Рішення № 103429103, 25.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м. Київ № 640/30872/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю.., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопбудшлях»

до Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопбудшлях» (далі по тексту - позивач), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 7, приміщення 5-1 до Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач), адреса: 40020, Сумська область, місто Суми, вулиця Вєтрова Юрія, будинок 24, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA805000/2021/000141/2 від 12 жовтня 2021 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Сумської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA805020/2021/00422 від 12 вересня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між ним та Robotek Teknoloji Ve Metal San.Tic.Ltd.Sti 30 вересня 2021 року укладено контракт №RBT-DBSH-1, відповідно до умов якого продавець продає товар в асортименті, кількості і ціні у відповідності з інвойсом, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар на умовах контракту.

02 жовтня 2021 року між сторонами контракту укладено додаткову угоду №1 до нього, якою визначили найменування товару та його ціну згідно заявок покупця на підставі інвойсів.

На виконання заявки позивача, продавцем за умовами контракту поставило товар - Трикотажне полотно, фіранки, каталоги зразків тканини, тканини з покриттям ПВХ.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на територію України, позивачем до Сумської митниці Держмитслужби 11 жовтня 2021 року подано електронну митну декларацію №UA805020/2021/010487, митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості.

На підтвердження митної вартості товару, на переконання позивача, ним було подано необхідний пакет документів, проте, рішенням про коригування митної вартості товарів №805000/2021/000141/2 від 12 жовтня 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2021/00422 від 12 жовтня 2021 року.

12 жовтня 2021 року, як вказує позивач, для здійснення митного контролю та митного оформлення останнім подана нова електронна митна декларація №UA805020/2021/010652 від 12 жовтня 2021 року та випущено товар у вільний обіг під гарантії.

На переконання позивача, відповідачем протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за результатом аналізу та співставлення документів, поданих декларантом під час митного оформлення товару встановлено, що форма оплати документально не погоджена, також зазначив, що на момент митного оформлення товару у митного органу, в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби, була наявна інформація щодо вартості подібного товару, яка значно вища ніж та, яка заявлена декларантом.

У зв`язку чим, відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України було проведено процедуру консультації та запропоновано декларанту надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проте, декларант листом повідомив про неможливість надати додаткові документи, що виключало можливість для митного органу визначити заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість товару.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що позивачем було надано весь необхідний пакет документів на підтвердження митної вартості товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року клопотання представника Сумської митниці Держмитслужби про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін залишено без задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у справі, уповноваженою особою позивача подано до Сумської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA805020/2021/010487 від 11 жовтня 2021 року, до якої додано: контракт №RBT-DBSH-1 від 30 вересня 2021 року; інвойс №RBT-DBSH-01 від 02 жовтня 2021 року; пакувальний лист №RBT-DBSH-01 від 02 жовтня 2021 року, автотранспортну накладну №8552064 від 02 жовтня 2021 року, а також декларацію про походження товару №RBT-DBSH-01 від 02 жовтня 2021 року.

Згідно даної декларації вартість товару визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації № UA805020/2021/010487 від 11 жовтня 2021 вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач запропоновував позивачеві надати митному органу: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476.

У відповідь на запит позивачем подано лист, в якому зазначено, що останній не має можливості надати додаткові документи.

12 жовтня 2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA805000/2021/000141/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

У пункті 33 цього рішення відповідачем зазначено, що обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування митної вартості здійснено у відповідності до статті 64 МКУ (резервний метод визначення митної вартості товарів) та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, з проведеним в разі необхідності коригуванням передбаченим у главі 9 МКУ: розрахунок митної вартості складає: товар №1) 4.23 доларів США\кг (наявна в митного органу інформація: митна декларація №UA500080/2021/207206 від 11 жовтня 2021 року); товар №2) 4,23 доларів США\кг (наявна в митного органу інформація: митна декларація №UA500080/2021/207206 від 11 жовтня 2021 року); товар №3) 4,01 доларів США/кг (наявна в митного органу інформація: митна декларація №UA500080/2021/206456 від 28 вересня 2021 року); товар №4) 4,23 доларів США/кг (наявна в митного органу інформація: митна декларація №UA500080/2021/206456 від 28 вересня 2021 року). За вищевказаними митними деклараціями на які здійснено посилання при прийнятті даного рішення, ТОВ «Девелопбудшлях» зазначено у графі 9, як комітент, митне оформлення товарів здійснене відповідно до статті 58 МКУ за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

12 жовтня 2021 року відповідачем прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/00422.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі ВМД від 12 жовтня 2021 року № UA805020/2021/010652.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та карткою відмови відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі по тексту - МК України)(тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі по тексту - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі по тексту - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі по тексту - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Так, статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У частинах 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У частинах 1, 3, 4 статті 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4, частинами 5, 6 статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. 4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У пункті 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Як встановлено судом, 30 вересня 2021 року між позивачем та компанією ROBOTEK Teknoloji Ve Metal San. Tic. Ltd. Sti укладено контракт №RBT-DBSH-1, відповідно до умов якого продавець продає товар в асортименті, кількості та за ціною у відповідності з інвойсом, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту (стаття 1 контракту).

Статтею 3 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі, відповідно вимогам Правил Інкотермс2020.

Згідно з пунктом 4.1. статті 4 контракту вартість товару вказана в USD та EUR відповідно до інвойсів на кожну партію товару.

Статтею 5 контракту визначені умови платежу, зокрема, валюта платежу на кожну партію товару має відповідати валюті інвойсу, та може змінюватись в залежності від країни відправника. Оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу на 180 (сто вісімдесят) днів з моменту перетину митного кордону України або за передплатою відповідно Проформі - Інвойсу.

02 жовтня 2021 року між сторонами контракту укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої сторони визначили найменування товару та його вартість, який в рамках контракту відповідно до заявок покупця на підставі інвойсів буде поставлятись продавцем покупцю, зокрема,

1) knitted fabric/трикотажне полотно, одиниця виміру кілограм, ціна USD 2,99

2) curtains/фіранки, одиниця виміру кілограм, ціна USD 2,78

3) catalog of tissue samples/каталог зразки тканини, одиниця виміру кілограм, ціна USD 2,44

4) PVC Coated Fabric/тканина з покриттям ПВХ, одиниця виміру кілограм, ціна USD 2,96.

02 жовтня 2021 року позивачем подано заявку на поставку товару:

1) knitted fabric/трикотажне полотно, одиниця виміру кілограм, кількість 17697,00

2) curtains/фіранки, одиниця виміру кілограм, кількість 300,00

3) catalog of tissue samples/каталог зразки тканини, одиниця виміру кілограм, кількість 31,00

4) PVC Coated Fabric/тканина з покриттям ПВХ, одиниця виміру кілограм, кількість 202,00. Місце поставки товару - Україна, місто Київ; строк поставки товару - 30 календарних днів.

Відповідно до інвойсу №RBT-DBSH-01 від 02 грудня 2021 року, терміни розрахунків 90 днів з дати поставки товару.

Як вже було зазначено, судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, уповноваженою особою від імені позивача було подано до Сумської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA805020/2021/010487, у графі 31 якої зазначений товар:

1. поперечновязанное трикотажне полотно, пофарбоване, без ворсу, виготовлене з синтетичних волокон з поліефіру - 89% (+/- 0,5%) і еластомірних поліуретанових ниток 11% (+/- 0,5%). Загальна ширина від 55+/- 1 см до 240 +/- 1 см, загальна ширина по фону (між крайками) - від 53 см (+/- 1 см) до 238 см (+/- 1 см). Поверхнева щільність від 191 г/м2 до 220 г/м2. Просочення, дублювання і покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком відсутні, постачається у рулонах - 17697 кг. У транспортувальній упаковці. Країна виробництва: TR Туреччина.

2. Готові текстильні вироби із синтетичних волокон: Фіранки із матеріалів - 422,5 м2. У індивідуальній та транспортувальній упаковці. Країна виробництва: TR Туреччина. Див. «електронний інвойс». Частина місця BG 3.0

3. Готові текстильні вироби (не відносяться до засобів індивідуального захисту, не медичного призначення): Зразки тканин прямокутної форми різної кольорової гами скріплені у вигляді каталогу - 31 кг. У транспортувальній упаковці. Країна виробництва: TR Туреччина. Див. «електронний інвойс». Частина місця BG 3.0.

4. Текстильні матеріали, просочені з покриттям або дубльовані пластмасами: Текстильний матеріал 100% поліестер, з суцільним покриттям полімерним матеріалом ПВХ з одного боку, що спотерігається неозброєним оком - 480,9 м2. У транспортувальній упаковці. Країна виробництва: TR Туреччина. Частина місця BG 3.0.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: №RBT-DBSH-1 від 30 вересня 2021 року; інвойс №RBT-DBSH-01 від 02 жовтня 2021 року; пакувальний лист №RBT-DBSH-01 від 02 жовтня 2021 року, автотранспортну накладну №8552064 від 02 жовтня 2021 року, а також декларацію про походження товару №RBT-DBSH-01 від 02 жовтня 2021 року.

Розглянувши подані документи, митний орган направив позивачеві електронний запит, вказавши, що при опрацюванні документів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів, у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів.

Відповідач у рішенні зазначив про відсутність документального підтвердження для застосування основного методу визначення митної вартості товару у зв`язку з ненаданням позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та висновку про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476.

Між тим, суд зауважує, що умовами контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу на 180 (сто вісімдесят) днів з моменту перетину митного кордону України або за передплатою відповідно Проформі - Інвойсу.

Тобто, станом на 12 жовтня 2021 року позивач не міг надати банківські платіжні документи, на підтвердження оплати товару.

Щодо посилань відповідача в тій частині, що в інвойсі зазначено терміни розрахунків 90 днів з дати поставки товару, суд зауважує, що вказані розбіжності жодним чином не можуть впливати на застосування позивачем при визначенні митної вартості товару основного методу та не можуть бути покладені в основу для застосування резервного методу.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, в якій Верховний Суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації з інших митних декларацій.

Як зазначає Верховний Суд у своїй іншій постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 810/5436/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1. правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Верховний суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Соумінен проти Фінляндії» (Зиошіпеп у.ріпіапсі), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів є недоцільним, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на відсутність банківських платіжних документів, без роз`яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без цих документів заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Більш того, визначення відповідачем митної вартості при прийнятті спірного рішення за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні цього рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною в митного органу ціновою інформацією.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною 3 статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, а тому рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA805000/2021/000141/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Більш того, суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Враховуючи, що на час прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частини 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним, а тому суд вважає за необхідне визнати картку відмови протиправною та скасувати її.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що розцінює дату прийняття картки відмови, зазначену у позовній заяві, « 12 вересня 2021 року», як технічну помилку, оскільки матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана картка відмови прийнята саме 12 жовтня 2021 року, а не 12 вересня 2021 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4932,82 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 4932,82 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопбудшлях» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Сумської митниці Держмитслужби №805000/2021/000141/2 від 12 жовтня 2021 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2021/00422 від 12 жовтня 2021 року

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Девеломбудшлях» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 7, приміщення 5-1, код ЄДРПОУ 41115001) понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 4932,82 грн (чотири тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 82 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Держмитслужби (40020, місто Суми, вулиця Вєтрова Юрія, будинок 24, код ЄДРПОУ 44017631).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник