Рішення № 103496249, 10.02.2022, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/132/22

Єдиний унікальний номер 741/460/21

РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2022 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Носівка в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Носівська районна державна нотаріальна контора про визнання спадкоємцем четвертої черги,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Носівська державна нотаріальна контора, у якій просив:

- постановити рішення, яким визнати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Носівським РВ УМВС, ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) спадкоємцем четвертої черги щодо спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 5,69 га в колгоспі імені Фрунзе міста Носівка Носівського району Чернігівської області, що належало померлій згідно із сертифікатом на земельну частку(пай) серії ЧН № 0293019.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , яка за життя була одинокою, а позивач поніс витрати на поховання та організацію поховання.

За життя (21 грудня 1985 року) ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала своє майно, а саме: належний житловий будинок з надвірними будівлями в м. Носівка матері позивача ОСОБА_4 , яка за життя в нотаріальній конторі спадщину не оформляла, однак фактично прийняла спадщину, що підтверджується постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2020 року.

Також 25 грудня 1996 року ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,69 га серії ЧН № 0293019 в колгоспі імені Фрунзе міста Носівка Носівського району Чернігівської області, однак який заповітом не охоплений.

Позивач зазначає, що був зареєстрованим за однією адресою із ОСОБА_3 більше 5 років на день відкриття спадщини, проживаючи однією сім`єю із ОСОБА_3 більше 5 років, а, відтак, набув право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги на земельну частку (пай) розміром 5,69 га серії ЧН № 0293019 в колгоспі імені Фрунзе міста Носівка Носівського району Чернігівської області.

Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а сам позивач відмовився від прийняття спадщини після її смерті на користь брата ОСОБА_2 . Спадщина складалась з житлового будинку по АДРЕСА_2 та житлового будинку по АДРЕСА_3 (заповіт ОСОБА_3 ), іншого майна у спадщині матері не було.

Позивач не передбачав, що в червні 2018 року виявить сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,69 га серії ЧН № 0293019.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2021 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Носівська районна державна нотаріальна контора про визнання спадкоємцем четвертої черги. Також витребувано з Носівської районної державної нотаріальної контори відомості щодо спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4 (а. с. 111).

26 листопада 2021 року до суду надійшла копія спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (а. с. 130-141).

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, подавши 07 лютого 2022 року письмову заяву про розгляд справи без його участі на підставі письмових доказів, що є у справі.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибув, завчасно 04 лютого 2022 року подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав, просив ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги щодо спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 5,69 га в колгоспі імені Фрунзе міста Носівка Носівського району Чернігівської області, що належало померлій згідно із сертифікатом на земельну частку(пай) серії ЧН № 0293019.

Представник третьої особи Носівської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, 28 січня 2022 року подав заяву про розгляд заяви ОСОБА_1 без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Так, статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із матеріалів справи слідує, що 25 грудня 1996 року ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) (а. с. 55).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 44).

Пізніше ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть від 20 січня 2009 року серії НОМЕР_4 (а. с. 42).

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року у справі № 741/1240/18 (провадження № 2/741/171/19), залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2020 року, у позові ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання його спадкоємцем четвертої черги щодо спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 5,69 га в колгоспі імені Фрунзе міста Носівка Носівського району Чернігівської області, що належало померлій згідно із сертифікатом на земельну частку(пай) серії ЧН № 0293019 було відмовлено повністю (а. с. 62-67).

Під час розгляду справи, вказаної вище, судами установлено, що інформація щодо спадкової справи до майна ОСОБА_3 у спадковому реєстрі відсутня.

Разом з цим за інформацією, наданою Носівською районною державною нотаріальною конторою від 30 січня 2020 року № 107/01-16 спадкова справа до майна ОСОБА_3 не заведена (а. с. 64).

Після смерті матері позивача ОСОБА_4 спадкоємцем, який прийняв спадщину, є її син ОСОБА_2 (відповідач у справі), на користь якого від прийняття спадщини відмовились ОСОБА_6 (чоловік спадкодавця), ОСОБА_1 (син спадкодавця, позивач у справі) та ОСОБА_7 (донька спадкодавця). Окрім ОСОБА_2 , спадщину також прийняла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , оскільки вона проживала на день смерті зі спадкодавцем та не відмовилась від прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1263 ЦК України) (а. с. 131-133).

Доказів, які б підтверджували факт відмови ОСОБА_4 від спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Згідно з копією довідки виконавчого комітету Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області від 22.07.2018 № 1522, ОСОБА_1 був зареєстрований разом за батьками в період з 06.07.1988 року по 23.12.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 59).

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області від 09.07.2018 № 1490, ОСОБА_1 в період з 23.12.1998 по 04.01.2001 та з 26.07.2002 по 17.02.2007 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 60).

Як вбачається із копії довідки Носівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» І-ІІІ ступенів від 09.04.2021 № 43, ОСОБА_1 з 01.09.1988 року та по 21.06.1999 року навчався у даному закладі та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_5 ), склад сім`ї: мати ОСОБА_4 ; батько ОСОБА_6 , бабуся ОСОБА_3 (а. с. 45).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла в 2000 році до виниклих відносин підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР (1963 року), який втратив чинність з 1 січня 2004 року, та діяв на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вичерпний перелік спадкоємців за законом містився у ст.ст. 529-533 ЦК Української РСР (1963 року).

Вказані вище норми права прямо не відносили як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_4 (його матір) до кола спадкоємців ОСОБА_3 за законом.

Відповідно до абзацу 2 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 N 18/5, зареєстрованого у Мін`юсті України 07.07.1994 за N 152/361, з наступними змінами, (у редакції що діяла станом на дату відкриття спадщини) доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Суд зазначає, що посилання у позовній заяві на те, що належний ОСОБА_3 сертифікат на земельну частку (пай) серії ЧН № 0293019 було виявлено позивачем у сімейному архіві у червні 2018 року, ніким не заперечується. Разом з цим, вказаний сертифікат не входить до складу спадщини, яку після смерті його власника ( ОСОБА_3 ) прийняла мати позивача ОСОБА_4 як єдиний спадкоємець за заповітом, адже право на земельну частку (пай) не було охоплено заповітом ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 1216 ЦК України від 16 січня 2003 року№ 435-IV, із змінами, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (а. 1 п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України).

В силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім`ю становлять особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен спливти на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Конституційний Суд України у пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5- рп/99 вказав, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї крім факту спільного проживання є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

24 липня 2020 року Чернігівським апеляційним судом під час розгляду справи № 741/1240/18 (провадження № 22-ц/4823/164/20) встановлено, що з отриманої судом копії актового запису про смерть ОСОБА_3 остання на дату смерті проживала по АДРЕСА_4 , а мати позивача ОСОБА_4 проживала по АДРЕСА_2 . Отже, як в цьому актовому записі, так і у вищеописаних довідках виконавчого комітету Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області та Носівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» І-ІІІ ступенів зазначено одну і ту ж адресу місця проживання позивача та його матері: АДРЕСА_2 . Тож факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини у ході розгляду справи не підтвердився. Цього висновку апеляційний суд дійшов з урахуванням і того, що в усіх інших отриманих судом документах інформація про місце проживання ОСОБА_3 відсутня (а. с. 66).

Окремо суд зазначає, що надані позивачем його фотознімки із сімейного архіву (а.с. 16-49, 51) не є належними доказами по справі в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування.

Також суд вважає, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у даній справі.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

Судом встановлено, що на належний ОСОБА_3 сертифікат на земельну частку (пай) серії ЧН № 0293019 відсутні інші спадкоємці як за законом, так і за заповітом, що вказує про те, що належним відповідачем у справі має бути територіальна громада в особі Носівської міської ради, як орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК) (на даний час 51 ЦПК України). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Зі змісту та предмету позовної заяви вбачається, що позивачем пред`явлено позов про визнання спадкоємцем четвертої черги до ОСОБА_2 , який не є належним відповідачем у справі та не повинен відповідати за позовом, оскільки він не є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом або за законом, а, отже, не є зобов`язаним за вимогою позивача, а клопотання про заміну неналежного відповідача до суду не заявлено.

У частині вирішення заяви відповідача ОСОБА_2 про визнання позову суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 4, ч. 5 ст. 206 ЦПК України).

Отже, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17.

На підставі наведеного, суд не приймає заяву про визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , оскільки відсутні законні підстави для задоволення позову.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Носівська районна державна нотаріальна контора про визнання спадкоємцем четвертої черги відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_7 ;

третя особа: Носівська державна нотаріальна контора, код згідно з ЄДРПОУ 02901687, адреса місцезнаходження: 17100, вул. Центральна, буд. 20, м. Носівка Чернігівської обл.

Суддя Анатолій КРУПИНА