Рішення № 103499540, 22.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8619/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також відповідач 1, ГУ ПФУ в Луганській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій після уточнення позовних вимог просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 08 грудня 2021 року за наслідками розгляду заяви № 2357 про призначення позивачу пенсії за віком згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву та призначити позивачу пенсію з 07 грудня 2021 року.

29 грудня 2021 року ухвалою суду позовна заява залишена без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04 січня 2022 року на виконання ухвали від 29 грудня 2021 року позивачем надана уточнена позовна заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також відповідач 1, ГУ ПФУ в Луганській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року № 12385003332 про призначення позивачу пенсії за віком згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати позивачу до загального стажу періоди роботи з 24 березня 1982 року по 01 листопада 1991 року та з 02 квітня 1991 року по 18 листопад 1993 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву та призначити пенсію позивачу з 07 грудня 2021 року.

Позовна заява мотивована тим, що 07 грудня 2021 року позивач звернулася до Марківського сервісного центру ГУ ПФУ в Луганській області та надала пакет документів для призначення пенсії за віком. 08 грудня 2021 року на порталі Пенсійного фонду України з`явилось повідомлення про відмову у нарахуванні пенсії.

Рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року № 12385003332 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через незарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 24 березня 1982 року по 01 листопада 1991 року та з 02 квітня 1991 року по 18 листопад 1993 року через претензії до записів у трудовій книжці.

На думку позивача, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Позивач вважає противоправним рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року №12385003332 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, таким що суперечить положенням законодавства України та порушує права позивача на пенсійне забезпечення, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 25-26, 36-37).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 1 подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 43-45), в якому зазначив наступне.

07 грудня 2021 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання га оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року №1566/11846 (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі Порядок № 22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням зазначеного Порядку органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За наслідками розгляду заяви позивача рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року № 123850003332 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За даними електронної пенсійної справи на день звернення страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 6 місяців 1 день.

12 грудня 2021 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась до відповідача 1 щодо надання інформації стосовно прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.

Листом ГУ ПФУ в Луганській області від 30 грудня 2021 року за вих. № 5293-5585/А-02/8-1200/21 надано заявнику відповідь відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян».

Пенсійне забезпечення громадян здійснюється відповідно до вимог Закону № 1058-ІV.

Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться їй системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності ним Законом.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058 жінки, які народилися з 01 квітня 1961 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності; страхового стажу не менше 28 років з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться У системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності ним Законом.

Пунктом 2.1 розділу ІІ «Документи, необхідні для призначення, перерахунку; пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком, зокрема, документи про стаж, що визначені; Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Ведення трупових книжок працівників здійснюється згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція № 58), разом з тим, до зазначеної дати трудові книжки заповнювались по правилам, встановленим Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджених постановою Держкомпраці від 20 червня 1974 року № 162, узгодженою з ВЦСПС 29 травня 1974 року протоколом № 15 (далі Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкція № 162 усі записи в трудовій книжні про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу(розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» з 30 березня 2021 року органи Пенсійного фонду Укріпи застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунку) пенсій. Прийом документів здійснюється відповідно до Порядку 22-1.

Згідно з пунктів 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принцип екстериторіальності визначається структурним підрозділ органу, що .призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням масу їх створення), електронну пенсійну справу.

До страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди згідно з трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 23 травня 1979 року): з 16 жовтня 1982 року по 20 січня 1982 року на посаді бухгалтера групи обліка складських операцій, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою; з 24 березня 1982 року по 01 листопада 1991 року робота на посаді лаборанта хімічного аналізу, комплектувальника, старшого інспектора, електрослюсаря Ворошиловградського тепловозобудівного заводу, оскільки запис про звільнення (01 листопада 1991 року) внесено в трудову книжку пізніше трьохтисячного терміну від дати наказу про звільнення (30 липня 1991 року); з 01 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року робота на посаді лаборанта хімічного аналізу Малого державного підприємства «Темпо», оскільки запис про прийняття (01 квітня 1991 року) внесено в трудову книжку раніше трьохмісячного терміну від дати наказу про прийняття (02 жовтня 1991 року);

Записи зроблені з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Отже, відповідачем 1 не приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 , а надано лише відповідь на звернення. Просить у задоволення позовних вимог відмовити.

Ухвалу від 10 січня 2022 року про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач 2 отримав 18 січня 2022 року (арк. спр. 42).

Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не скористалося.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступне.

Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилося 60 років 03 місяці 21 день (арк. спр. 5-7).

07 грудня 2021 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою щодо призначення пенсії за віком (арк. спр. 18-19, 48-49).

До заяви було додано: довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 925020642; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія паспорту НОМЕР_2 ; трудову книжку НОМЕР_1 ; свідоцтво про укладання шлюбу НОМЕР_3 ; свідоцтво про народження НОМЕР_4 ; заяву про спосіб виплати пенсії (арк. спр. 5-16, 51-66).

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року № 123850003332 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, в якому зазначено, що страховий стаж становить 23 роки 06 місяців 01 день, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 24 березня 1982 року по 01 листопада 1991 року, оскільки дата наказу на звільнення (30 липня 1991 року) перевищує трьохмісячний термін, та з 02 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року, оскільки дата наказу на прийом (02 жовтня 1991 року) більша трьох місяців (арк. спр. 33, 50)

12 грудня 2021 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась до відповідача 1 щодо надання інформації стосовно прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії (арк. спр. 22, 67-69)

Листом ГУ ПФУ в Луганській області від 30 грудня 2021 року за вих. № 5293-5585/А-02/8-1200/21 надано відповідь, в якій зазначено, що заяву позивача від 07 грудня 2021 року про призначення пенсії за віком (за принципом екстериторіальності) було розглянуто спеціалістами ГУ ПФУ в Дніпропетровській та Сумській областях та винесено рішення про відмову від 08 грудня 2021 року № 123850003332 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. До страхового стажу роботи не враховані періоди згідно з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 травня 1979 року дати заповнення, а саме: з 16 жовтня 1982 року по 20 січня 1982 року у зв`язку з порушенням Інструкції № 58 (печатка, яким завірено запис у трудової книжки не читабельна); з 24 березня 1982 року по 01 листопада 1991 року у зв`язку з порушенням Інструкції № 58 (наказ про звільнення від 30 липня 1991 року складено раніше ніж дата звільнення); з 01 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року у зв`язку з порушенням Інструкції № 58 (наказ про прийняття на роботу від 02 жовтня 1991 року складено пізніше тижневого строку). Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача складає 23 роки 6 місяців 1 день, а також надано рішення про відмову в призначенні пенсії (арк. спр. 34-35, 74-77).

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за вислугу років складає 23 роки 06 місяців 01 день, страховий стаж до 01 січня 2004 року 11 років 09 місяців 09 днів, страховий стаж після 01 січня 2004 року 11 років 08 місяців 22 дня; зараховані періоди: з 21 травня 1979 року по 26 січня 1981 року 01 рік 08 місяців 08 днів, з 29 листопада 1993 року по 31 грудня 2003 року 10 років 01 місяць 03 дня, з 01 січня 2004року по 17 грудня 2014 року 11 років 00 місяців 00 днів, з 25 грудня 2014 року по 04 січня 2015 року (безробіття) 00 років 01 місяці 13 днів, з 23 січня 2015 року по 23 березня 2015 року (безробіття) 00 років 02 місяці 06 днів, , з 14 квітня 2015 року по 29 жовтня 2015 року (безробіття) 00 років 06 місяці 16 днів (арк. спр. 46, 47).

Відповідно до записів у трудовій книжці від 23 травня 1979 року серії НОМЕР_1 (арк. спр. 9-25) у межах спірних правовідносин позивач працювала на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Октябрської революції з 19 грудня 1988 року по 01 квітня 1991 року та на Малому підприємстві «Темпо» з 01 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058).

В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а у разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).

Статтею 26 Закону № 1058 визначені умови призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 26 Закон № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, серед іншого: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Тобто, Законом № 1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

В силу положень пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.

Пункт 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.

З урахуванням положень пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3 розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів (пункт 24 Порядку № 637).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач 2 необґрунтовано не зарахував до страхового стажу періоди роботи, внесені до трудової книжки від 23 травня 1979 року серії НОМЕР_1 , а саме: до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 24 березня 1982 року по 01 листопада 1991 року, оскільки дата наказу на звільнення (30 липня 1991 року) перевищує трьохмісячний термін, та з 02 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року, оскільки дата наказу на прийом (02 жовтня 1991 року) більша трьох місяців.

Наявні записи в трудовій книжці позивача не суперечать і не порушують положення розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, оскільки записи у трудовій книжці виконані акуратно, кульковою ручкою чорнилом синього кольору, і завірені печаткою записи про звільнення.

Щодо незарахування відповідачем періоду роботи позивача на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Октябрської революції з 19 грудня 1988 року по 01 квітня 1991 року у зв`язку з тим, що дата наказу про звільнення (30 липня 1991 року) перевищує трьохмісячний термін, та на Малому підприємстві «Темпо» з 01 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року у зв`язку з тим, що дата наказу на прийом (02 жовтня 1991 року) більша трьох місяців, суд зазначає наступне.

Як вбачається із трудової книжки позивача за записом № 14 зазначено: 01 квітня 1991 року (01.04.1991) звільнена за переводом до Малого підприємства «Темпо», пункт 5 стаття 36 КЗПП УРСР, підстава наказ № 2369 від 30 липня 1991 року; запис № 15: 01 квітня 1991 року (01.04.1991) прийнята по переводу до Малого підприємства «Темпо» лаборантом хімічного аналізу 4-го розряду, підстава наказ № 31 від 02 жовтня 1991 року. При цьому запис містить підписи відповідальних осіб та печатки Ворошиловградського тепловозобудівельного заводу ім. Октябрської революції та Малого державного підприємства «Темпо» (арк. спр. 9-15, 54-66).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, вказані записи між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку із чим, відсутність печатки підприємства не може бути підставою для відмови у зарахуванні вищезазначеного періоду роботи до стажу.

Наведене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до страхового стажу період з 19 грудня 1988 року по 01 квітня 1991 року на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Октябрської революції та з 02 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року на Малому підприємстві «Темпо».

З огляду на вказане наявні підстави для скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року № 12385003332 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та повторного розгляду заяви позивача від 07 грудня 2021 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 19 грудня 1988 року по 01 квітня 1991 року на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Октябрської революції та з 02 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року на Малому підприємстві «Темпо».

При вирішенні питання про визначення суб`єкта уповноваженого повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії суд виходить з наступного.

У статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, зокрема, про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Зі змісту вказаного пункту вбачається, що в цьому Порядку відносно територіального органу Пенсійного фонду України застосовано скорочення, а саме орган, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі також Положення № 28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України.

У цій справі позивач із заявою про призначення пенсії звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області як територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідач 1 не заперечує, що заява позивача прийнята головним спеціалістом відділу обслуговування громадян та зареєстрована в електронному журналі звернень за № 3782.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З указаного вбачається, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме органу, що призначає пенсію, тобто, з урахуванням скорочення введеного у пункті 1.1 Порядку № 22-1, територіального органу Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася до ГУ ПФУ в Луганській області, то й саме серед структурних підрозділів ГУ ПФУ в Луганській області повинен був визначений один структурний підрозділ, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача. Натомість, таким структурним підрозділом було визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Разом з тим, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не є структурним підрозділом ГУ ПФУ в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи.

Таким чином, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не мала правових підстав для розгляду заяви та прийняття рішення стосовно позивача, який звернувся із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ в Луганській області.

З огляду на вказане відповідач 1 допустив порушення пунктів 4.2, 4.3 та 4.7 розділу ІV Порядку 22-1, неправомірно допустивши після реєстрації заяви позивача визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.

У зв`язку з чим саме ГУ ПФУ в Луганській області зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

У статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права як визнання протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року № 12385003332 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2021 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 19 грудня 1988 року по 01 квітня 1991 року на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Октябрської революції та з 02 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року на Малому підприємстві «Темпо».

При цьому позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію на підставі наданих документів не підлягають задоволенню внаслідок передчасності їх пред`явлення.

Щодо клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частинами другою-четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.

Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з вимогами процесуального закону у цій справі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 908,00 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, відповідно до положень частини другої статті 133 КАС України з кожного з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань необхідно стягнути до Державного бюджету України по 454,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08 грудня 2021 року № 12385003332 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2021 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 19 грудня 1988 року по 01 квітня 1991 року на Ворошиловградському тепловозобудівельному заводі ім. Октябрської революції та з 02 квітня 1991 року по 18 листопада 1993 року на Малому підприємстві «Темпо».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль