Рішення № 103455266, 31.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Київ № 640/27570/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Харківобленерго", про визнання протиправними та нечинними постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - позивач, КП "Харківводоканал") до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (також далі - відповідач, НКРЕКП), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним пункт 3 частини 1 Постанови НКРЕКП від 25.08.2021 р. №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" з моменту набрання чинності даною постановою;

- визнати протиправною та нечинною Постанову НКРЕКП від 25.08.2021 р. №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року №1052" з моменту набрання чинності даною постановою.

Ухвалою суду від 23.10.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/27570/21 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У подальшому, ухвалою суду від 30.11.2021 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - третя особа, АТ "Харківобленерго").

Ухвалою суду від 12.01.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

З урахуванням клопотання представників сторін, розгляд справи здійснено в письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем без дотримання вимог, встановлених Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", що обумовлює їх протиправність та потребу у визнанні нечинними.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані постанови прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третя особа надала суду письмові пояснення, в яких не зазначала чи підтримує або заперечує проти задоволення позовних вимог. Разом з тим, у поясненнях зазначено, зокрема, що введення в дію оскаржуваної постанови призведе до порушення принципів збалансованості прав та інтересів держави, виробників послуг та споживачів на даному ринку.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Постановою НКРЕКП "Про затвердження Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" від 05.10.2018 р. №1175 затверджено Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії (далі - Порядок №1175), згідно з пунктами 8.1, 8.2 глави 8 якого:

"8.1. Тариф на послуги з розподілу електричної енергії розраховується для споживачів відповідного класу напруги.

Базою розподілу прогнозованих витрат/прогнозованого необхідного доходу (за винятком вартості витрат, пов`язаних із закупівлею електричної енергії з метою компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл) від здійснення діяльності з розподілу за класами напруги є кількість умовних одиниць енергетичного обладнання на відповідному класі напруги.

Розрахунок умовних одиниць енергетичного обладнання здійснюється відповідно до розділу III Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12 червня 2008 року N 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2008 року за N 732/15423.

8.2. Розподіл умовних одиниць енергетичного обладнання за 1 - 2 класами напруги здійснюється таким чином:

1) умовні одиниці ЛЕП (ПЛ, КЛ), комутаційної, вимірювальної апаратури та іншого обладнання номінальною напругою 27,5 кВ та вище відносяться до 1 класу напруги. Умовні одиниці ЛЕП (ПЛ, КЛ), комутаційної, вимірювальної апаратури та іншого обладнання номінальною напругою нижче 27,5 кВ відносяться до 2 класу напруги;

2) для підстанцій з двохобмотковими трансформаторами:

умовні одиниці силових трансформаторів відносяться до класу нижчої напруги;

умовні одиниці підстанцій (будівель, споруд) та засобів диспетчерського і технологічного управління розподіляються між 1 - 2 класами напруги пропорційно до кількості приєднань на відповідному класі;

3) для підстанцій з трьохобмотковими трансформаторами:

умовні одиниці силових трансформаторів розподіляються між 1 та 2 класами напруги пропорційно номінальній потужності обмоток 35 (27,5) кВ та 6 (10) кВ трансформаторів відповідно;

умовні одиниці підстанцій (будівель, споруд) та засобів диспетчерського і технологічного управління розподіляються між 1 - 2 класами напруги пропорційно до кількості приєднань на відповідному класі напруги;

4) умовні одиниці систем та засобів обліку, іншого обладнання (СК, БСК, реактори, дугогасні котушки тощо), відносяться до класу напруги, функціонування обладнання якого вони забезпечують;

5) умовні одиниці об`єктів та електрообладнання, що не може бути прямо віднесено до 1 або 2 класу напруги, розподіляються пропорційно до питомої ваги загальної кількості умовних одиниць на певному класі напруги, визначеної відповідно до підпунктів 1 - 4 цього пункту".

У подальшому, постановою НКРЕКП "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" від 25.08.2021 р. №1430 внесено до Порядку №1175 зміни, зокрема, згідно з п. 3 ч. 1 вказаної постанови:

"3) у главі 8:

у пункті 8.1:

після абзацу першого доповнити трьома новими абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності.".

У зв`язку з цим абзаци другий та третій вважати відповідно абзацами п`ятим та шостим;

в абзаці п`ятому слова "на відповідному класі" замінити знаком та словами ", віднесених до відповідного класу";

абзац перший пункту 8.2 викласти в такій редакції:

"8.2. Віднесення умовних одиниць енергетичного обладнання до 1 або 2 класу напруги здійснюється таким чином:"".

Разом з тим, постановою НКРЕКП "Про Порядок визначення класів споживачів" від 13.08.1998 р. №1052 затверджено Порядок визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем (далі - Порядок №1052).

Відповідно до Порядку №1052 (в редакції станом на 2018 рік):

"1. Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги (далі - Порядок), прийнято згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.06.96 N 15, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.06.96 N 15/1.

Цей Порядок обов`язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

2. У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам;

споживач електричної енергії (споживач) - юридична або фізична особа - підприємець, населення, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору з постачальником електричної енергії;

субспоживач - споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки споживача (субспоживача);

точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відповідно до умов договору про постачання електричної енергії або про купівлю-продаж електричної енергії відбувається перехід права власності на електричну енергію.

3. Споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.

3.1. До 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;

4) є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

3.2. До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

4. Якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

5. Клас субспоживача визначається:

1) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.

Якщо основний споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу, які відносяться до різних класів, при визначенні класів субспоживача необхідно керуватися такими принципами:

за можливості чітко визначити шляхи передачі електричної енергії до електроустановки субспоживача від конкретної точки продажу електричної енергії основному споживачу, субспоживачу встановлюється клас споживача відповідно до точки продажу основного споживача;

за неможливості однозначно встановити шляхи передачі електричної енергії до електроустановки субспоживача останній оплачує спожиту електричну енергію за тарифами різних класів у такому відсотковому співвідношенні обсягів електричної енергії, спожитої на різних класах, яке складається для основного споживача;

2) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом".

Постановою НКРЕКП "Про внесення змін до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги" від 06.09.2019 р. №1825 внесено до Порядку №1052, такі зміни:

1) пункти 1 та 2 викласти в такій редакції:

"1. Цей Порядок обов`язковий для застосування споживачами та учасниками ринку електричної енергії, які уклали договори про розподіл електричної енергії з операторами системи розподілу.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок електричної енергії" та Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року N 312.";

2) у пункті 3:

у підпункті 3.1:

у підпункті 1 слова "постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії" замінити словами "мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності";

підпункт 2 викласти в такій редакції:

"2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями);";

у підпункті 3 слова "в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу" замінити словами "на межі балансової належності";

підпункт 4 виключити;

у підпункті 3.2 слова "від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії" замінити словами "на межі балансової належності";

3) у пункті 4 слова "декількома точками продажу з" виключити, а слова "по кожній точці продажу електричної енергії" замінити словами "за кожною межею балансової належності";

4) пункт 5 виключити.".

При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 р., залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 р., в адміністративній справі 640/17591/19 за позовом КП "Харківводоканал" до НКРЕКП, треті особи - Асоціація "Укрводоканалекологія" та АТ "Харківобленерго", про визнання протиправним та нечинним абз. 6 п.п. 2 п. 1 постанови від 06.09.2019 р. №1825 позов задоволено повністю, визнано протиправним та нечинним абзац 6 підпункту 2 пункту 1 постанови від 06.09.2019 р. №1825 "Про внесення змін до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги" щодо виключення пп. 4 пп. 3 п. 3 Порядку №1052.

У подальшому, постановою НКРЕКП "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року № 1052" від 25.08.2021 р. №1431 визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 р. №1052 "Про Порядок визначення класів споживачів" (із змінами).

На думку позивача, пункт 3 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 р. №1430 та постанова НКРЕКП від 25.08.2021 р. №1431 прийняті в порушення обов`язкових до виконання норм Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 р. №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII) та без врахування інтересів і забезпечення балансу діяльності підприємств, які здійснюють соціально значимі функції життєзабезпечення міст та обласних центрів - надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, в умовах штучного збільшення ціни на послуги з розподілу електричної енергії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом №1540-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1540-VIII, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону №1540-VIII, Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону №1540-VIII, рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. №1160-IV (далі - Закон №1160-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №1160-IV, дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям, зокрема, актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону №1540-VIII, підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону №1160-IV, здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону №1160-IV, регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Визначення терміну нормативно-правовий акт, закріплене в КАС України, а саме, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Проаналізувавши оскаржувані постанови на предмет їх відповідності зазначеним ознакам регуляторного акту, судом встановлено, що вказані постанови спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

А отже, за сукупністю ознак, що наведені в ст. 1 Закону №1160-IV, постанови НКРЕКП від 25.08.2021 р. №1430 та №1431 підпадають під визначення поняття регуляторного акта.

Судом встановлено, що 22.04.2021 р. на офіційному веб-сайті НКРЕКП було розміщено оголошення, що 28.04.2021 р. відбудеться засідання НКРЕКП у формі відкритого слухання щодо питань порядку денного, до якого включено, зокрема, питання схвалення проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, - постанови НКРЕКП "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".

У подальшому, 28.04.2021 р. на офіційному веб-сайті НКРЕКП було розміщено оголошення, що 05.05.2021 р. відбудеться засідання НКРЕКП з приводу вказаного вище питання, а 05.05.2021 р. - що засідання відбудеться 12.05.2021 р.

Згідно протоколу №34 засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яке проводилося у формі відкритого слухання 12.05.2021 р., схвалено проект рішення, що має ознаки регуляторного акта, - постанову НКРЕКП "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії", а також доручено Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики розмістити зазначений проект постанови на офіційному веб-сайті НКРЕКП, забезпечити проведення відкритого обговорення зазначеного проекту постанови НКРЕКП.

Як стверджував позивач, Проектом постанови "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії", між іншим, було запропоновано внести зміни щодо визначення класів споживачів без врахування критеріїв, за якими КП "Харківводоканал" відноситься до споживачів електроенергії 1 класу напруги (пп. 3 п. 1 Проекту постанови).

У зв`язку з зазначеним, КП "Харківводоканал" направило листом від 01.06.2021 р. №01-01-23/2661-2 для розгляду та врахування Зауваження та пропозиції до вказаного вище проекту, а також пропонувало доповнити п. 8.1 Проекту постанови текстом наступного змісту "споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт-год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу". На переконання позивача, вказані зміни направлені на збереження критерію, за яким КП "Харківводоканал" віднесено до споживачів 1 класу напруги.

Однак, згідно Таблиці узгоджених позицій до проекту, вказані вище пропозиції КП "Харківводоканал" не були враховані Регулятором.

13.07.2021 р. проведено відкриті обговорення проекту рішення, що має ознаки регуляторного акта, постанови НКРЕКП "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії", за результатами яких складено протокол №78-п/2021 від 13.07.2021 р.

Не зважаючи на наведені КП "Харківводоканал" обґрунтування, пропозиції щодо неможливості виключення зі складу споживачів, які відносяться до I класу, промислових підприємств, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт-год на технологічні потреби виробництва, були відхилені з тих мотивів, що "формування тарифів на розподіл електричної енергії по класам напруги має здійснюватися на основі фізико-технічних аспектів процесу розподілу електричної енергії користувачам".

В подальшому НКРЕКП 25.08.2021 р. була прийнята постанова №1430, яка набула чинності з 01.01.2022.

Суд погоджується із твердженнями позивача, що НКРЕКП, як Регулятором, не було враховано пояснення, які доводять необхідність прийняття регуляторного акту, зокрема, відсутність негативного впливу на інтереси держави, інших осіб та суб`єктів господарювання.

Так, в Аналізі регуляторного впливу Регулятором зазначено, що вплив на інтереси держави відсутній, щодо інтересів громадян - оскаржувана постанова призведе до збільшення тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, зокрема, споживачів КП "Харківводоканал", а щодо інтересів суб`єктів господарювання - за обсяг спожитої електричної енергії при її розподілі мережами 2 класу напруги відповідні споживачі, зокрема, ПРАТ "ММК ім. Ілліча" будуть розраховуватись по тарифу 2 класу напруги.

При цьому, як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачем, застосування до КП "Харківводоканал" тарифів на електричну енергію за 2 класом напруги збільшить витрати на централізоване водопостачання та водовідведення приблизно на 155,0 млн. грн. на рік. При цьому, тарифи на централізоване водопостачання для населення, бюджетних установ та юридичних осіб м. Харкова збільшаться на 6,2%, а для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства Харківської області (м. Лозова, Чугуїв, Первомайський та ін.) на 10,7%. Тарифи на централізоване водовідведення, відповідно, збільшаться на 3,6% та 7,1%. Збільшення вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення призведе до необхідності збільшення кошторисів бюджетних установ, та, відповідно, до збільшення видатків з бюджету, у тому числі збільшить навантаженість на цільові фонди з подання пільг та субсидій. На зазначених обставинах КП "Харківводоканал" наголошувало як у наданих до проекту постанови Зауваженнях та пропозиціях, так і під час проведення відкритого обговорення проекту, що не було взято до уваги проігноровані Регулятором.

Між тим, судом досліджено судові рішення, на які КП "Харківводоканал" посилалось у позовній заяві, зокрема, постанови Верховного Суду у справах №922/4198/17 та №922/1545/18.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень 28.05.2019, Верховним Судом було прийнято постанову у справі №922/1545/18 за позовом КП "Харківводоканал" до АТ "Харківобленерго" про внесення змін до договору, якою касаційну скаргу АТ "Харківобленерго" залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №922/1545/18 залишено без змін.

У зазначеній постанові Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх судових інстанцій, що під час винесення судових рішень, які набрали законної сили, у справі №922/4198/17, судами першої та апеляційної інстанції з урахуванням рішення 12-ї сесії 6-го скликання Харківської міської ради Харківської області від 23.12.2011 №577/11, статуту КП "Харківводоканал", довідки Головного управління статистики у Харківській області, рішення Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 №132/11, розпорядження від 17.10.2011 №1880 та передавального акта, балансів КП КГ "Харківкомуночиствод" станом на 30.09.2011 і 31.12.2011 та КП "ВТП "Вода" станом на 28.10.2011, таблиці "Показників споживання електричної енергії комунальними підприємствами у 2008 році та впродовж 2014-2017 років", а також розшифрування показників споживання електричної енергії КП КГ "Харківкомуночиствод", КП ВТП "Вода" у 2008 році та упродовж 2014-2017 років за договорами від 07.05.2004 №4 та від 03.01.2008 №1.01, копії рахунків на оплату за використану електричну енергію, а також висновку судової комісійної електротехнічної експертизи від 26.02.2018 №2021, проведеної у справі №922/4198/17, встановлено, що КП "Харківводоканал" є промисловим підприємством у розумінні пункту 3.1 Порядку, ввело нові виробничі потужності, які наразі використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а також у порівнянні з обсягом річного споживання електричної енергії за 2008 рік у кількості 65 313 209 кВт/год, у продовж періоду 2014-2017 років щорічно споживало обсяги електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком, в щомісячному обсязі понад 20 млн кВт/год на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення, починаючи з січня 2014 року по жовтень 2017 року. Отже, у справі №922/4198/17 встановлено обставини щодо відповідності позивача критеріям для споживачів 1 класу напруги.».

Також, 28.11.2018 Верховним Судом було прийнято постанову у справі №922/4198/17 за позовом КП "Харківводоканал" до АТ "Харківобленерго" про зобов`язання проведення перерахунку.

У п. 30 вказаної постанови Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх судових інстанцій, якими встановлено відповідність позивача у спірний період визначеним підпунктом 3.1. Порядку критеріям споживача 1 класу, а саме: позивач є промисловим підприємством, з 31.12.2011 ввів нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення; упродовж 2014-2017 років щорічно споживав обсяги електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком у щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт.год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення.».

Аналізуючи вказані рішення суд приходить до висновку, що зазначені постанови Верховного Суду об`єднані єдиним висновком про те, що КП "Харківводоканал" відповідає вимогам споживача напруги 1-го класу у контексті вимог пп.4 пп.3.1 п.3 Порядку №1052.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому слід зауважити на висновках Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.11.2019 по справі №922/643/19. Так, предметом касаційного розгляду було питання можливості застосування положень Порядку №1052 до правовідносин з розподілу електричної енергії за січень 2019 року. У цій справі АТ "Харківобленерго" тотожним чином наполягало на тому, що клас напруги споживача можливо застосовувати лише до правовідносин з "постачання" електричної енергії, а не до "розподілу".

Зокрема суд наголосив на такому:

"4.7. Ураховуючи, що правовідносини з постачання електроенергії регулює держава, при визначенні класу споживача електричної енергії застосовуються критерії, прямо визначені державним регулятором у відповідному Порядку, незалежно від того, який клас напруги погоджено сторонами у відповідному договорі, та від дати такого погодження.

4.8. Отже, для правильного вирішення цього спору судам насамперед необхідно було установити, чи є позивач (КП "Харківводоканал") промисловим підприємством, а якщо так, то чи збільшив він обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввів нові виробничі потужності після 2008 року, а також чи становить місячне споживання такого промислового підприємства понад 20 млн кВт/год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачеві.

4.9. Колегія суддів також звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 28.11.2018 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17, якою змінено рішення місцевого суду в частині періоду заявлених позовних вимог КП "Харківводоканал" про зобов`язання АТ "Харківобленерго" здійснити перерахунок вартості спожитої КП "Харківводоканал" електричної енергії відповідно до договору від 07.05.2004 №4 шляхом застосування тарифів 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.

Так, Верховний Суд (справа №922/4198/17) погодився із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову КП "Харківводоканал" у зв`язку зі встановленням обставин щодо відповідності КП "Харківводоканал" 1 класу споживачів, а отже неправомірності застосування АТ "Харківобленерго" у рахунках за спірний період (листопад 2014 -жовтень 2017 років) тарифів для 2 класу напруги.

Крім того, постановою Верховного Суду від 28.05.2019 залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №922/1545/18 про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 №1.01 щодо відповідності КП "Харківводоканал" критеріям споживача 1 класу напруги.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Проте суди безпідставно не взяли до уваги посилання КП "Харківводоканал" на обставини, встановлені у судових рішеннях у справі №922/4198/17, зазначивши, що ці обставини не стосуються суті розглядуваного питання, оскільки будь-які висновки/оцінка/встановлені факти у відносинах сторін за договором поставки, які не опосередковували відповідного суті визначеного позивачем способу судового захисту зміни договорів поставки у порядку статей 188 Господарського кодексу України судовим рішенням, або згідно з частиною 1 статті 651, статті 654 Цивільного кодексу України письмовою угодою сторін до 01.01.2019, не впливають на застосування відповідачем тарифів за класом напруги.".

Отже, приймаючи рішення про направлення справи на повторний розгляд до суду першої інстанції та скасовуючи попередні рішення у цій справі, Верховний Суд встановив преюдиційність висновків Верховного Суду по справах №922/4198/17 та №922/1545/18, якими встановлено, що обов`язкові ознаки споживача 1-го класу напруги на підставі Порядку №1052, безпосередньо виконуються щодо КП "Харківводоканал" і мають обов`язкове значення як юридична обставина, встановлена на підставі рішення суду щодо правовідносин з розподілу електричної енергії.

Отже, при прийнятті НКРЕКП постанови від 25.08.2021 р. №1430, за якою КП "Харківводоканал" втрачає можливість, в умовах, коли рішеннями судів такі дії визнані неправомірними та необґрунтованими, розраховуватися за отримані послуги з розподілу електричної енергії за тарифами встановленими для споживачів І класу напруги, Регулятор порушив передбачені нормами чинного законодавства принципи збалансованості та ефективності регуляторної політики, а також регуляторну процедуру, що негативно вплинуло на права та інтереси позивача та його споживачів.

При цьому, Регулятором на засіданні 25.08.2021 р. також був прийнятий ще один регуляторний акт - постанова №1431, якою, як вже зазначалось вище, постанову №1052 визнано такою, що втратила чинність з 01.01.2022 р. При цьому, ані оприлюднення відповідного проекту з обов`язковим наданням Аналізу регуляторного впливу, ані його відкрите обговорення НКРЕКП не були проведені, протилежного відповідачем не доведено.

Недотримання передбаченої законом процедури прийняття регуляторного акту з боку НКРЕКП унеможливило реалізацію КП "Харківводоканал" права щодо участі в обговоренні проекту даної постанови, інакше, норму щодо визнання Постанови №1052 такою, що втратила чинність, за правилами юридичної (нормотворчої) техніки, логічно було б передбачити у постанові №1430 від 25.08.2021 р..

Недотримання процедури підготовки та прийняття регуляторного акту, передбаченої ст.ст. 15, 16 Закону №1540-VIII, є недопустимими та такими, що порушили права та інтереси КП "Харківводоканал" як учасника відносин, що регулюються Постановою №1052.

Як вже зазначалось вище, основна мета діяльності НКРЕКП як регулятора комунального та енергетичного сектору полягає у забезпеченні та підтриманні балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави (ч. 1 ст. 3 Закону №1540-VIII). Тобто господарський інтерес суб`єктів комунального та енергетичного сектору економіки забезпечується публічним обов`язком НКРЕКП щодо оптимального збалансування їхніх інтересів. Виходячи з цього та беручи до уваги рішення Верховного суду у справах №№922/4198/17, 922/1545/18 та Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4199/17, НКРЕКП встановила тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення на 2021 рік для КП "Харківводоканал" та, відповідно, тарифи на електроенергію для АТ "Харківобленерго" з урахуванням віднесення позивача до 1 класу споживачів. Однак, з прийняттям оскаржуваної постанови Регулятором змінено свою політику.

Однак, надаючи юридичну оцінку рішенню НКРЕКП (щодо визначення споживачів 1 класу напруги без врахування запропонованого позивачем критерію), слід констатувати, що мета Регулятора, за для якої він створений та функціонує, очевидно не досягнута, оскільки відсутній баланс між інтересами сектору водопостачання та водовідведення та сектору енергопостачання, адже фактично за рахунок комунальних підприємств та їх споживачів (населення, бюджетних установ та ін.) матиме місце штучне збільшення доходів підприємств енергетичного сектору.

Всі ці обставини свідчать про порушення принципів та основної мети діяльності НКРЕКП як регулятора комунального та енергетичного сектору стосовно забезпечення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання і держави.

Викладений висновок характеризує те, що НКРЕКП, приймаючи постанову від 25.08.2021 р. №1430, діє непослідовно, всупереч своїй попередній поведінці, тим самим фактично перекладає тягар своєї помилки на споживачів електричної енергії, які є промисловими та збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання електричної енергії яких складає понад 20 млн кВтгод. Вказане прямо суперечить принципу "належного урядування", який викладений у п. 71 рішення Європейського суду з прав людини "Рисовський проти України" та положенням п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 р. №17-рп/2010, які об`єднані єдиним висновком: "....Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу".

Наведені обставини доводять факт непослідовної та суперечливої поведінки Регулятора, яка негативно впливає не тільки на права та інтереси КП "Харківводоканал", а й на інтереси держави, а також спричиняє додаткове фінансове навантаження на споживачів послуг централізованого водопостачання та водовідведення, перш за все - населення. Це прямо суперечить Доктрині venire contra faktum proprium, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду та передбачає "заборону суперечливої поведінки» як запобіжника зловживання правом.

Як вбачається з таблиці узгоджених позицій до проекту рішення НКРЕКП, ухвалення постанови №1430 обґрунтовано тим, що "Формування тарифів на розподіл електричної енергії по класам напруги має здійснюватися на основі фізико-технічних аспектів процесу розподілу електричної енергії користувачам, а саме з урахуванням різних величин витрат електричної енергії в мережах різних рівнів напруги".

Водночас, виходячи з примату технічних аспектів для розмежування споживачів за класом, НКРЕКП, у той же час, безпісдтавно ігнорує та залишає поза своєю увагою інші об`єктивні фізико-технічні аспекти, які в силу своєї фізико-технічної природи відповідно до змісту обґрунтування постанови №1430 та мети досягнення балансу інтересів обов`язково мають бути враховані Регулятором на рівні з іншими технічними аспектами при віднесенні споживачів до 1-го класу. А саме - кількісні технічні характеристики розподілу електричної енергії та дозволеної електричної потужності, які безпосередньо впливають на величну витрат електричної енергії та рівень економічних видатків КП "Харківводоканал". Не врахування НКРЕКП зазначених технічних характеристик не узгоджується з принципом дотримання балансу інтересів при ухвалені регуляторних рішень та вимогами належного урядування.

Як стверджував позивач, що не заперечувалось відповідачем, технологічний процес централізованого водопостачання Харкова і Харківської області є дуже енергоємним через маловодність регіону. Водозабори КП "Харківводоканал" розташовані за 40 км та 150 км відповідно. Вказана обставина обумовлює те, що КП "Харківводоканал" вимушене утримувати багато додаткового електричного устаткування для перекидання води та нести підвищені експлуатаційні витрати, що безпосередньо впливає на обсяги розподілу електричної енергії. Лише у 2020 році на 172 877,080 тис.м3 поданої води та 168 429,3 тис.м3 очищених стоків було витрачено 275 556,2 тис.кВт.год. електроенергії, тоді як дозволена до використання потужність встановленого електричного обладнання КП "Харківводоканал" складає 147 041,68 кВт.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що підпункт 3 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 р. №1430 та постанова НКРЕКП від 25.08.2021 р. №1431 є протиправними, а тому підлягають визнанню нечинними.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

А тому, позовні вимоги в частині визнання протиправними та нечинними вказаних постанов саме з моменту набрання чинності даними постановами не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Комунального підприємства "Харківводоканал" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Харківобленерго", про визнання протиправними та нечинними постанов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 4000,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (місцезнаходження: 61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 03361715) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19; код ЄДРПОУ 39369133), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ 00131954), про визнання протиправними та нечинними постанов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 р. №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".

3. Визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 р. №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року №1052".

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" частину сплаченого ним судового збору у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова