Рішення № 103430367, 27.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Справа № 160/26406/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності, дій і рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність, дії і рішення органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме протоколу-рішення №912050197721 від 07.09.2021 року і від 01.12.2021 року, щодо не проведення перерахунку пенсії позивача ОСОБА_1 за повні 12 місяців до дати перерахунку пенсії і зменшення при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 80% і до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області змінити протокол-рішення №912050197721, або винести нове рішення, яким здійснити, в межах 12 місяців до відповідної дати перерахунку пенсії, - перерахунок та виплату мені щомісячної пенсії за вислугу років, в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі довідок Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій: - з 01.04.2021 року на підставі довідки №21-230вих-21 від 31.08.2021 року про розмір заробітної плати у сумі 52266,66 грн., - зробити перерахунок і призначити пенсію у розмірі 47039,99 грн.; - до 01.04.2021 року на підставі довідки №21-250вих-21 від 12.11.2021 року про розмір заробітної плати у сумі 32126,82 грн. - зробити перерахунок і призначити пенсію у розмірі 28914,14 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити мені нарахування і виплату заборгованості по пенсійним виплатам, в межах 12 місяців до відповідної дати перерахунку пенсії, у повному обсязі, врахувавши фактично нараховану і виплачену пенсію: до 01.04.2021 року щомісячно у сумі 4065,20 грн., з 01.04.2021 року щомісячно у сумі 17690 грн., з 01.07.2021 року щомісячно у сумі 18540 грн. і з 01.12.2021 року щомісячно у сумі 19340 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років з 23.11.2010 довічно згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (з послідуючими змінами), в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимальним (граничним) розміром; яка перераховувалась у 2012 році у зв`язку зі збільшенням заробітної плати, при цьому також без обмеження максимальним (граничним) розміром.

Позивач вказує, що у зв`язку зі збільшенням заробітної плати в органах прокуратури і відповідним рішенням Конституційного Суду України про протиправність відмови у перерахунку пенсій, ним, 01.09.2021 року до Лівобережного об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі була надана довідка Дніпропетровської обласної прокуратури від 31.08.2021 року про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, з початком робити окружних прокуратур з 01.04.2021 року - для перерахунку пенсії у відповідності до законодавства України. Перерахунок пенсії ОСОБА_1 був проведений, згідно до протоколу-рішення органу ПФУ Лівобережного об`єднаного управління ПФУ в м.Дніпрі №912050197721 від 07.09.2021 року, але, на думку позивача, з порушенням вимог законодавства, а саме: пенсія була нарахована у розмірі 41813,33 грн., що фактично складає 80% від середньомісячного заробітку згідно наданої довідки від 31.08.2021 року про зарплату у розмірі 52266,66 грн., тоді як у 2010 році пенсія позивачу була нарахована у розмірі 90 % від заробітку відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р., проте позивач зазначає, що проценту нарахування пенсії працівникам прокуратури до 80% і 60% не може розповсюджуватись на осіб, яким пенсія призначена до внесення цих змін, тому пенсія йому повинна була бути нарахована у розмірі 90%, тобто 47039,99 грн. Крім того, пенсія з жовтня 2021 року ОСОБА_1 стала нараховувалась і виплачувалась у розмірі 18540 грн. з обмеженням максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, проте позивач наголошує, що такі обмеження пенсії максимальним розміром, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VІ.

Також, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 була виплачена нарахована заборгованість по пенсійним виплатам за попередні 6 місяців у розмірі 84298,8 грн. на підставі зазначеної довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 31.08.2021 року, з урахуванням початку роботи окружних прокуратур з квітня по вересень місяць 2021 року, тоді як фактичне підвищення заробітної плати працівникам прокуратури і право на перерахунок пенсій відбулося і виникло з 2017 року на підставі Постанови КМ України №657 від 30.08.2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», тому на підставі частини 20 статті 86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014р. (зі змінами) право на підвищення пенсії у мене виникло з моменту підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, але не більше ніж за 12 місяців до дати перерахунку пенсії, що було підтверджено рішенням Конституційного Суду України №7-(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року, також відповідно до довідки від 12.11.2021 року Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, про розмір заробітної плати станом на 11.09.2020 року про прирівняну заробітну плату у розмірі 32126,82 грн. протягом жовтня, листопада, грудня 2020 року, січня, лютого і березня 2021 року, до підвищення, яке відбулось з квітня 2021 року, у зв`язку з чим заборгованість по пенсійним виплатам повинна була бути нарахована і виплачена мені не менше ніж за 12 місяців, а саме додатково ще за 6 місяців з жовтня 2020 р. по березень 2021 р.

Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при перерахунку його пенсії незаконно зменшено відсоток (процент) розміру пенсії з 90 до 80 і 60; незаконно застосовано обмеження суми пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; також заборгованість по пенсійним виплатам виплачена не в повному обсязі і тільки за 6 місяців, а не за 12 місяців.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання до 12.01.2022.

Копію вищевказаної ухвали направлено позивачу засобами поштового зв`язку на адресу, вказану в позовній заяві. За даними КП «ДСС» копію адміністративного позову 21.12.2021 надіслало одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження 06.01.2022, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 21.01.2022.

Суд зазначає, що станом на 27.01.2022 від відповідача відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21 квітня 2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611, від 11.08.2021 р. № 855, від 22.09.2021 р. № 981, від 15.12.2021 р. № 1336) з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України встановлений карантин.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 27.01.2022 жодних повідомлень про неможливість подання витребуваних ухвалою від 28.12.2021 доказів до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачем процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2011 року отримує пенсію за вислугу років, призначену як працівнику прокуратури у відповідності до Закону України «Про прокуратуру».

Дніпропетровською обласною прокуратурою було видано позивачу довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, від 31.08.2021 №21-230вих-21, згідно з якою відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII та наказів Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021 №39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур», від 17.02.2021 №40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 15.03.2021 за відповідною посадою «прокурор прокуратури» (прирівняною) «прокурор прокуратури» становив 52266,66 грн. (посадовий оклад 32000,00 грн.; надбавка за вислугу років (40%) 12800,00 грн.; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 3733,33 грн. та 3733,33 грн.).

07.09.2021 Лівобережним об`єднаним управлінням ПФУ в м.Дніпрі здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (рішення 912050197721) з 01.04.2021 року із застосуванням загального проценту пенсії у розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та застосовано обмеження максимального розміру пенсії (з 01.04.2021 по 30.06.2021 розмір пенсії з надбавками 41813,33 грн. (застосовано максимальний розмір пенсії: 17690,00 грн.), з 01.07.2021 по 30.11.2021 розмір пенсії з надбавками 41813,33 грн. (застосовано максимальний розмір пенсії: 18540,00 грн.), з 01.12.2021 та довічно розмір пенсії з надбавками 41813,33 грн. (застосовано максимальний розмір пенсії: 19 340 грн.).

При цьому, з наданих позивачем до матеріалів справи довідок про доходи від 12.02.2021 №9002 5109 3740 3018 та від 09.12.2021 №2160 6260 2911 0109 вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по березень 2021 року складав 4065,20 грн.; з квітня по червень 2021 року 17 690,00 грн.; з липня по листопад 2021 року 18540,00 грн.

Окрім того, Дніпропетровською обласною прокуратурою було видано позивачу довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, від 12.11.2021 №21-250вих-21, відповідно до якої відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою «прокурор прокуратури» становив 32126,82 грн. (посадовий оклад 5660,00 грн.; надбавка за класний чин/оклад за військовим званням (радник юстиції) 2200,00 грн.; надбавка за вислугу років (40%) 2264,00 грн.; інші надбавки щомісячні надбавки, доплати (Надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 70%) 7 086,80 грн.; премія (60%) 10326,48 грн.; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 2294,77 грн. та 2294,77 грн.).

18.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою (вхід.№ ГУПФУ 35728/С-0400/21), у якій просив розглянути його заяву і долучені документи і винести протокол-рішення про:

-нарахування позивачу пенсії у розмірі 90% від заробітку, тобто 47039,99 грн.;

-виплату позивачу пенсії у повному обсязі в сумі 47039,99 грн. без обмеження максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

-виплатити позивачу заборгованість по пенсійним виплатам не менше ніж за 12 місяців, а саме додатково ще за 6 місяців з жовтня 2020 року по березень 2021 року, у повному обсязі, а у разі відмови надати позивачу письмову відповідь.

До вказаної заяви було долучено копію довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 №21-250вих-21.

01.12.2021 Лівобережним об`єднаним управлінням ПФУ в м.Дніпрі здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (рішення 912050197721) з 01.05.2021 року із застосуванням загального проценту пенсії у розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та застосовано обмеження максимального розміру пенсії (з 01.05.2021 по 30.06.2021 розмір пенсії з надбавками 31360,00 грн. (застосовано максимальний розмір пенсії: 17690,00 грн.), з 01.07.2021 по 30.11.2021 розмір пенсії з надбавками 31360,00 грн. (застосовано максимальний розмір пенсії: 18540,00 грн.), з 01.12.2021 по 27.05.2024 розмір пенсії з надбавками 31360,00 грн. (застосовано максимальний розмір пенсії: 19 340 грн.), з 28.05.2024 та довідно розмір пенсії з надбавками 31360,00 грн. (застосовано максимальний розмір пенсії: 19 340 грн.).

Листом Відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 01.12.2021 №42471-35728/С-01/8-0400/21 на заяву позивача від 18.11.2021 було повідомлено, що згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Максимальний розмір пенсії згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Згідно заяви від 01.09.2021р. та на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 31.08.2021 № 21-230 вих.-21, з 01.04.2021, позивачу проведено перерахунок пенсії. В результаті перерахунку розмір пенсії складає 31360,00грн. (52268,66 грн. заробітна плата х 60%), та враховуючи вимоги чинного законодавства, максимальна пенсійна виплата становить: з 01.04.2021 17 690,00грн., з 01.07.2021 18 540,00грн., з 01.12.2021 19 340,00грн.

Вважаючи бездіяльність, дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спірними у цій справі є, зокрема, питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно доЗакону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІу редакції, чинній до 01 жовтня 2011 року, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VIустаттю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІвнесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014року №1166-VIIустатті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІу частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIIIу статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІу частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».

За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

Водночас 15 липня 2015 року набрав чинностіЗакон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема,Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

З набранням чинностіЗаконом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІпенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно із частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змістустатті 58 Конституції України, викладеними урішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинностіЗаконом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, повинні застосовуватись виключно норми цьогоЗакону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії,Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІне містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням нормиЗакону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основуЗакону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІпринципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинностіЗаконом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІпорушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цьогоЗаконута тими, яким вона була призначена відповідно доЗакону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно доЗакону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

Урішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018зазначено, що положення частини першоїстатті 22 Конституції Українинеобхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинностіЗаконом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, повинні застосовуватись виключно норми цьогоЗакону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсіїстаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІвідповідно до пункту 3Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІу частині перерахунку пенсії втратила чинність.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другоїстатті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За змістомстатті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011року № 3668-VI(який набрав чинності 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно доЗакону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни достатті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня2011 року № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьоїстатті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

На думку суду, положення пункту 2розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня2011 року № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуваннямЗакону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VIстосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІутратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинностіЗаконом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинностіЗаконом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІпитання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цьогоЗакону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

З огляду на викладене, суд вважає, що пункт 2розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня2011 року №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинностіЗаконом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011року № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установленихстаттею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятоїстатті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятоїстатті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08).

Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно доМитного кодексу України,Законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».

Зазначені правові висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 та підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 580/5/21.

При цьому, суд враховує, що у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від раніше викладених правових висновків Верховного Суду, зокрема у постанові від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 та від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а та сформував вказані правові висновки:

- до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії;

- пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цимЗаконом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинностіЗаконом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цимЗакономперевищував максимальний розмір.Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установленихстаттею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятоїстатті 86 Закону №1697-VII.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18), незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, суд відхиляє посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах №826/6220/18 (постанова від 24.03.2020), №580/647/20 (постанова від 16.09.2020) як такі, що викладені до правової позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20.

Разом із цим, суд зазначає, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.11.2021 по справі №580/492/21, на який посилається позивач в адміністративному позові, оскільки вказана справа стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тобто вказаний висновок не стосується подібних правовідносин.

Крім того, щодо позовних вимог в частині перерахунку пенсії позивача до 01.04.2021 року на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-250вих-21 від 12.11.2021 року та виплати заборгованості по пенсійним виплатам за 12 місяців до перерахунку пенсії, суд звертає увагу на таке.

Як вже зазначено судом вище, 18.11.2021 ОСОБА_1 надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із заявою (вхід. № ГУПФУ 35728/С-0400/21) копію довідки Дніпропетровської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, від 12.11.2021 №21-250вих-21, відповідно до якої відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою «прокурор прокуратури» становив 32126,82 грн.

Тобто, предметом спору в цій частині є право позивача на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII після ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019.

За приписами пункту 22 частини 1статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа типова адміністративна справа прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч. 3ст. 291 КАС України).

14 вересня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено рішення, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справа № 560/2120/20 (№ Пз/9901/9/20), яке є зразковим для справ, у яких предметом спору є: вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону №1697-VII; звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13 грудня 2019 року. Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивачем є особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) предметом спору є перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII після ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019.

Тобто, справа №16026406/21 в частині правомірності дій органу пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-250вих-21 від 12.11.2021 року відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, у зв`язку до спірних правовідносин в цій частині у суду виникає обов`язок урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні по зразковій справі № 560/2120/20 (№ Пз/9901/9/20).

Так, на час призначення ОСОБА_1 пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалисястаттею 50-1 Закону № 1789-ХІІ(до 15 липня 2015 року).

Відповідно до частини першої цієїстатті Закону № 1789-ХІІпрокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежновідвіку.Пенсія призначається в розмірі80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплатипраці,наякінараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем зверненняза призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадахпенсіязбільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно із частиною дванадцятою вказаної статтіЗакону № 1789-ХІІобчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцятастатті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

Достатті 50-1 Закону № 1789-ХІІвносилися зміниЗаконом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»(далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1Закону1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14 жовтня 2014року ухвалено Закон № 1697-VІІ.

У первинній редакції частина двадцятастатті 86 Закону № 1697-VІІмала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первинна редакція частини двадцятоїстатті 86 Закону № 1697-VІІта частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята)статті 50-1 Закону № 1789-ХІІмістили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинністьЗакон № 1789-XII(крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинностіЗакон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцятустатті 50-1 Закону №1789-ХІІ(діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцятустатті 86 Закону № 1697-VІІ(набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеногоЗакону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроєкту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жодензаконне визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставіЗакону України «Про прокуратуру».

Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.

При цьому, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до численних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно доЗакону України «Про прокуратуру»та ПФУ.

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положення частини двадцятоїстатті 86 Закону № 1697-VIIухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), положення частини двадцятоїстатті 86 Закону № 1697-VIIзі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятоїстатті 86 Закону № 1697-VIIзі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцятастатті 86 Закону № 1697-VIIзі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцятастатті 86 Закону № 1697-VIIпідлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Згідно зістаттею 22 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини другоїстатті 152 Конституції Українизакони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зазначене Рішення КСУ стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно доЗакону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів ПФУ із заявами про перерахунок пенсії.

Водночас, суд вказує, що Постанова № 657 є належним нормативно-правовим актом для визначення заробітної плати працівників прокуратури, систему якої оновлено з 25 вересня 2019 року, а відтак є підставою для перерахунку пенсії з 13 грудня 2019 року.

Крім того, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини двадцятоїстатті 86 Закону № 1697-VIIвизначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, а грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року.

Протягом усього періоду дії нормистатті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах.

Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року (справа № 826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття якихЗаконом № 1697-VІІпокладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятоюстатті 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами ПФУ перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням КСУ № 7-р(ІІ)/2019.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач набув право на перерахунок пенсії відповідно достатті 86 Закону № 1697-VIIна підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21 з 13 грудня 2019 року, при цьому, суд вважає за необхідне врахувати, що:

- перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;

- відповідно до частини двадцятоїстатті 86 Закону № 1697-VIIперерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частина двадцятастатті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13 грудня 2019 року. При цьому, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії лише 18.11.2021, тобто різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено ОСОБА_1 не більш як за 12 місяців, а саме: з 18.11.2020 року.

Водночас, в ході судового розгляду судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.11.2021 відповідачем було прийнято рішення про перерахунок на підставі вищевказаної довідки з 01.05.2021 (рішення Лівобережного об`єднаного управлінням ПФУ в м.Дніпрі від 01.12.2021 №912050197721). При цьому, відповідачем не було надано до суду жодних обґрунтувань щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21 саме з 01.05.2021 року, а також нездійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу за минулий час не більш як за 12 місяців з дати звернення із відповідною заявою про перерахунок (з 18.11.2020 року).

Разом із цим, суд враховує, що позивач також набув право на перерахунок пенсії з 01.04.2021 на підставі оновленої довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 31.08.2021 №21-230вих-21, який було проведено пенсійним органом (рішення від 07.09.2021 №912050197721).

Таким чином, пенсійним органом було порушено право позивача на перерахунок та виплату пенсії з 18.11.2020 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21.

При цьому, під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21 з 01.05.2021 розмір пенсії позивача з надбавками склав 31360,00 грн., тоді як до здійснення перерахунку відповідно до рішення Лівобережного об`єднаного управлінням ПФУ в м.Дніпрі від 07.09.2021 №912050197721 становив з 01.04.2021 року розмір пенсії ОСОБА_1 надбавками становив 41813,33 грн.

Тобто, внаслідок проведеного 01.12.2021 перерахунку розмір пенсії позивача пенсійним органом було зменшено з 01.05.2021.

Абзацом 4 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI визначено, що якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Враховуючи вищевикладене, Головним управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області було протиправно:

- не здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.11.2020 до 31.03.2021 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21 та заяви позивача від 18.11.2021;

- зменшено розмір пенсії позивача при здійсненні 01.12.2021 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2021 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21 з 41813,33 грн. до 31360,00 грн.

При цьому, суд акцентує увагу, що внаслідок застосування до пенсії позивача обмеження граничним розміром фактичний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2021 залишився не змінним.

Разом із цим, вирішуючи питання щодо захисту порушених прав позивача, суд звертає увагу, що відповідно до положень частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Поряд із цим, суд наголошує, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Наведена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі №806/2421/16 (провадження № 11-675апп19), а також неодноразово підтримана, зокрема, Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі № 620/2525/19.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, суд приходить до висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є:

-визнання протиправним та скасування рішення органу ПФУ: 4575 Лівобережного об`єднаного управлінням ПФУ в м.Дніпрі від 01.12.2021 №912050197721 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині зменшення розміру пенсії з надбавками з 41813,33 грн. до 31360,00 грн. з 01.05.2021 року та в частині визначення дати перерахунку (з 01.05.2021 замість з 18.11.2020 року);

-зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача пенсії на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21 з 18.11.2020 року до 31.03.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 21.12.2021 року №50.0.2389807199.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 227,00 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності, дій і рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення органу ПФУ: 4575 Лівобережного об`єднаного управлінням ПФУ в м. Дніпрі від 01.12.2021 №912050197721 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині зменшення розміру пенсії з надбавками з 41813,33 грн. до 31360,00 грн. з 01.05.2021 року та в частині визначення дати перерахунку (з 01.05.2021 замість з 18.11.2020 року).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2021 року №21-250вих-21 з 18.11.2020 року по 31.03.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 227,00 грн. (двісті двадцять сім гривень нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно