Рішення № 103473761, 21.02.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7480/21

2/212/352/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чайкіна І.Б., за участю секретаря судових засідань Новікової В.В. розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа без самостійних вимог СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНКОМУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, що втратили право користування житлом, -

в с т а н о в и в:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» звернулося до суду з позовною заявою в якій просить визнати громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування - чотирьохкімнатною квартирою, загальною площею 86,60 кв.м., житловою площею 55,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зняти їх з реєстраційного обліку з вищезазначеної квартири, а також стягнути витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «УкрСоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

Представник позивача вказує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2021 року №266275207, згідност. 37 ЗУ «Про іпотеку», право власності на чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 86,60 кв.м., житловою площею 55,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано 01.07.2021 року за АТ «Альфа-Банк».

Таким чином, представник позивача зазначає, що з 01.07.2021 року АТ «Альфа-Банк» є законним власником спірного нерухомого майна.

Однак, згідно довідки відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Покровської районної в місті раді від 09.07.2021 року, в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Малолітні зареєстровані в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітніх осіб. Відповідачі в добровільному порядку не задовольнили вимогу АТ «Альфа-Банк» про усунення перешкод у користуванні належною АТ «Альфа-Банк» на праві власності квартирою, тому АТ «Альфа-Банк» вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.09.2021 року було прийнято до розгляду та відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання призначене на 21.02.2022 року представник позивача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Від представника позивача ОСОБА_5 надано заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у їх відсутності відповідачі не надавали. Про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Подали до суду рішення ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ від 20 жовтня 2021 року № 730 про затвердження висновку щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування квартирою та зняття їх з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей223,280ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи 10.102018 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «АЛЬФА-БАНК», та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення позичальником основного зобов`язання за кредитним договором №131/08-ІЗЛ/057 від 10.10.2008 року чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 86,60 кв.м., житловою площею 55,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвінової І.І. від 21.03.2003 року за реєстровим №1980.

Кредит надавався на поточні потреби (а.с. 7-11).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.5 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків»,банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.

З моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника, Банк-правонаступник набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу банку, що приєднався до нього, у зв`язку з чим Банк, що приєднується, вважається юридичною особою, у якої відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів.

15.10.2019 року Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному акті, а самез 15.10.2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт.

Згідно відомостей з ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ТА РЕЄСТРУ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ІПОТЕК, ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ЗАБОРОН ВІДЧУЖЕННЯ ОБ`ЄКТІВ НЕРУХОМОГО МАЙНА ЩОДО ОБ`ЄКТА НЕРУХОМОГО МАЙНА, 01.07.2021 року державним реєстратором Лесько О.В. Лозуватської сільської ради Криворізького району, Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на квартиру, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Покровської районної в місті раді від 09.07.2021 року №10294, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано чотири особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

З листа № 807 від 15.07.2021 року вбачається, що АТ «Альфа-Банк» звертався до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогою звільнити житлове приміщення, проте в добровільному та позасудовому порядку не вдалося вирішити це питання.

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зіст. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Усталена практика Верховного Суду України та Верховного Суду засвідчує, що вирішення питання про виселення особи з житла у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК Української РСР.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Доказів придбання вищевказаної квартири за рахунок кредиту суду не надано.

Так, ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, за змістом ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону України «Про іпотеку», особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду України у постанові від 21 грудня 2016 року у справі №6-1731цс16, висновками Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 405/3/17-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 201/7237/17, від 04 травня 2020 року у справі № 562/382/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/15833/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) підтверджено, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосуваннястатті 40 Закону України «Про іпотеку»тастатті 109 ЖК Української РСР, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, яким єстаття 109 ЖК Української РСРта закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника. При розгляді даної справи Верховний Суд також зазначив, що відповідачі можуть бути позбавлені житла тільки на підставістатті 40 Закону України «Про іпотеку»тастатті 109 ЖК Української РСР, вимог яких позивач не дотримався, а тому доводи про усунення буд-яких порушень права позивача, будь-яким шляхом прийнятним для нього, як власника, не ґрунтується на законі.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема того, що передана відповідачами в іпотеку квартира була придбана не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність у відповідачів іншого постійного жилого приміщення, яке має бути їм надане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, з урахуванням специфіки порушеного права АТ «Альфа-Банк» й характеру правопорушення, усталеної судової практики, перешкоди в користуванні майном, зокрема житлом, можливо усунути шляхом виселення попередніх власників та членів їх сімей, але з дотриманням норм матеріального права, які урегульовують ці відносини, а саме ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК Української РСР.

Крім того, оскільки відсутні підстави для позбавлення відповідачів права користування спірною квартирою, отже відповідно до положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місяця проживання в Україні» відсутні і підстави для зняття їх з реєстрації місця проживання.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у справі «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ від 14 грудня 2017 року зазначив, що втручання у право на повагу до житла відповідача буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті другому статті 8 Конвенції. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, суд вважає, що визнання особи такою, що втратила право користуванняквартироюбез надання їй іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, з урахуванням специфіки порушеного права АТ «Альфа-Банк» й характеру правопорушення, усталеної судової практики, перешкоди в користуванні майном, зокрема житлом, можливо усунути шляхом виселення попередніх власників та членів їх сімей, але з дотриманням норм матеріального права, які урегульовують ці відносини, а самест. 40 Закону України «Про іпотеку»ст. 109 ЖК Української РСР.

Оскільки в судовому засіданні не було встановлено підстав для позбавлення відповідачів права користування квартирою, то відповідно до положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місяця проживання в Україні» підстави для зняття з реєстрації місця проживання відповідачів відсутні.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК Українисудові витрати слід залишити за рахунок позивача.

Враховуючи наведене та керуючисьст. 41 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У х в а л и в:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа без самостійних вимогСЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНКОМУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, що втратили право користування житлом - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 року.

Суддя: І. Б. Чайкін