Рішення № 103475165, 27.01.2022, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9077/21

Провадження № 2/234/155/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Аксеніної В.М., розглянувши цивільну справу № 2349077/21, номер провадження № 2/234/155/22

за позовом Комунального виробничого товариства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради

до ОСОБА_1 про стягнення боргу за опалення учасники справи:

позивач: представник Коваль С.Є.(довіреність від 01.02.2020), Чернявська Г.Б.

(довіреність від 04.01.2022)

відповідач: представник відповідача Пальченко О.М. (довіреність НРМ 639103 від 10.09.2021)

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:

13.07.2021 року позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до відповідача з вимогою про стягнення боргу за опалення, обґрунтовуючи позовну заяву тим, щоКВП «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради згідно ліцензії надає послуги з централізованого постачання теплової енергії мешканцям м. Краматорська, у числі яких ОСОБА_1 , який проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . У період часу з 01.02.2014 року по 31.05.2018 року включно відповідач ухилявся від оплати за поставлену теплову енергію на опалення, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 32459,28 грн. Вказують, що позивач звертався до Краматорського міського суду Донецької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача виниклої заборгованості ( справа № 234/10454/18, провадження № 2-н/234/1247/18 від 13.07.2018 року, але суд відмовив у видачі судового наказу, та повідомив про можливість звернутися до суду в порядку позовного провадження. У зв`язку з вищевикладеним, просить стягнути з відповідача борг за поставлену теплову енергію у розмірі 32459,28 грн. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.

14.09.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вимоги позову відповідач не визнав, заперечувала щодо задоволення позову. У відзиві відповідач вказав, що позивач не подав до суду документів, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини з постачання теплової енергії. Не були також додані виписки із банківської установи на підтвердження існування боргу та його розміру. Розрахунок заборгованості, який поданий позивачем не відповідає дійсності, тобто в матеріалах справи відсутні оригінали договору на постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 та банківські виписки боргу. Вказує, що з боку позивача на стадії досудової підготовки, не висувалися письмові претензії відповідачу, як це передбачено законом у претензійному порядку. Він не був ознайомлений з претензіями і не знав про їх існування, а лише дізнався, отримавши 08.09.2021р. вже позовну заяву. Отже, сума заборгованості, яка встановлена комунальним виробничим підприємством «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради не відповідає затвердженій законодавством процедурі і була складена з порушенням норм і правил діючого законодавства, що не може бути прийнято, як доказ. Крім того КВП «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради не надало доказів, а саме: документів(виписки) на право власності користування, оренди) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно мережею систем теплопостачання, а також витягу з Державного земельного кадастру про ділянку під мережею систем теплопостачання до будинку по АДРЕСА_3 , що унеможливлює ідентифікацію існуючих систем теплопостачання за КПВ «Краматорська тепломережа», що саме вони ними володіють(орендують, користуються).Отже, встановити, що саме КПВ «Краматорська тепломережа» є постачальником теплової енергії до будинку по АДРЕСА_3 не є можливим. Крім того, позивач звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності, що має наслідком відмови в задоволенні позову. Тому, вимога комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради про стягнення з мене заборгованості на користь Стягувана коштів (заборгованості) за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31992грн.04 коп. та судового збору у розмірі 227 грн. не може бути задоволена з-за відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, права власності(оренди, користування) системою теплопостачання, права власності оренди, користування) земельною ділянкою під системою теплопостачання. Також просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

2. Заяви (клопотання ) учасників справи.

14.09.2021 року від відповідача по справі ОСОБА_1 надійшло клопотання про зміну правил розгляду справи та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.11.2021 року від представника позивача Чернявської Г. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

3. Процесуальні дії у справі

25.08.2021року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.09.2021 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Протокольною ухвалою від 27.01.2022 року судом вирішено питання про розгляд справ за відсутності представника позивача.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач КВП «Краматорська тепломережа» є юридичною особою та здійснює діяльність на підставі Ліцензій серії АД №041871 від 26.10.2012 року, Ліцензії серії АД №041872 від 26.10.2012 року, Ліцензії серії АД №041873 від 26.10.2012 року.

Згідно довідки Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради від 05.02.2008 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування квартири, посвідченого 03.12.2003 року Державним нотаріусом Першої Краматорської Державної нотаріальної контори Уваровою Г.І., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Крамарського міського бюро технічної інвентаризації, відповідачу ОСОБА_1 на прав приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до оборотно-сальдової відомості за період з 01.02.2014 року по 31.05.2018 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкрито на ім`я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , мається заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 32459,28 грн.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини другої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).

Частиною 1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р №630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Відповідач ОСОБА_1 у поданій заяві просить застосувати при розгляді даної справи строк позовної давності.

Статтями 256, 257, 267 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).

Судом встановлено, що у липні 2018 року позивач звертався до Краматорського міського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача виниклої заборгованості( справа № 234/10454/18, провадження № 2-н/234/1247/18 від 13.07.2018 року). Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 13.07.2018 року, КВП «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради відмовлено у видачі судового наказу.

Суд вважає, що такі дії позивача, відповідно до ст. 264 ЦК України не переривають позовну давність.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, але не позову і подання заяви про видачу судового наказу позивач не може використовувати, з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України, переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача, а не заяви про видачу судового наказу.

Аналогічну позицію підтримано Верховним судом і в постановах: Великої Палати Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц; Верховного Суду, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, від 23 травня 2018 року, у справі № 640/2704/16-ц та Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, від 29 травня 2018 року, у справі № 903/509/17.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 07липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зроблено висновок, що: «подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Таку ж позицію висловлено у Постанові Верховного Суду, від11 листопада 2020 року, по справі № 464/7259/15-ц, провадження № 61-33895св18, в якій вказано, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати, згідно з частиною другою статті 264 ЦК України, з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Так, позивач звернувся до суду з позовною заявою 13.07.2021 року, тобто поза межами строку позовної давності.

5. Позиція суду

Оскільки під час ухвалення даного рішення судом було встановлено пропущення строків позовної давності щодо заборгованості за послуги з постачання теплової енергії , яка виникла за період з 01.02.2014 року по 31.05.2018 року, у розмірі 32459,28 грн., позивачем не доведено переривання строків давності, тому суд дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача у строк, більш, ніж передбачений ст.257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до вимогст. 141 ЦПК Українисудові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12,13,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст. ст.13,19,20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунальному виробничому товариству «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради(ЄДРПУ 00131133, адреса вул. О. Тихого, 6.2Б, м. Краматорськ, 84301) до ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_4 ) про стягнення боргу за опалення, - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені, проголошені та вручені 27.01.2022. Повний текст рішення виготовлений 01.02.2022.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. М. Ткачова