Вирок № 10349389, 29.06.2010, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1315

2010 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Кічинської О.Ф.

при секретарі - Мельниченко О.Я.

з участю прокурора - Таран Л.В.

представника цивільного позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Якимівка Оратівського району Вінницької області,

українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою,

одруженого, такого, що має малолітню дитину, не працюючого, жителя

АДРЕСА_1, раніше судимого 10.04.2009

року Солом»янським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.1 КК України

до 1 року обмеження волі з застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим

строком 1 рік,

у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_2 скоїв таємне викрадення чужого майна за наступних обставин.

26.03.2010 року працівник ТОВ «Бухта Изобилия» ОСОБА_2 безперешкодно прибув на територію вказаного підприємства, розташованого по вул. Броварській, 56 в с. Требухів Броварського району Київської області, для складання заяви про звільнення. Того ж дня, близько 08 години 15 хвилин, перебуваючи в кабінеті логістики, розміщеному на другому поверсі офісного приміщення ТОВ «Бухта Изобилия», підсудний на одному з робочих столів побачив смарт-картку, про унікальність якої був обізнаний, після чого у нього виник злочинний умисел на її викрадення для подальшого використання. Реалізовуючи протиправний намір та скориставшись відсутністю в кабінеті сторонніх осіб, які б перешкодили його незаконним діям, ОСОБА_2 таємно викрав смарт-картку № НОМЕР_1 вартістю бланка 55 грн., що являє собою унікальну пластикову картку з персональним номером, яка дозволяє щодобово отримувати дизельне паливо лімітом 150 літрів на суму 1078 грн. 50 коп. Після написання заяви про звільнення підсудний залишив територію підприємства. В період з 26.03.2010 року по 01.04.2010 року ОСОБА_2 на різних АЗС використав картку для отримання 966,34 літрів дизпалива загальною вартістю 6826 грн. 01 коп., при цьому пропонував водіям транспортних засобів пальне за ціною, нижчою ніж на АЗС, через термінал знімав з картки необхідну його кількість для певного водія та отримував від останнього гроші, в подальшому картку викинув. Своїми неправомірними діями підсудний завдав ТОВ «Бухта Изобилия» матеріальні збитки в розмірі 6881 грн. 01 коп.

Допитаний судом підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині за обставин, викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку, а також заявлений по справі цивільний позов визнав повністю. Пояснив, що з 20.10.2009 року він працював водієм-експедитором у ТОВ «Агама-Трейд», яке, згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг, забезпечувало організацію перевезень для ТОВ «Бухта Изобилия», тому на останньому підприємстві за ним був закріплений автомобіль «Ісузу» д/н НОМЕР_2, видана смарт-картка на пальне з щодобовим накопиченням 150 л. дизельного палива. 22.12.2009 року він став учасником ДТП, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3, подальше вилучення водійських прав унеможливило роботу на підприємстві, ІНФОРМАЦІЯ_3 в сім»ї народився син ОСОБА_4, в результаті збігу всіх обставин сім»я залишилась без засобів до існування, із-за перенесеного стресу у дружини зникло материнське молоко, тому щоденне харчування новонародженої дитини потребувало значних коштів. Вранці 26.03.2010 року він прибув на територію ТОВ «Бухта Изобилия» для складання заяви про звільнення, залишившись сам у кабінеті логістики, на одному з робочих столів побачив смарт-картку № НОМЕР_1, якою раніше користувався, та, будучи доведеним до відчаю внаслідок украй складного матеріального становища, вирішив її викрасти для подальшого збуту дизпалива. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, він поклав смарт-картку до кишені, написав заяву, віддав її та пропуск заступнику начальника ТОВ «Бухта Изобилия» ОСОБА_5, після чого безперешкодно залишив територію підприємства. В період з 26.03.2010 року по 01.04.2010 року він на різних АЗС м. Києва пропонував водіям дизпаливо за нижчою ціною, ніж на автозаправочній станції, через термінал знімав з картки певну кількість пального, за яке отримував кошти від водія транспортного засобу, всього використав понад 966 літрів на суму 6826 грн. Коли 01.04.2010 року смарт-картку було заблоковано, він її викинув, отримані гроші використав на сплату кредиту і придбання дитячого харчування. Про себе підсудний повідомив, що проживає з дружиною, термін вагітності якої на день розгляду справи в суді становить 13 тижнів, шестимісячним сином і батьками дружини, тесть отримав серйозні травми внаслідок ДТП у березні 2010 року, потребує лікування і оперативного втручання, родину отримують теща з мінімальною зарплатою диспетчера і він, що неофіційно працює реалізатором на ринку. Усвідомлюючи неправомірність скоєного, він легковажного розраховував, що не буде викритий.

Враховуючи те, що підсудним і представником цивільного позивача не оспорювались фактичні обставини справи та розмір цивільного позову, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, роз»яснивши підсудному ОСОБА_2, представнику цивільного позивача ОСОБА_1 положення ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи і розмір цивільного позову в апеляційному порядку, визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, які характеризують винну особу.

Органом досудового слідства злочинні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна, його вина доведена повністю, тому за вказаною статтею суд призначає підсудному покарання.

Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2, який, будучи засудженим 10.04.2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України, в період іспитового строку скоїв умисне суспільно-небезпечне діяння проти власності, позитивно характеризується за місцем проживання і посередньо за місцем колишньої роботи в ТОВ «Агама-Трейд», де працював з 20.10.2009 року по 26.03.2010 року, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває, самостійно утримує родину, оскільки дружина ОСОБА_6, термін вагітності якої на час розгляду справи судом становить дванадцять тижнів, перебуває в відпустці по догляду за сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Пом»якшуючою покарання підсудного обставиною суд визнає скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, що об»єктивно несприятливо склалися для винного, оскільки 22.12.2009 року ОСОБА_2 став учасником ДТП, внаслідок якого від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина підсудного народила дитину, станом на 26.03.2010 року сім»я не мала засобів до існування, оскільки жоден із її членів не працював. Обтяжуючою покарання ОСОБА_2 обставиною є рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги вищенаведене суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливі без ізоляції від суспільства, тому призначає йому покарання у вигляді штрафу.

Вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 10.04.2009 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі з застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік, підлягає окремому виконанню, оскільки, згідно ч.3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Речові докази, судові витрати по справі відсутні.

Заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бухта Изобилия» 6826 грн. 01 коп. матеріальних збитків підлягає задоволенню, оскільки вина підсудного в скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю, його злочинними діями товариству завдана шкода на вказану суму.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 ( вісімсот п»ятдесят ) грн.

Вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 10.04.2009 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі з застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік, згідно ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Обрану в ході досудового слідства міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до набрання вироком законної сили підсудному залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бухта Изобилия» ( р/р 26007210069553 в ЗАО «ПрокредитБанк» МФО 320984; ЕДРПОУ 36283939; ИНН 362839326596 ) 6826 ( шість тисяч вісімсот двадцять шість ) грн.. 01 коп. завданих матеріальних збитків.

Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляцій до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом 6 місяців з моменту набрання ним законної сили безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Суддя О.Ф.Кічинська