Рішення № 103486412, 10.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"10" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3467/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд.4-В, код ЄДРПОУ 30048570, електронна адреса: azdonbas@gmail.com)

До відповідача: Селянського (Фермерського) господарства «Ратушненко Микола Іванович» (68654, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Першотравневе, вул. Гагаріна, 108-А, код ЄДРПОУ 22453067)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Пуга Я.Г. на підставі ордера серії ВН №1090598 від 08.12.2021р.

Суть спору: Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.01.2022р. (повний текст складено 01.02.2022р.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» задоволено: стягнуто з Селянського (Фермерського) господарства «Ратушненко Микола Іванович» інфляційні втрати у розмірі 11 029 грн 69 коп., 48% річних у розмірі 42 504 грн 41 коп., пеню у розмірі 22 239 грн 20 коп. та штраф у розмірі 248 183 грн 99 коп.

01 лютого 2022р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (вх.№2-120/22 від 01.02.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/3467/21.

Ухвалою суду від 01.02.2022р. прийнято до провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» про розподіл судових витрат у справі №916/3467/21, призначено судове засідання по розгляду заяви на 10.02.2022р.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 25.11.2020р. між адвокатом Колісником Б.О. (Адвокат) та ТОВ «Агрозахист Донбас» (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №25/11.

Додатковою угодою від 08.11.2021р. до Договору сторонами визначено перелік послуг та розрахунок вартості однієї години надання послуг адвоката, а саме: 3000 грн за 1 год послуг, щодо стягнення з СФГ «Ратушненко Микола Іванович» заборгованості за Договором поставки №30-13 від 09.03.2017р.

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 Додаткової угоди, Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої суми.

Згідно п.4 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок Клієнта.

Позивач зазначає, що 28.01.2022р. між ТОВ «Агрозахист Донбас» та адвокатом Колісником Б.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг у справі №916/3467/21, відповідно до якого загальна вартість послуг, наданих адвокатом у справі №916/3467/21, становить 43 197 грн 86 коп., що також підтверджується описом наданих послуг у справі №916/3467/21.

ТОВ «Агрозахист Донбас» просить суд врахувати позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладену у постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 ст. 126 ГПК України ).

На підставі вищенаведеного, посилаючись на ст.ст. 123, 126.129 ГПК України, позивач просить стягнути з СФГ «Ратушненко Микола Іванович» витрати на правничу допомогу у розмірі 43 197 грн 86 коп.

Відповідач - СФГ «Ратушненко Микола Іванович», у клопотанні, що надійшло до суду 10.02.2022р., просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу з підстав того, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, позивачу надавались послуги що не були необхідними тощо.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не наведено підстав , з яких останній був позбавлений можливості надати суду копію Договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020р. та копію Додаткової угоди від 08.11.2021 р. до Договору разом із позовною заявою, які вже були наявні у позивача на дату складання позову , на підтвердження попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Більше того, як зазначає відповідач, в позові відсутнє будь-яке посилання на Додаткову угоду від 08.11.2021р. до Договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020р., тоді як, саме нею визначена вартість послуг адвоката.

Також, відповідач зауважує на тому, що існують розбіжності в узгодженій позивачем та його представником сумі вартості однієї години надання адвокатом послуг, визначеної в Додатковій угоді від 08.11.2021р. до Договору та Акті приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2022р.

Відповідач також вважає, що стягнення заборгованості за Договором поставки, умовами якого визначений розмір штрафних санкцій та порядок їх стягнення не потребувало з боку представника позивача вивчення значного об`єму норм законодавства, судової практики, у зв`язку з чим підготовка позовної заяви з додатками протягом 5 годин є необґрунтованою.

Крім того, жодних додаткових дій по збору доказів з боку представника позивача, зокрема шляхом направлення адвокатських запитів, не здійснювалось. Позовна заява складена виключно на підставі наданих позивачем документів. А сам розрахунок штрафу, пені, відсотку річних та інфляційних втрат виконані за допомогою онлайн-калькулятора.

Окрім того, відповідач вважає, що представником позивача у відповіді на відзив та у судових засіданнях неодноразово зазначалось, що позивачем заявлялися та продовжують заявлятися позовні заяви з аналогічними вимогами за тими же умовами договорів поставок, тобто вказані дії фактично вчиняються по шаблону.

СФГ «Ратушненко Микола Іванович» вважає, що попередня консультація клієнта з приводу стягнення заборгованості за договором поставки з відповідача не була необхідною та неминучою, враховуючи укладення типових Договорів поставки з покупцями та наступне пред`явлення аналогічних позовів про стягнення грошових коштів, що, зокрема, передували поданню позовних заяв до відповідача у справах №921/531/21, №916/2689/21, №921/538/21, №903/786/20, №921/78/20 та інших.

Відповідач вважає, що підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді не підпадає під види адвокатської діяльності, визначені ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і сама по собі така угода є складовою частиною Договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020р.

Крім того, стягнення вартості послуг з підготовки первинних документів є безпідставним, адже, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. В свою чергу, до позовної заяви долучено документи, які складались між сторонами в рамках договору у 2017р., отже, представник позивача не міг здійснювати підготовку первинних документів.

Відповідач зазначає, що ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив, направлення її відповідачу і суду не могли відбутися 15.12.2021р, адже відзив на адресу позивача та його представника був відправлений засобами поштового зв`язку лише 22.12.2021р.

Відповідач також вважає, що такий вид правової допомоги, як підготовка заяви щодо відшкодування витрат, що вартує 3 000 грн, не є необхідними та неминучими, оскільки позивач не був позбавлений права заявити про відшкодування витрат на професійну допомогу у позовній заяві та надати докази понесених витрат без складання адвокатом окремої процесуальної заяви, а надіслання до суду доказів понесених позивачем витрат не потребує правничої допомоги адвоката та спеціальних знань.

Відповідач просить врахувати, що відповідно до п.4 Додаткової угоди від 08.11.2021р. до Договору визначено, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок Клієнта.

Враховуючи, що розмір «гонорару успіху» не відповідає складності справи, а також те, що рішення суду у справі №916/3467/21 не вступило в законну силу, вказана вимога є передчасною та є такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, відповідач просить суд відмовити у стягненні витрат за попередню консультацію клієнта, підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді, підготовку первинних документів, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовку відповіді на відзив на позовну заяву та направлення відповідачу і суду, підготовку заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення такої заяви та до суду, «гонорару успіху».

Розглянув матеріали справи, заяву позивача, вислухав пояснення представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві ТОВ «Агрозахист Донбас» зазначило, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу становить 36 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи , рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/3467/21 ухвалено 27.01.2022р., повний текст складено 01.02.2022р.

Відповідно до відтиску штемпеля оператора поштового зв`язку на описі-вкладення до цінного листа заяву позивача про розподіл судових витрат направлено до Господарського суду Одеської області 29.01.2022р. Отже, позивачем дотримано вимог ст.129 ГПК України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до матеріалів справи, 25.11.2020р. між адвокатом Колісником Б.О. (Адвокат) та ТОВ «Агрозахист Донбас» (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №25/11, відповідно до п.1 якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, правоохоронних органах, у відносинах з підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, в тому числі у кримінальних провадженнях, а Клієнт зобов`язується прийняти надані за цим Договором послуги та сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк, погоджені сторонами.

За умовами п.2.1 Договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта, усні та письмові юридичні консультації щодо предмету цього Договору (п.2.1.1.); Адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника (захисника), які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України, в т.ч. з правом підписання та подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв, клопотань, пояснень, заперечень та інших процесуальних документів (п.2.1.2).

Згідно п.2.3 Договору Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк, погоджені сторонами (п.2.3.1).

У відповідності до п.3.1 Договору Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід`ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених Адвокатом рахунків за послуги.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 17.12.2021р. до Договору строк дії Договору до 31.12.2022р.

Відповідно до Додаткової угоди від 08.11.2021р. до Договору сторони погодили вартість однієї години у розмірі 3 500 грн за надання Адвокатом послуг щодо стягнення з СФГ «Ратушненко Микола Іванович» заборгованості за Договором поставки №30-ІЗ від 09.03.2017р. (п.1 Додаткової угоди).

Пунктом 2 Додаткової угоди від 08.11.2021р. до Договору визначено, що окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 цієї Додаткової угоди. Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої суми.

Згідно п.4 Додаткової угоди від 08.11.2021р. до Договору оплата послуг Адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок Клієнта.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2022р. між сторонами за Договором про надання правової допомоги №25/11 підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, з якого вбачається, що Адвокатом Колісник Б.О. надано, а ТОВ «Агрозахист Донбас» прийнято послуги на загальну суму 27 000 грн.

Так, відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг та опису наданих послуг у справі №916/3467/21 Адвокатом було надано наступні послуги: ознайомлення з документами, попередня консультація Клієнта, підписання Додатковї угоди щодо підготовки позовної заяви на суму 3 000 грн; підготовка первинних документів, складання (написання) позовної заяви, формування позовної заяви з додатками та направлення її відповідачу та до суду на суму 15 000; ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив на позовну заяву на суму 6 000 грн; підготовка заяви про розподіл судовий витрат та направлення заяви відповідач на суму 3 000 грн.

Крім того, в Акті зазначено, що відповідно до п.2 Додаткової угоди від 08.11.2021р. до Договору «гонорар успіху» складає 16 197 грн 86 коп.

Отже, розмір витрат позивача на правничу допомогу в межах справи №916/3467/21 становить 43 197 грн 86 коп., які підлягають стягненню в майбутньому.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Враховуючи положення ч.1 ст. 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006р., суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268))

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18 зазначила, що слід враховувати, що відповідна сума («гонорар успіху»), обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

На підставі вищенаведеного, доводи, наведені відповідачем в клопотанні про зменшення розміру судових витрат, не приймаються судом до уваги.

Крім того, посилання на зазначення різної вартості роботи за годину в Додатковій угоді до Договору та в Акті приймання-передачі наданих послуг є правом сторін за Договором. Так, зазначення в Акті вартості 1 год роботи у розмірі 3 000 грн, тоді як відповідно п.1 Додаткової угоди від 08.11.2021р. до Договору визначено, що вартість роботи за годину становить 3 500 грн, не свідчить про необґрунтованість або недоведеність витрат на правничу допомогу та не спростовує їх розмір.

Посилання відповідача про невідповідність розміру витрат на правничу допомогу складності справи, не приймаються судом до уваги, адже, враховуючи ціну позову, витрати на правничу допомогу, заявлені ТОВ «Агрозахист Донбас», є співмірними.

Щодо посилань відповідача на ненадання разом з позовною заявою Договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2022р. та додаткових угод до нього, суд зазначає, що, як вже встановлено судом вище, позивачем дотримано вимог ч.8 ст.129 ГПК України щодо строку надання доказів в обґрунтування заявою про розподіл судових витрат. Водночас, ст.ст. 162, 164 ГПК України не встановлено обов`язку щодо надання разом з позовною заявою договору про надання правової допомоги.

У відповідності до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 43 197 грн 86 коп.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти у справі №916/3467/21 додаткове рішення.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (вх.№2-120/22 від 01.02.2022р.) про розподіл судових витрат у справі №916/3467/21 задовольнити.

3. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства «Ратушненко Микола Іванович» (68654, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Першотравневе, вул. Гагаріна, 108-А, код ЄДРПОУ 22453067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ДОНБАС» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд.4-В, код ЄДРПОУ 30048570, електронна адреса: azdonbas@gmail.com) судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 43 197 грн 86 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.02.2021р.

Суддя Н.В. Рога