Рішення № 103429544, 26.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Київ № 640/26096/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у відмові нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря ОСОБА_1 , починаючи з 01 лютого 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, починаючи з 01 лютого 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за її призначенням. Не погоджуючись з розміром пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою про обчислення пенсії у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Разом з тим, відповідач відмовив нарахувати та виплатити пенсію позивача у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, що, на думку позивача, суперечить приписам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/26096/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На адресу суду 02.02.2021, на виконання ухвали суду від 30.12.2020 р., ГУ ПФУ у м. Києві направило копію пенсійної справи позивача.

09.03.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що згідно документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи не вбачається, що позивач належить до кола працівників, передбачених ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тому підстави для обчислення пенсії в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, на думку відповідача, відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 23.04.2018 № 0000520199, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.02.2018 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за її призначенням.

Не погоджуючись з розміром пенсії позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про обчислення пенсії у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря відповідно до закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Листом від 17.06.2020 року відповідач повідомив, що згідно документів пенсійної справи не вбачається, що позивач належите до кола працівників, передбачених ст.1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тому підстав для обчислення пенсії в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря немає.

Вважаючи дії відповідача, що полягають у відмові нарахувати та виплатити пенсію в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено право шахтарів у разі наявності 15 років стажу на підземних роботах за списком №1 на встановлення мінімального розміру пенсії - 80% від заробітної плати.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач працював електрослюсарем на підземних роботах в ЗАТ «Внешторгсервис», філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурний підрозділ «Краснодонуголь», шахта «Дуванная», що вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки, виданої підприємством ЗАТ «Внешторгсервис», філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурним підрозділом «Краснодонуголь»

Записами у трудовій книжці позивача, а також довідками від23.01.2018 №504, від 23.01.2018 №505, видані підприємством ЗАТ «Внешторгсервис», філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурним підрозділом «Краснодонуголь» підтверджено факт того, що останній працював на посадах, які дають право на пільгову пенсію за списком №1.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач працював електрослюсарем на підземних роботах в ЗАТ «Внешторгсервис», філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурний підрозділ «Краснодонуголь», шахта «Дуванная», що вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки, виданої підприємством ЗАТ «Внешторгсервис», філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурним підрозділом «Краснодонуголь»

Записами у трудовій книжці позивача, а також довідками від 23.01.2018 №504, від 23.01.2018 №505, видані підприємством ЗАТ «Внешторгсервис», філіал №2 ЗАТ «Внешторгсервис» структурним підрозділом «Краснодонуголь» підтверджено факт того, що останній працював на посадах, які дають право на пільгову пенсію за списком №1.

При цьому, суд зауважує, що вказані обставини вже встановлювалися судом в адміністративній справі №826/15299/18.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії в останнього був наявний стаж роботи на підземних роботах за списком №1 не менше 15 років, а тому позивач має право на пільги, встановлені статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». З огляду на зазначене відмова ГУ ПФУ у м. Києві в перерахунку пенсії позивача відповідно до вказаної норми закону є протиправною.

Крім того, суд зауважує, що відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за спірний період не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового та пільгового стажу під час перерахунку пенсії позивачу.

Суд також зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.

Таким чином, із зарахуванням до пільгового та страхового стажу за Списком №1 періоду роботи, позивач набув право на перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря ОСОБА_1 , починаючи з 01 лютого 2018 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, починаючи з 01 лютого 2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №13 від 04.11.2020 (а.с.5), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у відмові нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря ОСОБА_1 , починаючи з 01 лютого 2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, починаючи з 01 лютого 2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Аблов