Ухвала суду № 103443011, 21.02.2022, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/733/22

Провадження № 2/487/1389/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 року місто Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі судді Темнікової А.О. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії (Адміністрація Миколаївського морського порту) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 15.02.2022 року до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовом, в якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 14.01.2022 року №24/0 про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»; 2) поновити позивача на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з 17.01.2022 року, зобов`язавши його виконати рішення суду у цій частині негайно; 3) стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; 4) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 10000 гривень.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збірсправляється увідповідному розмірівід прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,встановленого закономна 1січня календарногороку,в якомувідповідна заяваабо скаргаподається досуду,-у відсотковомуспіввідношенні доціни позовута уфіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (992 гривні 40 копійок) для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму (992 гривні 40 копійок) для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

Припинення та розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження №61-9664сво19).

Ураховуючи наведене, позивач не звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогою немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу.

Саме про таке застосування норм права, яке регулює спірні правовідносини, зазначено, серед іншого, в ухвалі Верховного Суду від 07.02.2022 року у справі №464/4562/20 (провадження №61-1606ск22), ухвалі Верховного Суду від 03.02.2022 року у справі №705/2159/19 (провадження №61-17168ск21), ухвалі Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі №212/8377/20 (провадження №61-1025ск22), ухвалі Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі №336/7185/20 (провадження №61-1424ск22), тощо.

Згідно п.3ч.3ст.175ЦПК України позовназаява повиннамістити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позовувизначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір, виходячи із оспорюваної суми в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та за вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу.

Оскільки позивач не визначав розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу і враховуючи, що це майнова вимога, то суд приходить до висновку, що її необхідно розраховувати за мінімальною ставкою, яка передбачена Законом України «Про судовий збір» (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 992 гривень 40 копійок).

За такого, враховуючи вимоги позовної заяви судовий збір становить 1984 гривень 80 копійок з яких: 992 гривень 40 копійок за одну вимогу майнового характеру та 992 гривень 40 копійок за одну вимогу немайнового характеру.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/Заводськ.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992030; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA808999980313121206000014480; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу: 101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Заводський районний суд м. Миколаєва (назва суду, де розглядається справа).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від його сплати відповідно до закону.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи наведене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії (Адміністрація Миколаївського морського порту) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме: надання документів, що підтверджують сплату судового збору у сумі 1984 гривень 80 копійок, або документів, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви в зазначений термін та роз`яснити, що в противному випадку заява вважається неподаною та підлягає поверненню.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua.

Копію ухвали надіслати позивачам.

Суддя А.О. Темнікова