцизних товарів різних УКТ ЗЕД для покращення якості пального. Змішування проводиться як безпосередньо в резервуарах акцизного складу, так й в акцизних складах пересувних. При цьому позивач, як розпорядник акцизного складу не здійснює технологічний процес із змішування, зміни форми, властивостей та використання сировини, внаслідок чого не отримує новий підакцизний товар або товар із іншими властивостями. З огляду на те, що ПП «Нафтотермінал» отримує паливо в готовому вигляді, що підтверджується відповідними документами (декларації відповідності, сертифікати відповідності, паспорти якості та ін.), а саме бензин автомобільний та паливо дизельне у зовнішніх постачальників та у випадку його змішування із присадками, відсутні правові підстави вважати такі операції виробництвом нафтопродуктів, оскільки вони не передбачають жодних технологічних процесів переробки та не призводять до суттєвих змін характеристик пального.

Стверджує, що контролюючий орган помилково дійшов до висновку, стосовно необхідності отримання ліцензії на виробництво пального при змішуванні компоненту автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками). Стверджує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 481/95-ВР), а не Податкового кодексу України.

Отже, наявне у позивача пальне описане у Акті фактичної перевірки, яке утворилась внаслідок змішування нафтопродуктів, а саме змішування бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) з присадкою BASF Keropur 3786 (код УКТ ЗЕД 3811900000) та змішування палива дизельного ДП-Л-Євро-5-BO (код УКТ ЗЕД 2710194300) з присадкою BASF Keropur DP 5634 (код УКТ ЗЕД 3811900000) відповідно до технологічних інструкцій отримання палива під торгівельною маркою PULLS, вже було готовим продуктом, тобто пальним, відтак є продуктом діяльності позивача із зберігання пального, а не виробництва.

Саме тому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 001545560901 від 01 липня 2021 року. Представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві. Просила позов задоволити.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу 07.02.2021 року подано остаточний розрахунок суми судових витрат на загальну суму 39191,20 грн, в тому числі 15000,00 грн судового збору та 24191,20 грн витрат на правничу допомогу, які просить стягнути з бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві заперечив з підстав, що на підставі наказу від 11.05.2021р. №1584-ПП здійснена фактична перевірка господарської одиниці, що належить ПП «Нафтотермінал», розташованої за адресою: м. Львів, вул. Пластова, буд. 1, за результатами якої складено акт від 26.05.2021 № 11642/13-01-09-01/37278275, яким зафіксовано, що відповідно до технологічних інструкцій позивачем здійснюється змішування

бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) з присадкою BASF Keropur 3786 (код УКТ ЗЕД 3811900000) та змішування палива дизельного ДП-З-Євро-5-BO (код УКТ ЗЕД 2710194300) з присадкою BASF Keropur DP 5634 (код УКТ ЗЕД 3811900000) в наслідок чого отримується паливо під торгівельною маркою PULLS.

Відповідач зазначив, що при виробництві нафтопродуктів методом змішування компонента автомобільного бензину та компонента дизельного палива з додатками (присадками) необхідно здійснювати процедуру постановки продукції на виробництво та проводити обов`язкову сертифікацію цих нафтопродуктів, що і підтверджується наданими до перевірки відповідними сертифікатами відповідності на пальне торгівельної марки PULLS (бензин марки PULLS А-95-Євро5-Е5 та дизпаливо марки PULLS ДП-Євро-5-BO) з декларацією про відповідність щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив.

Отже, на думку відповідача, виготовлення товарних бензинів та товарного дизельного пального методом змішування компонента бензину моторного або компонента дизельного палива з додатками (присадками) є виробництвом і їх оподаткування акцизним податком здійснюється на загальних підставах.

З урахуванням наявних обставин справи, перевіркою встановлені факти здійснення платником податків виробництва пального без наявності відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 2 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з урахуванням змін та доповнень.

Таким чином, у контролюючого органу були підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.07.2021 №00154560901, згідно з яким ПП «Нафтотермінал» застосована фінансова санкція на суму 1000000 грн за виробництво пального без наявності відповідної ліцензії, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

13.01.2021 року відповідачем подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до п. 5.2 ст. 5 ПК України, у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Також просить врахувати постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №826/2287/16.

Щодо стягнення судових витрат, представник відповідача заперечив із урахуванням необґрунтованості та не співмірності їх розміру.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 12 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 13.01.2022 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Нафтотермінал» зареєстровано у Львівській області, Сколівський р-н, смт.Славське, вул. Івана Франка, 14А та здійснює свою діяльність у сфері складського господарства та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Головне управління ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 11.05.2021 р. №1584-ПП та направлень від 11.05.2021 №5158, №5159 проведено фактичну перевірку ПП «Нафтотермінал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, що стосується виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС за адресою здійснення діяльності: м. Львів, вул. Пластова, буд. 1.

За результатом перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС № 11642/13-01-09-01/37278275 від 26.05.2021 (далі - Акт перевірки).

01.07.2021 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №001545560901 про застосування до Приватного підприємства «Нафтотермінал» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1000000 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги ДПС України рішенням від 22.10.2021 №23876/6/99-00-06-03-02-06 повідомило позивача про залишення без змін податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №001545560901 від 01.07.2021, а скаргу без задоволення.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, саме тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

ГУ ДПС у Львівській області, як це відображено в Акті перевірки, встановлено, що ПП «Нафтотермінал» на нафтобазі здійснює змішування бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) з присадкою BASF Keropur 3786 (код УКТ ЗЕД 3811900000) та змішування палива дизельного ДП-З-Євро-5-BO (код УКТ ЗЕД 2710194300) з присадкою BASF Keropur DP 5634 (код УКТ ЗЕД 3811900000) відповідно до технологічних інструкцій отримання палива під торгівельною маркою PULLS (затвердженими віце-президентом ПАТ «Концерн Галнафтогаз» 25.12.2015). Згідно зареєстрованих акцизних накладних в системі ЄРАН встановлено, що акцизні накладні на відпуск присадок не виписувались.

Таким чином, контролюючим органом сформовано висновок про те, що ПП «Нафтотермінал» здійснює не змішування пального з додатками (присадками) для покращення якості, а виробництво підакцизних товарів, що, у свою чергу, потребує ліцензії на виробництво.

Зі змісту Акта фактичної перевірки слідує, що контролюючий орган покликається на те, що відповідно до п.п.14.1.28 п.14.1 ст.14 ПК України виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, у тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

З огляду на зазначене відповідач висновує, що платником податків здійснюється виробництво підакцизних товарів, а саме палива під торгівельною маркою PULLS без отримання ліцензії на право виробництва пального, як того вимагає ст. 2 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України регулюються Законом України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями).

Як слідує з визначення термінів задекларованих у Законі № 481/95-ВР, а саме: виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; сировина - предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці; повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства; місце виробництва пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для виробництва та/або зберігання пального на праві власності або користування; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;. зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Стаття 2 Закону № 481/95-ВР визначає, що виробництво пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форми власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. За виробництво пального без наявності ліцензії передбачено штраф - 1000000 гривень.

Судом встановлено, що ПП «Нафтотермінал» здійснює господарську діяльність у сфері складського господарства та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Матеріалами справи підтверджено, що в межах своєї господарської діяльності підприємство отримує на зберігання паливо в готовому вигляді від постачальників, що підтверджується відповідними документами з підтвердження якості пального (декларації відповідності, сертифікати відповідності, паспорти якості), зокрема бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) та палива дизельного ДП-Л-Євро-5-BO (код УКТ ЗЕД 2710194300).

Зі змісту пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, змішування готового пального із присадками здійснюється ПП «Нафтотермінал» безпосередньо в резервуарах нафтобази та в пересувних акцизних складах, дана обставина не заперечується відповідачем. Тобто, в діях позивача зі змішування пального із присадками відсутній повний технологічний цикл виробництва, що полягає у переробці сировини в продукцію готову до споживання, як того вимагає положення Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

Суд встановив, що діяльність позивача із змішування бензину автомобільного А-95-Євро5-Е5 (код УКТ ЗЕД 2710124512) з присадкою BASF Keropur 3786 (код УКТ ЗЕД 3811900000) та змішування палива дизельного ДП-З-Євро-5-BO (код УКТ ЗЕД 2710194300) з присадкою BASF Keropur DP 5634 (код УКТ ЗЕД 3811900000), призводить до отримання пального під торговою маркою PULLS, що в розумінні Закону № 481/95-ВР не підпадає під ліцензійну діяльність з виробництва пального за відсутністю ознак виробництва пального визначених цим законом. Разом з тим діяльність позивача, пов`язана із змішування підакцизних товарів знаходиться в межах визначення, яке Закон № 481/95-ВР іменує зберіганням пального.

Суд вважає помилковими доводи представника ГУ ДПС у Львівській області, надані в судовому засіданні, що попри визначення виробництва пального, що значиться в Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме визначення виробництва пального надані Податковим кодексом України з урахуванням норми ст. 5 ПК України.

Адже, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст.1 ПК України).

При цьому, виходячи із змісту ст.14 ПК України визначені у даній нормі значення понять вживаються саме в цілях застосування норм Податкового кодексу.

В цьому контексті суд зазначає, що з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Так, зокрема, підпунктом 14.1.28-1 п.14.1 ст.14 ПК України, визначено, що виробництво підакцизних товарів (продукції) технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до тримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

Разом з тим норми Закону № 481/95-ВР щодо визначення діяльності, що вважається виробництвом пального не стосуються питання оподаткування, а ст. 18 Закону № 481/95-ВР визначає, що всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, суд вважає, що до спірних правовідносин в частині визначення, яка діяльність вважається виробництвом пального та підлягає ліцензуванню повинні бути застосовані норми Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», як спеціального закону, який здійснює регулювання правовідносин пов`язаних із виробництвом та обігом пального.

Окрім того, суд погоджується з доводами позивача, що поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.

Відповідно, ототожнення однакових термінів чи понять, визначених нормативними актами, породжує для суб`єкта господарювання несприятливі наслідки у вигляді застосування штрафів до такого суб`єкта.

Вказаний принцип кореспондується із приписами п. 56.21 ст. 56 ПК України, якими задекларовано, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Що стосується наведеної відповідачем судової практики Верховного Суду, яка підтверджує правомірність його дій, слід зазначити, що фактичні обставини справи, на яку посилається відповідач, істотно відрізняються від встановлених обставин справи, що розглядаються, а тому правові висновки Верховного Суду, зазначені відповідачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 001545560901 від 01 липня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 15000,00 грн сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 24191,20 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 0002370669 від 03 листопада 2021 року при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі Головного управління ДПС у Львівській області на користь ПП «Нафтотермінал» належить стягнути 15000,00 грн сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 0002370669 від 03 листопада 2021 року.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24191,20 грн, суд враховує таке.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Ловвейлс» на підставі договору про надання правничої допомоги №АО/C-20/66 від 18.11.2020 та Додатку до Договору №4 від 01.11.2021.

Вид наданих послуг професійної правничої допомоги та їх вартість підтверджуються актом виконаних робіт від 02 лютого 2022 року, згідно до якого позивачу надано наступні послуги: підготовка позовної заяви (із завірянням копій додатків, виготовлення таких копій та формування додатків до позовної заяви) - 3 год., участь в судових засіданнях в суді першої інстанції 10000 грн.

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, виходячи з вартості 1 години 4730,40 грн.

Загальний розмір понесених позивачем витрат професійну правничу допомогу визначено в сумі 24 191,20 грн, яку сплачено відповідно до платіжного доручення №0002411907 від 02 лютого 2022 року.

Водночас, суд зазначає, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (за Договором про надання правничої допомоги №АО/C-20/66 від 18.11.2020 та Додатку до Договору №4 від 01.11.2021) у розмірі 24191,20,00 грн, суд зауважує, що предмет спору в цій справі є складним, пов`язаний з множинним трактуванням законодавства, Єдиний державний реєстр судових рішень не містить судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів та ускладнює формування правової позиції позивача за відсутності усталеної практики Верховного Суду у визначеній категорії спорів, крім того враховуючи значний розмір оскаржуваних штрафних санкцій судовий спір має важливе значення для ПП «Нафтотермінал».

Суд також зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.

В той же час, суд зауважує, що визначена представником позивача кількість годин роботи адвоката за підготовку позову є явно завищеною, позаяк формування додатків для суду і сторін, завіряння копій документів, та ін. охоплюється однією послугою написання позовної заяви.

Крім цього, суд звертає увагу, що загальна тривалість усіх судових засідань під час розгляду даної справи становить близько 2 годин, отже, у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, виходячи з вартості 1 години 4730,40 грн, визначена вартість за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції в сумі 10000 грн є необґрунтовано завищеною.

За таких обставин, на думку суду, із урахуванням заперечень відповідача та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14191,20 грн, який є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, відтак такі належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «НАФТОТЕРМІНАЛ» (вул. Івана Франка, 14А, смт. Славське, Львівська область, 82660) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 001545560901 від 01 липня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Приватного підприємства «НАФТОТЕРМІНАЛ» (вул. Івана Франка, 14А, смт. Славське, Львівська область, 82660, код ЄДРПОУ 37278275) 15000,00 грн сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 0002370669 від 03 листопада 2021 року та 14191,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.02.2022.

Суддя Клименко О.М.