Рішення № 103474502, 22.02.2022, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/846/21

Провадження №2-а/430/1/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

головуючої судді Попової О.М.,

при секретарі: Романовій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою позивача ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса в особі начальника кінологічного відділення старшого зміни прикордонних нарядів капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 148694 від 25.04.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов позивача ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса в особі начальника кінологічного відділення старшого зміни прикордонних нарядів капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 148694 від 25.04.2021 року.

18.05.2021 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог зазначила, що постановою № 148694 від 25.04.2021 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Позивач вважає постанова складена відносно неї є незаконною, посилаючись на те, що положення ч. 1 ст. 204-2 КУпАП передбачає відповідальність саме за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, а відтак, виїзд до території Російської Федерації, не є порушенням в розумінні частини 1 статті 204-2 КУпАП, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення були суттєво порушенні її права, в тому числі право на захист та правову допомогу, документи на підставі яких відкрито адміністративне провадження складено з порушенням норм чинного законодавства України, не наведені належні та допустимі докази вчинення правопорушення та її винуватості, не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, також відповідачем не надано жодних доказів того, що вона перетнула державний кордон України саме в той спосіб, який вказано в оскаржуваній постанові.

З оскаржуваної постанові вбачається, що позивачка 25.04.2021 року порушила п. 3 та п. 21 правила перетинання державного кордону України та вказано, що вчинене нею правопорушення кваліфікується за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, але не зазначено доказів порушення нею порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також що вона перетнула державний кордон України саме в той спосіб, який вказано в оскаржуваній постанові, що свідчить про недоведеність дій позивачки, як правопорушника за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП. А відтак позивачка вважає себе невинною, а тому і звернулася з цим адміністративним позовом до суду, в якому просила скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення № 148694 від 25.04.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Від відповідача - відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2021 року начальником кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Старшим прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітаном Литвиненко Євгенієм Дмитровичем винесено постанову № 148694 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Так в оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що 25.04.2021 року о 09 годині 44 хвилин в КП в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця-Луганська - Щастя - Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду/виїзду було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка відповідно до наявної бази даних: 05.10.2020 року о 17 год. 58 хв. здійснила виїзд з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України через контрольний пункт в`їзду-виїзду «Станиця Луганська». Потім 21.10.2020 року о 03 год. 03 хв. здійснила в`їзд до контрольованої території України з території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове». Своїми діями особа здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду без проходження контролю в`їзду-виїзду, чим порушила вимоги п. 3 та п. 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815.

Також було встановлено, що особою було надано пояснення відповідно до яких вона зазначила, що 20.10.2020 року о 23 год. 00 хв. здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до території Російської Федерації на напрямку н.п. Ізваррине (ТОТ) - н.п. Донецьк (РФ) в районі н.п. Ізварине (відповідно до Указу Президента України від 07.02.2019 року № 32/2019 Ізварине визнано тимчасово окупованою територією України), та під час виїзду з тимчасово окупованої території України до території Російської Федерації заходи оформлення (контролю в`їзду-виїзду) представниками Державної прикордонної служби України не здійснювалися.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне:

Згідно ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З пункту 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

З пункту 21 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що особи, транспортні засоби, що в`їжджають - виїжджають, товари (вантажі), що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій через контрольні пункти в`їзду-виїзду, підлягають контролю в`їзду/виїзду.

Згідно ст. 222-1 КУпАП - органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП - обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, відповідачами не надано жодних доказів того, що позивачка перетнув державний кордон України саме в той спосіб, та в тому місці, які вказані у оскаржуваній постанові та у відзиві на адміністративний позов. Посилання в постанові на те, що позивачка визнала свою вину суд не бере до уваги, оскільки, одного визнання вини позивачкою було б недостатньо для встановлення в її діях ознак адміністративного правопорушення, адже оскарживши постанову у справі про адміністративне правопорушення позивачка фактично відмовилась від визнання своєї вини.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за №215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд вбачає, що відповідачами не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачкою п.3 та п. 21 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №815 від 17.07.2019 року, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд вважає, що відповідачі не виконали вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довели правомірності прийнятого ОСОБА_2 рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови № 148694 від 25.04.2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивачки, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є юридичною особою та в якому працює ця особа. При цьому, залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі за №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка складає 454 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене слід стягнути на користь позивача судовий збір у відповідності до ст.139 КАС України у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнуваньЛуганського прикордонного загону (військової часини 9938), який є юридичною особою та до структури якого входить відділ прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву позивача ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса в особі начальника кінологічного відділення старшого зміни прикордонних нарядів капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 148694 від 25.04.2021 року - задовольнити.

Постанову начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Старшого прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» капітана Литвиненко Євгенія Дмитровича № 148694 від 25 квітня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгені Пікуса (місце розташування за адресою: 93120, Луганська область, місто Лисичанськ, просп. Перемоги, буд. 58, код ЄДРПОУ 14321736) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса: (згідно довідки ВПО) АДРЕСА_2, НОМЕР_1) сплачені судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, згідно квитанції № 27244 від 04.05.2021 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його проголошення (складання) до Першого апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М Попова