Рішення № 103460077, 02.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року м. Київ № 440/82/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Міністерства внутрішніх справ України

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови від 01.12.2020,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду звернулось Міністерство внутрішніх справи України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця Нідченко Д.Є відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.12.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №63119693 на підставі п. 1,3 ст. 18, ст. 63, ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справу розподілено для розгляду судді Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови, якою на Міністерство внутрішніх справ України накладено штраф є незаконними, протиправними та такими що суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», відтак постанова від 01.12.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №63119693 підлягає скасуванню. Зазначає, що листом від 24.11.2020 року №39932/22-2020 Міністерство внутрішніх справ України повідомило державного виконавця стосовно поважності причин невиконання судового рішення та зазначило, що виконає рішення Полтавського окружного адміністративного суду №440/2239/20 після його отримання. Однак, незважаючи на об`єктивні причини невиконання рішення суду, 01.12.2020 року державним виконавцем Нідченко Д.Є винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві, зазначивши, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №440/2239/20 виконано самостійно боржником у визначений строк не було. Наголосив, що постанова про накладення штрафу прийнята в рамках чинного законодавства, оскільки накладення штрафу є відповідальністю яка наступає за невиконання рішення суду боржником, а тому її скасування фактично звільняє боржника від відповідальності за невиконання рішення суду та порушення вимог статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Полтавського Окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року по справі №440/2239/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 14 лютого 2020 року №1/ІІ/ХІХ/1. Зобов`язано Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та довідки УМВС України в Полтавській області від 22.09.17 вих. №3712/115/05/12-2017.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. відкрито виконавче провадження №63119693 про зобов`язання Комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та довідки УМВС України в Полтавській області від 22.09.17 вих. №3712/115/05/12-2017.

01 грудня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. винесено постанову про накладення штрафу на Комісію Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни у розмірі 5100 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову такою, що суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIIIза рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIIIу разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи передусім треба зауважити, що державний виконавець має право накладати на боржника штраф у тому випадку, якщо останній у встановлений державним виконавцем строк (а такий строк встановлюється при відкритті виконавчого провадження) не виконав виконавчого листа, який зобов`язує до вчинення дій.

Водночас, державний виконавець зобов`язаний вживати заходів для примусового виконання судового рішення в тому обсязі, який визначено цим судовим рішенням.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен був встановити дві обставини:

1) факт виконання чи невиконання рішення;

2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків.

З аналізу вищевикладених приписів Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 по справі №640/11079/19, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.

Отже, Законом №1404-VIII встановлена відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 22.10.2020 Міністерство внутрішніх справ України отримало постанови державного виконавця Нідченко Д.Є про відкриття виконавчого провадження №63119693 від 24.09.2020 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року у справі №440/2239/20.

Листом МВС №39932/22-2020 від 24.11.2020 року було повідомлено державного виконавця про те, що у зв`язку з тим, що Міністерством внутрішніх справ не отримано в належний спосіб повний текст судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 по справі №440/2239/20, 06.10.2020 звернувся до суду про видачу копії цього судового рішення. Також, повідомлено, що після надходження до МВС рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року по справі №440/2239/20 буде виконано відповідно до чинного законодавства.

Згідно положень статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно положень статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що державний виконавець перевіряє виконання виконавчого документу відповідно до положень статтей 3,26,63,65 Закону України «Про виконавче провадження».

В разі невиконання виконавчого документа у встановлений цим виконавчим документом спосіб - державний виконавець застосовує заходи, визначені статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не було виконано рішення суду у справі №440/2239/20.

На думку, суду позивачем задля виконання судового рішення не було вчинено всіх можливих дій, спрямованих на відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .

Суд враховує, що рішення суду від 03.07.2020 у справі №440/2239/20 не оскаржене, навіть з урахуванням отримання його копії 16.11.2020 року.

З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження сторони позивача про те, шо державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про накладення штрафу, оскільки про наявність рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року у справі №440/2239/20, останньому було ще відомо з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 22 жовтня 2020 року, що не заперечувалось і самим позивачем.

Водночас, відповідно до листа від 24.11.2020 року позивачем проінформовано про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду №440/2239/20 від 03.07.2020 року після його фактичного надходження.

Однак, з аналізу листа вбачається, що позивач не повідомляв відповідача про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення тощо.

Наводячи підстави неможливості виконання рішення суду, позивач не подавав клопотань/заяв, спрямованих на те, щоб відкласти, зупинити проведення виконавчих дій чи відстрочити/розстрочити виконання судового рішення. Не вчиняв, жодних дій, які б були спрямовані на виконання рішення суду у строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, суд робить висновок, що боржник не виконав рішення суду від 03.07.2020 року у справі №440/2239/20 без поважних причин.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що відповідач, виносячи оскаржувану постанову ВП №63119693 від 24.09.2020 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., діяв на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та у межах своїх повноважень, і оскаржувана постанов не належить до скасування.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, позовні вимоги є недоведеними та не належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Міністерства внутрішніх справи України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Н.Г. Вєкуа