Рішення № 103429803, 26.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Київ № 640/6969/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79632-13, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 №5787/24-15, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що розрахунки щодо вартості транспортного засобу ОСОБА_1 , які мали надійти до контролюючого органу від Мінекономрозвитку є неточними та такими, що визначені з порушенням чинного законодавства, оскільки вищезазначені критерії (марка автомобіля, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг) є обов`язковими, а відсутність будь-якої інформації по вказаним критеріям унеможливлює визначення середньоринкової вартості автомобіля, що в свою чергу свідчить про безпідставність прийнятого Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення. Також, позивач вказує, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 №5787/24-15 поза межами строків встановлених Податковим кодексом України.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятих податковим органом рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, представник відповідача зазначає, що застосування нормативного середньорічного пробігу транспортного засобу позивача є правомірним, остання не скористалась своїм правом у відповідності до підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України. Також, представник ГУ ДПС у м. Києві вказує, що податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 №5787/24-15 прийнято в межах строків встановлених Податковим кодексом України.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, 2013 року випуску з 03.09.2013, Porshe Cayenne, об`єм двигуна 2967 куб.м.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79632-13, яким позивачу згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 25 000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1).

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету транспортного податку з фізичних осіб, за наслідком якої складено акт від 23.12.2020 №138888/Ж5/26-15-33-13-13 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зафіксовано порушення позивачем строків сплати нарахованої суми грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб, передбачених підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 №5787/24-15, яким до ОСОБА_1 за затримку на 898 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов`язання застосовано штраф у розмірі 20% від уми грошового зобов`язання і який становить 5 000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, суд зазначає, що з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500 грн.

Відтак, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку N 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс;тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри;рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 820/2478/17.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2016 до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати віднесено Porshe Cayenne, об`єм двигуна 3,0 літра.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, 2013 року випуску з 03.09.2013, Porshe Cayenne, об`єм двигуна 2967 куб.м.

Суд враховує, що показники транспортних засобів, які відображають кількісний вимір та визначаються у цифровому форматі, зокрема об`єм циліндрів двигуна округлюються до найбільшого цілого значення.

Таким чином, об`єм циліндрів двигуна транспортного засобу позивача (2967 см. куб.) округлюється до 3000 см. куб.

Суд наголошує, що автомобіль Porshe Cayenne, 2013 року випуску зазначений у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році та який доведений до відома ДФС України листом від 22.02.2016 №3252-08/4797-03.

Доводи ОСОБА_1 в частині того, що розрахунки щодо вартості транспортного засобу є неточними та такими, що визначені з порушенням чинного законодавства суд відхиляє, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження наведеного останньою до суду не надано.

Суд наголошує, що повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі, середньоринкова вартість яких визначена Мінекономрозвитку і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб`єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №820/4054/17.

Отже, на переконання суду, автомобіль, який належить позивачу - Porshe Cayenne, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2967 куб.м., тип пального дизель є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Додатково слід вказати, що положеннями підпункту 267.6.10 пункту 267.10 статті 267 ПК України регламентовано, що фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Фізичні особи - нерезиденти у порядку, визначеному цим пунктом, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об`єктів оподаткування".

Суд погоджується із позицією позивача, що не звернення платника податку із відповідною заявою не позбавляє останнього права на оскарження до суду податкового повідомлення-рішення. Проте, суд вказує, що оскаржуючи відповідне податкове повідомлення-рішення позивач вказує на невірність розрахунку Міністерством економічного розвитку середньоринкової вартості автомобіля, однак не надає жодних доказів на спростування підстав включення безпосередньо транспортного засобу позивача до переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році.

Суд вкотре наголошує, що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Водночас, суд відмічає, що отримання відповідної інформації від Мінекономрозвитку після 01.02.2016 не може бути самостійною підставою для скасування відповідного податкового повідомлення-рішення, а вказує лише на порушення строків Мінекономрозвитку в частині доведення до органів ДФС переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене суд вважає, що спірне рішення №1 прийнято Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві в порядок та спосіб встановлений законом, з огляду на що відсутні підстави для скасування останнього і, як наслідок задоволення позовних вимог в цій частині.

Додатково суд звертає увагу на те, що 08.05.2019 позивачем сплачено відповідний транспортний податок за 2016 рік.

Надаючи ж оцінку оскаржуваному рішенню №2 суд зверне увагу на наступне.

Так, на аркуші 5 позовної заяви ОСОБА_1 зазначено про те, що факт несвоєчасної сплати транспортного податку за 2016 рік нею не заперечується.

Між тим, в обгрунтування протиправності спірного рішення №2 позивач вказує на порушення відповідачем положень пункту 102.1 статті 102 ПК України.

З приводу вказаного суд вважає за доцільне вказати про наступне.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пунктом 76.3 статті76 ПК України камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (ст. 114 ПК України).

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що штрафні санкції передбачені положеннями пункту 126.1 статті 126 ПК України можуть бути застосовані контролюючим органом в межах строків встановлених статтею 102 ПК України, тобто не пізніше закінчення 1095 дня граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Як вбачається із наданих відповідачем документів, штрафні санкції застосовані до позивача за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79632-13.

Згідно повідомленою ГУ ДПС у м. Києві інформацією податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79632-13 вручено позивачу 22.09.2016.

Суд звертає увагу, що з метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи судом витребувано від контролюючого органу належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79632-13 із доказами вручення його ОСОБА_1 .

Відповідно до пояснень ГУ ДПС у м. Києві від 23.11.2021, відповідач повідомив про неможливість надання запитуваної судом інформації, оскільки під час проведення реорганізації ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві такі документи не передавалися.

З огляду на наведене, суд при вирішенні спору по суті використовує інформацію надану відповідачем в частині наявної інформації про вручення податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79632-13 позивачу 22.09.2016.

Відповідно до підпункту «а» 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Звідси слідує, що останнім строком сплати грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79632-13 є 21.11.2016.

У той же час, акт камеральної перевірки, яким зафіксовано порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання складений 23.12.2020. Вказане свідчить про те, що як камеральна перевірка, так і прийняття ГУ ДПС у м. Києві оскаржуваного рішення №2 здійснено відповідачем поза межами строків, встановлених ПК України.

Наведене, у своїй сукупності свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.01.2021 №5787/24-15.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України. При цьому, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 №5787/24-15 не відповідає критеріям, які закріплені частиною 2 статті 2 Кас України.

Таким чином, за підсумком наведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем заявлено майнові вимоги на загальну суму 30 000,00 грн.

Сума задоволених майнових вимог становить - 5 000,00 грн.

Сума сплаченого судового збору становить - 908,00 грн.

Звідси сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачу становить 151,33 грн. (5000х908/30000).

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 №5787/24-15, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 151 (сто п`ятдесят одна) грн. 33 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева