Рішення № 103455986, 16.02.2022, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/945/21

Провадження № 2-а/499/1/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 лютого 2022 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов адвоката Рябко Сергія Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії ВМ №00000968 від 10.11.2021 року

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10.11.2021 року відповідачем було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія ВМ №00000968, якою позивача, як власника транспортного засобу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 8500,00 грн.

Згідно змісту даної постанови, відповідно до відомостей зафіксованих в автоматичному режимі технічним засобом WIM 4 за адресою Р-03 Північно-східний обхід м. Києва км 19+543 о 20 годині 48 хвилин 09.11.2021 року відповідальною особою допущено рух ТЗ з перевищенням нормативних параметрів зазначених у п.22.5 ПДР загальної маси транспортного засобу на 5,9 % (7,111 тон).

Разом з тим, позивач не погоджується з даною постановою та вважає її неправомірною та такою, що підлягає скасування у зв`язку з наступним.

По-перше проведені відповідачем розрахунки перевищення фактичної маси на 5,9 % з розрахунку допустимої фактичної маси для такого виду транспортного засобу (44 т) є арифметично невірними.

По-друге відповідно до наявних товарно-транспортних накладних з початку та кінця руху вказаного транспортного засобу, вбачається що після завантаження ТЗ його фактична маса становила 44,780 т, а при прибутті на пункт вигрузки 44,600 т, що з розрахунку допустимої фактичної маси для такого виду транспортного засобу (44 т) не є перевищенням на 5,9%.

По-третє оскаржувана постанова не відповідає вимогам до акту індивідуальної дії, є необґрунтованою, оскільки із неї неможливо встановити зміст порушення, допущеного правопорушником та правову норму, яку останній порушив.

По-четверте, вказаних транспортний засіб рухаючись по маршруту, перетинав інші подібні технічні засоби автоматичної фіксації ваги, однак на жодному з них порушення зафіксоване не було.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає що в даному випадку склад адміністративного правопорушення відсутній, постанова є необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам справи.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак надали до суду заяву про слухання справи у їх відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про проведення судових засідань у його відсутність, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав наведених в відзиві на позов.

Відповідно до відзиву, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, оскільки:

по-перше позивач здійснював перевезення вантажу насипом, що заборонено для перевезення контейнеровозами, отже в розумінні Наказу міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не може вважатися контейнеровозом, а тому допустима фактична маса є 40 т, тому помилка в розрахунку відсотка перевищення допустимої фактичної маси транспортного засобу відсутня, а наявне порушення п.22.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП, а також згідно фото-фіксації транспортного засобу, останній не містить встановленого законом маркування.

По-друге товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, а використовується виключно для їх обліку.

По-третє постанова про притягнення до адміністративної відповідальності оформлена належним чином відповідно до вимог законодавства, порушення позивачем ПДР зафіксовано в автоматичному режимі, технічно справним та сертифікованим приладом, та під сумнів ставитися не може.

Згідно ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ст. 229 КАС України за неявки сторін по справі фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2,3 ст. 242 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ВМ № 00000968 від 10.11.2021 року, винесеної старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н.Г., транспортний засіб МАN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 09.11.2021 року о 20 год. 48 хв. на Р-03 Північно-східний обхід м. Києва км 19+543 допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 5,9% (7,111 т), за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та на відповідальну особу ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Також дана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортного засобу МАN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 в момент вчинення правопорушення спереду та збоку.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником транспортного засобу МАN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу контейнеровозу KOEGEL номерний знак НОМЕР_2 .

При цьому, з оскаржуваної постанови вбачається, що вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом - приладом для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 4, 4, відповідність якого вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки підтверджена сертифікатами відповідності, долученими до матеріалів справи.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №24 від 09.11.2021 року транспортний засіб МАN НОМЕР_1 , з напівпричепом KOEGEL здійснював перевезення кукурудзи насипом самою 15820 кг. (15,82 т.) із м. Бахмач до м. Чорноморськ, загальна маса транспортного засобу з вантажем 44780 кг.

Суть спору полягає у наявності або відсутності перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,9% (7,111т).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Стаття ст. 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Так, ч. 2 ст.132-1 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - штраф в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Норма вказаної статті передбачає надання альтернативних доказів: письмових, речових, електронних, показання свідків кожен із яких може бути самостійним, що спростовує доводи апелянта про неналежність електронних доказів в межах даної справи та відсутність показання свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів МАN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 , останній є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем та транспортний засіб KOEGEL номерний знак НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом н/пр-контейнеровоз.

Відповідно до долучених до відзиву результатів зважування транспортного засобу в русі, з яких однозначно вбачається, що результати зважування вираховувалися виходячи з того, що клас транспортного засобу - тягач і допустима загальна вага перевезення - 40 000 кг.

Разом з тим, як зазначалося вище, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип автомобіля - спеціалізований тягач, тип причепу - спеціалізований причіп пр-контейнеровоз, отже, згідно п. 22.5 ПДР допустима загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 000 кг, відповідно розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.

Наказом Міністерства інфраструктури від 27 вересня 2021 року № 512, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 р. за № 1286/36908, затверджено Інструкцію з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (далі Інструкція).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу ІІ Інструкції, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Згідно додатку 1 Інструкції мотивувальна частина постанови має містити: смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, зафіксовано транспортний засіб (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.

Аналізуючи оскаржувану постанову суд прийшов до висновку, що вона не в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Так, в мотивувальній частині постанови не зазначена смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, марка, модель, державний номерний знак причепу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом, чого в даному випадку при винесенні постанови уповноваженою на те посадовою особою дотримано не було.

За ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам законодавства.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч .3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови і достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 454,00 грн. за подачу позову та 681,00 грн. за заяву про забезпечення позову, на підставі ст. 139 КАС України суд приходить до висновку, що судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов адвоката Рябко Сергія Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови серії ВМ №00000968 від 10.11.2021 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00000968 від 10.11.2021 року, винесену старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н.Г. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати в розмірі судового збору, що складає 1145,00 грн. (одна тисяча сто сорок п`ять гривень) стягнути з відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІ. В. Погорєлов