Ухвала суду № 103434159, 08.02.2022, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2079/21

Провадження № 2-др/592/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Кандиби Є. С. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми заяву представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.12.2021 року у справі № 592/2079/21, провадження № 2/592/992/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, було задоволено частково. Було ухвалено усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 52 м ? , яка перебуває в її спільному користуванні з відповідачем ОСОБА_1 . Було ухвалено зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку спільного користування площею 52 м ? за адресою: АДРЕСА_1 , від старих меблів, ящиків, відер, палок, лопат, граблів та інших речей. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3100,00 грн. . Було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. . Рішення не набрало законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101691492, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102015103) (а. с. 212-221) .

13.12.2021 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Нежевело Валентина Вікторівна надіслала на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат, в якій вона зазначила про те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.12.2021 року № 592/2079/21, провадження № 2/592/992/21 частково було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю. Рішенням суду було зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку спільного користування площею 52 м ? за адресою по АДРЕСА_1 , від старих меблів, ящиків, відер, палок, лопат, граблів та інших речей. Не зважаючи на часткове задоволення позову рішенням суді чомусь стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3100,00 грн. , що становило повний розмір витрат на правничу допомогу позивача. Аналогічно стосується вирішення питання про відшкодування судових витрат по судовому збору 908,00 грн. . Дані питання є підставою для апеляційного перегляду. Проте, не зважаючи на частково задоволення позовних вимог судом не було вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що понесла сторона відповідача, докази понесення якої стороною відповідача надавалися заздалегідь. Про наявність витрат у сторони відповідача на правничу допомогу з підтвердженими доказами було доведено суду з поданням відзиву на позовну заяву від 09.04.2021 року, з долученням до відзиву копії договору про правничу допомогу, копії розрахункової квитанції, копії акту виконаних робіт та послуг адвоката з детальним описом. У судовому засіданні 07.12.2021 року представником сторони відповідача адвокатом Нежевело В. В. було вчергове наголошено на вимозі до суду компенсувати за рахунок позивача понесені судові витрати відповідача за наслідками розкладу по суті визначених, ініційованих та заявлених у 2021 році позовних вимог. Згідно з актом виконаних робіт за договором про правничу допомогу, сума коштів на грошову допомогу, що понесла сторона відповідача складає 6000,00 грн. . Вирішення витрат на професійну правничу допомогу регламентовано ст. 137 ЦПК України. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. П. 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-pп/2009 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до ст. 19 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування,, держави; складення заяв, скарг,, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати, витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) . Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Правова позиція з цього приводу висловлена додатковою постановою Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц, провадження № 61-19073св20. . Джерело https://reyestr.court.gov.ua/Review/101583935. У разі наявності доказів, про які доведено суду за правничу допомогу адвоката, виникають супутні докази по судовим витратам, пов`язаним з розглядом судової справи, наприклад поштове супроводження доказів, для доведення до інших учасників судового провадження у спосіб та порядок, визначений чинним законодавством. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принцип диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18. При цьому Касаційний господарський суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009 рук, справа Баришевський проти України від 26.02.2015 рук) . А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (питання щодо співмірності витрат, на правничу допомогу) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріали судової справи не містять клопотання сторони позивача або інших учасників про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 9901/350/18, провадження № 11-1465заі18) , від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, від 08.06.2021 року у справі № 550/936/18, провадження № 14-26цс21, від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20. Остання актуальна практика з цього питання висловлена додатковою постановою Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц, провадження № 61-19073св20. Джерело https://reyestr.court.gov.ua/Review/101583935. З урахуванням наведеного є підстави для звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат. Зазначені витрати є співмірними, допустимими, обґрунтованими та реальними, складають незначну частку від ціни позову, що є розумним та відповідним фактичним обставинам судової справи. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, яка не обмежує розмір таких витрат. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомога адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, чого іншою стороною належним чином не заявлено і не доведено. З урахуванням наведеного Верховний Суд постановою від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, провадження № К/9901/7612/19 погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого, на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, що стало підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Окрім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі № 910/4881/18) . Також доцільно зауважити, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідна правова позиція зазначена постановою Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Суд звернув увагу на запровадження процесуальної норми щодо визначення розміру витрат , тоді як розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу втраченого представником позивача, а отже є визначеним. Оплату судових витрат, в тому числі поштових, здійснено безпосередньо відповідачем за рахунок власних коштів. Суду надані належні, допустимі, достатні та достовірні докази по судовим витратам на правничу допомогу з ордером адвоката, договором про правничу допомогу, квитанції про оплату за правничу допомогу та актом виконаних робіт детальним описом роботи та послуг адвоката. На підставі наведеного та за наслідками розгляду даної заяви вона просила вирішити питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката (вхідний № Еп-17472/21 від 13.12.2021 року) (а. с. 224, 225) .

28.12.2021 року позивачка ОСОБА_2 надіслала на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення на заяву, в якій вона зазначила про те, що представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Нежевело В. В. звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат, яку вона визнає частково з огляду на наступне. 1. Відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.12.2021 року у справі № 592/2079/21 її позовні вимоги до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спільною земельною ділянкою площею 52 м ? були задоволені частково, а саме: відмовлено в частині звільнення ділянки від собачої будки, інші вимоги були задоволені повністю. На її користь були стягнуті із ОСОБА_1 судові витрати у справі, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 908 грн. і витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3100 грн. . Стягнення витрат із відповідача у разі задоволення позову передбачено п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. У разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог п. п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи. Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Вона вважає, що судом були враховані приписи даного закону та ухвалене правильне та обґрунтоване рішення щодо покладання судових витрат на відповідача у справі. 2. Що стосується заяви представника відносно розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги стороні у справі, вона вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Розмір гонорару визначається сторонами договору про надання правничої допомоги за домовленістю сторін. У судовому розгляді справи не обговорювалось питання щодо розміру такого гонорару, оскільки сторона позивача наполягала на задоволенні заявлених нею позовних вимог в повному обсязі, що виключає стягнення з позивача судових витрат понесених у справі відповідачем (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України) . З урахуванням вимог представника ОСОБА_1 щодо стягнення з неї витрат на правничу допомогу в повному розмірі, вона вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеним, оскільки справа за її позовом не є складною за обсягом позовних вимог, стосується тільки одного предмету спору без ціни позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України при розподілі між сторонами витрат на правничу допомогу, судом враховується наступне. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг) ; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Вона вважає, що вартість послуг адвоката у розмірі 900 грн. за годину є явно завищеною і не відповідає складності справи та значущості її для сторін. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Зважаючи на те, що стороною відповідача понесені певні витрати, пов`язані із судовим розглядом справи, а також в зв`язку із тим, що її позов був задоволений не в повному обсязі, вона погоджується з тим, що сплаті з її богу підлягає сума витрат у розмірі 1/10 частки витрат на правничу допомогу, тобто у розмірі 600 грн. , а також зменшенні витрат на сплату судового збору на 1/10 частку, тобто стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 808 грн. . 3. З урахуванням вимог добросусідства між нею та відповідачем у справі ОСОБА_1 та запобіганням подальшого спору між ними та у разі не подання апеляційної скарги на ухвалене судом рішення, вона погоджується з тим, щоб не стягувати із відповідача понесені нею судові витрати у справі. Вона вважає, що зазначене нею підлягає обговоренню між сторонами у судовому розгляді справи щодо заяви представниці ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 137, 141 ЦПК України, вона покладалася на розсуд суду з урахуванням її заперечень і пропозицій у даній справі (вхідний № Еп-18250/21 від 28.12.2021 року, вхідний № 47431 від 28.12.2021 року, вхідний № 2111 від 19.01.2022 року) (а. с. 233, 235, 236, 246) .

08.02.2022 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Нежевело Валентина Вікторівна надіслала на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про проведення судового засідання 08.02.2022 року, в якій вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/2079/21 щодо розгляду заяви сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення по розподілу фактично понесених судових втрат на правничу допомогу адвоката. Не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.12.2021 року у справі № 592/2079/21, провадження № 2/592/992/21, судом не було вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, що понесла сторона відповідача, докази понесення якої стороною відповідача надавалися заздалегідь. Про наявність витрат у сторони відповідача на правничу допомогу з підтвердженими доказами було доведено суду з подання відзиву на позовну заяву від 09.04.2021 року, з долученням до відзиву копії договору про правничу допомогу, копії розрахункової квитанції, копії акту виконаних робіт та послуг адвоката з детальним описом. У судовому засіданні 07.12.2021 року представницею сторони відповідача адвокатом Нежевело В. В. було вчергове наголошено на вимозі до суду компенсувати за рахунок позивача понесені судові витрати відповідача за наслідками розгляду по суті визначених, ініційованих та заявлених у 2021 році позовних вимог. Стороною позивача не подавалося клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача, під час судового розгляду заперечень чи іншого роду клопотань від сторони позивача також зазначено не було, хоча позивачка була обізнана в наявності у відповідача витрат на правничу допомогу та в її розмірі. Надане позивачем заперечення на заяву датоване 26.12.2021 року не є тим процесуальним документом, як клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача, як того вимагає чинний ЦПК України. Крім того, означене заперечення не містить жодних обґрунтованих доказів та не містить доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу сторони відповідача. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підтягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Такого клопотання від сторони позивача не надходило. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18. Зазначені витрати відповідача є співмірними, допустимими, обґрунтованими та реальними, складають незначну частку від ціни позову, що є розумним та відповідним фактичним обставинам судової справи. Суду надані належні, допустимі, достатні та достовірні докази по судовим витратам на правничу допомогу адвоката. В тому числі наголошується на тому, що розгляд заяви сторони відповідача про ухвалення додаткового рішенню по розподілу фактично понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката має встановлені процесуальні строки, які станом на 08.02.2022 року значно порушуються, що в тому числі перешкоджає апеляційному перегляду основного рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.12.2021 року у справі № 592/2079/21, провадження № 2/592/992/21. Сторона відповідача просить суд розгляд заяви представника відповідача адвоката Нежевело В. В. про ухвалення додаткового рішення по справі № 592/2079/21 у судовому засіданні 08.02.2022 року провести без участі безпосередньо відповідача ОСОБА_1 та без участі представників сторони відповідача адвоката Нежевело В. В. та адвоката Цуркана В. І. . Заява про ухвалення додаткового рішення від 13.12.2021 року підтримується з проханням її задоволення в повному обсязі (вхідний № Еп-1939/22 від 08.02.2022 року) (а. с. 250) .

Ознайомившись із заявою представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, запереченням на заяву позивачки ОСОБА_2 , дослідивши та перевіривши письмові докази справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення в цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року наголошено на тому, що якщо рішення суду оскаржується і одночасно порушене питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Із змісту п. 20 ч. 1 ст. 353 ЦПК України вбачається, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Отже, оскільки у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи в силу вимог закону, а саме: ч. 1 ст. 42 ЦПК України, оскільки сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач в силу вимог закону, а саме: ч. 1 ст. 48 ЦПК України, оскільки представники не є учасниками справи, а є учасниками судового процесу в силу вимог закону, а саме: ст. ст. 58, 60 ЦПК України, оскільки суд саме за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог в силу вимог закону, а саме: ч. 3 ст. 246 ЦПК України, оскільки суд, що ухвалив рішення, може за заявою саме учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, в силу вимог закону, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 246 ЦПК України, оскільки відповідачем ОСОБА_1 , як учасником справи, як стороною в цивільному процесі не було подано заяви про ухвалення додаткового рішення, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, слід відмовити, а також слід відмовити представниці відповідача ОСОБА_1 адвокату Нежевело Валентині Вікторівні в ухваленні (прийнятті) додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 258-261, 263, 265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, відмовити.

Відмовити представниці відповідача ОСОБА_1 адвокату Нежевело Валентині Вікторівні в ухваленні (прийнятті) додаткового рішення щодо розподілу фактично понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю.

Ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Головуючий: І.Г. Бичков