Рішення № 103429946, 27.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Київ № 640/23721/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, які полягають у застосуванні при встановленні та виплаті пенсії ОСОБА_1 визнаної неконституційною та нечинною з 21.12.2016 норми частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (зі змінами), а саме: обмеження максимального розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та виплаченою пенсією за період часу з дати призначення по дату набрання чинності рішення суду по цій справі;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві виплачувати пенсію ОСОБА_1 з дати набрання чинності рішення суду по цій справі й довічно - без обмежень максимального розміру пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом термін з моменту його виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за вислугу років. На думку позивача, відповідачем протиправно встановлено обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ визначено: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Проте, позивач доводить свою позицію рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/1016, яким частину сьому статті 43 Закону №2262-ХІІ визнано неконституційною. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 06.12.2016 № 1774- VIII встановлено обмеження до 31.12.2017. Тобто, рішення Конституційного суду не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік, а тому, дії органів Пенсійного фонду України є правомірними.

Позивачем подано відповідь на відзив. Оскільки в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 07.09.2021 судом відповідно до частини третьої статті 263 КАС України встановлено подання лише відзиву відповідачем, відповідь на відзив подана представником позивача судом до уваги не береться. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно протоколу призначення пенсії ОСОБА_1 від 19.10.2019, розмір пенсії з урахуванням надбавок становить 19962,73 грн., загальний розмір до виплати - 15640,00 грн.

У відповідь на звернення представника позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 08.07.2021 №2600-0202-8/111101 повідомило, що пенсію позивачу призначено з 19.10.2019 на підставі документів, наданих Адміністрацією Держприкордонслужби, зокрема, грошового атестата №47 та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 10.10.2019 №143. До грошового забезпечення для обчислення пенсії враховано: оклад за посадою 9440,00 грн.; оклад за військове звання - 1550,00 грн.; відсоткову надбавку за вислугу років 50% - 5495,00 грн.; середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням, починаючи з 01.03.2018 (в т.ч. надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за кваліфікацію, надбавку за почесне звання "Заслужений лікар", премію) - 12033,19 грн. Разом 28518,19 грн. Розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно статті 12 "а" Закону, обчислений з розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення за 45 років вислуги, становить 19962,73 гри. (28518,19*70%). Підсумок пенсії з надбавками з 19.10.2019 становив 20745,63 грн. Щодо обмеження максимального розміру пенсії повідомлено, що відповідно до статті 43 Закону (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-V111) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) з 01.01.2018 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Статтями 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2019 - 1497,00 гри., з 01.07.2019 1564,00 грн., з 01.12.2019 і з 01.01.2020- 1638,00 грн., з 01.07.2020 - 1712,00 грн., з 01.12.2020 і з 01.01.2021- 1769,00 гри., з 01.07.2021 - 1854.00 гри., з 01.12.2021 - 1934,00 грн. З урахуванням статті 43 Закону сума пенсії позивача до виплати з дати призначення 19.10.2019 становить 15640,00 грн., з 01.12.2019 - 16380,00 грн.. з 01.07.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн., з 01.07.2021 - 18540,00 грн. Перевіркою пенсійної справи встановлено, що пенсія ОСОБА_1 призначена і виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-ХІІ).

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ з 19.10.2019.

Статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 01.10.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI).

Згідно з Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, а саме частину сьому статті 43 викладено в редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначено, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Вказане повністю узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в м.Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

За таких обставин, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмежень її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.10.2019.

Позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією.

На думку суду, задоволення вимог шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 19.10.2019 з урахуванням раніше виплачених сум, є належним та достатнім способом захисту інтересів позивача щодо виплати недоплаченої пенсії.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у м.Києві виплачувати пенсію ОСОБА_1 з дати набрання чинності рішення суду по цій справі й довічно, суд зауважує, що формулювання як "виплачувати довічно" не підлягає задоволенню, оскільки має на меті вчинення дій на майбутнє, а суд вирішує спір щодо правовідносин, яке вже виникли. Суд захищає порушене право, а не те, яке можливо може бути порушене у майбутньому.

Також, позивачем заявлено вимогу встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Згідно із частинами першою та другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даній категорії спорів суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю на стадії ухвалення рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статі 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмежень її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.10.2019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець