Рішення № 103429546, 26.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Київ № 640/4882/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві пропро визнання протиправною та скасування вимогиВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві та просить суд визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ф-225732-17 та покласти судові витрати на відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є пенсіонером, а отже звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове пенсійне страхування. Також ОСОБА_1 вказує, що жодних заяв до ДПС як платник ЄСВ не подавав, доходів від діяльності адвоката не отримував, спірна вимога не містить періоду за який виникла заборгованість.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема контролюючий орган зазначає, що згідно інформаційних баз даних органів ДПС позивач зареєстрований Міністерством юстиції України, перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 27.09.2006, є платником єдиного внеску з 02.04.2002. Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) відображено нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на загальну суму 38888,74 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., за 2018 рік в сумі 9828,72 грн., за 2019 рік - 11016,72 грн., за 2020 рік - 9595,30 грн., у розмірі мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, відповідач вказав, що згідно інформаційних даних органів ДПС платником по рахунку зі сплати єдиного внеску за кодом бюджетної класифікації 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) за період з 01.01.2017 року по 06.04.2021 сплачено єдиного внеску на загальну суму 1333,69 грн.

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, однак таку діяльність не здійснює та доходів від неї не отримує.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

08.05.2019 року ГУ ДПС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-225732-17, якою повідомлено позивача про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).

Надаючи оцінку спірним правовідносин суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI регламентовано, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведеної норми дає суду підстави дійти до висновку, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську діяльність звільняються від сплати єдиного внеску у випадку отримання ними пенсії віком.

Згідно матеріалів справи позивач не отримує пенсію за віком, а є пенсіонером за вислугою років, а відтак положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI застосуванню до нього не підлягають. Отже, доводи ОСОБА_1 в цій частині суд відхиляє.

Що ж стосується тверджень позивача про те, що ним не подавалась заява до ДПС як платником ЄСВ із посиланням на рішення Верховного Суду від 02.09.2019 року у справі №520/3939/19 суд вкаже про наступне.

Так у наведеному рішенні зазначено, що системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Звідси слідує, що повноваження контролюючого органу за власною ініціативою вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність відсутні у разі відсутності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

В межах даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем подавався розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з доходів отриманих самозайнятою особою. Тобто, встановлення позивачу «ознаки незалежної професійної діяльності» контролюючим органом здійснено правомірно, з урахуванням наявної звітності платника податку - ОСОБА_1 . Таким чином, на переконання суду доводи позивача в цій частині також не можуть бути взяті до уваги судом та бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Що ж стосується доводів ОСОБА_1 в частині не отримання доходу від здійснення незалежної професійної діяльності слід звернути увагу на таке.

Згідно із положеннями пункту 2 частини 4 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналіз наведеного дає суду підстави вважати, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, проте фактично її не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності

Отже, самозайнята особа, яка доходи від незалежної професійної діяльності не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року №440/2149/19.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували обставини того, що позивач у період нарахування єдиного внеску перебував у трудових відносинах із суб`єктами господарювання.

Отже, вказані доводи ОСОБА_1 також не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів позивача в частині відсутності періоду виникнення заборгованості слід вказати про наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).

Додатком 7 Інструкції №449 затверджено форму вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка, у свою чергу, не передбачає зазначення у ній періоду за який виникає недоїмка.

Таким чином, доводи позивача в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.

Між тим, судом встановлено, що недоїмка вникла внаслідок автоматичних нарахувань позивачу єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., за 2018 рік в сумі 9828,72 грн. та за I квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., що становить загалом - 21 030,90 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що всі доводи позивача, які покладені в обгрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи.

У той же час, суд вважає за доцільне вказати про те, що під час розгляду адміністративної справи було встановлено обставини наявності розбіжностей та неточностей в даті прийняття спірної вимоги та даті, станом на час якої обліковується заборгованість у позивача зі сплати єдиного внеску.

Судом вжито заходів з метою з`ясування вказаних обставин шляхом витребування від ГУ ДПС у м. Києві відповідних пояснень.

Як повідомлено контролюючим органом, 23.11.2020 є датою узгодження вимоги і саме остання була скерована до державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція № 449) при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд; у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається і копія рішення про списання.

За правилами пункту 5 розділу VI Інструкції №449 орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Отже, суд констатує, що відмінності в даті винесення вимоги та даті станом на час якої виникла заборгованість обумовлено тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ф-225732-17 У, яка була надіслана до державної виконавчої служби містить безпосередньо дату її узгодження.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку, що спірна вимога відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для присудження на користь позивача витрат по сплаті ним судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева