Рішення № 103451401, 18.02.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/8934/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1376 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини А1376 щодо не нарахування та не виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 11 років;

-зобов`язати відповідача військову частину А1376 нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 11 років.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.11).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідно до наказу командира військової частини А1376 №710 від 22.10.2021 її виключено зі списків особового складу військової частини А1376, станом на день звільнення загальна вислуга років складає 11 років 00 місяців 21 день, у зв`язку з чим, на її переконання вона має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 11 років. Однак, до теперішнього часу відповідачем не виплачено їй таку грошову допомогу. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною. Також, посилалась на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.27-29), які мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині А1376 та була звільнена з військової служби на підставі наказу командира військової частини А1376 від 22.10.2021 №710 на підставі підпункту “г” п.2 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Зазначав, що на момент звільнення позивачки вислуга років складала: календарна – 05 років 05 місяців 13 днів, в пільговому обчисленні – 05 років 07 місяців 08 днів, загальна вислуга років -11 років 00 місяців 21 день. Зазначав, що Наказом Міністерства оборони України № 260 від 26.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Відповідно до частини 3 розділу XXXII даного Порядку особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначав, що позивач не надала належних та допустимих доказів підстав свого звільнення (наведеній у ПКМУ від 12.06.2013р. №413), які б дозволили застосувати норму закону, на яку остання посилається як підставу задоволення позовних вимог (абзацу другого ст.15 Закону N2011-ХІІ), та не надала доказів, що на час звільнення мала вислугу 10 календарних років служби.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині А1376 та була звільнена з військової служби на підставі наказу командира військової частини А1376 від 22.10.2021 №710 на підставі підпункту “ґ” п.2 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (а.с.8).

Згідно даного наказу на момент звільнення позивача вислуга років складала: календарна – 05 років 05 місяців 13 днів, в пільговому обчисленні – 05 років 07 місяців 08 днів, загальна вислуга років - 11 років 00 місяців 21 день.

Відповідно до довідки військовій частині А1376 від 30.12.2021 №1746 ОСОБА_1 при звільненні отримала грошове забезпечення за жовтень 2021 року, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби не отримувала (а.с.25).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 11 років, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини щодо соціального і правового захисту військовослужбовців, в тому числі щодо права на одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні зі служби, регулюються нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон №2011-XII).

Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічна правова норма міститься в абзаці 4 пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі за текстом - Порядок №393).

За змістом правових норм абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII та абзацу третього пункту 10 Порядку №393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

В розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII є наявність “вислуги 10 років і більше”.

Суд зазначає, що в частині другій статті 15 Закону №2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №806/2104/17.

Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років" ні пільгової вислуги років". Нормами Порядку №393 та Закону №2011-XII законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, такі військовослужбовці мають права на спірну одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).

При цьому, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Відповідно до пп.ґ п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Отже, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (має дитину віком до 18 років) за наявності вислуги років 11 років 00 місяців 21 день, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII. Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.

Відповідно до розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі за текстом - Порядок №260), у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, в даному Порядку №260 допущено власне трактування положень статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Порядку №393.

В силу вимог ст.7 КАС України норми Порядку №260 не мають вищої юридичної сили у відношенні до Закону №2011-XII та Порядку №393, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та зміст наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність у Військової частини А1376, станом на час звільнення ОСОБА_1 , обов`язку щодо виплати останній одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час її звільнення, так само як і доказів відсутності підстав для такої виплати.

Отже, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1376 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на норми ч.4 ст.245 КАС України, враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1376 (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Деповська, 101, ЄДРПОУ 26614840) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1376 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військової частини А1376 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина