Рішення № 103486416, 11.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2966/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Артюх Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Промтоварний ринок (вул. Базова, № 20, смт. Авангард, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67806)

про визнання договорів частково недійсними,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Артюх О.Ю., Ростомов Г.А.;

від відповідача: Максимов О.М.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Артюх Олена Юріївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК, в якій просить суд:

- визнати недійсним пункт 5.4. договору від 23.09.2015 № 5265 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК та фізичною особою-підприємцем Артюх Оленою Юріївною, з моменту підписання договору;

- визнати недійсним пункт 5.4. договору від 05.05.2018 № 5380 про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК та фізичною особою-підприємцем Артюх Оленою Юріївною, з моменту підписання договору.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що спірні умови договорів, які передбачають порядок їх дострокового розірвання, містять умови, що не відповідають Типовому договору оренди торговельного місця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868, та порушують права позивача, як орендаря торговельних місць на території промтоварного ринку 7 кілометр. Як зазначив позивач, підмінивши назву договору, з метою недотримання положень типового договору оренди, відповідач на власний розсуд врегулював порядок його розірвання та продовження, зокрема, договір передбачає ряд специфічних умов щодо права відповідача на розірвання договору, що надає йому привілеї по відношенню до позивача.

10.11.2021 відповідачем був поданий до суду відзив на позовну заяву (а.с.61-68, т.1), в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що: законом не передбачено, що між сторонами мав бути укладений саме типовий договір, затверджений Кабінетом Міністрів України; станом на час укладення спірних договорів та на сьогоднішній день не існувало та не існує ані типового, ані примірного договору, оскільки постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278, в яку були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868, скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва; порядок пролонгації спірних договорів врегульовано п.5.3., а тому доводи позивача щодо порушення його прав в цій частині не відповідають дійсності; відповідно до умов договорів право на їх розірвання належить обом сторонам, що виключає обставину надання відповідних привілеїв відповідачу.

16.11.2021 відповідачем було подано заяву (а.с.73, т.1), в якій він просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

21.11.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.74-82, т.1), в якому він просив суд витребувати у відповідача затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститись на стоянці), найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку. У запереченнях на клопотання про витребування доказів (а.с.88-89, т.1) відповідач наголосив на тому, що клопотання подане з порушенням встановленого законом строку, при цьому позивачем не обґрунтовано, яким чином витребуваний доказ співвідноситься із заявленими позовними вимогами. За результатом розгляду клопотання позивача судом у судовому засіданні 24.12.2021 було постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні з проголошенням мотивів суду в порядку ч.10 ст.240 ГПК України.

23.12.2021 відповідачем були подані до суду письмові пояснення (а.с.93-94, т.1), в яких він повідомив суд про недосягнення сторонами згоди щодо вирішення спору шляхом укладення мирової угоди.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні позивач заявлені до відповідача вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Артюх Олени Юріївни було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 18.10.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Артюх Олени Юріївни було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2966/21; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання у цій справі на "11" листопада 2021 о 14:30.

11 листопада 2021 протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання у цій справі на 29 листопада 2021 о 11:15, а 29.11.2021 на 13 грудня 2021 о 13:45.

13 грудня 2021 судом протокольною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у цій справі на 24 грудня 2021 о 15:00.

У судовому засіданні 24 грудня 2021 судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18 січня 2022 о 16:00.

18 січня 2022 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 11 лютого 2022 о 15:00.

У судовому засіданні 11.02.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

23.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промтоварний ринок (далі промринок) та Фізичною особою-підприємцем Артюх Оленою Юріївною (підприємець) був укладений договір №5265 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності (а.с.46, т.1), предметом якого є послуги зі створення умов для торговельної діяльності, які промринок надає за плату підприємцю, а підприємець приймає і зобов`язується здійснювати торгівельну діяльність згідно з законодавством України.

Відповідно до п.2.1. договору, промринок зобов`язався: надати підприємцю в строкове користування торгове місце №5265 на території КП №3 ТК №2 для встановлення 3-х футових контейнерів та здійснення торгівельної діяльності; забезпечити благоустрій прилеглої території, освітлення, прибирання, охорону громадського порядку, надання первинної медичної допомоги, зовнішній нагляд за контейнерами в період від кінця роботи ринку до початку наступного робочого дня; не перешкоджати підприємцю в користуванні контейнерами та здійсненні торгівельної діяльності у разі дотримання законодавства, умов цього договору і прав інших осіб.

За умовами п.2.2. договору промринок має право, зокрема, встановлювати плату за обслуговування торгового місця відповідно до затверджених на промринку тарифів.

Згідно зп.2.3. договору підприємець зобов`язався, зокрема: встановити на вказаному у п/п 2.1.1. договору місці контейнери та повідомити договірному відділу промринку їх заводські номери; до 10-го календарного числа кожного місяця сплачувати послуги ринку та інші обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України за поточний місяць.

За змістом п.2.4. договору підприємець має право, зокрема, зберігати у контейнерах товар, який належить йому, завозити і вивозити його з території ринку; здавати контейнери в оренду фізичним і юридичним особам, про що повідомити адміністрацію ТК №2.

Згідно з п.3.1. договору підприємець сплачує послуги за встановленими промринком розцінками не пізніше 10-го календарного числа місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 5.3. договору сторони погодили термін його дії - десять років з дня його укладення з можливістю пролонгації або переукладення його сторонами на новий термін.

Згідно з п. 5.4. договору він може бути достроково розірваний в двосторонньому або в односторонньому порядку шляхом направлення стороною за адресою реєстрації іншої сторони повідомлення про розірвання договору за 14 календарних днів до дня розірвання (в такому випадку договір вважається розірваним з 15-го календарного дня з дня направлення повідомлення стороні) виключно у наступних випадках:

- у разі втрати підприємцем права власності на контейнер;

- у разі систематичного порушення підприємцем або орендарем зобов`язань за договором, в тому числі, у разі прострочення оплати за цим договором більше ніж на один місяць або другої за час дії договору несплати (або неповної сплати) послуг промринку;

- у разі втрати підприємцем статусу підприємця;

- у разі порушення підприємцем чинного законодавства України (правил торгівлі на ринках, правил пожежної безпеки на ринках тощо), що призвело до настання негативних наслідків у промринку;

- у інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Крім цього, 05.08.2018 між сторонами був укладений договір №5380 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності (а.с.47, т.1), який стосується правовідносин сторін щодо надання відповідачу у строкове користування торгового місця №5380 на території 3-КП ТК №2 для встановлення 3-х футових контейнерів та здійснення торговельної діяльності. Вказаний договір містить ідентичні положення з договором від 23.09.2015 №5265, зміст яких судом встановлений вище.

Як встановлено судом, відповідачем були направлені позивачу повідомлення від 22.05.2021 №417 та від 22.05.2021 №422 (а.с.12-13, т.1) про розірвання вищевказаних договорів з підстав припинення позивачем підприємницької діяльності. У вказаних повідомленнях відповідачем було також зазначено про необхідність звільнення торгових місць від торговельних об`єктів, товару та іншого майна, повернення промринку торгових місць і погашення заборгованості, в разі її наявності.

Згідно з поданою до суду випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9, т.1), 07.06.2021 в Реєстр було внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Артюх Олени Юріївни, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

12.06.2021 позивач звернулась до відповідача з заявою (а.с.16, т.1), в якій повідомила про здійснення державної реєстрації підприємницької діяльності, у зв`язку з чим, на переконання позивача, відсутні підстави для розірвання договорів в односторонньому порядку.

17.06.2021 в.о. директора ТОВ «Промтоварний ринок» був виданий наказ №177 (а.с.18-22, т.1) щодо розірвання договорів та вивезення контейнерів, в тому числі, з позивачем.

12.07.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про відновлення електропостачання на торговому місці №5265 (а.с.17, т.1).

Позивач вважає, що положення п.5.4. договорів, якими врегульований порядок їх розірвання, в тому числі, в односторонньому порядку у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності позивача, значно звужують права позивача, з урахуванням п.п.16-24 типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868. У зв`язку з зазначеним позивач звернулась за захистом своїх прав до господарського суду із позовом про визнання пунктів 5.4. договорів недійсними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2010 у справі № 2а-4429/09/2670 постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" визнано незаконною та скасовано. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2010 у справі № 2а-4429/09/2670 залишено без змін.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За умовами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Частиною 4 статті 179 передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи» (далі - постанова №278) затверджено примірний договір оренди торговельного місця, що додається, а також рекомендовано суб`єктам господарювання, які надають в оренду торговельні місця на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, укладати відповідні договори з орендарями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868 «Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків», зокрема: затверджено Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, що додається (далі Положення); внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" зміни, що додаються.

Згідно з п.4 Положення у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб`єкт господарювання зобов`язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 N 868 затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278, а саме: 1) пункт 2 постанови викладено в такій редакції: « 2. Затвердити Типовий договір оренди торговельного місця, що додається»; 2) примірний договір оренди торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (з включенням послуг з їх обслуговуванням), затверджений зазначеною постановою, викласти у відповідній редакції.

Згідно з п.п.17 24 Типового договору оренди торговельного місця (далі Типовий договір), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 № 868, договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об`єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця. Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. За ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством. У разі припинення або розірвання договору здійснені орендарем за рахунок власних коштів поліпшення об`єкта оренди, які можна відокремити від об`єкта оренди не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем підвищення вартості об`єкта оренди в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов договору та законодавства. Зміни та доповнення до договору вносяться за взаємною згодою сторін і оформляються шляхом укладення додаткової письмової угоди. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. Зміни та доповнення до договору є його невід`ємною частиною та оформлюються у письмовому вигляді. Договір укладається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Взаємовідносини сторін, не врегульовані договором, регулюються законодавством.

За змістом ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Фізична особа-підприємець Артюх Олена Юріївна звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМТОВАРНИ РИНОК про визнання недійсними пунктів 5.4. укладених між сторонами договорів про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності від 23.09.2015 № 5265 та від 05.05.2018 № 5380.

Так, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2140/20 був наведений правовий висновок, за яким наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним.

В обґрунтування підстав позову, що розглядається в межах цієї справи, позивач посилається на обставину невідповідності спірних умов договорів умовам Типового договору, зважаючи, що укладені між сторонами договори містять більш широкий перелік підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, ніж це передбачено Типовим договором.

Так, Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868, передбачено обов`язок суб`єкту господарювання укласти з підприємцем за його заявою договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 N 278, у разі, коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку. Водночас, з матеріалів справи судом не встановлено, що позивачем було подано відповідачу заяву щодо укладення договору згідно типовою формою та здійснення ним сплати ринкового збору за 30 і більше днів.

Крім цього, як було встановлено судом, Типовий договір, на який посилається позивач, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 № 868. Водночас, постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278 визнана незаконною та скасована постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2010 у справі № 2а-4429/09/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача з приводу того, що на час укладення договорів, п.5.4. яких оскаржується в межах цієї справи, сторони мали визначати їх зміст виключно на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 № 868, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи.

Між цим, суд відзначає, що свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного та господарського права, закріпленими у ст.ст. 3, 627 ЦК України та ст.ст. 6, 43 ГК України.

Отже, оскільки положеннями ГК України та ЦК України не заборонено погодження сторонами у договорі умов щодо розірвання договору в одностороннього порядку, суд, дослідивши матеріали справи, доводи та заперечення учасників справи, враховуючи, що підставою для визнання договору недійсним є встановлені судом обставини щодо його невідповідності актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, дійшов висновку, що в межах цієї справи позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання оспорюваного договору недійсним.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Артюх Олени Юріївни слід відмовити у повному обсязі.

Водночас, враховуючи, що у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Артюх Олени Юріївни було відмовлено з мотивів, щодо яких зазначено судом, питання щодо застосування строку позовної давності за заявою відповідача судом не вирішується.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля