Рішення № 103428698, 24.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ № 640/7732/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 №4067-13, від 16.06.2016 №4068-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4071-13; від 17.05.2017 №346780-13; від 17.05.2017 №46783-13; від 17.05.2017 №46784-13; від 16.05.2017 №46781-13; від 25.06.2018 №0116052-1310-2659; від 25.06.2018 №0116051-1310-2659; №0116049-1310-2659; від 25.06.2018 №0116050-1310-2659; від 25.06.2018 №0116048-1310-2659; від 25.06.2018 №0116053-1310-2659; від 26.04.2017 №1451162-1305; від 14.03.2018 №765928-1305-2656; від 16.04.2018 №765928-1305-2656; від 16.04.2019 №92672-1305-2615; податкову вимогу від 18.01.2016 №10391-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами відповідей, наданих на адвокатські запити, позивачці стало відомо, що за останньою обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за період з 2013-2017 роки та із земельного податку з фізичних осіб за період з 2017-2019 роки. Позивачка вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, оскільки такі не надходили на її податкову адресу, крім того, до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 №4067-13, від 16.06.2016 №4068-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4071-13; від 17.05.2017 №346780-13; від 17.05.2017 №46783-13; від 17.05.2017 №46784-13; від 16.05.2017 №46781-13; №0116052-1310-2659; від 25.06.2018 №0116051-1310-2659; №0116049-1310-2659; від 25.06.2018 №0116050-1310-2659; від 25.06.2018 №0116048-1310-2659; від 25.06.2018 №0116053-1310-2659не було надано розрахунки податкового зобов`язання, що є порушенням п. 58.1. ст. 58 ПК України. Щодо податкових повідомлень-рішень від 16.06.2016 №4067-13, від 16.06.2016 №4068-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4069-13; від 16.06.2016 №4071-13, то позивачка вказала, що згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 01.07.2013 сім`я ОСОБА_1 має статус багатодітної, а тому в силу вимог п. 56.21 ст. 56 ПК України, житловий будинок та земельна ділянка, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктами оподаткування. Щодо податкової вимоги від 18.01.2016 №10391-17, то позивачка вважає вказане у даній податковій вимозі податкове зобов`язання неузгодженим, оскільки остання не отримувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що за результатами даних, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, контролюючим органом встановлено, що у власності позивачки перебуває нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 108,2 м2; житловий будинок , що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 1203,20 м2; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 297,3 м2. У зв`язку з цим, Головним управлінням ДФС у м. Києві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013-2015 роки, а саме: податкові повідомлення-рішення № 4067-13 на суму 4245,39 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2, № 4068-13 на суму 9356,01 грн.; за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 223,2 м2, № 4069-13 на суму 48448,39 грн.; за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; № 4071-13 на суму 12480,34 грн. за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2.

За 2016 рік податкові повідомлення-рішення: № 46780-13 на суму 1344,49 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2, № 46783-13 на суму 2773,48 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2; № 46781-13 на суму 41580,1 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; № 46784-13 на суму 6772,79 грн. за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2.

За 2017 рік податкові повідомлення-рішення: № 0116048-1310-2659 на суму 1416,80 грн. за нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 загальною площею 75,9 м2, № 0116049-1310-2659 на суму 15063,20 грн., за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2; № 0116050-1310-2659 на суму 53876,80 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; № 0116051-1310-2659 на суму 5356,80 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2; № 0116052-1310-2659 на суму 2596,80 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2; № 0116053-1310- 2659 на суму 4,58 грн. за машиномісце № НОМЕР_2 в автопаркінгу по АДРЕСА_6 загальною площею 17,9 м2. Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлені за місцем реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_7 , однак повернулися за закінченням терміну зберігання. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання, а тому твердження позивачки, що остання не отримувала податкових повідомлень-рішень спростовуються матеріалами справи.

Крім того, контролюючий орган зазначив, що фізична особа-власник приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 їй було нараховано плату за землю за період з 2017 - 2019 роки та сформовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн. Нормативно-грошова оцінка землі була розрахована за наступною формулою:1000,3 х 2759,57 х 1,249 х 1,433 х1,06 = 5562720,65 де: 1000,3 - площа земельної ділянки; 2759,57- грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва». Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565); 1, 249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15; 1, 433- коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру віді 1.01.2016 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0,22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»). Дані податкові-повідомлення рішення надсилалися ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та були повернуті до Головного управління ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Щодо оскаржуваної податкової вимоги, то контролюючий орган зазначив, що у зв`язку з тим, що позивачка в термін, визначений ПК України, не оскаржила податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, тому сума грошового зобов`язання, що визначена податковою вимогою, стала узгодженою.

У відповіді на відзив, позивачка проти доводів контролюючого органу заперечила, з огляду на те, що відповідачем не було враховано той факт, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування в силу вимог пп. Г, п.п.265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПК України, оскільки належить багатодітній сім`ї, а право власності на вказаний будинок перейшло до позивачки 30.10.2018. До того ж, відповідачем не було підтверджено факт направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на адресу позивачки, а відтак такі податкові повідомлення-рішення вважаються неврученими платнику податків, а сума податкового боргу є неузгодженою. Крім того, фраза «за закінченням терміну зберігання» не може вважатися причиною не вручення, вказане є причиною повернення поштового направлення. Також, нарахування податкових зобов`язань за 2013-2016 роки здійснено поза межами строків, визначених ст. 102 ПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у приватній власності ОСОБА_1 перебуває наступне нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 загальною площею 223,2 м2; квартира АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2, машиномісце № 18 в автопаркінгу по АДРЕСА_6 загальною площею 17,9 м2; житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; квартира АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2.

У зв`язку з цим, Головним управлінням ДФС у м. Києві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013-2015 рік, а саме: податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4067-13 на суму 4245,39 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2, від № 4068-13 на суму 9356,01 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2, № 4069-13 на суму 48448,39 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 4071-13 на суму 12480,34 грн. за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2.

За 2016 рік податкові повідомлення-рішення від 17.05.2017: № 46780-13 на суму 1344,49 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2, № 46783-13 на суму 2773,48 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2, № 46781-13 на суму 41580,1 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 46784-13 на суму 6772,79 грн. за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2.

За 2017 рік податкові повідомлення-рішення від 26.06.2018: № 0116048-1310-2659 на суму 1416,80 грн. за нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 загальною площею 75,9 м2, № 0116049-1310-2659 на суму 15063,20 грн., за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2, № 0116050-1310-2659 на суму 53876,80 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 0116051-1310-2659 на суму 5356,80 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2, № 0116052-1310-2659 на суму 2596,80 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м , № 0116053-1310- 2659 на суму 4,58 грн. за машиномісце № 18 в автопаркінгу по АДРЕСА_6 загальною площею 17,9 м2.

Крім того, Головним управлінням ДФС у м. Києві нараховано ОСОБА_1 плату за землю за 2017 - 2019 роки та сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 №1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн.

16.10.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу №10391-17 за узгодженим податковим зобов`язанням на суму 59 875, 15 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, позивачка звернулася із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції до 01.01.2015) плата за землю визначалася загальнодержавним податком, який справлявся у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З 01.01.2015 цей підпункт викладено в новій редакції (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, що набрав чинності з 01.01.2015), згідно якого плата за землю визначалася як обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1пункт 266.1 статті 261 ПК України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

За змістом статті 10 ПК України пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції Українимісцеві ради обов`язково установлюють податок на майно.

Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначає, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5. статті 12 ПК України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Судом встановлено, що на території міста Києва податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлений рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629». Вказане рішення опубліковане в газеті «Хрещатик» 06.03.2015 за №33.

Водночас, слід враховувати принцип стабільності згідно п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, у відповідності до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

У силу вимог статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Враховуючи те, що рішення ІІІ сесії VIII скликання Київської міської ради за №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629», яким рішення від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» було прийнято 28.01.2015, тобто після 15.07.2014, тому підстави для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2013- 2015 роках відсутні, оскільки наступний бюджетний рік починається лише з 01.01.2016.

Крім того, положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Однак, Законом від 28.12.2014 №71-VIII не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК України.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №805/534/17-а, 10.09.2018 по справі №810/362/17, від 27.12.2018 по справі №822/1549/16, 22.01.2019 по справі №823/1229/16, 11.03.2019 по справі №815/6234/16, 14.03.2019 по справі №809/1419/16.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період з 2013-2015 роки, оскільки оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15.07.2013 та до 15.07.2014 рішення про встановлення таких податків і зборів на 2014 та 2015 роки відповідно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 по справі № 815/3882/17 та від 02.03.2018 п справі № 820/2895/17.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4067-13 на суму 4245,39 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2, № 4068-13 на суму 9356,01 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2, № 4069-13 на суму 48448,39 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2, № 4071-13 на суму 12480,34 грн. за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 17.05.2017 № 46780-13 на суму 1344,49 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2, № 46783-13 на суму 2773,48 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2; № 46781-13 на суму 41580,1 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; № 46784-13 на суму 6772,79 грн. за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2., якими нараховано податкове зобов`язання за 2016 рік та від 25.06.2018; № 0116048-1310-2659 на суму 1416,80 грн. за нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 загальною площею 75,9 м2; № 0116049-1310-2659 на суму 15063,20 грн., за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2; № 0116050-1310-2659 на суму 53876,80 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; № 0116051-1310-2659 на суму 5356,80 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2; № 0116052-1310-2659 на суму 2596,80 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м; № 0116053-1310- 2659 на суму 4,58 грн. за машиномісце № 18 в автопаркінгу по АДРЕСА_6 загальною площею 17,9 м2, то суд зазначає наступне.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ, згідно з яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) викладено у такій редакції: ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

За правилами підпункту 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За змістом же пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7ст. 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2. п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Як свідчать матеріали справи, у власності позивачки перебувають: квартира АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2; № квартира АДРЕСА_2 загальною площею 223,2 м2; житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; квартира АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2 та автопаркінг по АДРЕСА_6 загальною площею 17,9 м2.

При цьому, cлід зазначити, що затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом - відповідачем у встановлений п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірного рішення та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.

У даному випадку обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.

Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №808/144/18.

В той же час, позивачка стверджувала, що оскаржувані податкові повідомлення рішення, зокрема; №46780-13 від 17.05.2017; №46783-13 від 17.05.2017; №46784-13 від 17.05.2017; від 16.05.2017 від 25.06.2018 №0116052-1310-2659; від 25.06.2018 №0116051-1310-2659; №0116049-1310-2659; від 25.06.2018 №0116050-1310-2659; від 25.06.2018 №0116048-1310-2659; від 25.06.2018 №0116053-1310-2659 не були вручені останній, про наявність таких податкових повідомлень-рішень позивачка дізналася лише із відповіді на адвокатський запит від 11.02.2020 №472/Адв/26-15-33-14-23.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими платнику податків, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

При цьому добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов`язку платник не має права посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Відповідно до пункту 3.10. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, податковий орган при направленні на адресу фізичної особи (місце проживання або останнє відоме місцезнаходження) податкового повідомлення-рішення поштою повинен відобразити дату відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення та прикріпити до нього повернуте повідомлення про вручення, в якому зазначається дата вручення або причини невручення.

У свою чергу, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення повернулися на адресу відправника за закінченням терміну зберігання, про що свідчить довідка ПАТ «Укрпошта» від 04.09.2017.

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивачки, згідно паспортних відомостей є: АДРЕСА_7 . Як вбачається із копії поштового відправлення, оскаржувані податкові повідомлення -рішення від 17.05.2017 та від 16.05.2017 були надіслані позивачці одним поштовим відправленням на вищевказану адресу.

Оскаржувані податкові повідомлення рішення від 25.06.2018 були надіслані одним поштовим направленням на адресу: АДРЕСА_7 ., однак повернулися на адресу відправника за закінченням терміну зберігання, про що свідчить довідка ПАТ «Укрпошта» від 18.11.2018, а тому твердження позивачки, що з вказаних доказів не можливо ідентифікувати які податкові повідомлення-рішення направлялися за вказаною поштовою адресою спростовуються матеріалами справи.

В той же час, посилання представника позивачки на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду по справі №640/21350/18 не приймається судом до уваги, оскільки правові висновки стосуються обрахунку строків звернення до суду, а тому вказані правовідносини не є аналогічними щодо тих, з приводу яких розглядається даний спір.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його надіслано на адресу за місцем проживання або останнім відомим її місцезнаходженням з повідомленням про вручення.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 17.05.2017 № 46780-13 на суму 1344,49 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м2; від 17.05.2017 № 46783-13 на суму 2773,48 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 223,2 м2; від 16.05.2017 № 46784-13 на суму 6772,79 грн. за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2; від 17.05.2017 № 46781-13 на суму 41580,1 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; від 25.06.2018 № 0116048-1310-2659 на суму 1416,80 грн. за нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 загальною площею 75,9 м2; № 0116049-1310-2659 на суму 15063,20 грн., за квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 297,3 м2; № 0116050-1310-2659 на суму 53876,80 грн. за житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1203,20 м2; № 0116051-1310-2659 на суму 5356,80 грн. за квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 223,2 м2; № 0116052-1310-2659 на суму 2596,80 грн. за квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 108,2 м; № 0116053-1310- 2659 на суму 4,58 грн. за машиномісце № НОМЕР_2 в автопаркінгу по АДРЕСА_6 загальною площею 17,9 м2.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від 14.03.2018 № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн. зі сплати земельного податку за земельну ділянку, яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.1003 га, суд зазначає наступне.

Як стверджує позивачка, згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 10.07.2013 сім`я ОСОБА_1 має статус багатодітної сім`ї в складі трьох дітей.

У зв`язку з цим, заявою від 26.06.2014 ОСОБА_1 повідомила ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, що сім`я останньої має статус багатодітної та просила контролюючий орган застосувати щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приписи пп. 281.1.2 п. 281.1 ст. 281 5 ПК України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. п. 14.1.72, ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до статей 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У силу абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, ОСОБА_1 набула у приватну власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність 25.10.2011, що посвідчується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_3 .

Підпунктом 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК передбачено, що платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому ПК.

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються: - інваліди першої і другої групи; - фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; - пенсіонери (за віком); - ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 281.2 ст. 281 ПК України передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Згідно з п. 281.4 ст. 281 ПК визначено, що якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПК, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ст. 281 ПК, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі - Заява).

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку Заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової Заяви.

У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, Заяви після 1 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Отже, фізична особа - власник земельної ділянки, яка належить до пільгових категорій, визначених п. 281.1 ст. 281 ПК звільняється від сплати земельного податку за умови подання нею заяви про застосування пільги разом з документами, що посвідчують її право на пільгу (посвідчення особи з інвалідністю першої або другої групи, пенсійне посвідчення (за віком), посвідчення батьків багатодітної сім`ї (які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років), посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення особи, на яку поширюється дія Закону № 3551, посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (1-3 категорія)).

В той же час, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачка із відповідною заявою до контролюючих органів не зверталася, заява, що міститься в матеріалах справи від 23.05.2014 була подана з інших підстав, а саме щодо застосування до житлового будинку пільг, передбачених пп. г, п.2 пп. 265.2. ст. 265 ПК України, що свідчить про те, що позивачка не виконала передбачені законом вимоги щодо надання податкової пільги на земельну ділянку.

Обґрунтовуючи протиправність вищевказаних податкових повідомлень - рішень, позивачка вказала, що контролюючим органом не було надано розрахунку розміру основного зобов`язання, що позбавляє останню можливості визначити правильність здійсненого обрахунку із податку на землю.

В той же час, контролюючий орган у своїх запереченнях вказав, що нормативно-грошова оцінка землі була розрахована за наступною формулою:1000,3 х 2759,57 х 1,249 х 1,433 х1,06 = 5562720,65 де: 1000,3 - площа земельної ділянки; 2759,57- грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва». Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565); 1, 249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15; 1, 433- коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 1.01.2016 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0,22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).

Крім того, відповідач зазначив, що податкові-повідомлення рішення надсилалися ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та були повернуті до Головного управління ДПС у м. Києві у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується наявними у справі копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення не направлялися за адресою проживання позивача, то немає підстав вважати такі документи належним чином врученими в розумінні вимог ст. 42 ПК України, а відтак грошові зобов`язання, що визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених.

Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано порядок формування та направлення податкових повідомлень-рішень і стягненню підлягає лише узгоджений податковий борг, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн., від 14.03.2018 № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн., від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» від 16.10.2016 №10391-17 на суму 59875, 15 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як передбачено пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи те, що оскаржувана податкова вимога була направлена контролюючим органом з метою стягнення з платника податку податкового боргу, який утворився станом на 17.10.2016 і податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачкою у судовому порядку, то грошові зобов`язання, які виникли на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень вважаються неузгодженими до дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

В той же час, обов`язок зі сплати податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, виникає у платника податку з моменту набуття таким зобов`язанням статусу узгодженого, а відтак стягнення податкового боргу за податковою вимогою станом на момент ухвалення даного рішення є передчасним.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та скасування податкової вимоги форми «Ф» від 16.10.2016 №10391-17.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , іпн. НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4067-13 на суму 4245,39 грн.

Визнати протиправним та скасувати винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4068-13 на суму 9356,01 грн.

Визнати протиправним та скасувати винесене ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 4069-13 на суму 48448,39 грн.

Визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 № 1451162-1305 на суму 1668,81 грн.,

Визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 № 765928-1305-2656 на суму 1668,81 грн.

Визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 16.04.2019 № 92672-1305-2615 на суму 2503,22 грн.

Визнати протиправною та скасувати винесену ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову вимогу форми «Ф» від 16.10.2016 №10391-17 на суму 59875,15 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , іпн. НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 4341267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 1355 (одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур