Постанова № 1034854, 14.09.2007, Вінницький окружний адміністративний суд

                                                                                                              Справа № 2-а-7715/07                                                                                        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2007  року                          Вінницький окружний адміністративний суд

в складі: головуючого – судді Федчука В.В.

                 при секретарі – Педорук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю«Соляріс-сервіс» до Державної податкової інспекції м. Вінниці про скасування рішення щодо анулювання реєстрації ТОВ «Соляріс-сервіс» як платника податку на додану вартість, принятого згідно акту №133/16 від 30.06.2006 року, –

                                                      ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Соляріс-сервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Вінниці про скасування рішення щодо анулювання реєстрації ТОВ «Соляріс-сервіс» як платника податку на додану вартість, принятого згідно акту №133/16 від 30.06.2006 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 квітня 2007 року представником позивача у Державній податковій інспекції м. Вінниці було отримано листа від 12.04.2007 року, в якому вказувалося, що декларація з податку на додану вартість від 07.02.2007 року за 4-й квартал 2006 року, подана ТОВ «Соляріс-сервіс» неправомірно, оскільки рішенням Державної податкової інспекції м. Вінниці від 30.06.2006 року анульовано свідоцтво позивача як платника податку на додану вартість.

Як з’ясувалося, підставою для прийняття такого рішення став акт №10172/10/16 від 03.07.2006 року, в якому стверджується, що комісією встановлено наступне: «платник подає декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок за останні 12  поточних місяців,що підтверджено довідкою про результати документальної (камеральної) перевірки від 29.06.2006 року №132/16-212». В зв’язку з цим комісія прийшла до висновку про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Соляріс-сервіс».

Позивач не згоден з таким рішенням відповідача, оскільки, на його думку, воно суперечить Конституції України та Закону України «Про податок на додану вартість». 

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково пояснив, що ще у 2003 році працівниками податкової інспекції м. Вінниці у підприємства було вилучено всю бухгалтерську документацію, яка до цього часу не повернена. Тому підприємство не мало змоги вести господарську діяльність відповідно до статуту та подавати необхідні відомості до податкової інспекції. 

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та надав суду письмове заперечення, в якому зазначив, що перевіркою встановлено відсутність обсягів оподатковуваних операцій з квітня 2005 року по червень 2006 року. На підставі перевірки був складений акт від 03.07.2006 року, у висновках якого передбачено анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість як такого, що подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.05.2005 року по 01.05.2006 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій - 0 гривень.     

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.06.2006 року Державною податковою інспекцією м. Вінниці складено довідку №132/16-212 про результати камеральної перевірки СП ТОВ «Соляріс-сервіс», в якій стверджується про відсутність оподатковуваних поставок за останні 12 місяців – період з 01.05.2005 року по 01.04.2006 року. На підставі підпункту «г» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає скасуванню реєстрація в якості платника податку на додану вартість ТОВ «Соляріс-сервіс».

Актом №133/16 від 30.06.2006 року Державною податковою інспекцією м. Вінниці було прийняте рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Соляріс-сервіс».

Про таке рішення позивач дізнався лише 13.04.2007 року, коли подавав чергову декларацію з податку на додану вартість за 4-й квартал 2006 року. 

В судовому засіданні встановлено, що у 2004 році проводилася перевірка працівниками Державної податкової інспекції м. Вінниці товариства «Соляріс-сервіс». По закінченню перевірки було вилучено всю бухгалтерську документацію підприємства. Про це свідчить акт №11-23-40/23104953 від 27.01.2004 року, відповідно до якого представникам податкової інспекції для перевірки було надано всю документацію товариства.

На звернення №1 від 01.02.2004 року до заступника начальника Державної податкової інспекції м. Вінниці Навроцької В.А. про повернення бухгалтерської документації ТОВ «Соляріс-сервіс», було отримано лист №1973/10/23-414 від 11.02.2004 року, в якому зазначено, що документи з фінансово-господарської діяльності підприємства будуть знаходитися у ДПІ м. Вінниці до завершення додаткової перевірки фактів та з’ясування всіх обставин справи згідно колективної заяви.

06.02.2004 року позивачем знову було направлено лист до заступника начальника податкової інспекції м. Вінниці Навроцької В.А. про повернення бухгалтерської документації для можливості складання річного звіту. Однак, позивачем було отримано два листа з різним реагуванням – в одному з них №2355/10/23-414 від 17.02.2004 року пропонувалось з’явитися представнику ТОВ «Соляріс-сервіс» для тримання всієї документації, в іншому ж за №2182/10/23-414 від 17.02.2007 року містилася відмова в наданні необхідних документів.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

          Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що  здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

          Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією м. Вінниці було вилучено бухгалтерську документацію ТОВ «Соляріс-сервіс» ще з 2004 року, тому підприємство не могло взагалі здійснювати господарську діяльність відповідно до статуту, проводити господарські операції з контрагентами, тим самим не могло реалізовувати функцій, заради яких воно було утворене.

         Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача не надав достатньо доказів того, що прийняте ним рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Соляріс-сервіс» було вчинено відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Оскільки відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 159, 163, 167, 186, 257 КАС України, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю«Соляріс-сервіс»  задовольнити.                                                                                                    

Скасувати рішення Державної податкової інспекції м. Вінниці, прийнятого згідно акту №133/16 від 30.06.2006 року, щодо анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс-сервіс» як платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї  проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про  апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:

Станом на 20.09.2007 року постанова не набрала законної сили

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: