Рішення № 103495901, 21.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/10534/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 9971 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини 9971 (далі – в/ч 9971, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати у період з 01.07.2015 по 31.10.2019 індексації грошового забезпечення; зобов`язання нарахувати та виплатити, з урахуванням раніше проведених виплат, індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по день виключення із списків особового складу прикордонного загону (19.08.2021) з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як місяців для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця) – із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44 (із змінами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з серпня 1997 року по 11.09.2018 та з 08.11.2019 по 19.08.2021 проходив військову службу у в/ч 9971. Позивач вказує, що після звільнення з військової служби на його звернення до командира в/ч 9971 від 06.09.2021 було надано відповідь про те, що після встановлення правових підстав для виплати та надходження коштів на рахунок військової частини, виплата індексації грошового забезпечення буде здійснена на його картковий рахунок.

Позивач вважає, що у даному випадку наявна протиправна бездіяльність, яка полягає у неправомірному ненарахуванні та невиплаті йому індексації грошового забезпечення, яка в свою чергу призвела до порушення його законних прав та інтересів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.60).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.36-44) відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач проходив військову службу у в/ч 9971 в період з серпня 1997 року по 11.09.2018 та з 08.11.2019 по 19.08.2021.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та проводять фактичні видатки на заробітну плату, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для Державної прикордонної служби у кошторисах. Нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі вважається порушенням бюджетного законодавства.

З урахуванням джерела коштів на проведення індексації в межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень військовою частиною нарахування та виплата індексації позивачу в період з 01.07.2015 по 01.03.2018 не проводилась.

За період з 01.07.2015 по 28.02.2018 при нарахуванні індексації застосовувався базовий місяць – травень 2014 року, підставою чого було збільшення складових грошового забезпечення позивача, а саме збільшення суми виплат у зв`язку зі зміною військового звання.

За період з 08.11.2019 по 19.08.2021 для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача було застосовано базовий місяць – березень 2018 року, з огляду на встановлення оновлених підвищених посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.

Відповідач зазначив, що оскільки позивач станом на дату звернення до суду не є військовослужбовцем, тому права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб не має. Крім того, зауважив, що визначення базового місяця для виплати індексації позивачу є дискреційними повноваженнями відповідача.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у в/ч 9971 в період з серпня 1997 року по 11.09.2018 та з 08.11.2019 по 19.08.2021.

Наказом начальника в/ч 9971 від 11.09.2018 №410-ос старшину ОСОБА_1 , контролера відділення тимчасового тримання відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу, який вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м.Краматорськ, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.15).

Разом з тим, наказом начальника 6 прикордонного загону від 08.11.2019 №632-ос прапорщика ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м.Краматорськ, зараховано до списку особового складу, поставлено на всі види забезпечення (а.с.16).

Наказом начальника 6 прикордонного загону від 19.08.2021 №498-ос штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора групи конвоювання відділення тимчасового тримання, звільненого з військової служби в запас наказом начальника прикордонного загону від 21.07.2021 №417-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військового одягу, виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.14).

06.09.2021 позивач звернувся до командира в/ч 9971 із заявою про здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 2015-2021 роки (а.с.17-18).

Листом від 13.09.2021 №11/9549 відповідач повідомив позивача про те, що після встановлення правових підстав для виплати та надходження коштів на рахунок військової частини, виплата індексації грошового забезпечення буде здійснена на його картковий рахунок (а.с.19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) враховується судом при вирішення даного спору.

Як вбачається з довідки відповідача про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.20-21), в період з липня 2015 року по вересень 2018 року в/ч 9971 не проводила індексацію грошового забезпечення позивача, з листопада 2019 року по серпень 2021 року індексацію грошового забезпечення позивача проведено в повному обсязі з урахуванням базового місяця – березень 2018 року.

При цьому суд зазначає, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів усіх військовослужбовців, в тому числі і позивача, отже у березні 2018 року індексація доходів не проводиться, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Відтак, оскільки індекс споживчих цін з квітня по листопад 2018 року не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка, тому відповідачем правомірно за період з березня 2018 року по вересень 2018 року включно індексація не нараховувалась та не виплачувалась.

Отже, матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно індексації грошового забезпечення.

При цьому предмет спору також охоплює питання встановлення базового місяця для нарахування та виплати індексації, оскільки це має визначальне значення для вірного вирішення спірних правовідносин та сторонами наведено різні підходи щодо його визначення.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності в/ч 9971 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).

Щодо проходження позивачем військової служби з 12.09.2018 по 07.11.2019 в Донецько-Луганському регіональному управлінні Державної прикордонної служби України м.Краматорськ та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період, то суд враховує наступне.

Як зазначив відповідач, в період з 12.09.2018 по 07.11.2019 позивач з в/ч 9971 у публічно-правових відносинах, на речовому та фінансовому забезпеченні не перебував. Таким чином, відповідач не володіє інформацією щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача в період проходження ним служби в Донецько-Луганському регіональному управлінні Державної прикордонної служби України м.Краматорськ.

Водночас, як зазначено вище, в період з квітня по листопад 2018 року включно індексація грошового забезпечення військовослужбовців не повинна була проводитись з огляду на те, що індекс споживчих цін за вказаний період не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка

В свою чергу позивач не надав суду доказів неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по 07.11.2019, з огляду на що у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за вказаний період.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з листопада 2019 року по день виключення зі списків особового складу (19.08.2021), то, як зазначив відповідач та підтверджено матеріалами справи, виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 проведена у вказаний період в повному обсязі із урахуванням березня 2018 року, як місяця для розрахунку наростаючим підсумком індексу споживчих цін (базового місяця), в зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд зазначає наступне.

Так, 31.05.2017 року Кабінет Міністрів України посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року №375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9971 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.

Зобов`язати військову частину 9971 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: військова частина 9971 (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 6, код ЄДРПОУ 14321661).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій