Рішення № 103451402, 18.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/4204/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Кропивницької митниці Державної митної служби України (25013, м. Кропивницький, вул. Лавандова, 27Б, ЄДРПОУ 44005668)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відділу контролю митної вартості м/п Кропивницький Дніпровської митниці ДМСУ Про коригування митної вартості товарів №UА110000/2021/000066/2 від 31.05.2021 р.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.90-91).

Ухвалою судді від 11.01.2022 року допущено заміну первісного відповідача у справі - Дніпровську митницю Державної митної служби України на правонаступника Кропивницьку митницю Державної митної служби України (а.с.123).

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу №55 від 30.04.2021, укладеного з ВАТ «Білоруський цементний завод» позивач придбав товар «Мельниця шарова СМ1456 б/у». Для митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту до відповідача подано митну декларацію №UA110290/2021/000696 від 28.05.2021, в якій позивачем визначено митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Позивач зазначає, що під час митного оформлення товарів відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення на його думку є протиправним та підлягає скасуванню.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.97-101). Відповідач стверджував, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України. Так, відповідач зазначає, що всупереч положенням статті 52-54 МК України подані митному органу документи та відомості про визначення митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не піддається обчисленню.

Дослідивши подані документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 з 18.02.2020 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (а.с.15). Основний вид економічної діяльності згідно КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Позивачем після одержання від республіканського унітарного підприємства Інститут нерухомості й оцінки Республіка Білорусь повідомлення про проведення відкритого аукціону по продажу майна, що належало відкритому акціонерному товариству «Білоруський цементний завод» Республіка Білорусь, була подана заява на участь в указаному аукціоні по лотам №1, 2, 3 (а.с.17-24).

З метою прийняття участі в зазначеному аукціоні, 15.04.2021 позивачем з організаторами аукціону, республіканським унітарним підприємством «Інститут нерухомості й оцінки» було підписано договори №122, 123, 124 про права та обов`язки сторін в процесі підготовки й проведення аукціону в підтвердження чого 14.04.2021 за допомогою SWIFT платежу внесені кошти на рахунок відкритого акціонерного товариства Білоруський цементний завод в якості завдатку для участі в аукціоні, а саме: 2100,00 білоруських рублів (далі -BYN ) по лоту №1, 3108,00 ВYN по лоту №2, 2604,00 ВYN по лоту №3 (а.с.25-30).

Згідно протоколу від 20.04.2021 засідання комісії по проведенню аукціону щодо продажу майна (Лот №2), що належало ВАТ «Білоруський цементний завод», ФОП ОСОБА_1 визнано переможцем аукціону по Лоту №2, ціна продажу склала 39666,84 BYN з урахуванням ПДВ 20% (а.с.31).

30.04.2021 на виконання указаного протоколу, переможець аукціону ФОП ОСОБА_1 уклав із відкритим акціонерним товариством «Білоруський цементний завод» договір купівлі-продажу №55 обладнання «Мельница шаровая СМ 11456 б/у» з метою вивозу її за межі Республіки Білорусь в Україну автомобільним транспортом (а.с.32-36).

Згідно п.3 Договору №55 ціна продажу товару визначена протоколом РУП «Інститут нерухомості її оцінки» за результатами відкритого аукціону по продажу товару, що відбувся 20.04.2021 в м. Мінськ з урахуванням ставки ПДВ 0% складає 33055,70 BYN. Оплата відбувається в білоруських рублях. Вказана ціна включає внесений до підпису договору завдаток в розмірі 3108,00 BYN.

У відповідності до рахунку №2 від 05.05.2021 та з урахуванням положень договору №47 переходу права вимоги від 27.04.2021 р., актів звірки взаєморозрахунків на 30.04.2021 р. та на 12.05.2021 р., листів покупця від 21.04.2021 р. та від 27.04.2021 р., позивач здійснив оплату за товар «Мельница шаровая СМ 1456 б/у» в розмірі 28730,85 BYN за ставкою ПДВ 0% за допомогою SWIT платежу, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 11.05.2021 (а.с.37-39, 43-48).

Вивезення придбаного обладнання з території Білорусі здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується заявкою №1 від 24.05.2021, копією договору №21 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполучені від 24.05.2021, актом виконаних робіт №13 від 01.06.2021 (а.с.62-70, 73).

26.05.2021 придбаний ФОН ОСОБА_1 товар було ввезено на територію України, що підтверджується відміткою Чернігівської митниці ДФС на міжнародній товарно-транспортній накладній (а.с.50).

28.05.2021 до митного посту державної митної служби України позивачем подано митну декларацію №UA110290/2021/000696 від 28.05.2021, якою для митного оформлення було задекларовано товар, який ввозиться на територію України, а саме: «Шаровий млин СМ 1456, лот №2, який був в експлуатації, 1 шт. в розібраному стані для зручності транспортування, призначений для помолу піска та вапна, введений в експлуатацію в 1975 році, виробник Куйбишевський завод «Строммашина» Комплектація: барабан без футеровки з двома ролик опорами, який складається з: вигрузочний конус шт., загрузочна горловина 2 шт., проміжна муфта з фланцем (а.с.107).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 33055,70 ВYN - графа 42 митної декларації.

На підтвердження заявленої митної вартості вказаного обладнання, позивачем, окрім іншого були надані договір купівлі-продажу (контракт) №55 від 30.04.2021, договір уступки права вимоги від 27.04.2021 р., рахунок-фактура №2 від 25.05.2021 р., платіжне доручення в іноземній валюті від 11.05.2021 р., протокол аукціону лот 2, пакувальний лист від 25.05.2021 р., автотранспортну накладну від 25.05.2021 р., декларацію про походження товару від 25.05.2021 р., договір перевезення від 24.05.2021 р., повідомлення від 27.04.2021 р., повідомлення про аукціон від 16.04.2021 р., товарна накладна №0918938 від 25.05.2021 р.

Надання позивачем вказаних документів не заперечується відповідачем.

28.05.2021 службовими особами відповідача розпочато процедуру консультацій із ФОП ОСОБА_1 , зокрема, запропоновано надати банківські платіжні документи або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями. Крім того, запропоновано надати інші додаткові в разі їх наявності, документи для підтвердження заявленої митної вартості (а.с.51).

Під час процедури консультацій позивач зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості надати додаткові документи немає можливості (а.с.51).

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів митним органом зроблено висновок, який відображено в повідомленні від митниці декларанту від 28.05.2021, що в поданих до митного оформлення документах неможливо здійснити перевірку правильності визначення числових значень окремих складових заявленої митної вартості товару, оскільки відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ (а.с.52-57).

31.05.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2021/000066/2 яким митну вартість «шарового млина СМ1456, лот №2 бувшого у використанні, введеного в експлуатацію в 1975 році» скориговано до рівня 52538,69 BYN із застосуванням резервного методу (а.с.102-104).

Підставою для коригування митної вартості стало те, що подані митному органу документи та відомості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не піддається обчисленню.

В спірному рішення вказано, що для визначення митної вартості товару використані відомості з МД від 22.10.2020 №UA500490/2020/504354 за якою здійснено митне оформлення бувшого у використанні товару «млин барабанний кульовий двохкамерний СМ-1456, 1998 року», МВМВ 1, виробник «Строммаш», країна виробництва РФ (а.с.104зв.).

Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався своїм правом застосувати положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України та подав 31.05.2021 р. митну декларацію №UA110290/2021/000711, за якою товар був випущений у вільний обіг. Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною 1 ст. 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч.1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ст.50 Митного кодексу України вказує, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У свою чергу, ч.1 ст.54 Митного кодексу України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

До того ж, ч.2 ст.54 Митного кодексу України наголошується, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з тим, ч.3 ст.53 Митного кодексу України містить застереження, за яким у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу положень ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено те, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року за № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 6 ст. 54 Митного Кодексу України вичерпно визначені підстави, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів встановлено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд звертає увагу, що аналіз норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Цей висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару подані: договір купівлі-продажу (контракт) №55 від 30.04.2021 р., договір уступки права вимоги від 27.04.2021 р., рахунок-фактура №2 (інвойс) від 25.05.2021 р., платіжне доручення в іноземній валюті від 11.05.2021 р., протокол аукціону лот 2, пакувальний лист від 25.05.2021 р., автотранспортну накладну від 25.05.2021 р., декларацію про походження товару від 25.05.2021 р., калькуляція транспортних витрат від 11.05.2021 року, договір переходу права вимоги від 27.04.2021 р., договір перевезення від 24.05.2021 р., повідомлення від 27.04.2021 р., повідомлення про аукціон від 16.04.2021 р., товарна накладна №0918938 від 25.05.2021 р (а.с.31-51, 62-66).

Вищевказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості, ціни задекларованого позивачем товару, а тому суд дійшов висновку, що такі документи містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та його ціни.

Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України, а тому суд не може погодитися з висновками відповідача, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і недостовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою, оскільки даний висновок спростовано наявними у справі письмовими доказами.

Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за другорядним методом (резервний метод), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, згідно частини 2 зазначеної статті, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина 3 статті 57 Митного кодексу України визначає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 4 - 8 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 59 Митного Кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (частини 4, 5 стаття 59 Митного Кодексу України).

Згідно частини 7 статті 59 МК України у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Встановлено, що джерелом для визначення ціни товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала митна декларація від 22.10.2020 №UA500490/2020/504354 за якою здійснено митне оформлення бувшого у використанні товару «млин барабанний кульовий двохкамерний СМ-1456, 1998 року», МВМВ 1, виробник «Строммаш», країна виробництва РФ.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Отже, висновки відповідача про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110000/2021/000066/2 від 31.05.2021 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката надано: договір про надання правової допомоги №03/07 від 01.07.2021, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордера №42 від 23.07.2021, акт №4/07 приймання-передачі коштів за надання юридичних послуг, ордер на надання правничої допомоги (а.с.71-72, 77-80)

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited " суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №340/4204/21 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 7200,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, включає в собі згідно детального опису гонорар за ведення справи, тобто за роботу яка є відмінною від попереднього опрацювання матеріалів, підготовки справи до розгляду, підготовки та подачі позову до суду та вартість якої складає 3000,00 грн. у складі 7200,00 грн.

Подані до справи документи не конкретизують того, в чому саме заключається таке ведення справи, а тому, з огляду на розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, загальні вартість в сумі 7200,00 грн. є не співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4200,00 грн. (7200,00 грн. - 3000,00 грн.).

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2062,65 грн. (а.с.10, 89), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 2062,65 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA110000/2021/000066/2 від 31 травня 2021 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 2062,65 грн. (дві тисячі шістдесят чотири грн. 65 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті гривень, 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 44005668).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 18.02.2022 року у зв`язку з нездійсненням суддею ОСОБА_3 правосуддя у період з 16.08.2021 року по 17.09.2021 року, з 11.11.2021 року по 26.11.2021 року, у період з 10.12.2021 року по 24.12.2021 року, з 31.12.2021 року по 06.01.2022 року та з 24.01.2022 року по 08.02.2022 року включно, а також значним навантаження через велику кількість позовів, що надходять до суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова