Рішення № 103473276, 22.02.2022, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1334/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2022 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина яка складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 . При житті ОСОБА_2 зробила заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 ..

Позивач зазначає, що коли вона звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 то їй відмовлено у цьому з причин відсутності документів необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У інший спосіб позивач не має можливості оформити дане спадкове майно, тому просить суд: встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; визнати за позивачем право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та рахується за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася. Її представник - адвокат Слободяник Л.І. подала до канцелярії суду заяву, відповідно до якої просить судові засідання провести у відсутність позивачки ОСОБА_1 та її представника. Позов підтримує та просить його задовольнити. Судові витрати просить залишити за позивачкою (а.с. 45)

Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області до судового засідання не з`явився надавши на адресу суду заяву, відповідно до якої просять розгляд справи проводити у відсутність представника селищної ради. Проти заявленого позову не заперечують. (а.с. 50).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи та надані в ній стороною позивача докази на обгрунтування заявлених вимог, дослідивши письмові показання свідків, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , котрі знаходяться в матеріалах справи (а.с. 42) остання повідомляє, що проживає в одному селі із позивачкою ОСОБА_1 і знає, що покійна ОСОБА_2 , яка померла в 1995 році склала заповіт на користь ОСОБА_1 .. Свідок підтверджує, що ОСОБА_1 доглядала до смерті покійну ОСОБА_2 і поховала її за власний рахунок. Вона одразу після похоронів почала користуватись хатою і земельною ділянкою померлої. Підтверджує, що ОСОБА_1 користується хатою і городом покійної ОСОБА_2 і по сьогоднішній час.

Відповідно до письмових пояснень (а.с. 39) свідок ОСОБА_4 повідомляє, що в 1995 році померла ОСОБА_2 . Їхні земельні ділянки межували, а тому вона неодноразово спілкувалася із покійною і була обізнана про те, що вона склала заповіт на ОСОБА_1 , яка допомагала їй по господарству, обробляла їй город, а потім доглядала за нею до дня смерті і поховала власним коштом. Також підтверджує, що ОСОБА_1 одразу після поховання зробила в будинку косметичний ремонт та почала користуватись земельною ділянкою біля будинку.

Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 13) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із заповітом від 05.03.1988 (а.с. 14), ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 . Технічним паспортом (а.с. 15-18) зазначена технічна характеристика будинку по АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Багриновецької сільської ради народних депутатів від 17.03.1994 (а.с. 18) ОСОБА_2 у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,49 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 0,49 га. Довідкою Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 350 від 22.06.2021 (а.с. 19) власником житлового будинку по АДРЕСА_1 була нині покійна ОСОБА_2 , 1898 року народження, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Довідкою вищевказаного органу за № 345 від 22.06.2021 (а.с. 20) зазначається про те, що покійна ОСОБА_2 , 1898 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Проживала та була зареєстрована одиноко. Своєю чергою довідкою за № 348 від 22.06.2021 (а.с. 21), зазначається про те, що ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як вона впродовж 6 місяців після її смерті і надалі користувалась спадковим житловим будинком по АДРЕСА_1 та обробляла земельну ділянку, утримувала господарство. Листом Літинської державної нотаріальної контори за № 969/01-16 від 13.10.2021 (а.с. 22) позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки нею не підтверджено факт прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , а також відсутні законні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Щодо позовної вимоги в частині прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майно після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 року, заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи письмові показання свідків, суд вважає необхідним встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення даного факту.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності на нерухоме майно

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за законом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо. Окрім того, позивач ОСОБА_1 не може нотаріально оформити свої спадкові права, тому суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі та визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , та складається з житлового будинку із погосподарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті якої прийняла спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 (позивач у справі).

Згідно ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати, за клопотанням представника позивача (а.с. 45) слід залишити за за позивачкою ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 16, 328, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 200, 206, 209, 247, 258-259, 263-265, 293-294, 315 ЦПК України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., беручи до уваги правову позицію ВССУ від 24.01.2011 р. у справі № 6-2064св10, враховуючи правові позиції, викладені у постанові пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , право власності на спадкове майно, що складається із житлового будинку літера "А" загальною площею 22,1 кв.м., житловою площею 12,4 кв.м., допоміжною площею 9,7 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 та рахується за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.