Рішення № 103459053, 28.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року м. Київ № 320/5925/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася через представника ОСОБА_1 (ОСОБА_1) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність в частині відмови у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганську, його доньці;

- зобов`язати виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганську, за період часу з квітня 2015 року по грудень 2018 року, на користь його доньки - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати надати в письмовому вигляді інформацію про суму пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганську, яка була не отримана ним за життя, із зазначенням періоду припинення та поновлення виплати, враховуючи всі перерахунки, які відбулися під час припинення виплати пенсії;

- зобов`язати подати звіт про виконання рішення суду в строк, який не має перевищувати 30 днів з дати набрання чинності рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив про протиправну бездіяльність пенсійного органу щодо невиплати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 адміністративну справу №320/5925/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 27.11.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що позивачка у встановлений положеннями статті 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) порядок із заявою щодо виплати недоодержаної батьком пенсії до ГУ ПФУ не зверталась, у зв`язку із чим з боку територіального органу Пенсійного фонду України відсутні будь-які неправомірні дії щодо нездійснення виплати. Крім того, відповідач вказав на те, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються в окремому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 - батько ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону 2262-ХІІ.

Після смерті ОСОБА_2 виплату пенсії йому було припинено.

Окрім того, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 відповідачем припинялась виплата його пенсії у період з квітня 2015 року по грудень 2018 року з мотивів того, що ОСОБА_2 виїхав за кордон понад 60 днів.

Також судом встановлено, що представник позивачки 18.12.2019 звертався до ГУ ПФУ із заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 , яка була виплачена у розмірі 31 999, 44 грн.

Позивачка звернулась до Приватного нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області з метою відкриття спадкової справи та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, за результатом звернення якого було відкрито спадкову справу №506/2019.

Також судом встановлено, що на запит Приватного нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області від 23.12.2019 № 558/01-16 ГУ ПФУ листом від 11.01.2020 повідомило приватного нотаріуса з посиланням на статтю 61 Закону № 2262-ХІІ, що відсутні підстави для надання інформації про наявність пенсійних коштів, які за життя мав отримати ОСОБА_2 та не отримував.

Вважаючи, таку відмову відповідача незаконною, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера врегульовано статтею 61 Закону № 2262-ХІІ, на умовах якого виплачувалась пенсія померлому ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

У даному випадку, позивачка була членом сім`ї померлого та проживала разом із пенсіонером на день його смерті, що не заперечується відповідачем. Таким чином, позивач мала право на отримання суми пенсії, яка недоодержана.

Крім того, суд наголошує на тому, що порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України, відтак посилання відповідача, зокрема на постанову постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», є необґрунтованим.

Разом з тим, частиною третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Суд критично відноситься до аргументів позивача стосовно її звернення до органів пенсійного фонду з заявою про отримання неотриманої пенсії в межах встановленого шестимісячного строку.

Як зазначає позивач, зазначені обставини підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.01.2020, адресованим на адресу Приватного нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області, у відповідь на запит від 23.12.2019 № 558/01-16, у якому повідомляється про відсутність підстав для надання інформації про наявність пенсійних коштів, які за життя мав право отримати пенсіонер та не отримав.

Судом вже зазначалось вище, що відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ сума неотриманої пенсіонером не включаються до спадщини, а отже запит нотаріальної контори в межах спадкового процесу не є належною формою звернення за недоотриманою пенсією у розумінні Закону № 2262-ХІІ.

Враховуючи викладене, відповідь відповідача на запит Приватного нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області від 23.12.2019 № 558/01-16 не може вважатись належним зверненням позивача за недоотриманою пенсією померлого пенсіонера, оскільки відповідно до положень законодавства відповідне звернення подається особисто особою, яка має право на відповідну виплату.

Таким чином, впродовж шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера позивач не звернулась у встановленому Законом № 2262-ХІІ порядку за отримання недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, а тому відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та у межах наданих повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність бездіяльності відповідача, тоді як відповідачем доведено правомірність його дій щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії, а тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

За обставин необґрунтованості позовних вимог, відсутні і підстави для вирішення питання про встановлення, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судового контролю.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого нею судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Чудак